Вітаємо зі святом Преображення Господнього!

19 серпня за новим стилем (6 серпня за старим) Свята Православна Церква святкує День Преображення Господнього. Це свято встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор.

Як описує Євангеліє, незадовго до свого розп’яття Ісус Христос, взявши з Собою трьох учнів – Петра і братів Заведеевих, Якова та Івана, вирушив з Кесарії Філіппової в межі Галілеї. Зупинившись біля гори Фавор, що підноситься над пагорбами Галілеї, Ісус став молитися. Стомившись, апостоли заснули, як сказано в Євангелії: “Петро та приявні з ним були зморені сном”. Прокинувшись, вони побачили, що Ісус Христос преобразився: Він стояв оточений яскравим сяйвом: обличчя Його сяяло,  як сонце, одяг зробився білішим від снігу і блищав, як світло. Поруч з Ним стояли два найшанованіші старозавітні пророки – Мойсей та Ілля, які розмовляли з Господом про Його близький відхід.

Далі Євангеліє оповідає про те, що співрозмовників осінила біла хмара, з якої пролунав голос Божий: “Це – Син Мій улюблений, Його слухайте”. Бачення зникло. Учні в страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, торкнувся їх і сказав: “Встаньте, не бійтеся”. Учні тоді встали і побачили Ісуса вже у звичайному вигляді.

Разом з Ісусом Христом вони спустилися з гори і до ранку повернулися в Капернаум. Христос наказав нікому не розповідати про те, що вони бачили, – до тих пір, поки Він не воскресне з мертвих.

Що стосується хронології встановлення свята, то в історичній літургіці існують версії про його надзвичайно давнє походження: “З 900 року його святкують у Візантії як… Преображення Спасителя”. Однак, більш імовірно, що свято було встановлене в IV столітті: у цей час рівноапостольна Олена, мати Костянтина Великого, звела на горі Фавор храм на честь Преображення Господнього. І якийсь час Преображення було в Святій Землі місцевим святкуванням. Лише з V століття святкування було поширеним на християнському Сході.

Вважається, що свято Преображення нагадує людям про необхідність їх – за натхненням, проводом і участю Божого Святого духа – духовного преображення. Церква вчить, що Своїм Преображенням Спаситель дозволив людям на власні очі побачити всю повноту того Преображення, яке очікує людину в Царстві Божому. Христос готував учнів до Своєї смерті, вони повинні побачити Його у славі, щоб не спіткнулися й не похитнутися у вірі в часі різних випробувань та неочікуваних змін обставин і ситуацій.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Духовенство та віряни Православної Церкви України зустріли чудотворні святині з Константинополя

Напередодні святкування 1031-ї річниці хрещення Руси-України у Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир делегація від материнської Церкви Константинополя привезла великі християнські святині: частинку Древа Хреста Господнього, на якому було розп’ято Господа Ісуса Христа; мощі святого апостола Андрія Першозваного, який за церковним Переданням проповідував на просторах України та освячену воду з Влахерненської Церкви Богородиці.

Чудотворні святині зустрів Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній разом з єпископатом, духовенством та вірянами.

Предстоятель Православної Церкви України очолив молебень перед мощами та разом з духовенством і вірянами помолився до Господа нашого Ісуса Христа, щоб Він дарував нам усе потрібне для спасіння й життя вічного.

Після молебню Предстоятель помісної Української Православної Церкви у співслужінні єпископату звершив у соборі Всенічне бдіння.

Довідка

• Частинка Древа Хреста Господнього – це фрагмент Животворчого Хреста на якому було розіп’ято Господа нашого Ісуса Христа. Хрест Господній вшановується тому, що на ньому були очищені гріхи всього людства і через Воскресіння із мертвих розіп’ятий на Хресті Спаситель подолав смерть. Животворчим Хрест називається через дарування життя вічного після хресної смерті Ісуса Христа, а також через чудеса, що сталися при Його віднайдені.

• Мощі святого апостола Андрія Першозваного перебували у місті Патри (Греція) до 357 року, коли за наказом імператора Костянтина ІІ (337-261), сина Костянтина Великого, були перенесені до Константинополя. 30-го березня вони були покладені у престіл храму Святих Апостолів.

