Томос про автокефалію Православної Церкви України встановлено в Софії Київській

Президент Петро Порошенко разом з Предстоятелем Православної Церкви України Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм внесли до собору Софії Київської Томос про автокефалію Православної Церкви України.

Цей документ напередодні був підписаний і переданий Вселенським Патріархом Варфоломієм в церкві Святого Георгія на Фанарі у Стамбулі.

Томос про автокефалію Православної Церкви України було урочисто встановлено перед царськими вратами в Софії Київській.

Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Епіфаній разом із ієрархами Православної Церкви України провів святкову Різдвяну Літургію.

Священники та віряни молилися за українське військо і українську владу, за мир та добробут в Україні, за єдину помісну Православну Церкву України. В своєму слові до пастви Блаженнійший Митрополит Епіфаній наголосив, що «двері єдиної помісної Православної Церкви відкриті для усіх, хто бажає разом служити Богові та її народові» і закликав до любові та єдності.

Блаженнійший Митрополит Епіфаній привітав усіх з Різдвом та Новим роком. «Наші спільні теплі вітання передаємо Збройним Силам України і усім нашим мужнім захисникам, які жертовно захищають Батьківщину. Підносимо до Бога свої молитви за них і просимо у нього оберігати їх», – особливо підкреслив він.

Предстоятель Православної Церкви України також передав вітання та молитовні побажання підтримки і захисту для українців, які перебувають в умовах окупації та в російському полоні.

Він нагадав, що назавжди увійдуть в історію нашої церкви і держави 15 грудня 2018 року, коли в древніх стінах Софії Київської відбувся Об’єднавчий собор Православної Церкви України, та 5 і 6 січня 2019 року, коли було проголошено, підписано та вручено Томос про автокефалію, про «нашу церковну духовну незалежність».

«Це вияв особливої Божої милості до нашого народу. За що ми не перестаємо дякувати Богові», – сказав Блаженнійший Митрополит Епіфаній та висловив слова подяки Вселенському Патріарху Варфоломію та Президенту України Петру Порошенку, «турботами яких наша правдива Українська Православна Церква увійшла до родини православних церков як автокефальна та рівна з усіма іншими».

«Шановний пане Президенте, дякуємо за те сприяння, яке ви протягом цього нелегкого часу надавали задля того, щоб ми мали успіх в цій богоугодній справі… Ваше ім’я не тільки тут, на цьому пергаменті (Томос – ред.), але завжди увійде на віки як того, хто допомагав і сприяв, щоб наша Церква вирвалася з тих духовних пут і мала автокефальний і незалежний статус», – подякував Предстоятель Православної Церкви України та побажав Президентові Божої допомоги у розбудові сильної і незалежної Української держави.

Президент підкреслив, що вперше світлий день Різдва Христового українці святкують у автокефальній Православній Церкві України в стінах Святої Софії.

«Вперше її Предстоятель Блаженнійший Епіфаній вчора  співслужив з Вселенським Патріархом Варфоломієм і отримав з його рук Томос – як грамоту про визнання самостійності нашої української Церкви», – наголосив Глава держави.

«Хто хоче в цьому переконатися, буде мати можливість прочитати це», – додав Петро Порошенко.

Джерело Адміністрація Президента

 

ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ УКРАЇНИ

Варфоломій, милістю Божою Архієпископ Константинополя, Нового Риму і Вселенський Патріарх

«Ви приступили до гори Сіонської… і до Церкви перворождених» (Євр. 12:22-23), блаженний серед народів Апостол Павло говорить всім вірним; і дійсно, Церква є горою, тому міцною і стійкою, непорушною і непохитною. Але хоча одним стадом та одним тілом Христовим є, і називається Церквою Божою, яка повсюди має сповідання Православної віри, спільність у таїнствах у Дусі Святому і непорушність Апостольського спадкоємства і канонічного порядку, ще від апостольських часів складається з Церков розташованих по місцях і країнах, внутрішньо самоврядованих власними пастирями і вчителями, і служителями Євангелія Христового, тобто кожного місця єпископами, з причин не лише історичного значення міст країн у світі, але й внаслідок особливих пастирських необхідностей у них.

Отож, оскільки благочестива і Богом бережена земля України укріплена і звеличена вищим промислом і отримала свою повну політичну незалежність, державні та церковні керівники якої вже майже тридцять років палко просять її церковного самоврядування та пліч-о-пліч з народом й одноголосно з давніми його проханнями свого часу зверненими до святішого Апостольського Константинопольського Престолу, котрий за багатовіковим канонічним переданням зобов’язаний турбуватися про Святі Православні Церкви, які мають у цьому потребу, а найбільше про ті, які завше з ними зв’язані канонічними узами, як-от історична Митрополія Київська, – то наша Покірність з Преосвященними при нас Митрополитами та всечесними, улюбленими у Святому Дусі братами та співслужителями, з обов’язку турботи Великої Христової Церкви за Православний світ, для зцілення постійно загрожуючих розколів та розділень у помісних Церквах, однодумно визначаємо та проголошуємо, щоб уся Православна Церква, що знаходиться у межах політично сформованої і цілковито незалежної держави України разом із Священними Митрополіями, Архієпископіями, Єпископіями, монастирями, парафіями і всіма у них церковними установами, що знаходяться під покровом Засновника Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Боголюдини Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, існувала віднині канонічно автокефальною, незалежною і самоврядною, маючи Першого у церковних справах і визнаючи кожного канонічного її Предстоятеля, який носить титул «Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України», – не допускається якогось доповнення чи віднімання від його титулу без дозволу Константинопольської Церкви, – який є головою Святішого Синоду, котрий щороку скликається з Архієреїв, запрошуваних почергово за їхнім старшинством, з числа тих, що мають єпархії у географічних межах України. Таким чином управлятимуться справи Церкви у цій країні, як проголошують божественні і святі Канони, вільно й у Святому Дусі, і безперешкодно, без будь-якого іншого зовнішнього впливу.

До того ж, цим підписаним Патріаршим і Синодальним Томосом ми визнаємо і проголошуємо встановлену, в межах території України, Автокефальну Церкву нашою духовною донькою і закликаємо усі світові Православні Церкви визнати її як сестру і згадувати під іменем «Святіша Церква України», як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ, не може ставити єпископів чи засновувати парафії за межами держави; вже існуючі відтепер підкоряються, згідно з порядком, Вселенському Престолу, який має канонічні повноваження у Діаспорі, бо юрисдикція цієї Церкви обмежується територією Української Держави.

І ми надаємо їй привілеї і всі суверені права, належні автокефальній церковній Владі, так що відтепер Митрополит Київський і Всієї України, здійснюючи богослужіння поминає «Усіх Єпископів Православних», а сонм найсвятіших Архієреїв при ньому поминає його ім’я як Першого і Предстоятеля Найсвятішої Церкви в Україні. Те, що стосується внутрішнього церковного управління, розглядається, судиться і визначається виключно ним і Священним Синодом, слідуючи євангельському та іншому вченню, згідно із священним переданням і шанованими канонічними постановами нашої Святої Православної Церкви, і настанові 6-го канону І Нікейського Вселенського Собору, який визначає, що «якщо ж при спільному голосуванні всіх, яке буде справедливим, і згідно церковного канону, двоє чи троє через власну схильність до суперечок заперечують, то нехай має силу рішення більшості», до того ж зберігається право всіх архієреїв та іншого духовенства на апеляційне звернення до Вселенського Патріарха, який має канонічну відповідальність приймати безапеляційні судові рішення для єпископів та іншого духовенства помісних Церков, згідно з 9-м і 16-м священними канонами IV Халкідонського Вселенського Собору.

Прояснюємо до вище сказаного, що Автокефальна Церква України визнає головою Святійший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол, як і інші Патріархи і Предстоятелі, і має разом з іншими канонічними обов’язками і відповідальностями, насамперед для збереження нашої Православної Віри неушкодженою та канонічної єдності і спілкування з Вселенським Патріархатом й іншими помісними Православними Церквами непорушними. І до цього, Митрополит Київський і всієї України, як і архієреї Найсвятішої Церкви України, обираються віднині відповідно до належних положень божественних і священних Канонів і згідно з відповідними положеннями її Статуту, які мають в усьому обов’язково відповідати положенням цього Патріаршого і Синодального Томосу. Усі архієреї зобов’язані турбуватися, щоб боголюбно пасти народ Божий, провадячи у страху Божому мир і згоду у країні та у своїй Церкві.

Але щоб в усьому перебував не применшений зв’язок духовної єдності і спілкування святих Божих Церков, бо ми навчилися «зберігати єдність духа у союзі миру» (Еф. 4:3), то кожний Блаженніший Митрополит Київський і всієї України повинен поминати за давніми переданнями святих Отців наших, Вселенського Патріарха, Блаженніших Патріархів та інших Предстоятелів помісних Православних Церков, у ряду Диптихів, згідно з канонічним порядком, отримавши своє місце після Предстоятеля Церкви Чехії і Словаччини у священних Диптихах і на церковних зібраннях.

Таким чином, Православна Церква України, через свого Першого чи канонічного місцеблюстителя Київського Престолу, зобов’язана брати участь стосовно важливих канонічних, догматичних та інших питань в міжправославних нарадах, які збираються час від часу, за священним звичаєм, від початків установленого Отцями. Перший же, настановлений, зобов’язаний обов’язково посилати необхідні належні Мирні Грамоти до Вселенського Патріарха і до інших Предстоятелів, і сам має право від них отримувати, починаючи свої мирні поїздки від Першопрестольної Церкви Константинополя за звичаями, отримуючи від неї Святе Миро, для вияву духовної єдності з нею. Для вирішення значних питань церковного, догматичного та канонічного характеру слід Блаженнішому митрополиту Київському і всієї України, від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до нашого Святішого Патріаршого і Вселенського Престолу, прагнучи від нього авторитетної думки і твердого взаєморозуміння, при чому права Вселенського Престолу на Екзархат в Україні і священні ставропігії зберігаються неприменшеними. 

Отож, на усіх цих умовах, наша Свята Христова Велика Церква благословляє і проголошує Православну Церкву України Автокефальною і щедро закликає на Ієрархію на Українській землі, непорочний клір і благочестивий народ її, з невичерпного скарбу Святого Духа, божественні дари, молячись, щоб Перший і Великий Архієрей Ісус Христос, заступництвом всенепорочної і всеблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії, святого славного і рівноапостольного князя Володимира і святої славної княгині Ольги, преподобних і богоносних Отців наших, подвижників і монахів Києво-Печерської Лаври та інших монастирів, нехай уріпить назавше  її в тілі Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви таким чином зараховану Автокефальну Церкву України і подасть її благостояння, єдність, мир і зростання, на славу Його і Отця і Святого Духа.

Таким чином таке вирішення і розсуджене і в радості сповіщене вам від шанованого Центру Православ’я було соборно затверджено,для постійного збереження видається цей Патріарший і Синодальний Томос, написаний і підписаний в Кодексі нашої Великої Христової Константинопольської Церкви, вручений в точній і ідентичній копії Блаженнішому Предстоятелю Святішої Церкви України, кір Єпіфанію і Його Високоповажності Президенту україни пану Петру Порошенку, для вічного доказу і постійного представлення.

Року дві тисячі дев’ятнадцятого, місяця січня, 6 числа, індиктіона 12.

+ Вселенський Патріарх Варфоломій, в Христі Бозі вирішує

+ митрополит Вріульський Пантелеймон,

+ митрополит Італійський і Мальтійський Геннадій

+ митрополит Германський Августин

+ митрополит Траунпольський Герман

+ митрополит Нью-Джерський Євангел

+ митрополит Родоський Кирилл

+ митрополит Ретімнський і Автолопотамський

 

Нарешті Господь послав нам Православну Церкву України

Президент Петро Порошенко у Стамбулі взяв участь у церемонії підписання Томосу про автокефалію Православної Церкви України Вселенським Патріархом Варфоломієм. Урочиста церемонія відбулась у Патріаршому Храмі Святого Георгія.

Після церемонії Глава Української держави звернувся до учасників та присутніх: «Ваше Всесвятосте, Ваше Блаженство, Ваші Високопреосвященства, ваші преосвященства, пані і панове. Дорогі українці, які сьогодні дивляться нас зараз в Україні і по усьому світові, які тисячі років чекали цієї події. Слава Богу! Бо без Божої волі ця подія була б неможлива».

«Велика подяка Його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію за його віру. Ваше Всесвятосте ці оплески лунають зараз по усьому світу», – сказав Петро Порошенко.

Президент подякував Вселенському Патріарху Варфоломію за віру і любов до України, за молитву за Україну і український народ, за мужність, яку Його Всесвятість демонструє усе життя, але особливо починаючи з Великого понеділка – першого дня після Великодня 2018 року, коли було розпочато публічний процес надання автокефалії Православній Церкві України.

«Я хочу подякувати Святійшому Синоду, Собору Вселенського Патріархату, я хочу подякувати кожному ієрарху, який поставив підпис під зверненням до Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві України», – також сказав Президент.

Глава держави висловив слова подяки Верховній Раді України і голові Парламенту Андрію Парубію, кожному депутату, який проголосував за підтримку звернення Президента до Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві України.

«І, головне – я хочу подякувати мільйонам українців по усьому світу, які відгукнулися на заклик молитися – молитися, щоби Церква відбулася. Вашими молитвами це стало можливим», – особливо відзначив Петро Порошенко.

Він також зазначив, що вдячний поколінням українців, які мріяли про це чи 1030 років, чи 332 роки, чи 100 років. «Нарешті Господь послав нам Православну Церкву України», – наголосив Петро Порошенко.

Президент приєднався до слів подяки патріаршим екзархам, зазначивши, що їх зусилля в цьому питанні важко переоцінити.

По завершенню церемонії підписання Томосу Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій звернувся до Митрополита Київського і всієї України Епіфанія: «Ваше Блаженство, Ви мали право просити і вимагати Вашої автокефалії. Це було правом і привілеєм Вашої Константинопольської Матері Церкви дарувати Вам цей статус автокефалії. Ми щиро молимося, щоб ви виявилися гідними цього дару і виступили дорогоцінним попутником інших сестер-церков у всеправославній єдності та спільній співпраці, а також у нашому спільному свідченні сучасного світу, який прагне невичерпних духовних скарбів православ’я».

Вселенський Патріарх також наголосив, що «нині, за благодаттю Господа, ми відновлюємо спільноту мільйонів вірян на Вашій землі (українській – ред.), які раптово опинилися поза канонічністю і єдністю та спілкуванням не за власною провиною».

Він підкреслив, що Константинопольська Церква «зібрала їх і пригорнула їх як справжня матір, а не як мачуха. Та сама Церква, яка колись вела їх до християнського хрещення». Вселенський Патріарх також зазначив, що Константинополь завжди діяв, щоб «служити побажанням і інтересам своїх дітей».

«Ваше Блаженство, дорогий брат. У цей чудовий і історичний день, в Священному Центрі Православ’я, стоять і святкують з нами князь Володимир і свята Ольга, разом з усіма святими нащадками прославленої української землі, а також усіма захисниками і Ваших очевидних прав, прав українського народу, а також прав людей, особливо релігійної свободи для всіх людей і народів. Всі вони присутні в дусі і молитві, розділяючи нашу радість і задоволення», – також сказав Вселенський Патріарх Митрополиту Київському і всієї України Блаженнішому Епіфанію.

В свою чергу, Митрополит Київський і всієї України Епіфаній подякував Патріарху Варфоломію за підписання Томосу, зауваживши, що з нетерпінням та піднесенням Православна Церква України чекає на його вручення.

«Також хочу засвідчити нашу подяку Президенту України і всім, хто разом з ним та під його керівництвом трудився, щоб допомогти нам звершити мрію поколінь українських православних ієрархів та вірян мати єдину помісну автокефальну православну церкву. Ім’я ваше, пане Президенте, навіки увійде в історію українського народу і церкви поруч з іменами правителів наших князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Костянтина Острозького та гетьмана Івана Мазепи», – сказав він.

Джерело Адміністрація Президента

 

Ієромонах Лука привіз до Константинополя текст-оригінал Томосу про надання автокефалії ПЦУ

Сьогодні, 4 січня 2019 року ієромонах Лука, відомий на весь світ іконописець і каліграф, привіз до Константинополя текст-оригінал Томосу про надання автокефалії Православній Церкві України. Текст каліграфічно оформлений на пергаменті з благословення ігумена Ксенофонтського монастиря на Афоні, архімандріта Олексія. 

Саме цей Томос буде вручено Предстоятелю ПЦУ Блаженнішому Митрополиту Київському Епіфанію 6 січня 2019 року після Божественної літургії в Константинополі.

Джерело BIGORSKI MONASTERY

 

Різдвяне послання Всесвятішого Вселенського Патріарха Варфоломія І

Священні і боголюбиві браття, улюблені чада в Господі!

Ми прославляємо Всесвятого і Всемилостивого Бога, що і в цьому році ми знову удостоїлися відзначити святковий день Різдва Христового: свято втілення передвічного Сина і Слова Божого ⎯ «нас, людей, і ради нашого спасіння». Через «вічну таємницю» та «велике диво» божественного втілення людини, «що в темноті сидів і сіни» ⎯ «велика трагедія», ⎯ стає «сином світла і сином дня», відкриваючи для себе благословенний шлях до обожнення за благодаттю. У боголюдській таємниці Церкви і через її священні таїнства Христос народжується і формується в нашій душі і в нашому бутті. «Боже Слово, ⎯ богослов і святий Максим Сповідник, ⎯ одного разу народжений по плоті, по людинолюбству Своєму бажає завжди народжуватися по духу у бажаючих цього. І стаючи утробним плодом, Воно формує Себе в них за допомогою чеснот, виявляючись настільки, наскільки може вмістити приймає Його» . Він не є «Бог-ідея», подібно богу філософів, і не є Бог, прихований у Своїй абсолютної трансцендентність і неприступний; але Він є «Еммануїл», «Бог ⎯ з нами», і настільки, що Він ближче нам, ніж ми самі до себе, Він ⎯ «ближче нам нас самих».

Віра в неприступне і безтілесне Божество не перетворює життя людини; це не усуває антагонізм між матерією і духом; не подолала прірви між небом і землею. Втілення Божественного Слова – це явище істини про Бога і про людину, яка спасає людський рід від похмурих лабіринтів матеріалізму і антропомонізму, ідеалізму і дуалізму. Засудження церквою несторіанства і монофизитства означає собою неприйняття двох найбільш загальних тенденцій в людській душі: з одного боку, абсолютизація людиноцентризму, а з іншого – ідеалізація ідеалістичного розуміння життя та істини. Ці відхилення особливо поширені в наш час.

Сучасне «несторіанство» проявляється в дусі секуляризації, в сцієнтизм і абсолютному пріоритеті утилітарних знань, в абсолютній автономії економіки, в самоспасительній зарозумілості, на ділі ж позбавленій всякої сотеріологічної перспективи, у атеїзмі, у «позацивілізованому» індивідуалізм і евдемонізмі, в формалізмі «законності», у моралізму «замість доброчесності», в ототожненні жертовної любові і покаяння з так званої «мораллю слабких». Точно так само і «монофизитства» в сучасності знову ж представлено різними тенденціями: це – деміфізація тіла і природної людини, пуританство з його синдромами «очищення», безплідна інтровертна духовність та різного роду містицизм, зневага до слова правди, мистецтва й цивілізації, заперечення діалогу і відкидання інакомислячих, з його небезпечними проявами, в ім’я «єдиною і винятковою істини», релігійний фундаменталізм, що виріс на ґрунті абсолютизму і неприйняття, що живить насильства і поділу. Очевидно, що як несторіанське обожнювання світу, так і монофизитська «демонізація» світу піддають світ та історію, цивілізацію і культуру впливу сил «віку цього», сприяючи таким чином укоріненню автономізації і безвиході.

Християнська віра – є впевненість у спасінні людини Богом любові, який за Своїм людинолюбством прийняв нашу природу і знову дарував нам «подобу», замордовану падінням, що вчинив нас здатними до істинного життя в Його Тілі – в Церкві. У своїй сукупності життя Церкви відображає таємницю боголюдства. Боголюдина – Спаситель – сприйняв «плоть Церкви» і, «Перший і Єдиний», показав нам «істинну людину, досконалу й за способом життя, і в усьому іншому». Церква Христова – це місце «загального порятунку», «загальної волі» і надії у «загальному царстві», де живе звільняюча істина, ядром якої є істина у любові. Ця любов виходить за рамки простій людській дії, бо її джерело і прообраз закладені в Божественному людинолюбстві, яке перевищує будь-яке людське слово. «Любов Божа до нас виявилася у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми через Нього жили. У тому любов, що не ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас … Любі! коли Бог та полюбив нас, то і ми повинні любити один одного». Бог присутній скрізь, де є любов.

Ця спасительна істина також повинна виражатися і в тому, як ми святкуємо священне Різдво нашого Спасителя, який відвідав нас з Вишини. Свято – це завжди «виконання часів», час самопізнання, подяки Богу за велич Його любові до людини, час свідоцтва про істину боголюдства і про свободу у Христі. Коли ми святкуємо втілення Божественного Слова з любов’ю до Христа, ми протистоїмо секуляризації та профанації Свята, перетворенню його в «Різдво без Христа», в вакханалію користолюбства, споживацтва і марнославства, будучи ц світі, сповненому соціальних протиріч, збочених цінностей і хаосу, насильства і несправедливості, де «немовля Ісус» знову стикається з непримиренними інтересами всіляких сил.
Високоповажні брати і улюблені чада!

Покоління приходять і йдуть, і по-людськи важко передбачити майбутні події. Однак справжня віра не стикається з дилемами. Слово стало плоттю, «істина прийшла» і «пройшла покров». Ми вже беремо участь у Царстві, на нашому шляху до завершення справи Божественної ікономії втілення. Ми володіємо непохитною впевненістю в тому, що майбутнє належить Христу, Який «вчора і сьогодні, і навіки Той же», що Церква Христа є і буде залишатися місцем святості і благочестя, оновлення людини і світу, передчуття слави Царства; що вона продовжить нести «євангельське свідчення», «роздаючи у всесвіті дари Божі: Його любов, мир, справедливість, примирення, силу Воскресіння і сподівання вічності». Тому недоречна сучасна ідеологія «пост-християнської епохи». «Після Христа» все перебуває і залишається «у Христі» на віки.

Ми побожно схиляємо коліна перед Божественним Немовлям Віфлеєму і яка охоплює Його Пресвята Матір, поклоняючись «вседосконалому Богу», що втілився, посилаючи від немеркнучого Фанару дітям Святої і Великої Церкви Христової у всьому світі ⎯ наше Патріарше благословення на Різдвяні Свята, бажаючи здоров’я, плідної і радісного Нового року, виконаного доброти Господньої.

Різдво Христове 2018/2019 року Божого!
+ Варфоломій Константинопольський
полум’яний до Бога молитвеник за всіх Вас

Різдвяне послання Блаженнішого Епіфанія митрополита Київського і всієї України

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України

Дорогі браття і сестри!
Христос народився!
Славімо Його!

Такі короткі й прості слова цього нашого традиційного християнського вітання, але наскільки глибоким змістом наповнені вони, адже засвідчують нашу віру в те, що обітниця Божа справдилася, Спаситель світу воістину з’явився, друга Особа Пресвятої Тройці – предвічний Син Божий – народився від Духа Святого і Марії Діви, ставши також і Сином Людським. «Немовля народилося нам – Син даний нам» (Іс. 9: 6), – пророкує святий Ісая, вказуючи, що народження Ісуса Христа відбулося саме для нас.

Цю ж думку пояснює і святитель Григорій Богослов, кажучи про народження Спасителя: «Він з’являється заради нас, народившись, щоб як Він дав нам буття, так Він і дарував нам блаженне буття… Ось, що ми святкуємо, ось, що ми прославляємо цього дня: пришестя Бога до людей для того, щоб нам переселитися або, краще, повернутися до Бога…, щоб, відклавши стару людину, зодягнутися в нову (Еф. 4: 22 – 24), і як вмерли ми в Адамі, так ожили у Христі (1 Кор. 15: 22), з Христом і народжуючись, і розпинаючись, і погребаючись, і піднімаючись».

Через гріхопадіння наших прабатьків зло, тління і смерть увійшли в саму людську природу, пошкодивши її. Тому людина, створена Богом для блаженного вічного буття, через відступлення від Творця стала підвладною стражданням і смерті, визволитися від яких власними силами не здатна. Чому не здатна? Тому, що не сама себе людина створила і не своєю волею з’явилася у бутті, але є творінням Божим і Його волею створена з пороху земного. Таким чином, без Бога не може людина очиститися від влади гріха, і тому потребує Спасителя – Того, Хто визволяє її від рабства злу, Того, Хто відновлює її природу, Того, Хто повертає її до єдності з Творцем.

Предвічний Бог став людиною і, як пророкував святий Ісая, «узяв на Себе наші немочі, і поніс наші хвороби […], ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53: 4, 5). Саме тому радіють небеса і земля, саме тому славословлять ангели та втішаються люди,адже прийшов Переможець смерті, народився Спаситель, Який відроджує нас для життя вічного.

Ми знаємо, що Господь Ісус Христос звершив все необхідне для спасіння всіх людей, але від кожного з нас особисто залежить, чи приймаємо ми цей дар вічного життя, приготовлений для нас. Тому свято Різдва Христового – це не лише нагадування нам про давні історичні події у Вифлеємі Юдейському, це не лише нагода для добрих мрій і побажань, для спілкування з рідними й близькими, для подарунків та веселощів. Різдво Христове – це особистий заклик до кожного дати своїм життям відповідь на все те, що Спаситель зробив для нас.

У чому полягає ця відповідь? У виконанні волі Божої, викладеної для нас у двох заповідях: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю […], а ближнього твого – як самого себе» (Мф. 22: 37 – 39). Гріх розділяє, а любов – єднає. Гріх відділив людину від Бога, гріх робить нас чужими одне одному, а любов відкриває для нас єднання між собою в добрі та правді, любов повертає нас до втраченої колись єдності з Небесним Отцем.

Тому в ці святкові дні, осмислюючи значення Різдва Христового, радіючи, що Син Божий народився «заради нас людей і заради нашого спасіння», маємо спонукати себе до виконання волі Божої, до викорінення зі своїх сердець ворожнечі, неправди та всього того, що віддаляє нас від Господа і від ближніх, всього того, що протилежне любові. Не легка ця справа, і не в одну мить досягається успіх, але саме для того і прийшов Спаситель світу, щоб допомогти нам у її звершенні, зміцнити нас у боротьбі з гріхом, дати силу перемогти диявола.

Дорогі брати і сестри!

Всі ви знаєте, що 15 грудня 2018 року у Святій Софії Київській відбувся Об’єднавчий собор, який поклав основу для відновлення єдності українського православ’я. Двері нашої єдиної помісної Православної Церкви України відчинені для всіх, хто бажає разом у ній служити Богові та її народові.

Попереду багато спільної праці для зміцнення цієї єдності. Найперше маємо надалі підносити молитви за Церкву, за подолання ворожнечі та за примноження любові. Також і ми самі маємо відкласти минулі протистояння, відчуження і ворожнечу, бо лише через прощення одне одному ми можемо справді утвердити єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву. Пильнуймо: заклики до розпалювання ворожнечі чи до насильства відкидаймо, а те, що слугує любові та миру, – приймаймо.

Щоразу, коли промовляємо слова молитви Господньої «прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», усвідомлюймо, що ми не повинні уподібнюватися немилосердному позичальнику з притчі, який упросив царя пробачити йому великий борг, а сам не побажав значно менший борг пробачити ближньому своєму.

Дорогі браття і сестри!

У ці святкові дні сердечно вітаю всіх вас зі святом Різдва Христового, а також із Новим Роком. Вітаю Президента України Петра Порошенка, Верховну Раду України й Український уряд. Наші спільні теплі вітання передаємо Збройним силам України й усім нашим мужнім захисникам, які жертовно захищають Батьківщину, підносимо до Бога свої молитви за них і просимо в Нього оберігати їх. Від Золотоверхого Києва надсилаємо також вітання і молитовні побажання тим, хто святкує народження Сина Божого в умовах окупації, в полоні чи несправедливому ув’язненні, і просимо в Господа для них підтримки та захисту.

У ці радісні дні подякуймо Господу нашому Ісусу Христу за всі Його благодіяння, виявлені до нас, до нашої Церкви й України. Нехай Всемилостивий Бог простить усі наші гріхи вільні й невільні, утвердить єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву, дарує нашій державі перемогу та справедливий мир, благословить Україну й увесь український народ у 2019 році.

Заради нас Син Божий у смиренні прийшов у світ, закликаючи кожного до миру, злагоди та єдності, щоб ми ходили дорогою правди і не піддавалися на оману. Зробімо все від нас залежне, щоби дати добру відповідь на цей заклик!

Христос народився! Славімо Його!

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

Різдво Христове,
2018 / 2019 р.,
м. Київ

«Істинно кажу тобі: хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже…»

Охрестилося дівчатко,
Наче сонце, ангелятко,
Хай радіє вся земля,
Хай усмішкою втішає
І щасливою зростає,
У любові і красі,
І в достатку і в добрі.
Подарунків їй від долі
І в житті всього доволі,
Щоб пишались нею всі
І в родині і в сім’ї!

Хрещення – це таїнство входження до Церкви та народження для вічного життя у Царстві Божому. “Хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже”, – каже Ісус Христос у Євангелії (від Іоанна, 3:5). В посланні апостола Павла до Римлян хрещення називається співучастю у смерті та Воскресінні Сина Божого.

У вівторок, в стінах Церкви Святих Жон-Мироносиць, 25 грудня 2018 року Божого святе Таїнство Хрещення та Миропомазання, над новонародженою Катериною звершив настоятель храмів Святої Трійці села Драганівка, Святого Рівноапостольного Князя Володимира села Забойки, Святої Рівноапостольної Княгині Ольги села Біла Православної Церкви в Україні Тернопільської Єпархії –  митрофорний протоієрей Володимир (Простак).

Щиро вітаємо отця Романа із поповненням сім’ї та народженням маленької Катерини “від води і Духа” у святому Таїнстві Хрещення. Нехай росте вона на радість батькам і на користь Святій Православній Церкві України.

З цієї нагоди молитовні вітання о.Роману та добродійці Валентині з нагоди хрещення їхньої донечки Катерини.

Многія літа!!!

 

ЦАР САТАНІЄ – СИМЕОНА ТА ОЛЕКСАНДРА ЗАБОРОНИЛИ У СЛУЖІННІ!

За повідомленням Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ Московського Патріархату сьогодні, 17 грудня 2018 року, в Києво-Печерській Лаврі відбулося позачергового засідання Синоду УПЦ МП.

Секретар Священного Синоду, керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) прокоментував рішення Синоду УПЦ МП:

«Позачергове засідання Священного Синоду УПЦ було викликано подією, яка вже протягом багатьох місяців турбує наше українське суспільство, маю на увазі собор, який названо «об’єднавчим». Тому Священний Синод дав оцінку цьому зібранню.

По-перше, Синод заявив про те, що на цьому соборі було об’єднано дві неканонічні структури — т.н. «Українська автокефальна православна церква» і «УПЦ Київського патріархату». Тобто це об’єднання двох розкольницьких течій, тому для УПЦ рішення цього зібрання не має ніякого значення. Як і раніше, в Україні є лише одна канонічна Церква — це Українська Православна Церква, яку очолює Блаженніший Митрополит Онуфрій, і це визнають всі Помісні Православні Церкви.

По-друге, Священний Синод вимушений був прийняти рішення відносно двох наших архієреїв, які, не зважаючи на рішення Архієрейського Собору і Священного Синоду УПЦ, все ж таки взяли участь у зібранні 15 грудня цього року. Тому Священний Синод звільнив із керування єпархією та заборонив у священнослужінні митрополита Вінницького і Барського Симеона, а також заборонив у священнослужінні та зняв із посади вікарного єпископа Київської Митрополії митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра. Також були прийняті відповідні рішення стосовно тих священиків і дияконів, які брали участь у соборі 15 грудня” – сказав митрополит Антоній.

Коментар щодо сьогоднішнього рішення Синоду УПЦ надав також Митрополит Переяслав-Хмельницкий и Вишневский Олександр (Драбинко):

“(Переклад подається в російськомовному варіанті задля зрозумілості змісту не лише україномовними читачами сторінки).

Ваше Преосвященство, митрополит Переяслав-Хмельницкий и Вишневский, возлюбленный в Духе Святом брат и сослужитель нашей Мерности, господин Александр! Да будут Вашему Преосвященству благодать и мир от Бога!

После того как Вы, Ваше Преосвященство, обратились к нашей Мерности и изложили свое дело нам, милостью Божией Архиепископу Константинополя-Нового Рима и Вселенскому Патриарху, как не только тому, кто благодаря попечению Церкви имеет непререкаемую обязанность судить о церковных делах, где бы они ни происходили, и давать им окончательное решение, но и как Вашему отцу и владыке, поскольку Ваша епархия, которая в давнее время подпала под другую церковную юрисдикцию, была восстановлена благодаря отзыву и отмене Грамоты, изданной нашим приснопамятным предшественником Дионисием IV, и теперь относится к Великой Константинопольской Христовой Церкви и признается ее истинной дочерью, мы пришли к решению посредством этой Патриаршей Грамоты принять Вас в юрисдикцию нашего Святейшего Апостольского и Патриаршего Вселенского Престола вместе с Вашим непорочным клиром и благочестивым народом, освобождая от всякой ответственности, или обвинения, или любого другого прещения, налагаемого на Вас каким бы то ни было церковным органом, и полностью принимая все, что Вы делали как епископ и пастырь.

С отеческой молитвой мы преподаем Вам свое Патриаршее благословение, братски лобызаем и от всей души призываем на Вас благодать и милость в Троице покланяемого Бога, Которому слава и держава во веки.

14 декабря 2018 года.
Ваш возлюбленный во Христе брат, Архиепископ Константинополя Варфоломей” .

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

 

 

Митрополиту Епіфанію випала честь на початку січня отримати довгоочікуваний Томос від Вселенського Патріарха

Президент Петро Порошенко представив новообраного предстоятеля Української Помісної Православної Церкви Митрополита Київського та всієї України Епіфанія та повідомив, що на початку січня 2019 року у Стамбулі новообраний Предстоятель отримає Томос від Вселенського Патріарха Варфоломія.

Глава держави зауважив, що створена Церква потребує певного часу на становлення, мирне розширення і зміцнення. «Дозвольте зараз представити вам її новообраного Предстоятеля, Митрополита Київського та всієї України Епіфанія. Саме йому випаде почесна місія разом з українським Президентом поїхати до Константинополя на початку січня та отримати довгоочікуваний Томос», – сказав Президент під час виступу за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору.

Глава держави відзначив, що Митрополит Епіфаній є представником молодого покоління єпископів, його висунула УПЦ Київського Патріархату і підтримали представники інших церков. «Але тепер вже немає того розподілу. Той розподіл не має жодного значення, бо твориться і створена об’єднана церква. В єдності сила нашого народу, Боже, нам єдність подай! Є в нас така молитва, яка дуже доречна до сьогоднішньої події і яку ми щиро возносимо. Єдність – це те, що забезпечить нам перемогу», – наголосив Президент.

«Ми за цей рік ще більше переконалися, що Помісна Церква – запорука незалежності. Державна мова – запорука єдності. А сильна армія – запорука миру. Ми точно переможемо», – сказав Петро Порошенко.

У свою чергу, новообраний Предстоятель Української Православної Помісної Церкви Митрополит Київський і всієї України Епіфаній також звернувся до вірян, які очікували на Софійській площі рішення Об’єднавчого Собору. «Сьогодні справді історична подія. Ми зуміли об’єднати три гілки українського православ’я у єдину помісну православну церкву. Пам’ятаючи слова Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, щоб усі були єдині», – сказав очільник нової церкви. «Ми змогли спільно з вами побороти різні спокуси, подолати незгоди та об’єднатися  в єдину церкву», – додав митрополит Епіфаній.

Він подякував усім присутнім на Софійський площі за спільну молитву і підтримку процесу створення єдиної православної церкви в Україні. «Ви стали учасниками цієї історичної події. Ви тут молилися, а ми там по-особливому відчували цю молитовну підтримку», – сказав предстоятель УППЦ.

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній висловив слова вдячності Вселенському Патріарху Варфоломію за рішення надати автокефалію Українській Православній Церкві.

«Але цього не відбулося б, якби не рішучість нашого високодостойного Президента України Петра Олексійовича Порошенка», – додав очільник нової церкви. Він також принагідно подякував Голові Верховної ради Андрію Парубію та в його особі усім народним депутатам, які підтримали звернення до Вселенського Патріарха.

Глава Української Православної Помісної Церкви подякував також Патріарху Філарету, зазначивши, що він є «нашим духовником наставником і буде надалі допомагати розбудовувати нашу Єдину Помісну Православну Церкву».

Джерело Адміністрація Президента