Напередодні свята первоверховних апостолів Петра і Павла в Церкві святих Жон-Мироносиць встановили іконостас

11 липня 2017 року Божого, напередодні свята святих первоверховних апостолів Петра і Павла, в Церкві святих Жон-Мироносиць встановили довгоочікуваний іконостас з двома іконами: Ісуса Христа “Вседержитель” та Пресвятої Богородиці “Благодатне Небо”. 

Того ж дня настоятель Церкви святих Жон-Мироносиць митрофорний протоієрей Роман Будзинський відслужив Божественну Літургію при новому іконостасі.

Щиро вітаємо настоятеля, духовенство та вірян з цією знаменною подією та просимо подячних молитов за іконописця та за кожного, хто долучився до створення цього чудового іконостасу з іконами.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Верховних апостолів Петра і Павла

12 липня віряни відзначають День славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Цього дня закінчується Петрів піст, який встановлений на згадку про святих апостолів, їх служіння та страждання.

Апостол Петро – брат апостола Андрія Первозванного, був звичайним чоловіком і займався рибальством. Він постійно знаходився поряд з Христом, тому про його життя найчастіше можна прочитати на сторінках Євангелія. Згадують його як найвидатнішого учня, найревнішого послідовника. Христос триразово повторив до Петра: «Паси овець Моїх», тим самим наділивши його пасторською владою. Апостол Петро став одним з найсміливіших проповідників Євангелія.

Петро, навіть при гоніннях, не зрікався віри в Христа і своєї проповідницької долі. Його двічі ув’язнювали в темниці та піддавали страшним тортурам. Він побував в різних країнах Сходу і Заходу. Петро помер мученицькою смертю в Римі. Засуджений до хреста, він, згідно церковного передання, попросив розіпнути його вниз головою, вважаючи себе негідним померти, як Господь.

Апостол Павло, на відміну від Петра, був людиною знатною і освіченою. Спочатку він був ревним гонителем християн, всіма силами прагнув припинити поширення християнства.

Все так би і залишилось, але на шляху в Дамаск Павла раптово осіяло світло з неба і він почув голос Христа: «… нащо ти Мене переслідуєш?» (Діян. 9:3–4). Після цього Павло осліп і лише благочестивий Ананій зміг повернути йому зір. Глибоко вражений Павло охрестився і став проповідником. Довгі роки він провів у молитвах та духовних роздумах, осягаючи християнство.

Проповідував апостол в Аравії, Македонії, Греції, всюди засновуючи християнські громади. Послання апостола Павла лягли в основу християнського богослов`я. Понад усе Павло дбав про те, щоб уберегти вчення Христового від спотворень. Повчаючи засновані ним християнські громади слідувати чітким етичним нормам поведінки, він невпинно виправляв їх помилки і давав поради.

Павло був обезголовлений мечем у тому ж році, що і апостол Петро.

До цього дня готуються, як до великого свята: прибирають та прикрашають домівки квітами, вишитими рушниками, господині готують смачні частування з сиру, вся родина з самого ранку збирається до церкви.

О, святі апостоли Петре і Павле, не віддаляйтеся духом від нас, грішних рабів Божих (імена), щоб не розлучилися зовсім від любові Божої, але міцним заступленням вашим нас захистіть, щоб помилував Господь всіх нас молитов ваших ради, щоб винищив же рукописання безмірних гріхів наших, і щоб сподобив з усіма святими блаженного Царства і шлюбу Агнця Свого, Йому ж честь і слава, і подяка і поклоніння навіки віків.

Різдво святого Іоана Предтечі

«Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Іоана Хрестителя» (Мат. 11, 11)

Різдво святого Іоана Хрестителя, яке святкують 7 липня, — найбільше з усіх свят на його честь.

Іоан Хреститель прославляється, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас».

Його особа поміж Святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і геройська. Іоан Хреститель це велетень духу, що стоїть на грані двох заповітів: Старого й Нового. Він завершує пророків та відкриває апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча, хреститель і мученик. Він був очищений від первородного гріха ще в лоні своєї матері.

Пророк Іоан Хреститель був сином священика Захарії і праведної Єлизавети. Подружжя було у похилому віці й вже не сподівалося на потомство. Іоан був посланий Богом, щоб приготувати народ до визнання Ісуса Христа Месією. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа. Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина.

Коли Єлизавета народила сина, то рідні і сусіди пораділи, що Господь зробив їй милість Свою. На восьмий же день прийшли до неї, щоб здійснити обряд обрізання новонародженого, і хотіли назвати його йменням батька. Єлизавета, звичайно, знала, яке ім’я має бути дано її синові, і тому на пропозицію рідних і сусідів назвати новонародженого Захарією сказала: «Ні, названий буде Іоан» (Лк. 1, 60).

Коли нечестивий цар Ірод почув від волхвів про народжену Месії, він вирішив побити в Віфлеємі і його околицях усіх немовлят у віці до 2-х років, сподіваючись, що в їх числі буде і що народився Месія. Ірод добре знав про незвичайне народження пророка Іоанна і хотів убити його, побоюючись, що він і є Цар Юдейський.

За милістю Божою він уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоан виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння — постом і молитвою. Він носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами. Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.

Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іоан говорив народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу».

Іоан Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом» (Мк. 1, 7-8).

Серед інших святих Іоан Хреститель має найбільшу пошану — протягом церковного року на його честь святкується аж шість дат. Празник зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після празника Богоявлення.

Святий Іване Хрестителю, прехвальний і вселенський апостоле, найкращий сину пустині і справжній друже Христа, моли Його, щоб були помилувані душі наші!

Вітання о. Володимиру Простаку з днем народження та 34-ю річницею пастирського служіння

Сьогодні, 15 червня, свій день народження та 34-ту річницю пастирського служіння святкує митрофорний протоієрей о. Володимир Простак.

Всечесний отче Володимире!

У цей світлий, наповнений благодаті, день дозвольте вплести у рясний букет привітань і свою квітку з побажанням міцного здоров’я, радості, миру та ласки й Милості Божої, безмежного людського щастя, злагоди і добробуту Вам та Вашим близьким.

Господь благословив Вас на важливий і складний шлях духовного служіння на благо Української Автокефальної Православної Церкви. За довгі роки ревного служіння Ви стали духовним батьком не тільки для тисяч вірян, а й для духовенства. Двері Вашого серця завжди відкриті для всіх, хто шукає підтримки, допомоги, наставлення, поради, молитви!

Нехай Батько наш Небесний тримає у своїй опіці всі Ваші справи, кожен Ваш крок, додає Вам мудрості, терпеливості, сили, натхнення й витривалості!

З Днем Народження!

Многая і благая літа!

З повагою і синівською любов’ю,

митр. прот. Роман Будзинський

 

Початок Петрівського посту

Кожного року, через тиждень після Трійці, починається Петрівський піст, який закінчиться на свято апостолів Петра і Павла 12 липня. Цей літній піст, що зараз ми називаємо Петровим, або апостольським, раніше називали постом П’ятдесятниці. Під час цього посту закликаємо вірян жити за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П’ятдесятниці, у пості й молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.

Подвиг Петрівського посту менш суворий, ніж Чотиридесятниці: під час Петрівки (так у народі називають цей піст) устав Церкви передбачає утримуватися від риби, вина й олії лише у понеділок, середу і п’ятницю. В інші ж дні утримуватися тільки від риби.

У суботу та неділю цього посту, а також у дні пам’яті великого святого або дні храмового свята також дозволяється риба.

Проте важливо пам’ятати, що піст – це час духовного очищення. Так що постарайтеся на цей час утриматися від сварок, гніву і лихослів’я. Під час посту зазвичай також обмежують кількість розваг (у тому числі перегляд телевізора і користування інтернетом), а вільний час приділяють молитві.

Відбувся чин поховання матері Преосвященнішого Віктора (Бедь) – Катерини Кирилівни Бедь

10 червня 2017 року, у кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозванного Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви у м. Ужгород, відбувся чин похорону над новопреставленою Катериною Кирилівною Чаплай-Бедь (12.09.1926, м. Бобровиця Чернігівської області – 08.06.2017, м. Ужгород), мамою Преосвященнійшого Віктора (Бедь), єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Карпатською єпархією УАПЦ.

Чин поховання очолив Високопросвященніший Герман (Семанчук), архієпископ Чернівецький і Хотинський, у співслужінні Преосвященнішого Бориса (Харко), єпископа Херсонського і Миколаївського, керуючого Таврійською єпархією. Висловити слова співчуття та підтримки приїхали представники духовенства Карпатської, Закарпатської, Львівської, Чернівецької та Тернопільської єпархій УАПЦ.

Відтак, Катерину Кирилівну було поховано на кладовищі в с. Минай з військовими почестями, адже в роки Другої світової війни на теренах України (1941 – 1944) вона була зв’язковою і розвідницею Чернігівського партизанського підпілля, учасником бойових дій, отримала два вогняні поранення під час бойових сутичок із німецько-фашистськими окупантами.

Третє Віднайдення чесної глави святого Іоанна Предтечі

7 червня християни згадують третє віднайдення (обрітення) чесної глави святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, яке відбулося близько 850 року. 

Третє обрітення чесної глави святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна відбулось під час заворушень у Константинополі у зв’язку з засланням святителя Іоанна Златоуста (пам’ять 13 листопада).

У той час глава святого Іоанна Предтечі була віднесена в місто Емес. Звідти під час набігів сарацинів вона була перенесена (близько 810 – 820 рр..) В Комани і там, в період іконоборчих гонінь, була схована в землі. Коли іконошанування було відновлене, патріархові Ігнатію (847 – 857) під час нічної молитви було зазначено у видінні місце, де схована глава святого Іоанна Предтечі. Первосвятитель сповістив про це імператору, який послав посольство в Комани, і там глава була втретє знайдена, у зазначеному патріархом місці, близько 850 року.

Пізніше глава знову була перенесена в Константинополь і тут 25 травня покладена в придворній церкві, частина святої глави перебуває на Афоні.

Вітаємо зі святом Трійці!

Свято Трійці, або, як його ще називають, Зелені святки, святкують на п’ятидесятий день після Великодня. Це день об’єднання всіх християн з Богом, єдиним у трьох особах: Богом-Батьком, Богом-сином, Богом-Святим Духом.

Історія святкування Трійці походить ще з біблійних переказів. Апостоли зібралися в Єрусалимі на 50-й день після Воскресіння Христового. Тоді до них, як і обіцяв Ісус, зійшов Святий Дух, який наділив апостолів благодаттю і осяянням. Цей дар дозволив їм говорити на різних мовах і вести проповіді всім народам.

До свята завжди починають готуватись заздалегідь. Напередодні Трійці, у суботу, прийнято прикрашати будинок гілками дерев, свіжою травою і яскравими квітами. Упродовж тижня будинок наповниться ароматами трав і рослин, який вижене всю нечисту силу.

На Трійцю в храмах проводяться урочисті богослужіння. Священики одягаються в білі або зелені вбрання, що символізують відродження Святого Духа. Віряни йдуть на святкове богослужіння з букетом свіжих трав. Вважалося, що ставлячи свічку на честь свята, треба впустити кілька сльозинок з неї на пучок трави. Зелень, квіти символізують життя. Так люди висловлюють радість і дякують Богу за відродження їх до нового життя через хрещення.

Парафія Святих Жон-Мироносиць вітає духовенство та вірян зі святом Трійці! Нехай в цей день ваші думки будуть чистими і добрими, а душа відкрита для допомоги і співчуття. Нехай Свята Трійця оберігає вас від усіх негараздів і робить чистим небо над вашою головою!

 

УГКЦ втратила свого Главу – Блаженнішого ЛЮБОМИРА…

31 травня 2017 року, о 18-30, на 85 році життя, після важкої недуги, відійшов у вічність Блаженніший ЛЮБОМИР (Гузар), Архиєпископ-емерит Української Греко-Католицької Церкви, — повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

У цей сповнений скорботи час духовенство та віряни Парафії Святих Жон-Мироносиць Української Автокефальної Православної Церкви підносять свої щиросердечні співчуття вірянам, кліру УГКЦ.

Схиляємо голови у молитві і просимо у Всевишнього прощення і відпущення гріхів Блаженоспочилому Владиці ЛЮБОМИРУ.

ЛЮБОМИР (Гузар), колишній Верховний Aрхиєпископ Києво-Галицький, Глава УГКЦ.

Народився 26 лютого 1933 р. у м. Львові. У 1944 р. сім’я була змушена виїхати до Австрії, а згодом у США. Навчався у Стемфорді та Вашингтоні. 30 березня 1958 р. висвячений на священика. Викладав, душпастирював і навчався у США. У 1969 р. переїхав до Риму для продовженим богословських студій, які завершив доктором богословія в 1972 р. Тоді ж вступив до монастиря Святого Теодора (монахів студійського уставу) в Ґроттаферрата (Італія). У 1973-1984 рр. викладав у Папському місійному університеті «Урбаніана» в Римі.

2 квітня 1977 р. висвячений Патріaрхом Йосифом (Сліпим) на єпископа.

У 1978 р. призначений архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.

З 1984 до 1991 р. є протосинкелом Львівської Архиєпархії в Римі. У 1993 р. разом зі спільнотою повернувся в Україну, служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа. З 1995 р. у монастирі Святого Теодора Студита в с. Колодіївка на Тернопільщині. У листопаді 1996 р. призначений Єпископом-помічником Глави УГКЦ.

26 січня 2001 р. на надзвичайному Синоді єпископів вибраний Верховним архиєпископом УГКЦ.

21 лютого т. р. призначений Папою Іваном-Павлом ІІ кардиналом Католицької Церкви.

21 серпня 2005 р. проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.

10 лютого 2011 року резигнував з уряду Глави УГКЦ, передавши, за його словами, «теплою рукою» керівництво Церквою Блаженнішому Патріарху Святославу (Шевчуку).

У серпні  2016 року нагороджений Міжнародною  премію імені Івана Франка, як автор наукової монографії “Андрей Шептицький, Митрополит Галицький (1901-1944), провісник екуменізму”.

Після залишення поста Глави УГКЦ вів активну проповідницько-просвітницьку роботу, реагував на  суспільно-політичні події сучасної України, був представником Ініціативи 1-го грудня, вважався моральним авторитетом нації.

 В одному зі своїх численних інтерв’ю розповів, якою бачить майбутню Україну: «Якщо громадяни нашої Батьківщини будуть мати щире бажання чесно працювати – майбутнє Української Держави є більше ніж запевнене». Він зазначав, що за будь-якої кризи ми не можемо забувати про Бога та Божий закон. А саме тому важливо, щоб кожен молився та працював, але не безпідставно, а для досягнення певної мети: «Не варто просто махати руками, а треба намагатись чогось досягнути. Без праці годі сподіватись результату. Праця має бути на користь суспільства. То стара випробувана формула, яка розв’язує проблеми».  Не оминув Блаженніший Любомир і теми війни в Україні, наголосивши, що Росія повинна усвідомити: «Якщо війна, то вона буде однаково страшною для всіх».

ВІЧНА ПАМ`ЯТЬ!

Свято Вознесіння Господнього

Свято Вознесіння, яке відзначають на сороковий день після Світлого Хритового Воскресіння, приурочене до такої події Нового Завіту, як сходження Ісуса Христа до престолу свого Батька – Всевишнього.

У цей день ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Ісус Христос був розіп’ятий на Хресті і Воскрес. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Віфанії, на горі Елеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо. Вознесіння Господнє описано в Євангелії від Луки, Діяннях святих апостолів і, коротко, в закінченні Євангелія від Марка:

“И сiя́ рéкъ, зря́щымъ и́мъ взя́тся, и о́блакъ подъя́тъ егó от óчiю и́хъ.И егдá взирáюще бя́ху на нéбо, идýщу емý, и сé, мýжа двá стáста предъ ни́ми во одéжди бѣ́лѣ, я́же и рекóста: мýжiе Галилéйстiи, чтó стоитé зря́ще на нéбо? сéй Иисýсъ, вознесы́йся от вáсъ на небо, тáкожде прiи́детъ, и́мже о́бразомъ ви́дѣсте егó идýща на небо” (Діян. 1: 9-11).

Після подій Воскресіння Ісус Христос кілька разів являвся апостолам і проповідував Боже Царство. Це було не видіння, це був живий Учитель, з плоті і крові, свідчення того, що Спаситель справді воскрес із мертвих і, тим самим, переміг смерть. Явлення Христа були, свого роду, підготовкою до дня П’ятидесятниці — коли Дух Святий зійшов на них, щоб вони могли проповідувати Воскреслого Христа всьому світу. Але це буде пізніше — через кілька днів після Вознесіння, а поки — Господь кличе апостолів у передмістя Єрусалиму, Віфанію. Там, на горі Елеон, вони в останній раз бачать Христа у плоті. Піднявши руки, Він благословляє учнів і підноситься на небо.

У Діяннях святих апостолів написано, що під час Вознесіння Спаситель був прихований хмарою, після чого здивованим поглядам учнів з’явилися «два мужі у білій одежі» — вони сповістили про прийдешнє Друге пришестя Христа:

…мýжiе Галилéйстiи, чтó стоитé зря́ще на нéбо? сéй Иисýсъ, вознесы́йся от вáсъ на небо, тáкожде прiи́детъ, и́мже о́бразомъ ви́дѣсте егó идýща на небо (Діян. 1: 9-11).

Після цієї дивовижної — радісної розлуки з Христом, апостоли повернулися до столиці Ізраїлю — Єрусалиму. Саме там через кілька днів на них зійшов Святий Дух.
До кінця IV століття Вознесіння Господнє і П’ятидесятниця були, по суті, єдиним святом, святкування Вознесіння Господнього і П’ятидесятниці не розділяли. П’ятидесятницю відзначали не один день в році — це був цілий період церковного календаря. Тертуліан називав його «laetissimum spatium» — радісний період. У IV столітті П’ятидесятниця остаточно оформилася не тільки як особливий період після Пасхи, але і як святковий день (43-е прав. Ельвірского Собору (300 р.). Коли П’ятидесятниця стала самостійним святом, окремо стали відзначати і Вознесіння. Перші згадки про це можна зустріти у святителя Григорія Нісського і в антіохійських проповідях святителя Іоанна Златоуста. Свято триває десять днів: один день передсвята, що співпадає з відданням Великодня, і вісім днів віддання свята. Віддання свята припадає на  наступну за святом п`ятницю сьомого тижня після Великодня.

Від першого дня Пасхи до віддання Вознесіння Господнього облачення священнослужителів — білого кольору.

У ікон, що зображують Вознесіння Господнє, є чітка іконографія, якої дотримуються всі іконописці. На іконі свята зображуються всі дванадцять апостолів, між якими — в центрі — Богородиця. Апостоли або стоять, або стали на коліна. Христос возноситься в хмарі, оточений ангелами. На деяких іконах є цікава деталь — на Оливній горі, звідки Спаситель зійшов на небеса, відображений слід від Його ноги.

У день Вознесіння наш Господь Ісус Христос наставляє все людство — і кожного з нас. І робить це через своїх учнів — апостолів. Саме вони стали свідками того, як Спаситель вознісся на небо через сорок днів після свого Воскресіння. Коли Господь, упродовж сорока днів являється своїм учням після Хреста і Воскресіння, Він, тим самим, зміцнює їх віру, дає їм опору, надію на майбутнє Царство Небесне. А Вознесінням Господь ніби ставить крапку в справі домобудівництва нашого спасіння. Він, як Людина, у своїй людській тілесності, підноситься на Небо. Таким чином, Його подвиг спокути закінчується — людина повертається на Небо! Господь, ніби ставить крапку, але не залишає апостолів, а значить і всіх нас, наодинці. Христос каже: якщо ми серцем приймемо Вознесіння, Він пошле Духа Святого, Який розрадить нас. Ця розрада — у святі П’ятидесятниці, яке Церква відзначає через кілька днів після Вознесіння.