Покрова Пресвятої Богородиці

Величаємо Тебе, Пресвятая  Діво, і шануємо покрову Твою святу, бо Тебе бачив святий Андрій у церкві, як за нас Ти Христу молилася.

Історія свята Покрови Пресвятої Богородиці йде в глибоку давнину. Сама назва свята пов’язана з назвою частини одягу Пресвятої Богородиці – головного покривала, або мафорія, який став називатися на Русі «омофором». Серед всіх великих свят Покрова Пресвятої Богородиці шанується українцями особливо. Історія свята бере свій початок у 910 році. У ті часи при імператорі Леву VI Мудрому, та патріарху Макарію, Візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами й Константинополю загрожувала небезпека. 14 жовтня у Царгороді, у Влахернському храмі, де зберігалася риза Пресвятої Богородиці, Її пояс і головний покров, святий Андрій Христа ради юродивий а його учень Епіфаній, піднявши очі до неба, побачили, що йде по повітрі Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена ангелами і сонмом святих. Її супроводжували святий Іоан Хреститель та святий апостол і євангелист Іоан Богослов. Був недільний день і храм був переповнений людьми, які стояли і молилися. Потім Богородиця схилила коліна і слізно молилася за всіх християн. Вона просила у Господа захистити свій народ від усіх ворогів – видимих і невидимих.

Святитель Димитрій повідомляє такі подробиці про чудесне явлення: «Коли святий Андрій та Епіфаній споглядали це чудове видіння, Богоматір молилася довгий час, обливаючи сльозами Своє Боговидне і Пречисте лице. Закінчивши молитву, Вона підійшла до престолу і там молилася за народ, який стояв. Після закінчення молитви, зняла з Себе велике і страшне покривало, що блищало як блискавка, яке носила на Пречистій Своїй голові, і, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, простягнула над усім народом, який стояв. Дивні ці мужі довгий час дивилися на це простягнуте над народом покривало і на славу Господню, що блищала, як блискавка; і, доки була там Пресвята Богородиця, видно було і покривало. Після ж Її відходу і воно стало невидимим. Але, узявши його з собою, Вона залишила благодать тим, хто був там. Святий Андрій довго стояв і спостерігав за дивним баченням, потім запитав свого учня: «Чи бачиш, брате, Царицю, що молиться про весь світ?» Епіфаній відповів: «Бачу, святий отче, і жахаюся»».

Для нас, українців, це свято християнське і національне, воно символізує зв’язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. Українцям здавна була притаманна особлива любов, шанування і благоговіння перед святою Богородицею. Саме з покровом і заступництвом Богородиці всі ми пов’язуємо усі свої надії. І дивним є те, що це явлення Божої Матері було сприйняте і святкувалося не грецьким народом, не у Візантії, а на Русі.

Для українських козаків день Покрови Божої Матері також був найбільш шанованим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю Заступницею і Покровительницею. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. Також і Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в часи Другої Світової Війни на землях Західної України, як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації рідних земель, особливо шанувала це свято.

А також в новітній історії України 14 жовтня проголошене  указом Президента «День захисника України» з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.

Очевидно, що сьогодні свято Покрови Пресвятої Богородиці – це свято не тільки релігійне, але й народне і національне.

Будемо дякувати Пречистій і Преблагословенній Богородиці Марії за Її молитовний покров, за Її молитовне піклування про нас і будемо з глибини душі і серця взивати до Неї словами з акафіста: «Радуйся, радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним твоїм омофором».

Прес-служба Парафії Жон-Мироносиць

 

Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

Щорічно 27 вересня християни святкують Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Зазвичай в народі кажуть що «Хто не постить на Воздвиження Хреста Христового, на того сім гріхів зійдуть!». Віряни шанобливо тримаються посту тому, що це величне свято – символ спокутування і доказ всеперемагаючої Любові Бога, через яку Спаситель віддав себе на розп’яття за кожну душу, яка хоче спастися. В цей день ми вклоняємося не хресту, а образу, суті спасіння роду людського.

Історія свята сягає сивої давнини. За часів правління Констянтина Великого, першого імператора, який припинив гоніння на християн, був знайдений Хрест Господній. Імператор доручив пошуки своїй матері. Цариця Єлена з усією відданістю шукала в Єрусалимі справжній Хрест Господній.

