Різдвяне послання Всесвятішого Вселенського Патріарха Варфоломія І

Священні і боголюбиві браття, улюблені чада в Господі!

Ми прославляємо Всесвятого і Всемилостивого Бога, що і в цьому році ми знову удостоїлися відзначити святковий день Різдва Христового: свято втілення передвічного Сина і Слова Божого ⎯ «нас, людей, і ради нашого спасіння». Через «вічну таємницю» та «велике диво» божественного втілення людини, «що в темноті сидів і сіни» ⎯ «велика трагедія», ⎯ стає «сином світла і сином дня», відкриваючи для себе благословенний шлях до обожнення за благодаттю. У боголюдській таємниці Церкви і через її священні таїнства Христос народжується і формується в нашій душі і в нашому бутті. «Боже Слово, ⎯ богослов і святий Максим Сповідник, ⎯ одного разу народжений по плоті, по людинолюбству Своєму бажає завжди народжуватися по духу у бажаючих цього. І стаючи утробним плодом, Воно формує Себе в них за допомогою чеснот, виявляючись настільки, наскільки може вмістити приймає Його» . Він не є «Бог-ідея», подібно богу філософів, і не є Бог, прихований у Своїй абсолютної трансцендентність і неприступний; але Він є «Еммануїл», «Бог ⎯ з нами», і настільки, що Він ближче нам, ніж ми самі до себе, Він ⎯ «ближче нам нас самих».

Віра в неприступне і безтілесне Божество не перетворює життя людини; це не усуває антагонізм між матерією і духом; не подолала прірви між небом і землею. Втілення Божественного Слова – це явище істини про Бога і про людину, яка спасає людський рід від похмурих лабіринтів матеріалізму і антропомонізму, ідеалізму і дуалізму. Засудження церквою несторіанства і монофизитства означає собою неприйняття двох найбільш загальних тенденцій в людській душі: з одного боку, абсолютизація людиноцентризму, а з іншого – ідеалізація ідеалістичного розуміння життя та істини. Ці відхилення особливо поширені в наш час.

Сучасне «несторіанство» проявляється в дусі секуляризації, в сцієнтизм і абсолютному пріоритеті утилітарних знань, в абсолютній автономії економіки, в самоспасительній зарозумілості, на ділі ж позбавленій всякої сотеріологічної перспективи, у атеїзмі, у «позацивілізованому» індивідуалізм і евдемонізмі, в формалізмі «законності», у моралізму «замість доброчесності», в ототожненні жертовної любові і покаяння з так званої «мораллю слабких». Точно так само і «монофизитства» в сучасності знову ж представлено різними тенденціями: це – деміфізація тіла і природної людини, пуританство з його синдромами «очищення», безплідна інтровертна духовність та різного роду містицизм, зневага до слова правди, мистецтва й цивілізації, заперечення діалогу і відкидання інакомислячих, з його небезпечними проявами, в ім’я «єдиною і винятковою істини», релігійний фундаменталізм, що виріс на ґрунті абсолютизму і неприйняття, що живить насильства і поділу. Очевидно, що як несторіанське обожнювання світу, так і монофизитська «демонізація» світу піддають світ та історію, цивілізацію і культуру впливу сил «віку цього», сприяючи таким чином укоріненню автономізації і безвиході.

Християнська віра – є впевненість у спасінні людини Богом любові, який за Своїм людинолюбством прийняв нашу природу і знову дарував нам «подобу», замордовану падінням, що вчинив нас здатними до істинного життя в Його Тілі – в Церкві. У своїй сукупності життя Церкви відображає таємницю боголюдства. Боголюдина – Спаситель – сприйняв «плоть Церкви» і, «Перший і Єдиний», показав нам «істинну людину, досконалу й за способом життя, і в усьому іншому». Церква Христова – це місце «загального порятунку», «загальної волі» і надії у «загальному царстві», де живе звільняюча істина, ядром якої є істина у любові. Ця любов виходить за рамки простій людській дії, бо її джерело і прообраз закладені в Божественному людинолюбстві, яке перевищує будь-яке людське слово. «Любов Божа до нас виявилася у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми через Нього жили. У тому любов, що не ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас … Любі! коли Бог та полюбив нас, то і ми повинні любити один одного». Бог присутній скрізь, де є любов.

Ця спасительна істина також повинна виражатися і в тому, як ми святкуємо священне Різдво нашого Спасителя, який відвідав нас з Вишини. Свято – це завжди «виконання часів», час самопізнання, подяки Богу за велич Його любові до людини, час свідоцтва про істину боголюдства і про свободу у Христі. Коли ми святкуємо втілення Божественного Слова з любов’ю до Христа, ми протистоїмо секуляризації та профанації Свята, перетворенню його в «Різдво без Христа», в вакханалію користолюбства, споживацтва і марнославства, будучи ц світі, сповненому соціальних протиріч, збочених цінностей і хаосу, насильства і несправедливості, де «немовля Ісус» знову стикається з непримиренними інтересами всіляких сил.
Високоповажні брати і улюблені чада!

Покоління приходять і йдуть, і по-людськи важко передбачити майбутні події. Однак справжня віра не стикається з дилемами. Слово стало плоттю, «істина прийшла» і «пройшла покров». Ми вже беремо участь у Царстві, на нашому шляху до завершення справи Божественної ікономії втілення. Ми володіємо непохитною впевненістю в тому, що майбутнє належить Христу, Який «вчора і сьогодні, і навіки Той же», що Церква Христа є і буде залишатися місцем святості і благочестя, оновлення людини і світу, передчуття слави Царства; що вона продовжить нести «євангельське свідчення», «роздаючи у всесвіті дари Божі: Його любов, мир, справедливість, примирення, силу Воскресіння і сподівання вічності». Тому недоречна сучасна ідеологія «пост-християнської епохи». «Після Христа» все перебуває і залишається «у Христі» на віки.

Ми побожно схиляємо коліна перед Божественним Немовлям Віфлеєму і яка охоплює Його Пресвята Матір, поклоняючись «вседосконалому Богу», що втілився, посилаючи від немеркнучого Фанару дітям Святої і Великої Церкви Христової у всьому світі ⎯ наше Патріарше благословення на Різдвяні Свята, бажаючи здоров’я, плідної і радісного Нового року, виконаного доброти Господньої.

Різдво Христове 2018/2019 року Божого!
+ Варфоломій Константинопольський
полум’яний до Бога молитвеник за всіх Вас

Різдвяне послання Блаженнішого Епіфанія митрополита Київського і всієї України

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України

Дорогі браття і сестри!
Христос народився!
Славімо Його!

Такі короткі й прості слова цього нашого традиційного християнського вітання, але наскільки глибоким змістом наповнені вони, адже засвідчують нашу віру в те, що обітниця Божа справдилася, Спаситель світу воістину з’явився, друга Особа Пресвятої Тройці – предвічний Син Божий – народився від Духа Святого і Марії Діви, ставши також і Сином Людським. «Немовля народилося нам – Син даний нам» (Іс. 9: 6), – пророкує святий Ісая, вказуючи, що народження Ісуса Христа відбулося саме для нас.

Цю ж думку пояснює і святитель Григорій Богослов, кажучи про народження Спасителя: «Він з’являється заради нас, народившись, щоб як Він дав нам буття, так Він і дарував нам блаженне буття… Ось, що ми святкуємо, ось, що ми прославляємо цього дня: пришестя Бога до людей для того, щоб нам переселитися або, краще, повернутися до Бога…, щоб, відклавши стару людину, зодягнутися в нову (Еф. 4: 22 – 24), і як вмерли ми в Адамі, так ожили у Христі (1 Кор. 15: 22), з Христом і народжуючись, і розпинаючись, і погребаючись, і піднімаючись».

Через гріхопадіння наших прабатьків зло, тління і смерть увійшли в саму людську природу, пошкодивши її. Тому людина, створена Богом для блаженного вічного буття, через відступлення від Творця стала підвладною стражданням і смерті, визволитися від яких власними силами не здатна. Чому не здатна? Тому, що не сама себе людина створила і не своєю волею з’явилася у бутті, але є творінням Божим і Його волею створена з пороху земного. Таким чином, без Бога не може людина очиститися від влади гріха, і тому потребує Спасителя – Того, Хто визволяє її від рабства злу, Того, Хто відновлює її природу, Того, Хто повертає її до єдності з Творцем.

Предвічний Бог став людиною і, як пророкував святий Ісая, «узяв на Себе наші немочі, і поніс наші хвороби […], ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53: 4, 5). Саме тому радіють небеса і земля, саме тому славословлять ангели та втішаються люди,адже прийшов Переможець смерті, народився Спаситель, Який відроджує нас для життя вічного.

Ми знаємо, що Господь Ісус Христос звершив все необхідне для спасіння всіх людей, але від кожного з нас особисто залежить, чи приймаємо ми цей дар вічного життя, приготовлений для нас. Тому свято Різдва Христового – це не лише нагадування нам про давні історичні події у Вифлеємі Юдейському, це не лише нагода для добрих мрій і побажань, для спілкування з рідними й близькими, для подарунків та веселощів. Різдво Христове – це особистий заклик до кожного дати своїм життям відповідь на все те, що Спаситель зробив для нас.

У чому полягає ця відповідь? У виконанні волі Божої, викладеної для нас у двох заповідях: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю […], а ближнього твого – як самого себе» (Мф. 22: 37 – 39). Гріх розділяє, а любов – єднає. Гріх відділив людину від Бога, гріх робить нас чужими одне одному, а любов відкриває для нас єднання між собою в добрі та правді, любов повертає нас до втраченої колись єдності з Небесним Отцем.

Тому в ці святкові дні, осмислюючи значення Різдва Христового, радіючи, що Син Божий народився «заради нас людей і заради нашого спасіння», маємо спонукати себе до виконання волі Божої, до викорінення зі своїх сердець ворожнечі, неправди та всього того, що віддаляє нас від Господа і від ближніх, всього того, що протилежне любові. Не легка ця справа, і не в одну мить досягається успіх, але саме для того і прийшов Спаситель світу, щоб допомогти нам у її звершенні, зміцнити нас у боротьбі з гріхом, дати силу перемогти диявола.

Дорогі брати і сестри!

Всі ви знаєте, що 15 грудня 2018 року у Святій Софії Київській відбувся Об’єднавчий собор, який поклав основу для відновлення єдності українського православ’я. Двері нашої єдиної помісної Православної Церкви України відчинені для всіх, хто бажає разом у ній служити Богові та її народові.