• Храм Богородиці у Влахерні, звідки була привезена освячена вода, збудований імператрицею Пульхерією в період 450 – 453 рр. У 1434 році, незадовго до падіння Константинополя, храм повністю згорів. Збереглося, однак, джерело у храмі. До 1867 року земля, де було джерело, належала туркам. Проте її вдалося викупити православним грекам, й над цим місцем була побудована нова церква. Тип зображення Богородиці Влахернської відомий у всьому християнському світі. На ньому Богородиця постає в повний зріст. Вона звернена ликом до нас і молитовно тримає руки догори. На грудях у Богородиці медальйон, де зображений Христос, Який подає благословення.

Джерело Православна Церква України

5 років з дня упокоєння Митрополита Володимира (Сабодана)

Сьогодні виповнюється 5 років з дня упокоєння Митрополита Володимира (Сабодана). Його Блаженство був прихильником єдності Української Церкви і зробив важливі кроки для її досягнення.

За життя йому не вдалося побачити втілення свого прагнення, однак 15 грудня мрія Блаженнійшого владики стала реальністю — постала об‘єднана Православна Церква України, яка отримала Томос про автокефалію від Константинопольської Церкви-Матері.

Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душу Митрополита Володимира в оселях праведних.

Прес-служба Парафії Жон-Мироносиць

Благодать Моя нехай буде з цією іконою

Ще одна ікона Божої Матері засіяла благодаттю у нашому краї – це список Тернопільської ікони Божої Матері, яка була написана із благословіння настоятеля храму святих Жінок Мироносиць с. Почапинець, митрофорного протоієрея Романа (Будзинського).

30 червня 2019 року Божого, Високопреосвященніший архієпископ Тихон (Петранюк) керуючий Тернопільською та Бучацькою Єпархіями Православної Церкви України (Української Православної Церкви) звершив освячення ікони Богородиці в Кафедральному Соборі Різдва Христового м. Тернополя і благословив возносити непрестанну молитву за храм у якому буде зберігатись ікона, за паству яка молитиметься перед нею, за Державу нашу Україну, за довгоочікуваний мир на українських землях, за весь християнський світ, щоб Господь і Пресвята Богородиця вислуховували молитви і посилали Свої багаті благодійства.

У храмі святих Жінок Мироносиць с.Почапинці Тернопільсько-Бучацької Єпархії Православної Церкви України (Української Православної Церкви) куди було урочисто перенесено ікону Пресвятої Діви в чудотворній іконі цього ж вечора відбулось вечірнє богослужіння де вознесли молитву за спасіння усіх християн. Люди мали можливість приклонитись до освяченої ікони, попросити милості, щедрот та заступництва у Пресвятої Владичиці нашої Богородиці. Після вечірнього богослужіння настоятель храму звершив єлеопомазування, щоб Господь дарував зцілення та прощення гріхів та провин.

Чи є на світі більша потіха для людей ніж Божа Мати?  Мабуть немає і не буде такого скарбу для нас, як Пресвята Владичиця. Усі ми Нею утішаємось, усі ми Нею возносимось у благодатті Духа Святого, адже Вона у часі наших бід та печалей охороняє нас; у наших упадках і прогріхах Вона вимолює у Господа прощення для нас та спасіння наших душ. Вона наша ласкава Мати, яка пролила сльози за нас стоячи під Хрестом – не осуджуючи за те, що своїми гріхами ранимо Її Сина, а навпаки змилосерджувалась над нами, давала і дає нам можливість прийняти із покаянням Бога і в любові відчути свою приналежність до Нього. «Це Мати твоя», – сказав Господь вмираючи на хресті. Це Мати твоя, закликає Свята Церква – люби Її, бережи Її, молись Їй, адже Вона, як ніхто інший може обдарувати нас любов’ю та чистотою серця.

Не було такого часу щоб Пресвята Богородиця не являлась джерелом зцілень та Божої благодаті. «Благодать Моя нехай буде з цією іконою…» – сказала Богородиця святому євангелисту Луці, який написав святу Богоматір з младенцем Ісусом. Та більше того – благословення Пресвятої Богородиці перебуває не тільки з тою іконою, а й у багатьох куточках землі, зокрема і у нашому краї, де ось уже більше трьох століть ми бачимо славні чудеса біля Тернопільської ікони Божої Матері явлені.

