Вербна неділя

9 квітня 2017 року Божого християни святкують вхід Господній в Єрусалим, або, як кажуть у народі, Вербну неділю.

Коли Ісус Христос входив до Єрусалиму, він наблизився до Вітфагії і Віфанії, до гори, що зветься Оливної і послав двох учнів Своїх, сказавши: “Ідіть у село; увійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, що на нього ніхто з людей ніколи не сідав; Відв’яжіть його, і приведіть, і якщо хто спитає: Нащо відв’язуєте? скажіть тому так: Господь потребує його”.

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він сказав їм. Коли ж стали відв’язувати молодого осла, господарі його їх запитали: “Нащо осля відв’язуєте?” Вони ж відказали: “Господь потребує його”. І привели його до Ісуса, і, поклавши одежу свою на осля, посадили на нього Ісуса. І, коли Він їхав, люди стелили одежу свою по дорозі. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то весь натовп учнів в радості велемовно Бога хвалив за всі чудеса, що бачили, кажучи: “Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небесах, і слава на висоті!”.

Урочистий вхід Ісуса в Єрусалим був вступом Його на шлях хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мт. 21,1-11; Мк. 11,1-11; Лк. 19,29-44: Ів. 12,12-19).

У євреїв був звичай: царі і переможці в’їжджали до Єрусалиму на конях або ослах, і народ урочистими вигуками, з пальмовими гілками в руках зустрічав їх. Виконуючи пророцтва Старого Завіту (див. Зах. 9,9), Христос саме таким урочистим чином в’їжджав в Єрусалим, але не як Цар земний або переможець у війні, а як Цар, Царство Якого не від світу цього (Ін. 18,36) як Переможець гріха і смерті. Єврейський народ, що знаходився під римським ярмом, очікував Месію як політичного визволителя, і всім здавалося, що Чудотворець, який вчора воскресив Лазаря і колись нагодував 5 тисяч народу, цілком може бути саме тим земним вождем, який приведе свій народ до політичної незалежності і земного царства насолоди.

З тих, які тоді перебували на вулицях Єрусалиму тільки один Христос знав, що замість земного царства Він приносить людині Царство Небесне, замість позбавлення від земного рабства Він звільняє людину від рабства набагато гіршого – від рабства гріха. Він Один знав, що шлях, усіяний нині пальмовими гілками, веде до Хреста і Голгофи. Це царське прославляння Христа перед Його смертю Церква згадує для свідчення, що страждання Спасителя були добровільними.

Назва Вербна неділя походить від того, що на це свято віруючі приходять з гілками, як правило, вербових рослин чи інших дерев, які першими розпускаються навесні, в ознаменування тих гілок, які різали іудеї, що зустрічали Ісуса у Єрусалимі. Звичайно, на півдні використовують квіти і гілки інших дерев, як правило, пальм. В Україні, де таких дерев немає і де перша розпускається верба, з давніх часів стали використовувати її гілки, тому і саме свято стало називатися Вербною неділею. Але справжня його назва – Вхід Господній до Єрусалиму.

Зі святом Благовіщення!

Сьогодні одне з найшановніших свят – Благовіщення. Саме цього дня вісник Божий, Архангел Гавриїл приніс звістку Діві Марії про майбутнє народження Сина Божого. Тим самим людям було дано знак про початок  спасіння людського роду.

Як кожної весни оживає природа, так щороку в цей благодатний день наші серця сповнюються радістю від великої звістки.

Бажаємо всім нам зберегти це почуття. Нехай воно служить джерелом нашої наснаги на добрі справи, внутрішнім нагадуванням про необхідність бути гідними спасіння. Миру, злагоди, щастя Вам і Вашим родинам!

Нині Благовіщення
Радісне, віще!
Ми вас вітаємо
Ми вас закликаємо —
Богу поклоніться,
Жарко помоліться.
За Благе Слово
За Ласкаво Христове!

Люди дощу: «Такі ж, як і ми…»

Сьогодні день розповсюдження інформації про проблему аутизму. В знак глибокої поваги і підтримки людей з цим синдромом багато хто надягає одяг, аксесуари чи має при собі різні дрібнички в блакитних тонах. А культові місця чи пам’ятки архітектури осяюють яскравим блакитним світлом. За підтримки фондів та організацій проводяться акції підтримки. Сьогодні важливо знати, що люди хворі на аутизм не приречені, вони можуть досягати великих успіхів та бути нічим не відмінними від решти. Головне – вірити та допомагати хворим!

На сьогоднішній день близько двох тисяч українських дітей хворіють на аутизм. Такими є оцінки фахівців щодо поширення цього порушення розвитку нервової системи. Воно впливає на здатність людини спілкуватися і жити в суспільстві. Аутизм позначається тільки на інтелекті, але іноді інтелектуальні здібності хворих на цю недугу значно перевищують середній рівень розумових здібностей пересічних людей.

Аутизм виявляється уже в ранньому віці та розвивається протягом життя. Серед найголовніших симптомів для діагностики такого відхилення вчені називають так звану тріаду Лори Вінг: це складнощі в сфері соціальної взаємодії; порушення у сфері вербальної і невербальної комунікації; вкрай обмежений репертуар видів активності, інтересів та повторюваний репертуар поведінки.

Діти із цією формою психічного розвитку можуть говорити із особливою інтонацією, порушуючи тон і ритм мовлення. Вони переважно не застосовують жестів, рідко дивляться при розмові в очі, можуть не впізнавати себе в дзеркалі, не виявляти інтерес до людей навколо, не озиватися, коли їх кличуть по імені. Це – деякі із симптомів аутизму. Над тим, чому виникає аутизм, вчені продовжують дискутувати. Фахівці здебільшого схиляються до того, що хвороба має генетичне походження. Такі люди потребують спеціалізованої і довготривалої допомоги, аби адаптуватися в суспільстві. Якщо їм така допомога буде надана, то вони можуть бути долучені до суспільства. Деякі можуть бути самостійними, працювати і створювати сім’ї.

Історії відомо не мало яскравих особистостей, у яких спостерігалися деякі симптоми цієї не простої хвороби. Приміром, Вінсент Ван Гог і Леонардо да Вінчі, Гаррі Труман і Авраам Лінкольн, Вуді Аллен і Боб Ділан, і багато інших.

Тому просимо всіх небайдужих долучитися до акції підтримки розповсюдження інформації про аутизм. А тих, хто опікується хворими не складати руки, навпаки, допомагати гідно жити і щиро вірити.

«Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!» (від Марка 9:23)

Преподобний Олексій, чоловік Божий

30 березня – день пам’яті преподобного Олексія, чоловіка Божого.

Святий Олексій народився у Римі від побожного сенатора Євфиміана та Аглаї. Він здобув найкращу освіту, а коли сягнув дорослого віку, батьки одружили його з юною патриціанкою. Утім, Олексій був закоханий лише в святу й чисту дівочість. У шлюбну ніч, коли наречена чекала на нього в опочивальні, він віддав їй свого персня, прошепотів на вухо кілька слів і зник.

Незабаром Олексій зійшов на корабель і доручив себе турботі Провидіння. Судно привело його до Лаодікеї, а там, приєднавшись до каравану купців, він прийшов до Едеси, що в Месопотамії. Юнак зупинився у храмі, присвяченому Пресвятій Богородиці, і протягом сімнадцяти років жив у притворі. Він був одягнений у найбідніше лахміття, а харчувався милостинею богомольців, які відвідували храм.

Тим часом, рідні розшукували святого. Деякі з посланців Євфиміана доходили до Едеси, заходили в храм і подавали копієчку Олексію, але не могли й запідозрити, що то їх знатний пан:  так він схуднув і помарнів.

Утім, через деякий час Пресвята Богородиця явила жителям Едеси таємні подвиги «чоловіка Божого». Прагнучи уникнути людської слави, Олексій втік, й Провидіння привело його до Риму.

Святий підкорився цьому знакові згори і одразу направився до батьківського дому. Побачивши свого батька, він став просити в нього милостиню, наче простий жебрак. Євфиміан не впізнав свого сина, але після його втрати серце сенатора стало більш співчутливим та відкритим до всіх нужденних. Тож він звелів слугам обладнати для злидаря якийсь притулок і годувати його рештками від панського столу так довго, як він забажає. Так чоловік Божий і жив біля дверей батьківського дому ще сімнадцять років.

Відчувши, що наближається час його відходу з цієї землі, Олексій записав усю історію свого життя і передав свою душу до небесних обителей.  Того ж дня в базиліці ап. Петра служили урочисту Літургію за участі папи, імператора Гонорія та великої кількості народу. З вівтаря раптом пролунав голос: «Шукайте чоловіка Божого! Відтепер він молитиметься за місто й за всіх вас, бо він вже покинув тіло». Величезна процесія на чолі з папою та імператором знайшла померлого святого у його хижці з сувоєм в руках. Коли історію чоловіка Божого зачитали вголос, весь народ був глибоко вражений. Євфиміана з дружиною вітали як батьків великого угодника Божого. Під час урочистого поховання св. Олексія звершилося безліч чудес, які не припинялися і згодом.

Вселенський патріарх підтримає об’єднання церкви в Україні

Україні допоможуть в об’єданні церкви, повідомляє Gazeta.ua. Про це заявив Вселенський Патріарх Варфоломій І на зустрічі із прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом у Стамбулі.

Патріарх подякував “українцям за їхню глибоку віру і вірність церкві”.

“Ми молимося за те, щоб український народ об’єднався в одній церкві. Материнська церква Константинополя допоможе вам отримати таку об’єднану церкву… Ми можемо бути оптимістами щодо майбутнього”, – цитує архієпископа Константинополя прес-служба уряду.

“Українці прагнуть єдиної церкви і ваша роль надзвичайно важлива. Ми сповнені глибокої поваги до Вашої Всесвятості за вашу підтримку єдності українського православ’я”, – заявив Гройсман.

Прем’єр подякував за рішення про проведення богослужінь у церкві Святого Миколая для української православної громади Стамбула.

Заупокійна панахида на могилі Блаженнішого Митрополита Мефодія

11 березня 2017 року Божого, в 68-й день народження Блаженнішого Мефодія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви митрофорний протоієрей Роман Будзинський, клірик УАПЦ очолив заупокійну панахиду на території Церкви Різдва Христового, де спочиває Блаженніший Митрополит Мефодій.

У цей день помолитися та вшанувати пам’ять блаженноспочилого долучилась Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук, координатор соціально-благодійного відділу іподиякон Андрій Палцан, координатор відділу реабілітації дітей та молоді Іван Бойко та Валентина Будзинська – вчитель недільної школи і куратор спільного проекту Фонду і Парафії Святих Жон-Мироносиць УАПЦ Тернопільської єпархії «Долонька Милосердя».

Після чого відбулось урочисте покладання квітів до могили Блаженнішого Митрополита Мефодія. Всі присутні вшанували пам’ять про Владику схиливши голови у скорботній хвилині мовчання.

Вічна пам’ять Блаженнішому Митрополиту Мефодію!

Митрофорний протоієрей Роман Будзинський очолив Божественну літургію до 68-го дня народження Блаженнішого Митрополита Мефодія

11 березня 2017 року Божого, до 68-го дня народження Блаженнішого Мефодія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви у церкві Святих Жон-Мироносиць Тернопільської єпархії УАПЦ було відслужено заупокійну літію.

Божественну літургію та заупокійні богослужіння очолив митрофорний протоієрей Роман Будзинський, клірик УАПЦ та душе розпорядник Блаженнішого Митрополита Мефодія. За богослужінням молилися Голова Фонду пам’яті Наталія Шевчук, координатор соціально-благодійного відділу іподиякон Андрій Палцан, координатор відділу реабілітації дітей та молоді Іван Бойко, Валентина Будзинська – вчитель недільної школи і куратор проекту «Долонька Милосердя» та парафіяни.

