Вітаємо усіх зі храмовим святом!

У такі свята як храмовий день кожен відчуває себе частиною великої родини, бо всі об’єдналися у любові до Бога та у прагненні працювати і жити для добра, допомагати тим, хто цього потребує.

Від щирого серця бажаємо усім здоров’я, родинного затишку, Божого благословення. Нехай душевна чистота, мир та спокій, добро і достаток будуть у ваших оселях, а слово Боже надасть усім наснаги на благі діла!

Парафія святих Жон-Мироносиць

Тернопільської єпархії Православної Церкви України

У молитовному поклонінні

“…По Божому провидінню і цього року ми удостоїлись зустріти престольне свято нашого храму. По особливому сьогодні відчувається Божа благодать у цих стінах, адже всемилостивий Господь дарував нам можливість з’єднатись у молитовному поклонінні разом із преподобними отцями і спільно вознести свої молитви до Неба. 
 
По дивному Своєму промислу, Бог доручив нас заступництву святих, чиї мощі являють собою незкінченне джерело ласк та щедрот. 
 
Для храму святих жон-мироносиць, в якому нині перебувають святі мощі – це ні з чим незрівнянне торжество, торжество віри, адже люди в цей час ще більще виявляють перед Богом свою віру; палкіше виливають свої молитви; інтенсивніше ставляться до діл свого спасіння.
 
Живучи тут на землі кожен із нас переносить якісь певні терпіння та страждання, хвороби та немочі, які часто не знаходять розради у земних лікарях. Приступаю до святих мощей, страждаючі люди мають можливість отримати зцілення від хвороб які бува й роками знесилюють тіло та душу людини. 
Хтось має можливість і прохає за себе, інший за своїх близьких-рідних, ще інші за людей всього світу, за мир, спасіння, та усіх нас об’єднують в цей день святі, мощі які перебувають у нашому храмі, і які Господь сподобив залишити на цьому світі нетлінними, щоб приступаючи до них, ми отримали розраду у цьому земному житті та зцілення наших душ та тіл…” – сказав ігумен Лаврентій (Павчук).
 
 
Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Престольне свято на честь святих рівноапостольних Жінок-Мироносиць

До престольного дня в честь святих рівноапостольних Жінок-Мироносиць на парафії, готувалися всі парафіяни і чекали цього свята з благоговінням. Сьогодні особливо радісний і урочистий день для громади – відтепер в храмі Святих Жінок-Мироносиць с. Почапинці Тернопільської обл., постійно зберігатиметься ікона святої мироносиці Марії Магдалини з часткою її Чесних Мощей.

Церква шанує Святу Марію Магдалину, як Апостола серед апостолів, ця жінка проповідувала Воскресіння Христове самим апостолам, а потім і по всьому світу.

Цю святиню передали в дар парафії Духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира – Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Православної Церкви України ОЛЕКСАНДР (Драбинко) та Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія – Наталія Михайлівна Шевчук.

На прикрашеному квітами аналої ікона святої. Легенда розповідає про незвичайну красу Марії Магдалини. В іконографії свята зображується не тільки з Хрестом в руці – символом хрещення і порятунку від вічної смерті (що характерно для іконографії рівноапостольних), але і, з алябастровою пляшечкою, наповненою запашним миром для помазання тіла померлого Спасителя, або з червоним яйцем, нагадуючи нам переказ про  зустрічі з римським імператором Тиверія I, який увірував в Воскреслого Христа по натхненній розповіді св.  Марії.  

Безумовна любов до Христа, відданість і віра відрізняють цю святу, яка незважаючи ні на що, перемагаючи страх власної смерті стояла при Хресті, по смерті Господа – оплакуючи Пречисте Тіло і затемна поспішала з ароматами до Гробу віддати останні почесті Розіп’ятому.  Навіть коли вона не знайшла Тіла Христового у Гробі, надія не покидала її.  За стійкість віри свята була удостоєна проповіді серед апостолів.

Парафіяни храму Святих Жінок-Мироносиць і всі ті, хто особливо шанує святу, відтепер матимуть змогу помолитися у будь-який час і попросити заступництва св. Марії Магдалини перед Господом. Святкове богослужіння звершив настоятель храму митр.прот.  Роман Будзинський у співслужінні з духовенством Православної Церкви України.