Взираючи на Її лик, на любов, яка відчувається коли віддаєш себе молитві біля цієї ікони, – Її доброта, милосердя, щирість та ласкавість переходить у людські душі та людські серця, і Господь, через Святу Богородицю, приходить до нас і поселяється в нас щоб зерно, яке Він посіяв на землі будучи людиною, принесло гідні плоди на спасіння нашої душі та на спасіння ближніх.

Під покровом Владичиці нашої Богородиці, уповаючи на Її велику милість до нас, пройшов іще один день коли всі ми, возносячи Їй подяку та похвалу, збагатилися духовними скарбами та прийняли у свої серця Господа Бога. Нехай ніколи не згасає наша любов до Богородиці, ніколи не перестаємо надіятись на Неї та прикликати Її на поміч; нехай ніколи не перестаємо величати Пресвяту Діву, адже всі ми Її діти, а Вона наша небесна, ласкава Мати.

«Діво не осквернена голубко, мати нашого краю, не зневаж молитов грішних рабів Твоїх, що прийшли припасти до Твоєї ікони і випросити у Тебе милості та заступництва. Прийми їх, Богородице, як запашне кадило перед Твоїм величчям і сподоби нас із чистим серцем та не оскверненою душею співати Тобі: радуйся Владичице Богородице, заступнице і покровителько міста Тернополя». (Сідальний празника)

Прес-служба Тернопільської єпархії ПЦУ

Відтепер Тернопільська ікона Пресвятої Богородиці перебуватиме в храмі Св. Жон-Мироносиць

Спокон віків серед віруючих православних християн не переставало звеличуватись Ім’я Пресвятої Владичиці нашої Богородиці. До Її святості звертались в усіх життєвих труднощах: хворі випрошували зцілення; бідні – матеріальної допомоги; бездітні випрошували нащадків, і всіх тих людей котрі мали життєву нужду об’єднувало одне – віра та любов до Матері Божої.

Богородиця з часу Свого благословення першої ікони написаної євангелистом Лукою, дивним образом перебуває у кожному містечку чи селі, де вшановується Її святість та божество. Перебуваючи у святих іконах, Богородиця приймає усіх, хто з вірою та чистотою серця прибігає і благає помочі.

Тернопільська чудотворна ікона Богородиці є однією з тих, які віками мали здатність та благодать зцілювати і посилати через себе небесну допомогу Богоматері. Маючи Діву Марію покровителькою нашого краю, Яка дивно прославилась чудесами у місті Тернополі, ми не перестаємо славити Її величності та возносити Преблагословенній подяку за всі ті благодійства, які Вона нам посилає.

З історії ікони ми знаємо, як за заступництвом Пресвятої Богородиці, був вбережений від російського полону настоятель храму Різдва Христового, Володимир Громницький. Після повернення на батьківщину, він із великим благоговінням віддав належну жертву та подяку Богородиці за врятоване життя зробивши ризу до ікони Богородиці.

Благаючи кожного богослужіння за мир та таку довгоочікувану перемогу у багатостраждальній Державі нашій Україні, із благословення митрофорного протоієрея Романа Будзинського, настоятеля храму святих Жінок Мироносиць, було написано список чудотворної ікони Матері Божої Тернопільської. Просячи миру на нашій землі, ви віддаємо себе під покров Богородиці, і припадаючи до Неї із чистим та смиренним серцем благаємо: «Прийми нашу подяку за великі знамена Твої, явлені у місті Тернополі від чудотворної  Твоєї  ікони, ми ж бо по всі дні життя нашого, із херувимами і серафимами, хвалимо Тебе і возвеличуємо…». (Канон Тернопільській Богородиці)

Пресвята Богородиця палала у Своєму серці любов’ю до тих, хто не зрікшись імені Христового, під страхом ночі та страхом бути схопленими сторожою, вірно ішов далі сповідуючи Бога та не зраджував Його слову.

Жінки-мироносиці – це та кількість не багатьох, які прийняли Христа у свої життя і які одні із перших славили велич Діви Марії за що і були достойними помочі Богоматері.

Маючи у собі їх образ, станьмо такими ж безстрашними та вірними слугами Божими, щоб бути і нам достойними послідовниками Божої Правди та бути достойними опіки Матінки Божої, яка приймає кожну людину, як Свою дитину.

