Митрополита Олександра (Драбинко) в День Його Народження привітав о. Роман Будзинський

18 березня 2019 р. Б. – духовенство, віряни, громадські та політичні діячі, друзі, рідні, батьки поєдналися у спільній щирій молитві та подякували Богу за те, що покликав на дорогу служіння Православній Церкві України та рідному народові Митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра (Драбинко), який сьогодні відзначає свій 42-й День Народження.

До вітальних слів приєднався і о.Роман (Будзинський) духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія настоятель парафії Святих Жон-Мироносиць: «…хай Господь та Пречиста Діва Марія завжди оберігають Вас від усіх негараздів і дарують Вам тілесне здоров’я і міцність духовну, мир, душевний спокій, благополуччя та довголіття. Бажаємо Вам, за прикладом нашого Господа Ісуса, завжди бути тим  Добрим Пастирем, який провадить вірних до святості та єдності з Отцем Небесним! Нехай благодать Святого Духа завжди перебуває з Вами! На многії і благії літа ВисокопреосвященнийВладико!» – сказав отець Роман (Будзинський).

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Тернопільщина молитовно згадує свого земляка – Митрополита МЕФОДІЯ

Панахида по Митрополиту Київському і Всієї України МЕФОДІЮ (Кудрякову) Предстоятелю Української Автокефальної Православної Церкви (2000-2015), була здійснена сьогодні на території  Кафедрального Собору Різдва Христового м.Тернополя.

Очолив панахиду Високопреосвященнійший Архієпископ Тихон (Петранюк) керуючий Тернопільською Єпархією Православної Церкви України, до молитовного вшанування долучились духовенство, чернецтво, віряни – земляки спочилого Предстоятеля.

На четверту річницю з дня упокоєння Владики МЕФОДІЯ з Києва прибула Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія – Шевчук Наталія Михайлівна, яка разом з духівником Фонду митрофорним протоієреєм Романом Будзинським  поклали живі квіти на могилу спочилого Владики засвідчивши свою глибоку подяку та повагу за роки співпраці.

Отець Роман, згадуючи свого святителя призвав молитися про Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви Блаженноспочилого МЕФОДІЯ, який 15 років ніс хрест митрополичого служіння. “Не згинаючись під тяжкістю його, не намагаючись ні на кого свій хрест перекласти, але до Бога обертаючи свої молитви, отримував від Господа допомогу, – сказав отець Роман. – Сьогодні і завжди ми просимо Господа про те, щоб він прийняв душу його у святі Свої обійми, і віримо, що Господь почує наші молитви”.

Наталія Михайлівна Шевчук нагадала, як багато зробив Предстоятель УАПЦ Блаженніший МЕФОДІЙ для рідної Церкви і “для слави Господа на землі”. “Найближчому оточенню Владики, нам, пощастило бути поруч з такою видатною, простою та надзвичайно люблячою життя людиною.  Завдячуючи йому, ми маємо чітке уявлення і приклад яким повинен бути Предстоятель Церкви. 2015-го наші життя поділились на ДО і ПІСЛЯ – тому і досі вже перед його світлою пам’яттю ми, зберігаємо відповідальність жити і продовжувати служити інтересам Церкви, говорити правду, діяти у відповідності до привитих Владикою принципів. Згадуючи в молитвах таку величну постать, ми вчимося від Владики МЕФОДІЯ бути мужніми, спраглими до пізнання Бога та зростанні у духовному житті. Тому вшановуючи його пам’ять, перебуваючи тут на цьому місці пригадаймо Владику” – сказала Наталія Михайлівна Шевчук.

ВІЧНА І СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ!

 

Київська православна митрополія 1686 року

У Святій Софії відбулась Міжнародна експертна конференція «Юрисдикційний статус Київської православної митрополії у 1686 році: богослов’я, канонічне право та культурно-історичний контекст»

31 січня 2019 року в стінах Святої Софії м. Києва відбулась Міжнародна експертна конференція, організована відділенням релігієзнавства Інституту філософії НАН України, Інститутом історії України НАН України, Українським католицьким університетом, програмою «Київське християнство», Національним заповідником «Софія Київська», Київською православною богословською академією, Інститутом геополітичного виміру, Відкритим православним університетом Святої Софії-Премудрості, Київським Богоявленським Ставропігійним Братством, Фондом пам’яті Блаженнішого митрополита Мефодія.

Ростислав Павленко, кандидат політичних наук, директор Національного інституту стратегічних досліджень, виступив з вітальним словом і наголосив на важливості проведення таких конференції. Він висловив сподівання, що й у подальшому серійно проводитимуться такі важливі заходи для покращення взаємодії суспільства та церкви в усіх подіях життя.

«Зробивши важливий і незворотній крок, Україна отримала свою незалежну православну церкву. Однак її утвердження та розвиток — найголовніша взаємодія із суспільством. Новий підхід полягає у тому, щоби церква була разом із своїм суспільством в усіх подіях життя. Також важливим є те, що у нас попереду. Хочу привітати всіх учасників цієї конференції, і дуже добре, що планується серія важливих заходів. Залишається багато ще невисловленого та невисвітленого в богословському історичному аспекті й у питаннях взаємосприйняття нинішнього та минулого і на цій основі — розуміння та проектування майбутнього. Якщо для багатьох в Україні це питання належності до віри або до певної конфесії, питання експертного вивчення, просто зацікавленості історії, на жаль, для агресора-Росії це питання впливу на українське суспільство, питання реалізації гібридної агресії, питання недопущення того, що ми всі зробили минулого року. Недопущення того, що було розірвано ще одну склепу, як вони кажуть, яка притягує Україну до Росії. І тут цілеспрямовано було сказано, що не лише в 1686 році, а й йдеться про речі набагато глибші, які тісно пов’язані з політичним життям і тодішнім XVII століттям, і, на жаль, нинішнім XXI століттям і тією світоглядною парадигмою, що тоді були в Україні тогочасній і Московщині, які спостерігаємо і в сучасній Україні, яка просто хоче жити, розвиватися, і Росії сьогоднішній, яка намагається нав’язати свій спосіб бачення світу. Тому я хочу побажати успіхів усім, подальшим форумам і конференціям. Хочу наголосити, що вивчення історії та історичних документів — важлива річ», — сказав Ростислав Павленко.

Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря), професор Київської православної богословської академії, звернув увагу на незаконність приєднання Київської Митрополії в 1686 році, на цьому наголошували від початків боротьби за автокефалію української церкви. Це була ключова теза з моменту української революції, коли з’явилися перші групи духовенства та мирян, які потім сформувалися в Українську Автокефальну Православної церкву. «Також важливо пам’ятати, — зауважив владика Євстратій, — що це не був одномоментний акт, який стався саме цього року, бо від самого початку політичного поглинання Гетьманщини і намагання інтегрувати українську державу в Московське Царство, а потім — у Російську імперію. Релігійна складова була беззмінно присутня тут. Березневі статті про Юрася Хмельниченка згадуватимуть ще не раз, і, до речі, мені прийшла така думка, що ця формула широкої автономії самоуправління і тому подібне, як часто кажуть, їх придумали в 90-ті. Ні. Якщо підняти березневі статті, там написано, що Митрополит Київський має перебувати під благословенням Патріарха Московського, а в духовні свої права Патріарх не втручатиметься, лише визнайте нашу зверхність. Оця концепція ще відтоді почалася. Якби Україна мала власну державність в ті часи, то цілком очевидно, що й українська церква мала би свою визнану автокефалію ще в ті часи», — наголосив Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря).

Андрій Юраш, кандидат політичних наук, директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України, повідомив присутнім, що 30 січня 2019 року відбулася реєстрація статуту нової помісної церкви, а 30 листопада 2018 року — зареєстровано Ставропігію (представництво) Вселенського патріархату в Україні. Ці дві події підтверджують, що українське православ’я живе в новому вимірі — не тільки в значенні ідентифікації, а й в значенні інституціональному.

Митрофорний протоієрей Роман (Будзинський), духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, під час дискусії висловив думку щодо піднятих питань експертним товариством. «Київська православна митрополія 1686 р., яка втратила юридичний незалежний статус, справедливо відновлена 2019 року. Історичні перипетії часу державотворення та незалежної церкви болюче проходять через століття поневірянь і мук українського народу. Через призму часу ми бачимо неодноразові спроби проголошення незалежності держави та спроби утворення Української Автокефальної Православної церкви. Сьогодні, формуючи вже новітню історію України, ми повинні робити висновки з минулого та впевнено дивитись у майбутнє, невідступно дотримуючись інтересів своєї Держави, своєї Церкви та свого Народу», — сказав отець Роман Будзинський.

Джерело Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Томос про автокефалію Православної Церкви України встановлено в Софії Київській

Президент Петро Порошенко разом з Предстоятелем Православної Церкви України Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм внесли до собору Софії Київської Томос про автокефалію Православної Церкви України.

Цей документ напередодні був підписаний і переданий Вселенським Патріархом Варфоломієм в церкві Святого Георгія на Фанарі у Стамбулі.

Томос про автокефалію Православної Церкви України було урочисто встановлено перед царськими вратами в Софії Київській.

Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Епіфаній разом із ієрархами Православної Церкви України провів святкову Різдвяну Літургію.

Священники та віряни молилися за українське військо і українську владу, за мир та добробут в Україні, за єдину помісну Православну Церкву України. В своєму слові до пастви Блаженнійший Митрополит Епіфаній наголосив, що «двері єдиної помісної Православної Церкви відкриті для усіх, хто бажає разом служити Богові та її народові» і закликав до любові та єдності.

Блаженнійший Митрополит Епіфаній привітав усіх з Різдвом та Новим роком. «Наші спільні теплі вітання передаємо Збройним Силам України і усім нашим мужнім захисникам, які жертовно захищають Батьківщину. Підносимо до Бога свої молитви за них і просимо у нього оберігати їх», – особливо підкреслив він.

Предстоятель Православної Церкви України також передав вітання та молитовні побажання підтримки і захисту для українців, які перебувають в умовах окупації та в російському полоні.

Він нагадав, що назавжди увійдуть в історію нашої церкви і держави 15 грудня 2018 року, коли в древніх стінах Софії Київської відбувся Об’єднавчий собор Православної Церкви України, та 5 і 6 січня 2019 року, коли було проголошено, підписано та вручено Томос про автокефалію, про «нашу церковну духовну незалежність».

«Це вияв особливої Божої милості до нашого народу. За що ми не перестаємо дякувати Богові», – сказав Блаженнійший Митрополит Епіфаній та висловив слова подяки Вселенському Патріарху Варфоломію та Президенту України Петру Порошенку, «турботами яких наша правдива Українська Православна Церква увійшла до родини православних церков як автокефальна та рівна з усіма іншими».

«Шановний пане Президенте, дякуємо за те сприяння, яке ви протягом цього нелегкого часу надавали задля того, щоб ми мали успіх в цій богоугодній справі… Ваше ім’я не тільки тут, на цьому пергаменті (Томос – ред.), але завжди увійде на віки як того, хто допомагав і сприяв, щоб наша Церква вирвалася з тих духовних пут і мала автокефальний і незалежний статус», – подякував Предстоятель Православної Церкви України та побажав Президентові Божої допомоги у розбудові сильної і незалежної Української держави.

Президент підкреслив, що вперше світлий день Різдва Христового українці святкують у автокефальній Православній Церкві України в стінах Святої Софії.

«Вперше її Предстоятель Блаженнійший Епіфаній вчора  співслужив з Вселенським Патріархом Варфоломієм і отримав з його рук Томос – як грамоту про визнання самостійності нашої української Церкви», – наголосив Глава держави.

«Хто хоче в цьому переконатися, буде мати можливість прочитати це», – додав Петро Порошенко.

Джерело Адміністрація Президента

 

ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ УКРАЇНИ

Варфоломій, милістю Божою Архієпископ Константинополя, Нового Риму і Вселенський Патріарх

«Ви приступили до гори Сіонської… і до Церкви перворождених» (Євр. 12:22-23), блаженний серед народів Апостол Павло говорить всім вірним; і дійсно, Церква є горою, тому міцною і стійкою, непорушною і непохитною. Але хоча одним стадом та одним тілом Христовим є, і називається Церквою Божою, яка повсюди має сповідання Православної віри, спільність у таїнствах у Дусі Святому і непорушність Апостольського спадкоємства і канонічного порядку, ще від апостольських часів складається з Церков розташованих по місцях і країнах, внутрішньо самоврядованих власними пастирями і вчителями, і служителями Євангелія Христового, тобто кожного місця єпископами, з причин не лише історичного значення міст країн у світі, але й внаслідок особливих пастирських необхідностей у них.

Отож, оскільки благочестива і Богом бережена земля України укріплена і звеличена вищим промислом і отримала свою повну політичну незалежність, державні та церковні керівники якої вже майже тридцять років палко просять її церковного самоврядування та пліч-о-пліч з народом й одноголосно з давніми його проханнями свого часу зверненими до святішого Апостольського Константинопольського Престолу, котрий за багатовіковим канонічним переданням зобов’язаний турбуватися про Святі Православні Церкви, які мають у цьому потребу, а найбільше про ті, які завше з ними зв’язані канонічними узами, як-от історична Митрополія Київська, – то наша Покірність з Преосвященними при нас Митрополитами та всечесними, улюбленими у Святому Дусі братами та співслужителями, з обов’язку турботи Великої Христової Церкви за Православний світ, для зцілення постійно загрожуючих розколів та розділень у помісних Церквах, однодумно визначаємо та проголошуємо, щоб уся Православна Церква, що знаходиться у межах політично сформованої і цілковито незалежної держави України разом із Священними Митрополіями, Архієпископіями, Єпископіями, монастирями, парафіями і всіма у них церковними установами, що знаходяться під покровом Засновника Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Боголюдини Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, існувала віднині канонічно автокефальною, незалежною і самоврядною, маючи Першого у церковних справах і визнаючи кожного канонічного її Предстоятеля, який носить титул «Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України», – не допускається якогось доповнення чи віднімання від його титулу без дозволу Константинопольської Церкви, – який є головою Святішого Синоду, котрий щороку скликається з Архієреїв, запрошуваних почергово за їхнім старшинством, з числа тих, що мають єпархії у географічних межах України. Таким чином управлятимуться справи Церкви у цій країні, як проголошують божественні і святі Канони, вільно й у Святому Дусі, і безперешкодно, без будь-якого іншого зовнішнього впливу.

До того ж, цим підписаним Патріаршим і Синодальним Томосом ми визнаємо і проголошуємо встановлену, в межах території України, Автокефальну Церкву нашою духовною донькою і закликаємо усі світові Православні Церкви визнати її як сестру і згадувати під іменем «Святіша Церква України», як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ, не може ставити єпископів чи засновувати парафії за межами держави; вже існуючі відтепер підкоряються, згідно з порядком, Вселенському Престолу, який має канонічні повноваження у Діаспорі, бо юрисдикція цієї Церкви обмежується територією Української Держави.

І ми надаємо їй привілеї і всі суверені права, належні автокефальній церковній Владі, так що відтепер Митрополит Київський і Всієї України, здійснюючи богослужіння поминає «Усіх Єпископів Православних», а сонм найсвятіших Архієреїв при ньому поминає його ім’я як Першого і Предстоятеля Найсвятішої Церкви в Україні. Те, що стосується внутрішнього церковного управління, розглядається, судиться і визначається виключно ним і Священним Синодом, слідуючи євангельському та іншому вченню, згідно із священним переданням і шанованими канонічними постановами нашої Святої Православної Церкви, і настанові 6-го канону І Нікейського Вселенського Собору, який визначає, що «якщо ж при спільному голосуванні всіх, яке буде справедливим, і згідно церковного канону, двоє чи троє через власну схильність до суперечок заперечують, то нехай має силу рішення більшості», до того ж зберігається право всіх архієреїв та іншого духовенства на апеляційне звернення до Вселенського Патріарха, який має канонічну відповідальність приймати безапеляційні судові рішення для єпископів та іншого духовенства помісних Церков, згідно з 9-м і 16-м священними канонами IV Халкідонського Вселенського Собору.

Прояснюємо до вище сказаного, що Автокефальна Церква України визнає головою Святійший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол, як і інші Патріархи і Предстоятелі, і має разом з іншими канонічними обов’язками і відповідальностями, насамперед для збереження нашої Православної Віри неушкодженою та канонічної єдності і спілкування з Вселенським Патріархатом й іншими помісними Православними Церквами непорушними. І до цього, Митрополит Київський і всієї України, як і архієреї Найсвятішої Церкви України, обираються віднині відповідно до належних положень божественних і священних Канонів і згідно з відповідними положеннями її Статуту, які мають в усьому обов’язково відповідати положенням цього Патріаршого і Синодального Томосу. Усі архієреї зобов’язані турбуватися, щоб боголюбно пасти народ Божий, провадячи у страху Божому мир і згоду у країні та у своїй Церкві.

Але щоб в усьому перебував не применшений зв’язок духовної єдності і спілкування святих Божих Церков, бо ми навчилися «зберігати єдність духа у союзі миру» (Еф. 4:3), то кожний Блаженніший Митрополит Київський і всієї України повинен поминати за давніми переданнями святих Отців наших, Вселенського Патріарха, Блаженніших Патріархів та інших Предстоятелів помісних Православних Церков, у ряду Диптихів, згідно з канонічним порядком, отримавши своє місце після Предстоятеля Церкви Чехії і Словаччини у священних Диптихах і на церковних зібраннях.

Таким чином, Православна Церква України, через свого Першого чи канонічного місцеблюстителя Київського Престолу, зобов’язана брати участь стосовно важливих канонічних, догматичних та інших питань в міжправославних нарадах, які збираються час від часу, за священним звичаєм, від початків установленого Отцями. Перший же, настановлений, зобов’язаний обов’язково посилати необхідні належні Мирні Грамоти до Вселенського Патріарха і до інших Предстоятелів, і сам має право від них отримувати, починаючи свої мирні поїздки від Першопрестольної Церкви Константинополя за звичаями, отримуючи від неї Святе Миро, для вияву духовної єдності з нею. Для вирішення значних питань церковного, догматичного та канонічного характеру слід Блаженнішому митрополиту Київському і всієї України, від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до нашого Святішого Патріаршого і Вселенського Престолу, прагнучи від нього авторитетної думки і твердого взаєморозуміння, при чому права Вселенського Престолу на Екзархат в Україні і священні ставропігії зберігаються неприменшеними. 

Отож, на усіх цих умовах, наша Свята Христова Велика Церква благословляє і проголошує Православну Церкву України Автокефальною і щедро закликає на Ієрархію на Українській землі, непорочний клір і благочестивий народ її, з невичерпного скарбу Святого Духа, божественні дари, молячись, щоб Перший і Великий Архієрей Ісус Христос, заступництвом всенепорочної і всеблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії, святого славного і рівноапостольного князя Володимира і святої славної княгині Ольги, преподобних і богоносних Отців наших, подвижників і монахів Києво-Печерської Лаври та інших монастирів, нехай уріпить назавше  її в тілі Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви таким чином зараховану Автокефальну Церкву України і подасть її благостояння, єдність, мир і зростання, на славу Його і Отця і Святого Духа.

Таким чином таке вирішення і розсуджене і в радості сповіщене вам від шанованого Центру Православ’я було соборно затверджено,для постійного збереження видається цей Патріарший і Синодальний Томос, написаний і підписаний в Кодексі нашої Великої Христової Константинопольської Церкви, вручений в точній і ідентичній копії Блаженнішому Предстоятелю Святішої Церкви України, кір Єпіфанію і Його Високоповажності Президенту україни пану Петру Порошенку, для вічного доказу і постійного представлення.

Року дві тисячі дев’ятнадцятого, місяця січня, 6 числа, індиктіона 12.

+ Вселенський Патріарх Варфоломій, в Христі Бозі вирішує

+ митрополит Вріульський Пантелеймон,

+ митрополит Італійський і Мальтійський Геннадій

+ митрополит Германський Августин

+ митрополит Траунпольський Герман

+ митрополит Нью-Джерський Євангел

+ митрополит Родоський Кирилл

+ митрополит Ретімнський і Автолопотамський

 

«Істинно кажу тобі: хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже…»

Охрестилося дівчатко,
Наче сонце, ангелятко,
Хай радіє вся земля,
Хай усмішкою втішає
І щасливою зростає,
У любові і красі,
І в достатку і в добрі.
Подарунків їй від долі
І в житті всього доволі,
Щоб пишались нею всі
І в родині і в сім’ї!

Хрещення – це таїнство входження до Церкви та народження для вічного життя у Царстві Божому. “Хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже”, – каже Ісус Христос у Євангелії (від Іоанна, 3:5). В посланні апостола Павла до Римлян хрещення називається співучастю у смерті та Воскресінні Сина Божого.

У вівторок, в стінах Церкви Святих Жон-Мироносиць, 25 грудня 2018 року Божого святе Таїнство Хрещення та Миропомазання, над новонародженою Катериною звершив настоятель храмів Святої Трійці села Драганівка, Святого Рівноапостольного Князя Володимира села Забойки, Святої Рівноапостольної Княгині Ольги села Біла Православної Церкви в Україні Тернопільської Єпархії –  митрофорний протоієрей Володимир (Простак).

Щиро вітаємо отця Романа із поповненням сім’ї та народженням маленької Катерини “від води і Духа” у святому Таїнстві Хрещення. Нехай росте вона на радість батькам і на користь Святій Православній Церкві України.

З цієї нагоди молитовні вітання о.Роману та добродійці Валентині з нагоди хрещення їхньої донечки Катерини.

Многія літа!!!

 

Дітки вітають Святого Миколая на Тернопільщині

У народі до Святого Миколая ставилися з особливою повагою, ікони з його образом були майже в кожній хаті, адже “він другий після Бога заступника на землі”.

Свято відзначали особливо врочисто. Традиційно в Україні до цього дня готували обрядодії, пов’язані зі Святим Миколаєм. Ввечері хтось найповажніший з родини, переважно дідусь, перевдягалися в “доброго Миколая”, заходив до оселі з подарунками. Він згадував усе те добре, що зробила дитина протягом року, і вручав їй гостинця, неслухняну ж дитину соромив за нечемні вчинки.

Діти свято вірять в існування “діда Миколая, який знає про все”, і дуже шанують Святого, для яких він є почесним охоронцем. Саме тому, для улюбленого Святого Миколая дітки старанно намалювали безліч гарних кольорових робіт, шепочучи молитовні побажання!

Прес-служба парафії святих Жон-Мироносиць

Свято Миколая

Сьогодні, напередодні великого свята, Святителя Миколая Чудотворця, архієпископа Мирлікійського, до дитячого садочка у селі Почапинці завітав Миколай із подарунками.

Діти з нетерпінням очікували гостя і готувались до його приходу. Напередодні вони писали листи святому та малювали малюнки, які подарували йому на саме свято.

Із добром в очах та любов’ю у серцію малеча подарувала гостям заходу незабутніх емоцій та хорошого настрою.

Та на цьому свято не закінчилось. Увечері діти та батьки знову збираються та вже у храмі, де спільно прославляли Господа Бога, святителя Миколая і молилися за спасіння душ та мир у нашій Державі Україні.

На кінець богослужіння, дітки отримали щедрі дарунки від настоятеля храму, отця Романа Будзинського.

Прес-служба парафії святих Жон-Мироносиць

Митрофорний протоієрей УАПЦ духівник «Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Роман (Будзинський) та представник ОБСЄ обговорили релігійну ситуацію в Україні

Митрофорний протоієрей Української Автокефальної Православної Церкви Роман (Будзинський), 7 грудня 2018 р.Б., провів зустріч з представником Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні п. Фернандо Ерера Інахара.

Зокрема було обговорено релігійну ситуацію, стан міжконфесійних відносин, а також порушені питання дотримання поваги прав людини та фундаментальних свобод осіб в Україні.

Наприкінці розмови, отець Роман (Будзинський), висловив подяку за запрошення та можливість поспілкуватись з представниками Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, а також надію на встановлення постійного діалогу з метою досягнення плідних результатів у сфері захисту та відстоюванні прав людини в Україні.

Зустріч завершилась на позитивній, конструктивній ноті відкритості та взаєморозуміння. За дорученням Голови ГО «Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» – Наталії Шевчук, митр. прот. Роман (Будзинський) передав спостерігачу Організації з безпеки та співробітництва в Європі Спеціальної моніторингової місії в Україні, п. Фернандо Ерера Інараха, на молитовну пам’ять книгу «Одна Мова Одна Церква Один Народ» наголосивши, що держава однаково ставиться до всіх Церков України і що права всіх, навіть найменших релігійних організацій у нас належно шановані!

Прес-служба Парафії святих Жон-мироносиць

Богослужіння у 27 неділю після святої П’ятидесятниці

Сьогодні, у 27 неділю після святої Пятидесятниці, Свята Православна Церква знову возносить свої молитви до Господа Бога за весь світ, за такий довгоочікуваний мир у нашій Держава Україні, за кожну душу яка із надією очікує спасіння. За немічних і вбогих, за подорожніх та плаваючих у морі, за хворих і тих, що зневірились, за мир і єдність церков…

У храмі святих Жінок Мироносиць у цей день було звершено дві Божественні Літургії. Перша, яка розпочалась о 07:00 год., та пізня о 09:00 год. Звершив Божественні Літургії настоятель храму, митрофорний протоієрей Роман Будзинський. Під час богослужіння вірні мали можливість приступити до святих таїнств Сповіді та Святого Причастя.

Після Літургії прихожани храму привітали свого настоятеля, протоієрея Романа, із днем небесного покровителя, пам’ять якого Православна Церква вшановувала напередодні – в суботу.

Нехай Господь сподобить нас і на цей тиждень миру, міцного здоровя та у кріпості сил зустріти наступну неділю, де ще і ще раз, із теплими молитвами у серці вознесемо Йому славу, честь та подяку за все наше життя.

Слава Ісусу Христу!