З особливим трепетом віруючі зверталися в молитовних співах до святої рівноапостольної: «За Христом, що задля нас від  Діви народився,  пішла ти, Маріє Магдалино, додержуючи його заповіти й навчання. Тому сьогодні, шануючи твою пам’ять,  приймаємо прощення гріхів — за молитвами твоїми…»

Після закінчення Божественної літургії отець Роман Будзинський звернувся до віруючих зі словами привітання з престольним днем ​​- днем ​​пам’яті святих Жінок-Мироносиць. Настоятель побажав усім міцності духу, переносити життєві тяготи так, як святі Жінки-Мироносиці, бути вірними Христу, любити Бога. Отець Роман, запросив прихожан храму в єдиній молитві вшанувати пам’ять святих жінок-мироносиць і невпинно благати миру для України, просити повернення дітей землі української додому, палко бажати молитвою випалити вогнем життєтворчим всю кволість у серцях і бути твердими у вірі, надії і любові до Господа, який утримує життя кожного з нас.  

У сам день свята за традицією був відслужений водосвятний молебень. Віруючі парафіяни отримали можливість доторкнутися до ще одного прояву Божественної благодаті – святої води.  З особливою ретельністю парафіяни зверталися до Пресвятої Богородиці і Господа в молитвах з проханням умилосердитись і подати віруючим святиню для зцілення душі і тіла.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

БОГ РОЗДІЛИВ З НАМИ МУЧЕНИКІВ: Сам, взявши душі їх, тіла Він ніби дав нам, щоб їх святі кості були в нас постійним нагадуванням про їхню чесноту…

Говорячи про святі мощі, святі отці мали на увазі кістки. Щодо цього предмету виразніше за інших свідчить святий Іоан Золотоуст. Так, у четвертій бесіді про святого апостола Павла він запитує: “чому біси тремтять не тільки від Самого Розп’ятого, але й від костей тих, які умертвлені за Нього”. У бесіді про мучеників він переконує, що “не тільки кістки мучеників, але і їх гроби і раки виливають велике благословення”. В тому ж слові він говорить: “Бог розділив з нами мучеників: Сам, взявши душі їх, тіла Він ніби дав нам, щоб їх святі кістки були в нас постійним нагадуванням про їхню чесноту”. У похвальній бесіді про святих мучениць Домнину і Просдоку святий Іоан Золотоуст запитує: “обіймаймо їх гробниці, бо і гробниці мучеників можуть мати велику силу, так само як і кістки мучеників мають велику силу”.

Шанування святинь і святих мощей є давньою традицією християнства, по всьому світу існує безліч свідчень про чудеса біля мощей православних святих. Митрофорний протоієрей о. Роман (Будзинський) розповів про те, яку духовну користь приносить поклоніння святим мощам.

«…Ми бачимо в Святому Письмі та в Діяннях святих апостолів, що навіть, коли апостол Петро проходив по дорозі, то всі мали бажання хоча б доторкнутися до нього. А ті, хто не могли цього зробити, намагалися стати там, де на них могла б потрапити хоча б тінь від його одягу, і навіть від цього отримували благодать, і це все зафіксовано у Святому Письмі. Наскільки ж велику благодать ми отримуємо від мощей тих святих людей, які виконали Заповіді Євангелія і досягли стану святості і обоження», – каже отець Роман.

Також отець Роман, розповів про подію яка має надзвичайне значення для життя очолюваної ним громади та всіх прочан – перебування святих мощей на Тернопільщині, особливо в час святкування пам’яті святих Жінок-Мироносиць.

«Завдяки тому, що святі мощі привозять у ту чи іншу місцевість, православним християнам надається духовна допомога. Не всі віряни мають можливість здійснювати паломництво по святим місця, а тому такі виїзди зі святими мощами – це, у тому числі, приношення для віруючих.

Цього року 12 травня Православна Церква святкує день святих рівноапостольних жінок мироносиць. Святі Рівноапостольні Жінки-Мироносиці служать прикладом самовідданої любові і служіння Господа для всіх християн. Цього дня прийнято вітати православних жінок. Християнський обов’язок кожної жінки, намагатись наслідувати святих жінок також нести світло і згоду у свої сім’ї, бути вірними Богові, виховувати в християнських традиціях нащадків. 

Так співпало, що в неділю всі діти, а для наших матерів ми завжди залишаємось дітьми, вітатимуть своїх матерів, з вдячністю і любов’ю складаючи їм синівську і дочірню повагу, саме тому у тому числі і для усіх прихожанок, особливо благочестивих жінок, православних християнок, будуть доставлені мощі святих щоб вони мали можливість вклонитись цим святиням і отримати духовну розраду.