Нехай Тернопільська ікона Пресвятої Богородиці, яка відтепер перебуватиме у храмі святих Жінок Мироносиць, дарує людям зцілення, очищення сердець та спасіння душ, за що ми і величаємо Пресвяту Богородицю: «Радуйся Владичице Богородице, заступнице і покровителько міста Тернополя». (Канон Тернопільській Богородиці)

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Радуйся Владичице Богородице, заступнице і покровителько Тернопільщини!

У неділю, 30 червня, у храмі святих Жінок Мироносиць Православної Церкви України Тернопільсько-Бучацької Єпархії, відбудеться вечірнє богослужіння із читанням канону та акафісту до Пресвятої Владичиці нашої Богородиці прославленої в Тернопільській чудотворній іконі.

Настоятель храму, митрофорний протоієрей Роман Будзинський з братією храму запрошують усіх вірних на богослужіння де возвеличиться пресвяте ім’я Діви Марії та піднесеться молитва за мир в Україні, здоров’я, благополуччя та довгий щасливий вік наших родин.

Вознесемо подяку Пресвятій Діві Марії за всі щедроти та милість яку Вона посилає на нас, щоб допомогти нам у цьому земному житті та дарувати нам спасіння наших душ.

«Радуйся Владичице Богородице, заступнице і покровителько Тернопільщини»!

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

 

Вітальне слово Митрополита Епіфанія після богослужіння в Патріаршому соборі св. Георгія на Фанарі, Стамбул, в день тезоіменитства Вселенського Патріарха Варфоломія

«Ваша Всесвятосте, дорогий і улюблений у Христі Господі нашому Архієпископ Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх кир кир Варфоломій!

Преосвященний владико архієпископ Нектарій, представник Єрусалимського Патріарха.

Преосвященні владики, побожні отці, дорогі брати і сестри!

В сьогоднішній день, коли Ваша улюблена Всесвятість відзначає день пам‘яті свого небесного покровителя і заступника, апостола Варфоломія, ми всі мали радість молитися у цьому Патріаршому храмі за Ваше здоров‘я і плідне багатолітнє служіння. Від автокефальної Української Православної Церкви і від мене особисто прийміть найсердечніші вітання та слова вдячності за всі добрі жертовні справи, які Ви здійснили та продовжуєте здійснювати заради блага і єдності всієї повноти Православної Церкви загалом та Православної Церкви України зокрема.

Як ми знаємо з житія, святий апостол Варфоломій був невтомним проповідником слова Божого, і не зважав ані на загрози від сильних світу цього, ані на інші прояви того зла, в якому до часу лежить цей світ. Тому цей апостол став світильником для багатьох народів, які від темряви поганства навернулися до істинного богопізнання. Ви, Ваша Всесвятосте, своєю працею гідно наслідуєте того, чиє ім’я носите – працюєте для слави Божої та для поширення Його Євангелія у всьому світі.

«Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!» (Пс 132:1) – ці слова Псалмоспівця сьогодні знову втілюються в життя через наше спільне прославлення Єдиного Бога. Адже хоча всі ми, зібрані тут, належимо до автокефальних Помісних Церков, однак разом з тим ми – єдина Христова Церква, бо сповідуємо єдину спасительну православну віру, втілюємо в сучасному житті єдине Священне Передання та керуємося єдиними канонами Соборів та святих отців. І хоча бурхливі хвилі життєвого моря, як бачимо, намагаються розхитати єдиний корабель Церкви – однак ми віримо, що завдяки мудрому спрямуванню Вашої Всесвятості та братів Предстоятелів Автокефальних Православних Церков цей корабель досягне тихого пристановища миру і взаємної любові.

Від Золотоверхого Києва – Матері міст Руських, від Собору Святої Софії – давньої кафедри Предстоятелів Київських, прийміть Ваша Всесвятосте, як Патріарх нашої Церкви-Матері, сердечні слова любові, вітань та побажань всіх благ від Бога, многих і благословенних літ служіння!

На многії літа, Всесвятійший Владико!»