На місці великого ідольського капища Єлена віднайшла три хрести та дощечку з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський», зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа.

Для того, щоб дізнатися на якому з трьох хрестів був розіп’ятий Спаситель, стали по черзі підносити хрести до однієї важкохворої жінки. Коли до нещасної приклали третій хрест, вона зцілилася.

Побачивши чудо, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест. Тисячі християн прийшли вклонитися Святому Хресту. Вони просили підняти святиню, щоб усі могли хоча б здалеку благоговійно споглядати її, віддаючи шану. Тоді почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, повторюючи: «Господи, помилуй», – вклонявся Хресту Спасителя.

Вітаємо всіх вірян зі святом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Сьогоднішнє свято є символом нашого Спасіння і нагадує про Божу любов до нас.

Прес-служба Парафії Жон-Мироносиць

 

Різдво Пресвятої Богородиці

Сьогодні велике свято. Різдво Пресвятої Богородиці є дванадесятим святом і першим з-поміж свят у новому церковному році, адже церковний індикт розпочинається із 14 вересня за новим стилем. Тому це є перше свято, яке відкриває для нас великі дванадесяті свята річного кола. Про нього каже нам святитель Андрій Критський: «Це свято є початком звершення обітниць Божих, а втілення Сина Божого від сьогодні народженої Діви Марії є закінченням цих обітниць».

Свято це дійшло до нас з ІV століття, коли рівноапостольна імператриця Олена за свій кошт зводить Храм Різдва Божої Матері на Святій землі. Відомості про це свято можемо знайти в працях  Святого Епіфанія, який говорить: «Марія чи Маріям – означає Володарка і надія, бо Вона мала народити Господа, який є сподівання народів». «Марія, ставши Матір’ю Творця, — говорить святий Дамаскін, — дійсно стала володаркою всіх народів».

Люди довго очікували прихід Месії. Для цього процесу людство пройшло великий ряд очищень та освячень. Через патріархів, пророків та святих Старого Завіту готувалась довгоочікувана зустріч. Вінцем її стало народження Марії взірець чистоти та досконалості, вмістилище Божого Слова. В сьогоднішній день відбулось розрішення непліддя не тільки Йоакима та Анни, а також цілого людського роду. Всі ці радості нинішнього свята підкріплює наслідок народження Марії, бо Пресвята Діва до тепер діє і демонструє Свою опіку над усіма нами. Для нас батьків є зрозумілою радість з народження дитини. Скільки то різних переживань ми відчуваємо, коли чуємо вістку про народження очікуваної дитини. Тож наскільки більше ми маємо радіти в цей день, бо від Неї народився Спаситель світу, Сонце Правди, який звільнив всіх нас від гріха та від диявольського рабства.

Народившись від праведних Йоакима і Анни – Марія отримала освячення ще в лоні своєї матері, Її готували до великої місії, що була призначена для Неї. Всіх завжди цікавило запитання чи не могла Діва Марія розтратити отриману благодать? Бувши у всьому до нас подібною Вона зуміла зберегти чистоту і дівицтво, а Свята Церква за це оспівує як «Чеснішу від херувимів і славнішу від серафимів». Один із високих церковних ієрархів роздумуючи про свято Різдва Богородиці пише: «Я менше дивуюся Її чудесному народженню, а ніж Її життю». «Бо від самих пелен до славного Успіння, Вона не заплямилась жодним людським пороком чи слабістю». Справді цікавим є не тільки народження Пресвятої Богородиці, але рівно ж і Її земне життя. Які засоби використовувала Діва Марія для цього? Від своїх малих років Вона в Єрусалимському храмі вчилась цього подвигу в молитві та розважаннях. Ні на мить не піддаючись спокусам, в глибині тишини найбільшої святині, Марія набиралась духовного досвіду, відокремлюючи своє юне серце від суєти світу, задоволення та розкоші. Цим Вона стає для більшості з нас тим яскравим прикладом, який потрібно нам наслідувати. Один афонський подвижник, старець Силуан на молитві запитав Господа: «..невже Божа Мати ні разу не згрішила?». Йому, як людині яка не один раз отримувала одкровення від Бога, Святим Духом було дано відповідь в душі: «Божа Матір ніколи не згрішила навіть думкою». Безгрішні помилки в Неї,як в людини були, для прикладу Вона не могла знати де знаходиться малий Ісус, коли вони з Йосипом повертались до дому, вони думали, що йде за ними разом з родичами, але це помилка, а не гріх.