Божественна літургія, Церква Жон-Мироносиць, Тернопільська Єпархія УАПЦ

Літургія в 68-й день народження Блаженнішого Митрополита Мефодія, о. Роман Будзинський, УАПЦ

Іподиякон Андрій Палцан, Парафія Жон-Мироносиць, УАПЦ

День народження Блаженнішого Митрополита Мефодія

Сьогодні, 11 березня 2017 року Божого, виповнюється 68 років з дня народження Блаженнішого Мефодія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви.

День народження Блаженнішого Митрополита Мефодія

Світла пам`ять! Вічний спокій!

Духовний заповіт Блаженнішого Митрополита Мефодія

День пам’яті святителя Тарасія

10 березня вшановують пам’ять святителя Тарасія, Патріарха Константинопольського. Майбутній святитель походив із знатного роду, народився і був вихований в Константинополі, де отримав хорошу освіту. Він швидко висунувся при дворі імператора Костянтина VI Порфірородний і його матері, святої цариці Ірини, і досяг звання сенатора. У ті часи Церкву хвилювали іконоборчі смути. Святий Патріарх Павло, не співчував в душі іконоборству, за слабкістю характеру не міг рішуче боротися з єрессю і тому пішов у монастир, де прийняв схиму. Коли до нього прийшла свята цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель Павло оголосив їм, що гідним наступником його може бути тільки святий Тарасій (у той час мирянин). Тарасій довго відмовлявся, не вважаючи себе гідним такого високого сану, але потім підкорився загальним бажанням, з умовою, що буде скликаний Вселенський Собор для засудження іконоборчої єресі.

Пройшовши за короткий час всі ієрархічні ступені, святий Тарасій був зведений на патріарший престол в 784 році. В 787 році під головуванням святителя – Патріарха Тарасія у м. Нікеї відбувся VII Вселенський Собор, на якому були присутні 367 єпископів. На Соборі було затверджено шанування святих ікон. Ті з єпископів, які принесли покаяння в іконоборства, були знову прийняті Церквою.

Святитель Тарасій мудро керував Церквою 22 роки. Він вів суворе аскетичне життя. Все своє майно він витратив на богоугодні справи, годуючи і доглядаючи людей похилого віку, жебраків, сиріт і вдів, а в Святу Пасху влаштовував для них трапезу, на якій сам прислужував. Святий Патріарх безстрашно викрив царя Костянтина Порфірородного, коли той обмовив свою дружину, імператрицю Марію, внучку праведного Філарета Милостивого. (+ 792; пам’ять 1 грудня), щоб заточити Марію в монастир і поєднуватися шлюбом зі своєю родичкою. Святитель Тарасій рішуче відмовився розірвати шлюб імператора, за що піддався опалі. Незабаром, однак, Костянтин був позбавлений влади своєю матір’ю, царицею Іриною.

Святитель Тарасій упокоївся в 806 році. При кончині біси, нагадуючи його життя з самої юності, намагалися приписати святителю не скоєні ним гріхи. “Я винен в тому, про що ви говорите, – відповідав святитель. – Ви помилково зводите наклеп на мене, немає у вас наді мною ніякої влади”. Оплакуваний Церквою, святитель був похований у влаштованому ним монастирі на Босфорі. Біля гробу його відбувалися багато чудес.

Співчуття жертвам трагедії на шахті “Степова”

2 березня на шахті “Степова”, що знаходиться на Львівщині, внаслідок вибуху сталося обвалення гірської породи. У момент трагедії на шахті працювали 172 гірника, з яких 34 – на аварійній ділянці. За інформацією ЗМІ обвалення забрало 8 безцінних життів. Наймолодшому гірнику було всього 19 років, а найстрашому – 42.

В цей скорботний день ми розділяємо глибокий біль і висловлюємо співчуття жертвам трагедії та з молитвами звертаємося до Всемилостивого Господа про рай для загиблих, просимо щоб Він дарував всім постраждалим швидке одужання та терпіння, твердість  і силу духу пройти це суворе випробування.

Вічна пам’ять загиблим!