Вітальне слово Митрополита Епіфанія після богослужіння в Патріаршому соборі св. Георгія на Фанарі, Стамбул, в день тезоіменитства Вселенського Патріарха Варфоломія (11.06.19):«Ваша Всесвятосте, дорогий і улюблений у Христі Господі нашому Архієпископ Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх кир кир Варфоломій!Преосвященний владико архієпископ Нектарій, представник Єрусалимського Патріарха. Преосвященні владики, побожні отці, дорогі брати і сестри! В сьогоднішній день, коли Ваша улюблена Всесвятість відзначає день пам‘яті свого небесного покровителя і заступника, апостола Варфоломія, ми всі мали радість молитися у цьому Патріаршому храмі за Ваше здоров‘я і плідне багатолітнє служіння. Від автокефальної Української Православної Церкви і від мене особисто прийміть найсердечніші вітання та слова вдячності за всі добрі жертовні справи, які Ви здійснили та продовжуєте здійснювати заради блага і єдності всієї повноти Православної Церкви загалом та Православної Церкви України зокрема. Як ми знаємо з житія, святий апостол Варфоломій був невтомним проповідником слова Божого, і не зважав ані на загрози від сильних світу цього, ані на інші прояви того зла, в якому до часу лежить цей світ. Тому цей апостол став світильником для багатьох народів, які від темряви поганства навернулися до істинного богопізнання. Ви, Ваша Всесвятосте, своєю працею гідно наслідуєте того, чиє ім’я носите – працюєте для слави Божої та для поширення Його Євангелія у всьому світі. «Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!» (Пс 132:1) – ці слова Псалмоспівця сьогодні знову втілюються в життя через наше спільне прославлення Єдиного Бога. Адже хоча всі ми, зібрані тут, належимо до автокефальних Помісних Церков, однак разом з тим ми – єдина Христова Церква, бо сповідуємо єдину спасительну православну віру, втілюємо в сучасному житті єдине Священне Передання та керуємося єдиними канонами Соборів та святих отців. І хоча бурхливі хвилі життєвого моря, як бачимо, намагаються розхитати єдиний корабель Церкви – однак ми віримо, що завдяки мудрому спрямуванню Вашої Всесвятості та братів Предстоятелів Автокефальних Православних Церков цей корабель досягне тихого пристановища миру і взаємної любові. Від Золотоверхого Києва – Матері міст Руських, від Собору Святої Софії – давньої кафедри Предстоятелів Київських, прийміть Ваша Всесвятосте, як Патріарх нашої Церкви-Матері, сердечні слова любові, вітань та побажань всіх благ від Бога, многих і благословенних літ служіння! На многії літа, Всесвятійший Владико!»

Опубліковано Євстратієм Зорею Вівторок, 11 червня 2019 р.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць 

 

Володимир Зеленський склав присягу Президента України

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.

Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.

20 травня у Києві, під час урочистого засідання Верховної Ради, новообраний Президент України Володимир Зеленський склав присягу як Глава держави. Клятву він проголосив, поклавши руку на Конституцію України та Пересопницьке Євангеліє.

«Я, Володимир Зеленський, волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі», – сказав новообраний Президент.

Президентське посвідчення йому вручила Голова Центральної виборчої комісії Тетяна Сліпачук. Також він отримав символи президентської влади – штандарт, знак, гербову печатку та булаву.

На церемонії інавгурації були присутні колишні президенти України – Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко, екс-голови Верховної Ради, представники органів державної влади, міський голова Києва Віталій Кличко, представники церков та іноземні гості. Зокрема, президент Грузії Саломе Зурабішвілі, президент Естонії Керсті Кальюлайд, президент Латвії Раймондс Вейоніс, президент Литви Даля Грибаускайте та президент Угорщини Янош Адер, а також представники США, Канади, Франції, Польщі, Туреччини, Молдови, Азербайджану, Білорусі, Румунії, Словаччини, Болгарії.

Також церемонію відвідали представники різних церков – почесний Патріарх Філарет, Митрополит Онуфрій УПЦ (МП), Митрополит Епіфаній ПЦУ (УПЦ), Митрополит Святослав УГКЦ, Моше́ Ре́увен Асма́н Головний рабин України, шейх Ахмед Тамім та інші.

З ложі для почесних гостей за інавгурацією спостерігали батьки Володимира Зеленського – Римма Володимирівна та Олександр Семенович і його дружина Олена.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Блаженніші Володимир та Мефодій це ті Митрополити, які перебуваючи вже коло Престолу Божого продовжують опікуватись нашою Церквою, нашою Україною, вболівати і молитись за свій народ

Настоятель громади митрофорний протоієрей Роман (Будзинський) у співслужінні з духовенством, звершили Божественну літургію в стінах святого храму Жінок-Мироносиць та відслужили панахиду вшанувавши Приснопам’ятних Блаженніших митрополитів Володимира (Сабодана) Предстоятеля Української Православної Церкви та Мефодія (Кудрякова) Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви.