Сьогодні в свято Різдва Божої Матері візьмімо собі приклад з Пресвятої Богородиці. Молячись Богові та очікуючи, що вислухана буде наша молитва. В молитвах невтомно будемо благати Її, щоб вона навчила нас такій же відданості Волі Божій та смиренню, будемо просити її заступництва, і щоб Вона нас освітила світлом Сина Свого.

Пресвятая Богородиця спаси нас!

Прес-служба Парафії Жон-Мироносиць

 

 

Свято Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці!

Сьогодні у свято Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, у храмі святих  Жінок Мироносиць, було звершено найбільшу службу, найбільше Таїнство яке Господь дарував нам на землі – святу Божественну Літургію. Вірні парафії у покорі сердець та зі смиренням приступали сьогодні у молитвах до святої Плащаниці Пресвятої Богородиці, яка було винесена напередодні свята на Всенічному Бдінні.
 
В цей день особливо хочеться привітати дитя Боже – Наталію Будзинську, яка сьогодні вперше сподобилась прийняти Таїнство Святої Сповіді. Нехай Всемилостивий Господь обдаровує рясними дарами Своєї Благодаті Наталю, а також і всіх хто сьогодні приступив до Таїнств Сповіді та Євхаристії.
 
Після Божественної Літургії, за давнім звичаєм українського народу,  було освячено зілля, яке вірні принесли у цей день.
 
Сьогодні також діти отримали благословення на навчання на наступний навчальний рік і від настоятеля парафії, протоієрея Романа Будзинського, отримали подарунки.
 
Нехай молитва яку ми всі сьогодні возносили у нашому храмі буде прийнята Господом Богом і за заступництвом Пресвятої Богородиці ми сподобимось Божої милості та спасіннянаших душ. 
 
Нагадаємо, що прийти приклонитись до святої Плащаниці можна буде впродовж усього дня, до вечірнього Богослужіння.
 
Пресвятая Богородице, спати нас!
 
Прес-служба Парафії Жон-Мироносиць

Радуйся, обрадувана, в успінні Твоєму нас не залишаєш Ти!

За свого земного життя, Пречиста Діва Марія не один раз страждала та переживала труднощі земного життя. Серце людське у всій повноті не зможе осягнути того всього болю, тієї печалі, того страждання яке Вона перетерпіла коли убивали Її сина, нашого Спасителя і Бога. Але і в тому є Божа премудрість – на Богородиці збулись слова праведного Симеона Богоприїмця: «і Тобі Самій душу пройме меч» (Лк. 2:35). У своїх страждання Пресвята Діва Марія підтвердила до нас Свою безмежну любов, християнську любов, і стала для усіх нас прикладом та таслідуванням якими ми повинні бути християнами.

Впродовж усього земного нашого життя Пресвята Богородиця не покидає нас, а розкривши омофор Своєї благодаті охороняє нас і боронить нас від життєвих напастей. Попри те, що Вона наша покровителька, Вона для нас ще й дороговказ та наставниця, адже Своїм прикладом незламності перед скорботами, які Вона пронесла голгофською дорогою, Вона показує усім нам як ми повинні ставитись до своїх тернистих доріг. З любов’ю, з надією, що Син Божий допоможе, з радістю, що Господь вибрав саме ту людину для певної місії в житті, з смиренням та сокрушенністю наших сердець.

До останнього Свого подиху Вона жила Господом Богом. Все Її життя було сповнене бажання знову побачити Свого Сина Ісуса Христа і знову з’єднатись із ним у Райських блаженствах. Ми, благочестиві християни, теж уподібнюємось у своїй вірі та бажанню жити із Господом Діві Марії. І за Її чесним заступництвом саме так і є – наша віра, бажання услужити Господу дають нам можливість спасти свої душі і наче срібло у вогні – виплавити з наших сердець всяку неправду і зробити його чистим та світлим перед Богом.