Попереду багато спільної праці для зміцнення цієї єдності. Найперше маємо надалі підносити молитви за Церкву, за подолання ворожнечі та за примноження любові. Також і ми самі маємо відкласти минулі протистояння, відчуження і ворожнечу, бо лише через прощення одне одному ми можемо справді утвердити єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву. Пильнуймо: заклики до розпалювання ворожнечі чи до насильства відкидаймо, а те, що слугує любові та миру, – приймаймо.

Щоразу, коли промовляємо слова молитви Господньої «прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», усвідомлюймо, що ми не повинні уподібнюватися немилосердному позичальнику з притчі, який упросив царя пробачити йому великий борг, а сам не побажав значно менший борг пробачити ближньому своєму.

Дорогі браття і сестри!

У ці святкові дні сердечно вітаю всіх вас зі святом Різдва Христового, а також із Новим Роком. Вітаю Президента України Петра Порошенка, Верховну Раду України й Український уряд. Наші спільні теплі вітання передаємо Збройним силам України й усім нашим мужнім захисникам, які жертовно захищають Батьківщину, підносимо до Бога свої молитви за них і просимо в Нього оберігати їх. Від Золотоверхого Києва надсилаємо також вітання і молитовні побажання тим, хто святкує народження Сина Божого в умовах окупації, в полоні чи несправедливому ув’язненні, і просимо в Господа для них підтримки та захисту.

У ці радісні дні подякуймо Господу нашому Ісусу Христу за всі Його благодіяння, виявлені до нас, до нашої Церкви й України. Нехай Всемилостивий Бог простить усі наші гріхи вільні й невільні, утвердить єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву, дарує нашій державі перемогу та справедливий мир, благословить Україну й увесь український народ у 2019 році.

Заради нас Син Божий у смиренні прийшов у світ, закликаючи кожного до миру, злагоди та єдності, щоб ми ходили дорогою правди і не піддавалися на оману. Зробімо все від нас залежне, щоби дати добру відповідь на цей заклик!

Христос народився! Славімо Його!

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

Різдво Христове,
2018 / 2019 р.,
м. Київ

«Істинно кажу тобі: хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже…»

Охрестилося дівчатко,
Наче сонце, ангелятко,
Хай радіє вся земля,
Хай усмішкою втішає
І щасливою зростає,
У любові і красі,
І в достатку і в добрі.
Подарунків їй від долі
І в житті всього доволі,
Щоб пишались нею всі
І в родині і в сім’ї!

Хрещення – це таїнство входження до Церкви та народження для вічного життя у Царстві Божому. “Хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже”, – каже Ісус Христос у Євангелії (від Іоанна, 3:5). В посланні апостола Павла до Римлян хрещення називається співучастю у смерті та Воскресінні Сина Божого.

У вівторок, в стінах Церкви Святих Жон-Мироносиць, 25 грудня 2018 року Божого святе Таїнство Хрещення та Миропомазання, над новонародженою Катериною звершив настоятель храмів Святої Трійці села Драганівка, Святого Рівноапостольного Князя Володимира села Забойки, Святої Рівноапостольної Княгині Ольги села Біла Православної Церкви в Україні Тернопільської Єпархії –  митрофорний протоієрей Володимир (Простак).

Щиро вітаємо отця Романа із поповненням сім’ї та народженням маленької Катерини “від води і Духа” у святому Таїнстві Хрещення. Нехай росте вона на радість батькам і на користь Святій Православній Церкві України.

З цієї нагоди молитовні вітання о.Роману та добродійці Валентині з нагоди хрещення їхньої донечки Катерини.

Многія літа!!!

 

ЦАР САТАНІЄ – СИМЕОНА ТА ОЛЕКСАНДРА ЗАБОРОНИЛИ У СЛУЖІННІ!

За повідомленням Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ Московського Патріархату сьогодні, 17 грудня 2018 року, в Києво-Печерській Лаврі відбулося позачергового засідання Синоду УПЦ МП.

Секретар Священного Синоду, керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) прокоментував рішення Синоду УПЦ МП:

«Позачергове засідання Священного Синоду УПЦ було викликано подією, яка вже протягом багатьох місяців турбує наше українське суспільство, маю на увазі собор, який названо «об’єднавчим». Тому Священний Синод дав оцінку цьому зібранню.

По-перше, Синод заявив про те, що на цьому соборі було об’єднано дві неканонічні структури — т.н. «Українська автокефальна православна церква» і «УПЦ Київського патріархату». Тобто це об’єднання двох розкольницьких течій, тому для УПЦ рішення цього зібрання не має ніякого значення. Як і раніше, в Україні є лише одна канонічна Церква — це Українська Православна Церква, яку очолює Блаженніший Митрополит Онуфрій, і це визнають всі Помісні Православні Церкви.

По-друге, Священний Синод вимушений був прийняти рішення відносно двох наших архієреїв, які, не зважаючи на рішення Архієрейського Собору і Священного Синоду УПЦ, все ж таки взяли участь у зібранні 15 грудня цього року. Тому Священний Синод звільнив із керування єпархією та заборонив у священнослужінні митрополита Вінницького і Барського Симеона, а також заборонив у священнослужінні та зняв із посади вікарного єпископа Київської Митрополії митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра. Також були прийняті відповідні рішення стосовно тих священиків і дияконів, які брали участь у соборі 15 грудня” – сказав митрополит Антоній.

Коментар щодо сьогоднішнього рішення Синоду УПЦ надав також Митрополит Переяслав-Хмельницкий и Вишневский Олександр (Драбинко):

“(Переклад подається в російськомовному варіанті задля зрозумілості змісту не лише україномовними читачами сторінки).

Ваше Преосвященство, митрополит Переяслав-Хмельницкий и Вишневский, возлюбленный в Духе Святом брат и сослужитель нашей Мерности, господин Александр! Да будут Вашему Преосвященству благодать и мир от Бога!

После того как Вы, Ваше Преосвященство, обратились к нашей Мерности и изложили свое дело нам, милостью Божией Архиепископу Константинополя-Нового Рима и Вселенскому Патриарху, как не только тому, кто благодаря попечению Церкви имеет непререкаемую обязанность судить о церковных делах, где бы они ни происходили, и давать им окончательное решение, но и как Вашему отцу и владыке, поскольку Ваша епархия, которая в давнее время подпала под другую церковную юрисдикцию, была восстановлена благодаря отзыву и отмене Грамоты, изданной нашим приснопамятным предшественником Дионисием IV, и теперь относится к Великой Константинопольской Христовой Церкви и признается ее истинной дочерью, мы пришли к решению посредством этой Патриаршей Грамоты принять Вас в юрисдикцию нашего Святейшего Апостольского и Патриаршего Вселенского Престола вместе с Вашим непорочным клиром и благочестивым народом, освобождая от всякой ответственности, или обвинения, или любого другого прещения, налагаемого на Вас каким бы то ни было церковным органом, и полностью принимая все, что Вы делали как епископ и пастырь.

С отеческой молитвой мы преподаем Вам свое Патриаршее благословение, братски лобызаем и от всей души призываем на Вас благодать и милость в Троице покланяемого Бога, Которому слава и держава во веки.

14 декабря 2018 года.
Ваш возлюбленный во Христе брат, Архиепископ Константинополя Варфоломей” .

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

 

 

Митрополиту Епіфанію випала честь на початку січня отримати довгоочікуваний Томос від Вселенського Патріарха

Президент Петро Порошенко представив новообраного предстоятеля Української Помісної Православної Церкви Митрополита Київського та всієї України Епіфанія та повідомив, що на початку січня 2019 року у Стамбулі новообраний Предстоятель отримає Томос від Вселенського Патріарха Варфоломія.

Глава держави зауважив, що створена Церква потребує певного часу на становлення, мирне розширення і зміцнення. «Дозвольте зараз представити вам її новообраного Предстоятеля, Митрополита Київського та всієї України Епіфанія. Саме йому випаде почесна місія разом з українським Президентом поїхати до Константинополя на початку січня та отримати довгоочікуваний Томос», – сказав Президент під час виступу за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору.

Глава держави відзначив, що Митрополит Епіфаній є представником молодого покоління єпископів, його висунула УПЦ Київського Патріархату і підтримали представники інших церков. «Але тепер вже немає того розподілу. Той розподіл не має жодного значення, бо твориться і створена об’єднана церква. В єдності сила нашого народу, Боже, нам єдність подай! Є в нас така молитва, яка дуже доречна до сьогоднішньої події і яку ми щиро возносимо. Єдність – це те, що забезпечить нам перемогу», – наголосив Президент.

«Ми за цей рік ще більше переконалися, що Помісна Церква – запорука незалежності. Державна мова – запорука єдності. А сильна армія – запорука миру. Ми точно переможемо», – сказав Петро Порошенко.

У свою чергу, новообраний Предстоятель Української Православної Помісної Церкви Митрополит Київський і всієї України Епіфаній також звернувся до вірян, які очікували на Софійській площі рішення Об’єднавчого Собору. «Сьогодні справді історична подія. Ми зуміли об’єднати три гілки українського православ’я у єдину помісну православну церкву. Пам’ятаючи слова Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, щоб усі були єдині», – сказав очільник нової церкви. «Ми змогли спільно з вами побороти різні спокуси, подолати незгоди та об’єднатися  в єдину церкву», – додав митрополит Епіфаній.

Він подякував усім присутнім на Софійський площі за спільну молитву і підтримку процесу створення єдиної православної церкви в Україні. «Ви стали учасниками цієї історичної події. Ви тут молилися, а ми там по-особливому відчували цю молитовну підтримку», – сказав предстоятель УППЦ.

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній висловив слова вдячності Вселенському Патріарху Варфоломію за рішення надати автокефалію Українській Православній Церкві.

«Але цього не відбулося б, якби не рішучість нашого високодостойного Президента України Петра Олексійовича Порошенка», – додав очільник нової церкви. Він також принагідно подякував Голові Верховної ради Андрію Парубію та в його особі усім народним депутатам, які підтримали звернення до Вселенського Патріарха.

Глава Української Православної Помісної Церкви подякував також Патріарху Філарету, зазначивши, що він є «нашим духовником наставником і буде надалі допомагати розбудовувати нашу Єдину Помісну Православну Церкву».

Джерело Адміністрація Президента

15 грудня в історії України – день створення української Автокефальної Помісної Православної Церкви

Президент Петро Порошенко під час виступу на Софійській площі за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору привітав українців зі створенням української Автокефальної Помісної Православної Церкви.

«Отже, звершилося сьогодні, 15 грудня. Прошу всіх, хто зараз нас дивиться: всередині України, по всьому світу – запам’ятайте дуже добре. Цей день увійде, або вже увійшов в історію України як священний  день, день створення Автокефальної Помісної Православної Церкви України. День остаточного здобуття нашої української незалежності від Росії. І Україна тепер вже не буде пити, кажучи словами Тараса Шевченка, «з московської чаші московську отруту», – наголосив Глава держави.

Президент підкреслив, що сьогодні відбулася велична подія. Він наголосив, що багато українців протягом кількох годин на вулиці біля Софійської площі напружено очікували рішення Собору. «Ви не є свідки. Ви – творці історії, яка зараз твориться. Ви – безпосередні учасники цього величного таїнства, яке щойно сталося всередині Софійського собору. Собору, що тисячу років тому на честь перемоги над східною ордою спорудив Ярослав Мудрий, син рівноапостольного князя Володимира Хрестителя. І тому ваша присутність тут, така ваша масова підтримка були надзвичайно важливими для всіх учасників Собору», – зауважив Президент. Він відзначив, що відчував цю підтримку.

Глава держави підкреслив, що сьогодні день створення Церкви, визнаної світовим православ’ям у якості незалежної структури – як у переважній більшості країн, які належать до православної християнської традиції.

«Це диво стало можливим завдяки непохитній позиції Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, нашої Константинопольської Церкви-Матері. Це вона скористалася своїм беззаперечним канонічним правом зцілити ті рани, які завдано українському православ’ю кількома століттями московського панування», – підкреслив Президент.

За його словами, переговори тривали довго, але протягом цього року Його Всесвятість та Синод крок за кроком ухвалили рішення про надання автокефалії. «По-друге, затвердили проект Томосу, грамоти про незалежність. По-третє, зняли всі неправедні московські кари з українських єпископів, які ще на світанку незалежності вийшли із-під порядкування РПЦ і почали розбудовувати структури незалежної церкви. І по-четверте, підтвердили незаконність анексії Київської митрополії Москвою, здійсненої ще у 17 столітті. Вони, як і ми, не визнають жодних претензій РПЦ на Україну», – підкреслив Президент.

Джерело Адміністрація Президента

Виступ Президента за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору

Слава Україні!
Вітаю всіх зі створенням Української Помісної Автокефальної Православної Церкви, яке щойно відбулося в Святій Софії!

Ваше Високопреосвященство і Ваші преосвященства, представники Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія!
Ваша Святосте!
Ваші блаженства!
Дорогі українці!
Шановна і високодостойна громадо, яка зібралася на цій площі у Святій Софії, котра є свідком найважливіших рядків літопису України!

Cаме така велична подія відбувається і сьогодні.

На вулиці, кажуть, дуже зимно. Але кожного з вас протягом кількох  годин напруженого очікування… десять годин не втомлюючись чекав український народ повідомлення яке щойно буде оголошено… Це очікування гріли тепло ваших сердець і трепетне очікування  великого державного чину епохального масштабу.

Дорогі друзі, Ви не є свідки. Ви – творці історії, яка зараз твориться. Ви – безпосередні учасники цього величного таїнства, яке щойно сталося всередині Софійського собору. Собору, що тисячу років тому на честь перемоги над східною ордою спорудив Ярослав Мудрий, син рівноапостольного князя Володимира Хрестителя. І тому ваша присутність тут, така ваша масова підтримка були надзвичайно важливими для всіх учасників Собору. Скажу чесно, я її  відчував, будучи серед делегатів на запрошення Його Всесвятості Патріарха Варфоломія.

Отже, звершилося!

Сьогодні 15 грудня. Прошу всіх, хто зараз нас дивиться: всередині України, по всьому світу – запам’ятайте дуже добре. Цей день увійде, або вже увійшов в історію України як священний  день, день створення Автокефальної Помісної Православної Церкви України. День остаточного здобуття нашої української незалежності від Росії. І Україна тепер вже не буде пити, кажучи словами Тараса Шевченка, «з московської чаші московську отруту».

Це день створення Церкви, визнаної світовим православ’ям у якості незалежної структури – як у переважній більшості країн, які належать до православної християнської традиції.

Щойно всі представники, помісний собор УПЦ Київського Патріархату, собор і всі ієрархи УАПЦ, група єпископів УПЦ Московського Патріархату заснували об’єднану Церкву.

Це диво стало можливим завдяки непохитній позиції Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, нашої Константинопольської Церкви-Матері. Це вона скористалася своїм беззаперечним канонічним правом зцілити ті рани, які завдано українському православ’ю кількома століттями московського панування.

Наші переговори тривали довго. Але протягом цього року Його Всесвятість та Синод крок за кроком ухвалили рішення про надання автокефалії. Це по-перше. По-друге, затвердили проект Томосу, грамоти про незалежність. По-третє, зняли всі неправедні московські кари з українських єпископів, які ще на світанку незалежності вийшли із-під порядкування РПЦ і почали розбудовувати структури незалежної церкви. І по-четверте, підтвердили незаконність анексії Київської митрополії Москвою, здійсненої ще у 17 столітті. Вони, як і ми, не визнають жодних претензій РПЦ на Україну.

Отож, внаслідок рішень Церкви-Матері, твердої політичної волі світської влади, Президента, Парламенту, який підтримав  звернення Президента, і головне – українського народу, відповідальної позиції ієрархів трьох православних юрисдикцій сьогодні і народилася нова об’єднана і незалежна українська православна церква.

Що це за церква? Це – церква без Путіна. Що це за церква? Це церква – без Кирила. Що це за церква? Це – церква без молитви за російську владу та російське військо. Бо російська влада і російське військо вбивають українців. Але це – церква з Богом. Це церква – з Україною.

Буквально вчора в соціальних мережах вичитав вельми цікаву думку: «Церква не тільки співає й молиться. Церква виховує справжнього українського громадянина». І тут же пригадав фразу, яку традиційно приписують Отто фон Бісмарку: «Війни виграють не генерали. Війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики». Звичайно, її не слід розуміти буквально. Йдеться про унікальну роль духівництва та вчителів у становленні нації та в процесі державотворення.

Ми з вами зараз творимо незалежну Україну. І ця подія така сама важлива, як і референдум про нашу незалежність, який був прийнятий більше 27 років тому.

І от центр управління церкви, якщо він знаходиться в чужій державі, та яка ще є країна-агресор, то якого ж громадянина вона виховає? Точно, що не громадянина України. Кремль і не приховує, що розглядає РПЦ як один із головних інструментів впливу на Україну. Ситуацію в українському православ’ї обговорюють на раді безпеки Росії під головуванням її президента. Натомість від української держави вимагають не втручатися у її ж власні українські справи!

А коли в Москві говорять про Україну як про нібито їх канонічну територію, хіба це не є зазіханням на нашу територіальну цілісність? І хіба ми не зобов’язані в таких умовах захистити і українську землю і український дух?

 І ми, як ніхто інший добре знаємо: там де сьогодні махають російським кадилом, завтра б’ють російськими градами. Спочатку патріарх Кирило колесив Україною з пропагандою «Русского мира» та єдиної купелі, а потім поїхали їхні танки!Очевидно, що питання автокефалії виходить далеко за межі церковної огорожі. Це – питання нашої національної безпеки. Це – питання нашої державності. Це – питання світової політики. Недарма всі лідери держав, з якими я зустрічався останні пів року питали мене: «Як з вашою церквою?». І ми маємо шалену і важливу підтримку від всього світу.

І коли російський президент сказав, що розпад СРСР став для Росії головною геополітичною катастрофою двадцятого століття. «Для Путіна», – як дуже добре написав Мирослав Маринович, – «Надання автокефалії українському православ’ю є другою геополітичною катастрофою». Тільки, дозвольте мені поправити, цього разу – вже масштабом не століття, а тисячоліття. Нехай знають.

Дорогі українці!

Ми ще раз довели, що для нас нема нічого неможливого. Бо ще декілька років тому дуже багато казали, що нехай Порошенко займається, нехай ми робимо все, але це неможливо. Можливо. Нема для нас нічого неможливого. Головне вірити у велику ціль і не відступати від задуманого. За таким принципом ми здобули Угоду про асоціацію. За таким принципом ми здобули безвіз. За таким принципом ми рухаємось далі до ЄС. І надзвичайно важливо для нас, що всі перемоги будуть з Україною. Хочу окремо наголосити, що сьогодні у нас великий день. Ми не відступимо ані на крок з того шляху, яким рухаємося вперед ще від 2014 року.

Сьогодні – спільне свято православних, греко-католиків, римо-католиків, протестантів, іудеїв, мусульман. Словом, всіх, для кого цінністю є свобода України. Для кого цінністю є наша незалежність. Жоден патріот не сумнівається у важливості мати в незалежній українській державі незалежну православну церкву. Така церква – духовний гарант нашого суверенітету. В грудні 1991 року на референдумі ми підтвердили Акт проголошення незалежності. В грудні 2018 – заснували незалежну православну українську Церкву, якій Вселенський Патріарх вручить Томос.

Автокефалія – частина нашої державницької проєвропейської та проукраїнської стратегії, яку ми послідовно втілюємо в життя протягом майже п’яти років. Все це – основа нашого власного шляху розвитку, розвитку держави Україна і розвитку нашої української нації.

«Товариш москаль, на Украину шуток не скаль!» – цитував я колись Маяковського ще в серпні 2016 року на параді на честь двадцять п’ятої річниці Незалежності. І наші Збройні сили що не день, то міцніше тримають оборону. І це не жарт!

«Прощай, немытая Россия»», – сказав я на Європейській площі, коли ми вибороли безвіз, згадував Лермонтова. І таки прощавай!

«До свиданья, наш ласковый миша, возвращайся в свой сказочный лес», – це слова, адресовані Москві вже восени цього року. І таки до побачення!

«Геть від Москви!»… «Дайош Європу!». Тепер ці крилаті фрази українського письменника початку минулого століття Миколи Хвильового стали частиною нашого політичного словника. І вони дуже влучно передають суть нашої державницької стратегії, нашого впевненого курсу на Європейський Союз та НАТО.

Шановна громадо!

Дозвольте мені від всього нашого загалу, від всієї України та українського народу подякувати Вселенському Патріарху Варфоломію за його неймовірну турботу про Україну.

Хочу подякувати всім українцям, які з самого початку вірили в автокефалію, підтримували Президента, Голову Верховної Ради і Парламент, підтримували наших ієрархів, боролися за автокефалію ще тоді, коли навіть сама ідея видавалася примарною.

Насамперед також хочу подякувати нашим ієрархам і предстоятелям наших православних церков. Його Святості Філарету. Ваша Святосте, чуєте цю реакцію людей на площі?… Ваша Святосте, не придумано ще тієї міри, якою можна виміряти внесок Патріарха Філарета в боротьбу за власну помісну Церкву. Ви були, є і залишаєтеся духовним лідером української церкви, духовним лідером українського народу.

Хочу подякувати Предстоятелю УАПЦ Митрополиту Макарію і всьому єпископату за тверду позицію і непересічну роль в цьому історичному процесі.

А ще хочу дякувати тим ієрархам УПЦ Московського Патріархату, які, попри тиск, погрози і прокльони Москви та її п’ятої колони прийняли мужнє рішення і прийшли сьогодні на Собор. Все дуже просто – вони між Україною та Росією вибрали Україну. І ми вітаємо цей вибір.

У нас не було, нема і не буде державної церкви. Держава не буде втручатися в діяльність церкви. І в освячену Томосом православну церкву теж ніхто нікого не «запрошуватиме» силоміць. Ще раз наголошую, це – питання вільного вибору для кожного віруючого. Гарантую, що влада поважатиме вибір тих, хто з тих чи інших обставин вирішить залишитися в тій церковній структурі, яка буде зберігати єдність з РПЦ. Але так само гарантую, що держава захистить права священиків і мирян УПЦ Московського Патріархату, які добровільно вирішать вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити Єдину Українську Православну Помісну Церкву.

Така Церква сьогодні заснована. Вона потребує певного часу на становлення, мирне розширення і зміцнення. Дозвольте зараз представити вам її новообраного предстоятеля, Митрополита Київського та всієї України Епіфанія. Саме йому випаде почесна місія разом з українським Президентом поїхати до Константинополя на початку січня та отримати довгоочікуваний Томос. Владику Єпіфанія, представника молодого покоління єпископів, висунула УПЦ Київського Патріархату та підтримали представники інших церков. Але тепер вже немає того розподілу. Той розподіл не має жодного значення, бо твориться і створена об’єднана церква.

В єдності сила нашого народу, Боже, нам єдність подай! Є в нас така молитва, яка дуже доречна до сьогоднішньої події і яку ми щиро возносимо.

Єдність – це те, що забезпечить нам перемогу.

Дорогі співвітчизники!

Я щиро вітаю вас з автокефалією і здобуттям нашої духовної незалежності.

Ми зупинили агресора. Ми зберегли державу. Ми збудували боєздатну армію. Ми утверджуємо українську мову – складову сили та успіху нашого народу.

Ми за цей рік ще більше переконалися, що Помісна Церква – запорука незалежності. Державна мова – запорука єдності. А сильна армія – запорука миру.

Ми точно переможемо!

Слава Богу і Слава Україні!

А тепер із задоволенням надаю слово Предстоятелю об’єднаної Церкви, Митрополиту Київському та всієї України Епіфанію. Прошу, владико!

Джерело Адміністрація Президента

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА СКРІЗЬ МОЄ ЖИТТЯ

Секретар та душерозпорядник спочилого Митрополита Київського і Всієї України Мефодія (Кудрякова), Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (2000–2015), митрофорний протоієрей Роман Будзинський звертається зі словами вітання в день пам’яті Святого Апостола Андрія Первозванного, який весь Православний світ відзначає 13 грудня, та ділиться спогадами свого служіння в Кафедральному Соборі Свято-Андріївської Церкви м. Києва.

«Апостоле Первозванний, брате Первоверховного, АНДРІЮ, Владиці всіх молися, щоб послав мир усьому світові і душам нашим велику милість»

(Тропар Святому)

Дорогі Браття і Сестри!

У цей знаменний день богослужбового життя українських християн Мати-Церква прославляє нашого просвітителя у вірі, Апостола, Учня Христового, який був першим покликаний Самим Спасителем для служіння, про якого завжди по закінченні Святої Божественної Літургії виголошуємо як про основоположника Української Православної Церкви.

Святої пам’яті Митрополит Іларіон (Огієнко) писав: «Усі народи християнського світу високо почитають найперше своїх Святих. Те саме робимо й ми, вшановуючи всіх християнських святих. Бо й Христос заповів Своїм Апостолам, а через них і нам: «Ідіть раніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Мт. 15,24). Для нас «дім Ізраїлів» — це дім Український! Цією Своєю Заповіддю Ісус Христос поблагословив національну церковну працю всім народам світу».

Святий Апостол Андрій — брат Святого Апостола Петра, названий Первозванним тому, що першим серед усіх апостолів був покликаний Спасителем стати Його Учнем. Андрій був одним із тих, хто бачив чудеса та знамення, яких не бачили інші апостоли.

У день П’ятидесятниці сталася надзвичайна подія: коли всі апостоли були зібрані разом, на них зійшов Дух Святий у вигляді вогненних язиків і вони отримали дар розуміння мов і проповідування.

Після цього апостоли розійшлися по різних країнах для проповіді Христової віри, куди кому випало йти. Святий Апостол Андрій проповідував серед поганських народів узбережжя Чорного моря — у багатьох містах Малої Азії, Грузії, Вірменії, Греції, Македонії і Скифії (тепер Україна).

У літописі записано, що одного ранку «став він та й каже до своїх учнів: чи бачите ці гори? На горах тих засяє Благодать Божа, і Бог побудує тут багато церков». І далі записано: «І зійшов Апостол Андрій на ті гори, поблагословив їх, поставив хреста і помолився Богу. І тут пізніше постав Київ». Ці пророчі слова Святого Апостола сповнились. Плоди його проповіді були неоціненними.

Так, князь Всеволод у 1086 році в Києві побудував церкву на честь Святого Апостола, а згодом через два роки — у Переяславі. Та візитівкою і перлиною сучасного Києва по праву вважається давня Андріївська Церква, в якій я мав честь нести священичий послух як клірик Української Автокефальної Православної Церкви. Шанують Андрія Первозванного й інші християнські народи. У кожній країні можна побачити багато зведених храмів на його честь. Літописне передання стало основою для рішення Київського Церковного Собору в 1621 році, щоб уважати Апостола Андрія основоположником Церкви в Україні. У соборній постанові сказано: «Святий Апостол Андрій — перший Архієпископ Константинополя, Патріарх Вселенський і Апостол Український; на Київських горах стояли його ноги, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших народів, бо і в ній проповідував».

Сьогодні, українці прославляють Апостола та підносять свої молитви до нього, на місці, де Він сам перебував та воздвигав Хрест Господній, у Києві, у кафедральному соборі Святого Апостола Андрія Первозванного, де апостольське служіння в новітній історії церкви виконують вже архієреї Вселенської Патріархії.

Таким апостолом і проповідником слова Божого був Блаженної пам’яті митрополит Мефодій, який і ніс подвиг архіпастирського служіння, будучи главою УАПЦ протягом 15 років. Слово дароване людині Богом для того, щоб славити Його та возвеличувати вірних дітей Господніх. Тому так жадібно збираю я кожне вагоме слово, сказане владикою Мефодієм, особливо зараз, коли він уже… вдома — у Господа, на Небесах. Мені пригадуються Його слова-настанови для молодого священика: «Священик — це людина, яка повинна жити Церквою, бути повністю віддана церковній справі і всі свої вміння покласти на вівтар служіння Господу. Тільки при такому глибинному підході до священства буде користь і для душі священнослужителя, і для Церкви, і для народу Божого». В іншій настанові Він говорить: «Ви повинні любити цих людей, молитися за них. Нехай Ваша паства бачить у Вас доброго пастиря, духовного отця, наставника, друга, лікаря, брата, молитвеника, хорошого порадника і терплячого священнослужителя». Він так не лише говорив. Усе це владика мав у собі і ніс до людей.

У цей історичний час для нашої неньки-України, для всього багатостраждального українського народу, коли вже за кілька днів буде обрано нового Предстоятеля помісної Автокефальної Православної Церкви у Святій Софії, — молімось, щоб Господь дав нашій Незалежній Церкві багато добрих пастирів, які, примножуючи число святих і обраних на Небесах, вклоняючись перед вічним Агнцем, молитимуть за нас, припадаючи на коліна, — за мир і добробут, за все, що потрібно нам у цьому житті, і за життя вічне. Проповідь апостолів Христових, зокрема Святого Андрія Первозванного, привела народи світу до духовного царства, до Царства Божого, до Бога.

Дорогі браття і сестри! Будемо ж триматися нашої православної віри, віри наших праотців, тієї віри, яку проповідували святі апостоли і святі отці, бо ця віра спасительна і веде до духовного і вічного життя! Об’єднаймося, братаймося, обнімімося в єдиній родині — соборній Україні!

Митрофорний протоієрей Роман Будзинський

Митрофорний протоієрей УАПЦ духівник «Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Роман (Будзинський) та представник ОБСЄ обговорили релігійну ситуацію в Україні

Митрофорний протоієрей Української Автокефальної Православної Церкви Роман (Будзинський), 7 грудня 2018 р.Б., провів зустріч з представником Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні п. Фернандо Ерера Інахара.

Зокрема було обговорено релігійну ситуацію, стан міжконфесійних відносин, а також порушені питання дотримання поваги прав людини та фундаментальних свобод осіб в Україні.

Наприкінці розмови, отець Роман (Будзинський), висловив подяку за запрошення та можливість поспілкуватись з представниками Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, а також надію на встановлення постійного діалогу з метою досягнення плідних результатів у сфері захисту та відстоюванні прав людини в Україні.

Зустріч завершилась на позитивній, конструктивній ноті відкритості та взаєморозуміння. За дорученням Голови ГО «Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» – Наталії Шевчук, митр. прот. Роман (Будзинський) передав спостерігачу Організації з безпеки та співробітництва в Європі Спеціальної моніторингової місії в Україні, п. Фернандо Ерера Інараха, на молитовну пам’ять книгу «Одна Мова Одна Церква Один Народ» наголосивши, що держава однаково ставиться до всіх Церков України і що права всіх, навіть найменших релігійних організацій у нас належно шановані!

Прес-служба Парафії святих Жон-мироносиць