За Літургією були піднесені молитви про мир в Україні та про упокій душ спочилих Предстоятелів Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира та Української Автокефальної Православної Церкви Блаженнішого Мефодія.

Після, настоятель громади о. Роман звернувся до пастви зі словом, в якому згадав спочилих Предстоятелів УПЦ Митрополита Володимира та УАПЦ Митрополита Мефодія. “Я сьогодні згадую свого наставника і вчителя Владику Мефодія, який свого часу був учнем Владики Володимира. Владика завжди навчав нас не тільки словом, а й власним ділом і прикладом. Колись, я на власні очі бачив, як в Києві на Володимирській гірці зустрілись два Митрополити Київські і всієї України обоє Предстоятелі Церков – Блаженніший Мефодій підійшов до Блаженнішого Володимира та привселюдно під клацання фотокамер взяв благословіння. Тоді, я розгублено, везучи Його до патріархії запитав, чому він рівний у рівного взяв благословення? – Владика Мефодій мені відповів – він мій Вчитель, старший та шанований мною архієрей…” Під час вечора пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира в Софії Київській, незадовго до власної смерті, Владика Мефодій промовив такі слова:“Дорогі єпископи, священство, всі тут присутні. В цей зал нас привела любов і велика повага до приснопоминаємого Владики Володимира”.

Багато про нього сказали доброго. Я хочу наголосити на тому, що найголовніше: для Церкви він своєю діяльністю, своїм життям вказав, яким шляхом іти, щоб українське Православіє стало єдиним. І ось цю його любов до Церкви відчувало багато людей, які розуміли, що він є та особа, якій може вдатися здійснити нашу заповітну мрію.

…Я згадую приїзд з Америки покійного патріарха УАПЦ Мстислава. Він зустрівся з Владикою Володимиром і після цього, звертаючись до нас, неодноразово наголошував: «Якщо хочете мати свою українську церкву, єднайтеся з Владикою Володимиром».

На жаль, мудрість земна багатьох священників привела до нерозуміння особи Володимира.

Владика Володимир у моєму житті зіграв величезну роль. Неодноразово він мене рятував, допомагав під час навчання у Московських школах, якими він опікувався. У той час, коли на Україні Церква русифікована, у центрі російської духовної освіти Україна жила. Ніхто в Московських духовних школах не стидався бути українцем, і в цьому велику роль відігравав Владика Володимир. Його мама — проста селянка, з якою він там, у центрі, говорив на рідній мові. Заходячи він вітався: «Слава Ісусу Христу!»

Він, ніби не знаючи, дозволив в академічній бібліотеці відкрити сховані фонди, які були вивезені з духовних закладів України. Тільки там я вперше читав історію України Грушевського, тільки там були видавництва «Червоної калини». Він багато непомітної і дуже-дуже важливої роботи робив, виховуючи нас, майбутніх пастирів України.

Відійшов від нас Владика Володимир, який і тут, на Україні, робив непомітну, але дуже важливу роботу – він помалу зміцнював Церкву, допускав все українське. Його робота дала рясний плід.

Відійшов. І виникає питання: чому така добра людина відійшла? А ми, такі злі, зрадливі, продовжуємо чинити неподобство в Церкві?

Я тут сидів, і мені пригадався випадок, про який я читав у святих отців. Там описується Патріарх Константинопольський Фома, до якого дійшов слух, що при одній церкві під час церковного ходу хрести почали розхитуватися, стукатися один об один і розсипатися. Він призвав до себе преподобного, про якого говорили, що він має дар бачення, і просив його: «Відкрий мені, що означає ця подія?» Але монах не хотів. Тоді Патріарх впав йому в ноги і просив відкрити. Бачачи таке смирення Патріарха Фоми, монах сказав, що цей випадок говорить, що скоро в Церкві почнуться страшні розколи, що будуть нанесені їй кровоточиві рани. І Патріарх звернувся до нього з проханням: «Молись за мене Богу, щоб Він забрав мене, тому що я не хочу бачити, як страждає Церква». Патріарх, без сумніву, знав, що Церква буде непереможна, що вона все одно встане, але так він переживав за Церкву, так боліло його серце за віруючий народ, що просив.