Владичиця Богородиця є також покровителькою та заступницею і наших українських матерів. Багато із них, як і Мати Божа, втратили своїх синів на війні, і Вона розуміє їх біль, їх страждання і всяко допомогає їм перенести ті втрати. Під покровом Богородиці, за Її святими молитвами усі ми віримо і чекаємо того дня коли ми зранку прокинемось і нам скажуть благу вість, що закінчилась війна. І сьогодні, біля цієї святої плащаниці Матері Божої просімо Її про мир, який так нам потрібен. Живімо надією, що Діва Марія ніколи нас не покине, а й надалі опікуватиметься нами, як любляча наша мати.

Пам’ятаймо, що Богородиця є і нашою з вами матірю, адже стоячи під хрестом Свого помираючого Сина, вона духовно усиновила усіх нас і згромаджує усіх нас у єдину сімю Її Сина. Наближуймось до Неї якомога ближче, відчуваймо у своєму житті Її заступництво, відкриваймо свої серця для Неї і Вона стане у нашому житті світлом, яке осінить наш шлях до спасіння. Молімось до Неї і просімо щоб наше життя було наповнене Її святістю, щоб було наповнене такою ж добротою яка була у Неї, таким же смирення та вірою які у Своєму серці мала Пресвята Діва Марія.

«Радуйся, обрадувана, в успінні Твоєму нас не залишаєш Ти».

Прес-служба Парафії Жон-Мироносиць

Радуйся Владичице Богородице, заступнице і покровителько Тернопільщини!

У неділю, 30 червня, у храмі святих Жінок Мироносиць Православної Церкви України Тернопільсько-Бучацької Єпархії, відбудеться вечірнє богослужіння із читанням канону та акафісту до Пресвятої Владичиці нашої Богородиці прославленої в Тернопільській чудотворній іконі.

Настоятель храму, митрофорний протоієрей Роман Будзинський з братією храму запрошують усіх вірних на богослужіння де возвеличиться пресвяте ім’я Діви Марії та піднесеться молитва за мир в Україні, здоров’я, благополуччя та довгий щасливий вік наших родин.

Вознесемо подяку Пресвятій Діві Марії за всі щедроти та милість яку Вона посилає на нас, щоб допомогти нам у цьому земному житті та дарувати нам спасіння наших душ.

«Радуйся Владичице Богородице, заступнице і покровителько Тернопільщини»!

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

 

Вітаємо усіх зі храмовим святом!

У такі свята як храмовий день кожен відчуває себе частиною великої родини, бо всі об’єдналися у любові до Бога та у прагненні працювати і жити для добра, допомагати тим, хто цього потребує.

Від щирого серця бажаємо усім здоров’я, родинного затишку, Божого благословення. Нехай душевна чистота, мир та спокій, добро і достаток будуть у ваших оселях, а слово Боже надасть усім наснаги на благі діла!

Парафія святих Жон-Мироносиць

Тернопільської єпархії Православної Церкви України

У молитовному поклонінні

“…По Божому провидінню і цього року ми удостоїлись зустріти престольне свято нашого храму. По особливому сьогодні відчувається Божа благодать у цих стінах, адже всемилостивий Господь дарував нам можливість з’єднатись у молитовному поклонінні разом із преподобними отцями і спільно вознести свої молитви до Неба. 
 
По дивному Своєму промислу, Бог доручив нас заступництву святих, чиї мощі являють собою незкінченне джерело ласк та щедрот. 
 
Для храму святих жон-мироносиць, в якому нині перебувають святі мощі – це ні з чим незрівнянне торжество, торжество віри, адже люди в цей час ще більще виявляють перед Богом свою віру; палкіше виливають свої молитви; інтенсивніше ставляться до діл свого спасіння.
 
Живучи тут на землі кожен із нас переносить якісь певні терпіння та страждання, хвороби та немочі, які часто не знаходять розради у земних лікарях. Приступаю до святих мощей, страждаючі люди мають можливість отримати зцілення від хвороб які бува й роками знесилюють тіло та душу людини. 
Хтось має можливість і прохає за себе, інший за своїх близьких-рідних, ще інші за людей всього світу, за мир, спасіння, та усіх нас об’єднують в цей день святі, мощі які перебувають у нашому храмі, і які Господь сподобив залишити на цьому світі нетлінними, щоб приступаючи до них, ми отримали розраду у цьому земному житті та зцілення наших душ та тіл…” – сказав ігумен Лаврентій (Павчук).
 
 
Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Престольне свято на честь святих рівноапостольних Жінок-Мироносиць

До престольного дня в честь святих рівноапостольних Жінок-Мироносиць на парафії, готувалися всі парафіяни і чекали цього свята з благоговінням. Сьогодні особливо радісний і урочистий день для громади – відтепер в храмі Святих Жінок-Мироносиць с. Почапинці Тернопільської обл., постійно зберігатиметься ікона святої мироносиці Марії Магдалини з часткою її Чесних Мощей.

Церква шанує Святу Марію Магдалину, як Апостола серед апостолів, ця жінка проповідувала Воскресіння Христове самим апостолам, а потім і по всьому світу.

Цю святиню передали в дар парафії Духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира – Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Православної Церкви України ОЛЕКСАНДР (Драбинко) та Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія – Наталія Михайлівна Шевчук.

На прикрашеному квітами аналої ікона святої. Легенда розповідає про незвичайну красу Марії Магдалини. В іконографії свята зображується не тільки з Хрестом в руці – символом хрещення і порятунку від вічної смерті (що характерно для іконографії рівноапостольних), але і, з алябастровою пляшечкою, наповненою запашним миром для помазання тіла померлого Спасителя, або з червоним яйцем, нагадуючи нам переказ про  зустрічі з римським імператором Тиверія I, який увірував в Воскреслого Христа по натхненній розповіді св.  Марії.  

Безумовна любов до Христа, відданість і віра відрізняють цю святу, яка незважаючи ні на що, перемагаючи страх власної смерті стояла при Хресті, по смерті Господа – оплакуючи Пречисте Тіло і затемна поспішала з ароматами до Гробу віддати останні почесті Розіп’ятому.  Навіть коли вона не знайшла Тіла Христового у Гробі, надія не покидала її.  За стійкість віри свята була удостоєна проповіді серед апостолів.

Парафіяни храму Святих Жінок-Мироносиць і всі ті, хто особливо шанує святу, відтепер матимуть змогу помолитися у будь-який час і попросити заступництва св. Марії Магдалини перед Господом. Святкове богослужіння звершив настоятель храму митр.прот.  Роман Будзинський у співслужінні з духовенством Православної Церкви України.

З особливим трепетом віруючі зверталися в молитовних співах до святої рівноапостольної: «За Христом, що задля нас від  Діви народився,  пішла ти, Маріє Магдалино, додержуючи його заповіти й навчання. Тому сьогодні, шануючи твою пам’ять,  приймаємо прощення гріхів — за молитвами твоїми…»

Після закінчення Божественної літургії отець Роман Будзинський звернувся до віруючих зі словами привітання з престольним днем ​​- днем ​​пам’яті святих Жінок-Мироносиць. Настоятель побажав усім міцності духу, переносити життєві тяготи так, як святі Жінки-Мироносиці, бути вірними Христу, любити Бога. Отець Роман, запросив прихожан храму в єдиній молитві вшанувати пам’ять святих жінок-мироносиць і невпинно благати миру для України, просити повернення дітей землі української додому, палко бажати молитвою випалити вогнем життєтворчим всю кволість у серцях і бути твердими у вірі, надії і любові до Господа, який утримує життя кожного з нас.  

У сам день свята за традицією був відслужений водосвятний молебень. Віруючі парафіяни отримали можливість доторкнутися до ще одного прояву Божественної благодаті – святої води.  З особливою ретельністю парафіяни зверталися до Пресвятої Богородиці і Господа в молитвах з проханням умилосердитись і подати віруючим святиню для зцілення душі і тіла.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

БОГ РОЗДІЛИВ З НАМИ МУЧЕНИКІВ: Сам, взявши душі їх, тіла Він ніби дав нам, щоб їх святі кості були в нас постійним нагадуванням про їхню чесноту…

Говорячи про святі мощі, святі отці мали на увазі кістки. Щодо цього предмету виразніше за інших свідчить святий Іоан Золотоуст. Так, у четвертій бесіді про святого апостола Павла він запитує: “чому біси тремтять не тільки від Самого Розп’ятого, але й від костей тих, які умертвлені за Нього”. У бесіді про мучеників він переконує, що “не тільки кістки мучеників, але і їх гроби і раки виливають велике благословення”. В тому ж слові він говорить: “Бог розділив з нами мучеників: Сам, взявши душі їх, тіла Він ніби дав нам, щоб їх святі кістки були в нас постійним нагадуванням про їхню чесноту”. У похвальній бесіді про святих мучениць Домнину і Просдоку святий Іоан Золотоуст запитує: “обіймаймо їх гробниці, бо і гробниці мучеників можуть мати велику силу, так само як і кістки мучеників мають велику силу”.

Шанування святинь і святих мощей є давньою традицією християнства, по всьому світу існує безліч свідчень про чудеса біля мощей православних святих. Митрофорний протоієрей о. Роман (Будзинський) розповів про те, яку духовну користь приносить поклоніння святим мощам.

«…Ми бачимо в Святому Письмі та в Діяннях святих апостолів, що навіть, коли апостол Петро проходив по дорозі, то всі мали бажання хоча б доторкнутися до нього. А ті, хто не могли цього зробити, намагалися стати там, де на них могла б потрапити хоча б тінь від його одягу, і навіть від цього отримували благодать, і це все зафіксовано у Святому Письмі. Наскільки ж велику благодать ми отримуємо від мощей тих святих людей, які виконали Заповіді Євангелія і досягли стану святості і обоження», – каже отець Роман.

Також отець Роман, розповів про подію яка має надзвичайне значення для життя очолюваної ним громади та всіх прочан – перебування святих мощей на Тернопільщині, особливо в час святкування пам’яті святих Жінок-Мироносиць.

«Завдяки тому, що святі мощі привозять у ту чи іншу місцевість, православним християнам надається духовна допомога. Не всі віряни мають можливість здійснювати паломництво по святим місця, а тому такі виїзди зі святими мощами – це, у тому числі, приношення для віруючих.

Цього року 12 травня Православна Церква святкує день святих рівноапостольних жінок мироносиць. Святі Рівноапостольні Жінки-Мироносиці служать прикладом самовідданої любові і служіння Господа для всіх християн. Цього дня прийнято вітати православних жінок. Християнський обов’язок кожної жінки, намагатись наслідувати святих жінок також нести світло і згоду у свої сім’ї, бути вірними Богові, виховувати в християнських традиціях нащадків. 

Так співпало, що в неділю всі діти, а для наших матерів ми завжди залишаємось дітьми, вітатимуть своїх матерів, з вдячністю і любов’ю складаючи їм синівську і дочірню повагу, саме тому у тому числі і для усіх прихожанок, особливо благочестивих жінок, православних християнок, будуть доставлені мощі святих щоб вони мали можливість вклонитись цим святиням і отримати духовну розраду.

Преподобний Паісій Святогорець говорив, що жінка, в певному плані, може стати навіть сильнішою за чоловіка: “Тіло жінки може бути слабкішим, ніж чоловіче, але у неї є палке серце, і, керується вона ним, тому має таку витривалість, яка переважає чоловічу силу…».

В храмі Святих Жінок-Мироносиць під час недільної проповіді, вкотре згадають, що саме святі жінки-мироносиці приймали Христа у своїх домах і йшли за ним, щоб послужити Йому.  Що саме вони залишалися з Господом навіть тоді, коли апостоли – чоловіки боялися. Ці жінки були очевидцями смерті Спасителя на хресті і великій радості Христового Воскресіння. Вони своїм життям довели щиру і віддану любов до Бога.

Особливо радісно і відповідально, як для настоятеля парафії буде привітати свою громаду з храмовим святом, подякувати своїм людям особливо жінкам, що трудяться, прикрашають, розбудовують і дбають про церкву –  разом з усіма піднести молитви перед святинями, що являють собою велику духовну цінність для душі і серця…», – каже отець Роман.

Цікаво було дізнатись від отця Романа про святиню, яка відтепер постійно зберігатиметься в храмі Святих Жон-Мироносиць села Почапинці Тернопільської Єпархії Православної Церкви України (Української Православної Церкви). Ці та інші питання будуть опубліковані в другій частині.

ДАЛІ БУДЕ

Галинка Деркач