Преподобний Паісій Святогорець говорив, що жінка, в певному плані, може стати навіть сильнішою за чоловіка: “Тіло жінки може бути слабкішим, ніж чоловіче, але у неї є палке серце, і, керується вона ним, тому має таку витривалість, яка переважає чоловічу силу…».

В храмі Святих Жінок-Мироносиць під час недільної проповіді, вкотре згадають, що саме святі жінки-мироносиці приймали Христа у своїх домах і йшли за ним, щоб послужити Йому.  Що саме вони залишалися з Господом навіть тоді, коли апостоли – чоловіки боялися. Ці жінки були очевидцями смерті Спасителя на хресті і великій радості Христового Воскресіння. Вони своїм життям довели щиру і віддану любов до Бога.

Особливо радісно і відповідально, як для настоятеля парафії буде привітати свою громаду з храмовим святом, подякувати своїм людям особливо жінкам, що трудяться, прикрашають, розбудовують і дбають про церкву –  разом з усіма піднести молитви перед святинями, що являють собою велику духовну цінність для душі і серця…», – каже отець Роман.

Цікаво було дізнатись від отця Романа про святиню, яка відтепер постійно зберігатиметься в храмі Святих Жон-Мироносиць села Почапинці Тернопільської Єпархії Православної Церкви України (Української Православної Церкви). Ці та інші питання будуть опубліковані в другій частині.

ДАЛІ БУДЕ

Галинка Деркач

ХРИСТОС ВОСКРЕС – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Вже Великдень від Бога спустився,
До людей ніжним словом вклонився,
В небі сонце вмивав крашанками,
Випікав хліб насушний пасками.

Як із давніх давен повелося,
Людям з вечора ще не спалося,
В Божі храми на службу ходили,
Захистить розум й серце просили.

На коліна щораз припадали,
Мир, здоров’я для рідних благали.
Поклонялись Всевишньому чемно,
Щоб прожити життя не даремно.

По всій церкві горіли в печалі,
Свічі воском, що в собі кричали,
То хилились, а то відгорали,
Як ті душі, що світ покидали.

Вірю, знаю, ти Боже, почуєш,
Приголубиш всіх і поміркуєш,
Засміється країна садами,
Де живемо сьогодні ми з вами! 

Вірш Юлії Хандожинської

Слово настоятеля о.Романа з проповіді виголошеної у день пам’яті Святителя Миколая, Архієпископа Мир Лікійських Чудотворця 19 грудня 2018 р. Б.

В Імя Отця, і Сина, і Святого Духа.

Весь світ завмер сьогодні у дивній радості, відчувається особлива Божа благодать котра наповнює наші душі та серця. Сьогодні Православна Церква вшановує пам’ять вселенського великого святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця.

Із життєпису святителя знаємо, що він народився у заможній родині. Маючи високий соціальний статус, він ні в чому не мав нужди і був наділений всіма земними достатками. Та Миколай Чудотворець мав більші скарби за всі земні разом взяті, скарби духовні, адже він зберіг у своєму серці його чистоту, смирення, розуміння людської біди, і що найголовніше – щедру доброту яку він завжди проявляв коли бачив нужденну людину, за що і став святим.

Кожна віруюча людина щоденно звертається до святителя із надією, що він своїм святительським заступництвом та покровом вислухає їх моління та прохання і випросить у Господа милосердя та допомоги. Миколай Чудотворець для кожного із нас являє собою великий ангельський образ доброчесності та праведності. На нього стараються рівнятись у доброчинствах. Він, як написано у святих молитвах, чеснота чеснот, щедрота всіх щедрот, благо всіх благ, тому то й ми возвеличуємо його як воістину людину яка достойна слави від Господа.

Святитель Миколай для кожного із нас являється учителем святості, учителем виконання Божих Законів та учителем любові до ближнього. «Освячуйтесь та будьте святими, тому що Я (Господь Бог ваш) є святим», говорить Христос у Святому Євангелії. Почувши заклик Спасителя, Миколай Чудотворець, лишивши турботи земного життя, взяв на свої плечі хреста і крок за кроком ішов услід за Господом і в повній мірі виконав слова Христові.

Хочеться щоб святитель Миколай і надалі у нашому житті був дороговказом у цьому наповненому гріховних підступів світі. Щоб його добре серце стало нашим добрим серцем, його праведність стала нашою праведністю, щоб його святість стала і нашою святістю.

З днем святого Миколая Чудотворця!

Слава Ісусу Христу!

Дітки вітають Святого Миколая на Тернопільщині

У народі до Святого Миколая ставилися з особливою повагою, ікони з його образом були майже в кожній хаті, адже “він другий після Бога заступника на землі”.

Свято відзначали особливо врочисто. Традиційно в Україні до цього дня готували обрядодії, пов’язані зі Святим Миколаєм. Ввечері хтось найповажніший з родини, переважно дідусь, перевдягалися в “доброго Миколая”, заходив до оселі з подарунками. Він згадував усе те добре, що зробила дитина протягом року, і вручав їй гостинця, неслухняну ж дитину соромив за нечемні вчинки.

Діти свято вірять в існування “діда Миколая, який знає про все”, і дуже шанують Святого, для яких він є почесним охоронцем. Саме тому, для улюбленого Святого Миколая дітки старанно намалювали безліч гарних кольорових робіт, шепочучи молитовні побажання!

Прес-служба парафії святих Жон-Мироносиць

Свято Миколая

Сьогодні, напередодні великого свята, Святителя Миколая Чудотворця, архієпископа Мирлікійського, до дитячого садочка у селі Почапинці завітав Миколай із подарунками.

Діти з нетерпінням очікували гостя і готувались до його приходу. Напередодні вони писали листи святому та малювали малюнки, які подарували йому на саме свято.

Із добром в очах та любов’ю у серцію малеча подарувала гостям заходу незабутніх емоцій та хорошого настрою.

Та на цьому свято не закінчилось. Увечері діти та батьки знову збираються та вже у храмі, де спільно прославляли Господа Бога, святителя Миколая і молилися за спасіння душ та мир у нашій Державі Україні.

На кінець богослужіння, дітки отримали щедрі дарунки від настоятеля храму, отця Романа Будзинського.

Прес-служба парафії святих Жон-Мироносиць

Вітаємо родину з новим життям яке прийшло в цей світ!

Цими днями поповнилася родина духівника Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія та настоятеля Храму Святих Жон-Мироносиць села Почапинці Тернопільської області Української Автокефальної Православної Церкви – митрофорного протоієрея Романа Будзинського.

14 грудня в сімї Будзинських народилась друга дівчинка. Вітаємо молодих батьків о.Романа і Валентину, а також їхню вже старшу донечку Наталочку, дідусів і бабусь – з новим життям яке прийшло в цей світ!
Хай росте Ваша маленька донька, сестричка та онука – на радість своїм близьким!

Від імені духовенства та парафіян храму святих Жінок Мироносиць, щиросердечно вітаємо настоятеля храму всечесного отця Романа та його дружину Валентину із народженням довгоочікуваної доньки!

Нехай Всемилостивий Господь дарує немовляті міцне здоров’я, щасливу долю, благе земне життя. Ангел Хранитель нехай супроводжує впродовж усього життєвого шляху, Богородиця покриває Своїм омофором, а Господь Бог благословляє на многії і благії літа!

Парафія святих Жон-Мироносиць

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА СКРІЗЬ МОЄ ЖИТТЯ

Секретар та душерозпорядник спочилого Митрополита Київського і Всієї України Мефодія (Кудрякова), Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (2000–2015), митрофорний протоієрей Роман Будзинський звертається зі словами вітання в день пам’яті Святого Апостола Андрія Первозванного, який весь Православний світ відзначає 13 грудня, та ділиться спогадами свого служіння в Кафедральному Соборі Свято-Андріївської Церкви м. Києва.

«Апостоле Первозванний, брате Первоверховного, АНДРІЮ, Владиці всіх молися, щоб послав мир усьому світові і душам нашим велику милість»

(Тропар Святому)

Дорогі Браття і Сестри!

У цей знаменний день богослужбового життя українських християн Мати-Церква прославляє нашого просвітителя у вірі, Апостола, Учня Христового, який був першим покликаний Самим Спасителем для служіння, про якого завжди по закінченні Святої Божественної Літургії виголошуємо як про основоположника Української Православної Церкви.

Святої пам’яті Митрополит Іларіон (Огієнко) писав: «Усі народи християнського світу високо почитають найперше своїх Святих. Те саме робимо й ми, вшановуючи всіх християнських святих. Бо й Христос заповів Своїм Апостолам, а через них і нам: «Ідіть раніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Мт. 15,24). Для нас «дім Ізраїлів» — це дім Український! Цією Своєю Заповіддю Ісус Христос поблагословив національну церковну працю всім народам світу».

Святий Апостол Андрій — брат Святого Апостола Петра, названий Первозванним тому, що першим серед усіх апостолів був покликаний Спасителем стати Його Учнем. Андрій був одним із тих, хто бачив чудеса та знамення, яких не бачили інші апостоли.

У день П’ятидесятниці сталася надзвичайна подія: коли всі апостоли були зібрані разом, на них зійшов Дух Святий у вигляді вогненних язиків і вони отримали дар розуміння мов і проповідування.

Після цього апостоли розійшлися по різних країнах для проповіді Христової віри, куди кому випало йти. Святий Апостол Андрій проповідував серед поганських народів узбережжя Чорного моря — у багатьох містах Малої Азії, Грузії, Вірменії, Греції, Македонії і Скифії (тепер Україна).

У літописі записано, що одного ранку «став він та й каже до своїх учнів: чи бачите ці гори? На горах тих засяє Благодать Божа, і Бог побудує тут багато церков». І далі записано: «І зійшов Апостол Андрій на ті гори, поблагословив їх, поставив хреста і помолився Богу. І тут пізніше постав Київ». Ці пророчі слова Святого Апостола сповнились. Плоди його проповіді були неоціненними.

Так, князь Всеволод у 1086 році в Києві побудував церкву на честь Святого Апостола, а згодом через два роки — у Переяславі. Та візитівкою і перлиною сучасного Києва по праву вважається давня Андріївська Церква, в якій я мав честь нести священичий послух як клірик Української Автокефальної Православної Церкви. Шанують Андрія Первозванного й інші християнські народи. У кожній країні можна побачити багато зведених храмів на його честь. Літописне передання стало основою для рішення Київського Церковного Собору в 1621 році, щоб уважати Апостола Андрія основоположником Церкви в Україні. У соборній постанові сказано: «Святий Апостол Андрій — перший Архієпископ Константинополя, Патріарх Вселенський і Апостол Український; на Київських горах стояли його ноги, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших народів, бо і в ній проповідував».

Сьогодні, українці прославляють Апостола та підносять свої молитви до нього, на місці, де Він сам перебував та воздвигав Хрест Господній, у Києві, у кафедральному соборі Святого Апостола Андрія Первозванного, де апостольське служіння в новітній історії церкви виконують вже архієреї Вселенської Патріархії.

Таким апостолом і проповідником слова Божого був Блаженної пам’яті митрополит Мефодій, який і ніс подвиг архіпастирського служіння, будучи главою УАПЦ протягом 15 років. Слово дароване людині Богом для того, щоб славити Його та возвеличувати вірних дітей Господніх. Тому так жадібно збираю я кожне вагоме слово, сказане владикою Мефодієм, особливо зараз, коли він уже… вдома — у Господа, на Небесах. Мені пригадуються Його слова-настанови для молодого священика: «Священик — це людина, яка повинна жити Церквою, бути повністю віддана церковній справі і всі свої вміння покласти на вівтар служіння Господу. Тільки при такому глибинному підході до священства буде користь і для душі священнослужителя, і для Церкви, і для народу Божого». В іншій настанові Він говорить: «Ви повинні любити цих людей, молитися за них. Нехай Ваша паства бачить у Вас доброго пастиря, духовного отця, наставника, друга, лікаря, брата, молитвеника, хорошого порадника і терплячого священнослужителя». Він так не лише говорив. Усе це владика мав у собі і ніс до людей.

У цей історичний час для нашої неньки-України, для всього багатостраждального українського народу, коли вже за кілька днів буде обрано нового Предстоятеля помісної Автокефальної Православної Церкви у Святій Софії, — молімось, щоб Господь дав нашій Незалежній Церкві багато добрих пастирів, які, примножуючи число святих і обраних на Небесах, вклоняючись перед вічним Агнцем, молитимуть за нас, припадаючи на коліна, — за мир і добробут, за все, що потрібно нам у цьому житті, і за життя вічне. Проповідь апостолів Христових, зокрема Святого Андрія Первозванного, привела народи світу до духовного царства, до Царства Божого, до Бога.

Дорогі браття і сестри! Будемо ж триматися нашої православної віри, віри наших праотців, тієї віри, яку проповідували святі апостоли і святі отці, бо ця віра спасительна і веде до духовного і вічного життя! Об’єднаймося, братаймося, обнімімося в єдиній родині — соборній Україні!

Митрофорний протоієрей Роман Будзинський