Через деякий час він тяжко захворів і знову звернувся до преподобного, і просив ще раз помолитися, щоб Господь забрав його…

Владика Володимир так само вболівав за Церкву, так само його серце кровоточило за наш народ. Він захворів. І ми молились за нього, щоб Господь полегшив його страждання, щоб оберігав. Але Господь забрав до Себе вірного раба, щоб він ще більше не страждав, бачачи, що твориться з нашої Україною, бачачи, як лихі люди розділяють Церкву, розділяють нашу святу землю, политу кров’ю найкращих дітей.

Ми віруємо, що людська душа безсмертна, що вона перебуває там, коло Престолу Божого. Але такі люди, як Владика Володимир, не можуть перебувати в спокої. Вони і там опікуються нашою Церквою, нашою Україною, вболіваючи за ті страждання, які переживає наш народ.

Приклад Владики Володимира і донині вчить нас, як потрібно безмежно любити свою Церкву, любити Україну. Скажу чесно: я рідко коли зустрічав людину, яка не на словах, а на ділі любить свій народ, свою віру, готова в любу хвилину віддати все, навіть своє життя. Владика був таким. Владика переживав за свій народ, за свою землю, за свою Церкву і робив все, щоб ми поєдналися, щоб ми принесли радість нашим православним людям.

Я впевнений, що поки б’ються серця тих, хто знав Владику, бачив його доброту, святість життя, вони будуть пам’ятати про нього, будуть молитися до нього, щоб він допоміг нам в цьому нелегкому житті.

Можна багато сказати про Владику Володимира. Безліч добрих зустрічей, подій, його помочі зберігається в пам’яті. Але хіба можна закінчити говорити добре про цю людину? Вона робила безмірне добро, вона в усьому йшла на компроміс, але ніколи не йшла на компроміс в ділах віри. Православ’я неможна ділити. Воня святе і недоторканне. І про це нагадував Блаженніший Володимир, і жив, показуючи прикладом свого життя, як потрібно горіти любов’ю до Церкви Православної, до віруючого народу».

«Нехай Господь упокоїть душі наших спочилих Предстоятелів, а по молитвам Блаженніших і всіх, за кого були піднесені зараз молитви, Господь хай помилує всіх нас, щоб і ми в житті майбутнього віку змогли стати спадкоємцями Царства Небесного»– сказав на завершення Роман (Будзинський).

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Громада храму Св. Жінок-Мироносиць вшанували пам’ять жертв політичних репресій

У День пам’яті жертв політичних репресій настоятель парафії Святих Жінок-Мироносиць с. Почапинці Тернопільсько-Бучацької Єпархії Православної Церкви України (Української Православної Церкви) з духовенством та громадою вшанували пам’ять  тисяч загиблих у часи репресій.

Дітки недільної школи поклали кошик з квітами та стрічкою національних кольорів України до Братської могили і вшанували пам’ять загиблих.

Громада та духовенство запалили лампади та молитвою і хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв тоталітаризму.

Настоятель парафії звернувся з пастирським словом до присутніх і закликав всіх пам’ятати трагічну історію нашої Батьківщини-України.

“…Кожного, у сьогоднішній день ми згадуємо, можливо коли пройде час ще одне покоління, і ще одне,а ми вже тоді будемо у вічності, згадають цих закатованих, вбитих, засланих у табори, тому що саме ми, прищепили тим, хто підростає правило приходити не тільки до місця вічного спочинку нашого, наших рідних, а й до таких символічних місцин де кожен в своєму серці згадує і пам’ятає.

Нехай наша молитва за спокій тих людей що віддали свої життя буде прийнята. Нехай Господь дарує їм Царство Небесне, а кожен із нас не буде подібний соломі, яка легко запалюється спалахує і в той самий час швидко перегорає. Ми повинні бути твердими, як вогнище віри нашої земної Батьківщини, яке світить, проповідує, вмирає але воскресає!

Ось ці  вже новітні жертви, які приносяться щоб не були ніколи і ніким забуті.  В своєму серці відносно тих людей хто відійшов, хто втратив здоров’я – історія і кожен з нас дасть гідну і належну оцінку і пам’ять про загиблих нехай передається із роду в рід. “ХРИСТОС ВОСКРЕС!ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!” – сказав отець Роман Будзинський.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць