15 грудня в історії України – день створення української Автокефальної Помісної Православної Церкви

Президент Петро Порошенко під час виступу на Софійській площі за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору привітав українців зі створенням української Автокефальної Помісної Православної Церкви.

«Отже, звершилося сьогодні, 15 грудня. Прошу всіх, хто зараз нас дивиться: всередині України, по всьому світу – запам’ятайте дуже добре. Цей день увійде, або вже увійшов в історію України як священний  день, день створення Автокефальної Помісної Православної Церкви України. День остаточного здобуття нашої української незалежності від Росії. І Україна тепер вже не буде пити, кажучи словами Тараса Шевченка, «з московської чаші московську отруту», – наголосив Глава держави.

Президент підкреслив, що сьогодні відбулася велична подія. Він наголосив, що багато українців протягом кількох годин на вулиці біля Софійської площі напружено очікували рішення Собору. «Ви не є свідки. Ви – творці історії, яка зараз твориться. Ви – безпосередні учасники цього величного таїнства, яке щойно сталося всередині Софійського собору. Собору, що тисячу років тому на честь перемоги над східною ордою спорудив Ярослав Мудрий, син рівноапостольного князя Володимира Хрестителя. І тому ваша присутність тут, така ваша масова підтримка були надзвичайно важливими для всіх учасників Собору», – зауважив Президент. Він відзначив, що відчував цю підтримку.

Глава держави підкреслив, що сьогодні день створення Церкви, визнаної світовим православ’ям у якості незалежної структури – як у переважній більшості країн, які належать до православної християнської традиції.

«Це диво стало можливим завдяки непохитній позиції Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, нашої Константинопольської Церкви-Матері. Це вона скористалася своїм беззаперечним канонічним правом зцілити ті рани, які завдано українському православ’ю кількома століттями московського панування», – підкреслив Президент.

За його словами, переговори тривали довго, але протягом цього року Його Всесвятість та Синод крок за кроком ухвалили рішення про надання автокефалії. «По-друге, затвердили проект Томосу, грамоти про незалежність. По-третє, зняли всі неправедні московські кари з українських єпископів, які ще на світанку незалежності вийшли із-під порядкування РПЦ і почали розбудовувати структури незалежної церкви. І по-четверте, підтвердили незаконність анексії Київської митрополії Москвою, здійсненої ще у 17 столітті. Вони, як і ми, не визнають жодних претензій РПЦ на Україну», – підкреслив Президент.

Джерело Адміністрація Президента

Виступ Президента за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору

Слава Україні!
Вітаю всіх зі створенням Української Помісної Автокефальної Православної Церкви, яке щойно відбулося в Святій Софії!

Ваше Високопреосвященство і Ваші преосвященства, представники Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія!
Ваша Святосте!
Ваші блаженства!
Дорогі українці!
Шановна і високодостойна громадо, яка зібралася на цій площі у Святій Софії, котра є свідком найважливіших рядків літопису України!

Cаме така велична подія відбувається і сьогодні.

На вулиці, кажуть, дуже зимно. Але кожного з вас протягом кількох  годин напруженого очікування… десять годин не втомлюючись чекав український народ повідомлення яке щойно буде оголошено… Це очікування гріли тепло ваших сердець і трепетне очікування  великого державного чину епохального масштабу.

Дорогі друзі, Ви не є свідки. Ви – творці історії, яка зараз твориться. Ви – безпосередні учасники цього величного таїнства, яке щойно сталося всередині Софійського собору. Собору, що тисячу років тому на честь перемоги над східною ордою спорудив Ярослав Мудрий, син рівноапостольного князя Володимира Хрестителя. І тому ваша присутність тут, така ваша масова підтримка були надзвичайно важливими для всіх учасників Собору. Скажу чесно, я її  відчував, будучи серед делегатів на запрошення Його Всесвятості Патріарха Варфоломія.

Отже, звершилося!

Сьогодні 15 грудня. Прошу всіх, хто зараз нас дивиться: всередині України, по всьому світу – запам’ятайте дуже добре. Цей день увійде, або вже увійшов в історію України як священний  день, день створення Автокефальної Помісної Православної Церкви України. День остаточного здобуття нашої української незалежності від Росії. І Україна тепер вже не буде пити, кажучи словами Тараса Шевченка, «з московської чаші московську отруту».

Це день створення Церкви, визнаної світовим православ’ям у якості незалежної структури – як у переважній більшості країн, які належать до православної християнської традиції.

Щойно всі представники, помісний собор УПЦ Київського Патріархату, собор і всі ієрархи УАПЦ, група єпископів УПЦ Московського Патріархату заснували об’єднану Церкву.

Це диво стало можливим завдяки непохитній позиції Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, нашої Константинопольської Церкви-Матері. Це вона скористалася своїм беззаперечним канонічним правом зцілити ті рани, які завдано українському православ’ю кількома століттями московського панування.

Наші переговори тривали довго. Але протягом цього року Його Всесвятість та Синод крок за кроком ухвалили рішення про надання автокефалії. Це по-перше. По-друге, затвердили проект Томосу, грамоти про незалежність. По-третє, зняли всі неправедні московські кари з українських єпископів, які ще на світанку незалежності вийшли із-під порядкування РПЦ і почали розбудовувати структури незалежної церкви. І по-четверте, підтвердили незаконність анексії Київської митрополії Москвою, здійсненої ще у 17 столітті. Вони, як і ми, не визнають жодних претензій РПЦ на Україну.

Отож, внаслідок рішень Церкви-Матері, твердої політичної волі світської влади, Президента, Парламенту, який підтримав  звернення Президента, і головне – українського народу, відповідальної позиції ієрархів трьох православних юрисдикцій сьогодні і народилася нова об’єднана і незалежна українська православна церква.

Що це за церква? Це – церква без Путіна. Що це за церква? Це церква – без Кирила. Що це за церква? Це – церква без молитви за російську владу та російське військо. Бо російська влада і російське військо вбивають українців. Але це – церква з Богом. Це церква – з Україною.

Буквально вчора в соціальних мережах вичитав вельми цікаву думку: «Церква не тільки співає й молиться. Церква виховує справжнього українського громадянина». І тут же пригадав фразу, яку традиційно приписують Отто фон Бісмарку: «Війни виграють не генерали. Війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики». Звичайно, її не слід розуміти буквально. Йдеться про унікальну роль духівництва та вчителів у становленні нації та в процесі державотворення.

Ми з вами зараз творимо незалежну Україну. І ця подія така сама важлива, як і референдум про нашу незалежність, який був прийнятий більше 27 років тому.

І от центр управління церкви, якщо він знаходиться в чужій державі, та яка ще є країна-агресор, то якого ж громадянина вона виховає? Точно, що не громадянина України. Кремль і не приховує, що розглядає РПЦ як один із головних інструментів впливу на Україну. Ситуацію в українському православ’ї обговорюють на раді безпеки Росії під головуванням її президента. Натомість від української держави вимагають не втручатися у її ж власні українські справи!

А коли в Москві говорять про Україну як про нібито їх канонічну територію, хіба це не є зазіханням на нашу територіальну цілісність? І хіба ми не зобов’язані в таких умовах захистити і українську землю і український дух?

 І ми, як ніхто інший добре знаємо: там де сьогодні махають російським кадилом, завтра б’ють російськими градами. Спочатку патріарх Кирило колесив Україною з пропагандою «Русского мира» та єдиної купелі, а потім поїхали їхні танки!Очевидно, що питання автокефалії виходить далеко за межі церковної огорожі. Це – питання нашої національної безпеки. Це – питання нашої державності. Це – питання світової політики. Недарма всі лідери держав, з якими я зустрічався останні пів року питали мене: «Як з вашою церквою?». І ми маємо шалену і важливу підтримку від всього світу.

І коли російський президент сказав, що розпад СРСР став для Росії головною геополітичною катастрофою двадцятого століття. «Для Путіна», – як дуже добре написав Мирослав Маринович, – «Надання автокефалії українському православ’ю є другою геополітичною катастрофою». Тільки, дозвольте мені поправити, цього разу – вже масштабом не століття, а тисячоліття. Нехай знають.

Дорогі українці!

Ми ще раз довели, що для нас нема нічого неможливого. Бо ще декілька років тому дуже багато казали, що нехай Порошенко займається, нехай ми робимо все, але це неможливо. Можливо. Нема для нас нічого неможливого. Головне вірити у велику ціль і не відступати від задуманого. За таким принципом ми здобули Угоду про асоціацію. За таким принципом ми здобули безвіз. За таким принципом ми рухаємось далі до ЄС. І надзвичайно важливо для нас, що всі перемоги будуть з Україною. Хочу окремо наголосити, що сьогодні у нас великий день. Ми не відступимо ані на крок з того шляху, яким рухаємося вперед ще від 2014 року.

Сьогодні – спільне свято православних, греко-католиків, римо-католиків, протестантів, іудеїв, мусульман. Словом, всіх, для кого цінністю є свобода України. Для кого цінністю є наша незалежність. Жоден патріот не сумнівається у важливості мати в незалежній українській державі незалежну православну церкву. Така церква – духовний гарант нашого суверенітету. В грудні 1991 року на референдумі ми підтвердили Акт проголошення незалежності. В грудні 2018 – заснували незалежну православну українську Церкву, якій Вселенський Патріарх вручить Томос.

Автокефалія – частина нашої державницької проєвропейської та проукраїнської стратегії, яку ми послідовно втілюємо в життя протягом майже п’яти років. Все це – основа нашого власного шляху розвитку, розвитку держави Україна і розвитку нашої української нації.

«Товариш москаль, на Украину шуток не скаль!» – цитував я колись Маяковського ще в серпні 2016 року на параді на честь двадцять п’ятої річниці Незалежності. І наші Збройні сили що не день, то міцніше тримають оборону. І це не жарт!

«Прощай, немытая Россия»», – сказав я на Європейській площі, коли ми вибороли безвіз, згадував Лермонтова. І таки прощавай!

«До свиданья, наш ласковый миша, возвращайся в свой сказочный лес», – це слова, адресовані Москві вже восени цього року. І таки до побачення!

«Геть від Москви!»… «Дайош Європу!». Тепер ці крилаті фрази українського письменника початку минулого століття Миколи Хвильового стали частиною нашого політичного словника. І вони дуже влучно передають суть нашої державницької стратегії, нашого впевненого курсу на Європейський Союз та НАТО.

Шановна громадо!

Дозвольте мені від всього нашого загалу, від всієї України та українського народу подякувати Вселенському Патріарху Варфоломію за його неймовірну турботу про Україну.

Хочу подякувати всім українцям, які з самого початку вірили в автокефалію, підтримували Президента, Голову Верховної Ради і Парламент, підтримували наших ієрархів, боролися за автокефалію ще тоді, коли навіть сама ідея видавалася примарною.

Насамперед також хочу подякувати нашим ієрархам і предстоятелям наших православних церков. Його Святості Філарету. Ваша Святосте, чуєте цю реакцію людей на площі?… Ваша Святосте, не придумано ще тієї міри, якою можна виміряти внесок Патріарха Філарета в боротьбу за власну помісну Церкву. Ви були, є і залишаєтеся духовним лідером української церкви, духовним лідером українського народу.

Хочу подякувати Предстоятелю УАПЦ Митрополиту Макарію і всьому єпископату за тверду позицію і непересічну роль в цьому історичному процесі.

А ще хочу дякувати тим ієрархам УПЦ Московського Патріархату, які, попри тиск, погрози і прокльони Москви та її п’ятої колони прийняли мужнє рішення і прийшли сьогодні на Собор. Все дуже просто – вони між Україною та Росією вибрали Україну. І ми вітаємо цей вибір.

У нас не було, нема і не буде державної церкви. Держава не буде втручатися в діяльність церкви. І в освячену Томосом православну церкву теж ніхто нікого не «запрошуватиме» силоміць. Ще раз наголошую, це – питання вільного вибору для кожного віруючого. Гарантую, що влада поважатиме вибір тих, хто з тих чи інших обставин вирішить залишитися в тій церковній структурі, яка буде зберігати єдність з РПЦ. Але так само гарантую, що держава захистить права священиків і мирян УПЦ Московського Патріархату, які добровільно вирішать вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити Єдину Українську Православну Помісну Церкву.

Така Церква сьогодні заснована. Вона потребує певного часу на становлення, мирне розширення і зміцнення. Дозвольте зараз представити вам її новообраного предстоятеля, Митрополита Київського та всієї України Епіфанія. Саме йому випаде почесна місія разом з українським Президентом поїхати до Константинополя на початку січня та отримати довгоочікуваний Томос. Владику Єпіфанія, представника молодого покоління єпископів, висунула УПЦ Київського Патріархату та підтримали представники інших церков. Але тепер вже немає того розподілу. Той розподіл не має жодного значення, бо твориться і створена об’єднана церква.

В єдності сила нашого народу, Боже, нам єдність подай! Є в нас така молитва, яка дуже доречна до сьогоднішньої події і яку ми щиро возносимо.

Єдність – це те, що забезпечить нам перемогу.

Дорогі співвітчизники!

Я щиро вітаю вас з автокефалією і здобуттям нашої духовної незалежності.

Ми зупинили агресора. Ми зберегли державу. Ми збудували боєздатну армію. Ми утверджуємо українську мову – складову сили та успіху нашого народу.

Ми за цей рік ще більше переконалися, що Помісна Церква – запорука незалежності. Державна мова – запорука єдності. А сильна армія – запорука миру.

Ми точно переможемо!

Слава Богу і Слава Україні!

А тепер із задоволенням надаю слово Предстоятелю об’єднаної Церкви, Митрополиту Київському та всієї України Епіфанію. Прошу, владико!

Джерело Адміністрація Президента

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА СКРІЗЬ МОЄ ЖИТТЯ

Секретар та душерозпорядник спочилого Митрополита Київського і Всієї України Мефодія (Кудрякова), Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (2000–2015), митрофорний протоієрей Роман Будзинський звертається зі словами вітання в день пам’яті Святого Апостола Андрія Первозванного, який весь Православний світ відзначає 13 грудня, та ділиться спогадами свого служіння в Кафедральному Соборі Свято-Андріївської Церкви м. Києва.

«Апостоле Первозванний, брате Первоверховного, АНДРІЮ, Владиці всіх молися, щоб послав мир усьому світові і душам нашим велику милість»

(Тропар Святому)

Дорогі Браття і Сестри!

У цей знаменний день богослужбового життя українських християн Мати-Церква прославляє нашого просвітителя у вірі, Апостола, Учня Христового, який був першим покликаний Самим Спасителем для служіння, про якого завжди по закінченні Святої Божественної Літургії виголошуємо як про основоположника Української Православної Церкви.

Святої пам’яті Митрополит Іларіон (Огієнко) писав: «Усі народи християнського світу високо почитають найперше своїх Святих. Те саме робимо й ми, вшановуючи всіх християнських святих. Бо й Христос заповів Своїм Апостолам, а через них і нам: «Ідіть раніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Мт. 15,24). Для нас «дім Ізраїлів» — це дім Український! Цією Своєю Заповіддю Ісус Христос поблагословив національну церковну працю всім народам світу».

Святий Апостол Андрій — брат Святого Апостола Петра, названий Первозванним тому, що першим серед усіх апостолів був покликаний Спасителем стати Його Учнем. Андрій був одним із тих, хто бачив чудеса та знамення, яких не бачили інші апостоли.

У день П’ятидесятниці сталася надзвичайна подія: коли всі апостоли були зібрані разом, на них зійшов Дух Святий у вигляді вогненних язиків і вони отримали дар розуміння мов і проповідування.

Після цього апостоли розійшлися по різних країнах для проповіді Христової віри, куди кому випало йти. Святий Апостол Андрій проповідував серед поганських народів узбережжя Чорного моря — у багатьох містах Малої Азії, Грузії, Вірменії, Греції, Македонії і Скифії (тепер Україна).

У літописі записано, що одного ранку «став він та й каже до своїх учнів: чи бачите ці гори? На горах тих засяє Благодать Божа, і Бог побудує тут багато церков». І далі записано: «І зійшов Апостол Андрій на ті гори, поблагословив їх, поставив хреста і помолився Богу. І тут пізніше постав Київ». Ці пророчі слова Святого Апостола сповнились. Плоди його проповіді були неоціненними.

Так, князь Всеволод у 1086 році в Києві побудував церкву на честь Святого Апостола, а згодом через два роки — у Переяславі. Та візитівкою і перлиною сучасного Києва по праву вважається давня Андріївська Церква, в якій я мав честь нести священичий послух як клірик Української Автокефальної Православної Церкви. Шанують Андрія Первозванного й інші християнські народи. У кожній країні можна побачити багато зведених храмів на його честь. Літописне передання стало основою для рішення Київського Церковного Собору в 1621 році, щоб уважати Апостола Андрія основоположником Церкви в Україні. У соборній постанові сказано: «Святий Апостол Андрій — перший Архієпископ Константинополя, Патріарх Вселенський і Апостол Український; на Київських горах стояли його ноги, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших народів, бо і в ній проповідував».

Сьогодні, українці прославляють Апостола та підносять свої молитви до нього, на місці, де Він сам перебував та воздвигав Хрест Господній, у Києві, у кафедральному соборі Святого Апостола Андрія Первозванного, де апостольське служіння в новітній історії церкви виконують вже архієреї Вселенської Патріархії.

Таким апостолом і проповідником слова Божого був Блаженної пам’яті митрополит Мефодій, який і ніс подвиг архіпастирського служіння, будучи главою УАПЦ протягом 15 років. Слово дароване людині Богом для того, щоб славити Його та возвеличувати вірних дітей Господніх. Тому так жадібно збираю я кожне вагоме слово, сказане владикою Мефодієм, особливо зараз, коли він уже… вдома — у Господа, на Небесах. Мені пригадуються Його слова-настанови для молодого священика: «Священик — це людина, яка повинна жити Церквою, бути повністю віддана церковній справі і всі свої вміння покласти на вівтар служіння Господу. Тільки при такому глибинному підході до священства буде користь і для душі священнослужителя, і для Церкви, і для народу Божого». В іншій настанові Він говорить: «Ви повинні любити цих людей, молитися за них. Нехай Ваша паства бачить у Вас доброго пастиря, духовного отця, наставника, друга, лікаря, брата, молитвеника, хорошого порадника і терплячого священнослужителя». Він так не лише говорив. Усе це владика мав у собі і ніс до людей.

У цей історичний час для нашої неньки-України, для всього багатостраждального українського народу, коли вже за кілька днів буде обрано нового Предстоятеля помісної Автокефальної Православної Церкви у Святій Софії, — молімось, щоб Господь дав нашій Незалежній Церкві багато добрих пастирів, які, примножуючи число святих і обраних на Небесах, вклоняючись перед вічним Агнцем, молитимуть за нас, припадаючи на коліна, — за мир і добробут, за все, що потрібно нам у цьому житті, і за життя вічне. Проповідь апостолів Христових, зокрема Святого Андрія Первозванного, привела народи світу до духовного царства, до Царства Божого, до Бога.

Дорогі браття і сестри! Будемо ж триматися нашої православної віри, віри наших праотців, тієї віри, яку проповідували святі апостоли і святі отці, бо ця віра спасительна і веде до духовного і вічного життя! Об’єднаймося, братаймося, обнімімося в єдиній родині — соборній Україні!

Митрофорний протоієрей Роман Будзинський

Митрофорний протоієрей УАПЦ духівник «Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Роман (Будзинський) та представник ОБСЄ обговорили релігійну ситуацію в Україні

Митрофорний протоієрей Української Автокефальної Православної Церкви Роман (Будзинський), 7 грудня 2018 р.Б., провів зустріч з представником Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні п. Фернандо Ерера Інахара.

Зокрема було обговорено релігійну ситуацію, стан міжконфесійних відносин, а також порушені питання дотримання поваги прав людини та фундаментальних свобод осіб в Україні.

Наприкінці розмови, отець Роман (Будзинський), висловив подяку за запрошення та можливість поспілкуватись з представниками Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, а також надію на встановлення постійного діалогу з метою досягнення плідних результатів у сфері захисту та відстоюванні прав людини в Україні.

Зустріч завершилась на позитивній, конструктивній ноті відкритості та взаєморозуміння. За дорученням Голови ГО «Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» – Наталії Шевчук, митр. прот. Роман (Будзинський) передав спостерігачу Організації з безпеки та співробітництва в Європі Спеціальної моніторингової місії в Україні, п. Фернандо Ерера Інараха, на молитовну пам’ять книгу «Одна Мова Одна Церква Один Народ» наголосивши, що держава однаково ставиться до всіх Церков України і що права всіх, навіть найменших релігійних організацій у нас належно шановані!

Прес-служба Парафії святих Жон-мироносиць

Пресвятая Діва Марія моли Бога за нас! Покрий миром нашу Неньку Україну! Даруй мудрість та відвагу мужам державним!

В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

І в сьогоднішній день, Всемилостивий Господь сподобив нас дочекати великого свята, яке Свята Православна Церква відзначає у ці зимові дні.  Діва Марія споконвіку являється нашою заступницею та покровителькою Яка вимолює душі усіх, хто в будь якій потребі звертається до Її всемогутнього покрову. Саме тому і ми шануємо це славне свято, Її вхід у храм Божий.

Взираючи на праведність і святість Діви Марії із самих юних літ, і ми, маючи Її за ідеал побожності, стаємо спів-входящими у храм Божий, щоб і свої душі пожертвувати Богу для служіння і щоб отримати, за молитвами Богородиці, спасіння і вічні блаженства уготовані вірним Божим.

Бажаючи спасіння наших душ і щирого покаяння взираємо на праведних богоотців Йоакима та Анну і по їх же прикладу приводимо наших діток у Божий храм, щоб і вони, у важкі хвилини життя віднайшли у Господа щедрот та щасливої долі.

Радіймо, вірні – як написано у святих книгах – бо надзвичайно приводиться Вона до Бога. І воістину так є, те мале немовлятко, взявши сьогодні свічу молитви та безмежної своєї любові, входить до джерела усіх благ та чеснот, щоб колись стати  і самій джерелом та пристановищем нашого спасіння.

Хто б в ту мить міг подумати, що саме маленька дитинка вже у доволі старих Йоакима та Анни з часом принесе в світ Творця всього творіння, Бога і Відкупителя наших душ. Хто б подумав, що у Ній приховані найбільші тайни Божої премудрості, тайни зачаття Сина Божого від Духа Святого, тайна дівоцтва, тайна успіння і вознесіння на небеса…

Не було і немає більшої праведності за Владичицю Богородицю. Не було і не буде більшого джерела ласк після Бога, ніж наша Небесна Ненька.

Любимо Її, вшановуймо Її, славимо Її, адже Вона являється сходинками які поєднали небо і землю, поєднали наш гріх із Божою святістю, поєднали наші душі із Раєм.

Нехай Владичиця Богородиця скріплює нашу віру, обігріває нашу молитву і береже наші серця.

Слава Ісусу Христу!

 

Богослужіння у 27 неділю після святої П’ятидесятниці

Сьогодні, у 27 неділю після святої Пятидесятниці, Свята Православна Церква знову возносить свої молитви до Господа Бога за весь світ, за такий довгоочікуваний мир у нашій Держава Україні, за кожну душу яка із надією очікує спасіння. За немічних і вбогих, за подорожніх та плаваючих у морі, за хворих і тих, що зневірились, за мир і єдність церков…

У храмі святих Жінок Мироносиць у цей день було звершено дві Божественні Літургії. Перша, яка розпочалась о 07:00 год., та пізня о 09:00 год. Звершив Божественні Літургії настоятель храму, митрофорний протоієрей Роман Будзинський. Під час богослужіння вірні мали можливість приступити до святих таїнств Сповіді та Святого Причастя.

Після Літургії прихожани храму привітали свого настоятеля, протоієрея Романа, із днем небесного покровителя, пам’ять якого Православна Церква вшановувала напередодні – в суботу.

Нехай Господь сподобить нас і на цей тиждень миру, міцного здоровя та у кріпості сил зустріти наступну неділю, де ще і ще раз, із теплими молитвами у серці вознесемо Йому славу, честь та подяку за все наше життя.

Слава Ісусу Христу!

Хай добрий Ангел береже повік!!!

Вітання митрофорному протоієрею Роману Будзинському із днем тезоіменитства.

Сьогодні, коли Свята Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика, диякона Романа та отрока Варула, своє тезоіменитство святкує митрофорний протоієрей Роман Будзинський, настоятель храму святих Жон Мироносиць у с. Почапинці.

Несучи своє служіння перед Господом Богом, отець Роман стійко стоїть на дорозі праведності та спасіння і не одній душі допомагає побожними науками, молитвами, які возносить перед Престолом Божим за кожного хто звернеться до нього в будь-якій потребі.

Від імені братії та парафіян храму святих Жон Мироносиць, а також голови Фонду Пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія – Наталії Михайлівни Шевчук вітаємо дорогого отця Романа із днем Його небесного заступника. Нехай Господь сподобить Вас гідно пронести Ваш пастирський обов’язок, віднайти спасіння Вашої душі та почути від Господа слова, які підтвердять достойність Вашого служіння: «Воістину добрий рабе, був ти мені вірний у малому – увійди у радість Пана твого…».

Хай добрий Ангел береже повік

Вогонь зорі, що долею зоветься.

Життя, неначе вишитий рушник,

Багрянцем калиновим усміхнеться.

 

Нехай волошками цвітуть літа прекрасні,

Нехай здійсняться тисячі бажань,

Щоб доля дарувала тільки щастя.

Ні грама бід, ні капельки страждань.

Многая і благая літа!!!

Історичний вектор для Київської Митрополії змінено назавжди — МОСКВА СКАЖЕНІЄ!

Текст є, Томосу ще немає. Синод Вселенського Патріархату затвердив текст Томосу про автокефалію для України.

У грудні відбудеться Об’єднавчий собор українського православ’я.

Який наступний крок до самостійної української церкви?

Архієпископ Чернівецький і Хотинський Високопреосвященнійший ГЕРМАН (Семанчук) Української Автокефальної Православної Церкви — на прямому зв’язку зі студією телеканалу ГРОМАДСЬКЕ у програмі «НИНІ ВЖЕ» відповідає на запитання Василя Пехньо про Томос, Собор та обрання нового Предстоятеля Православної Церкви в Україні

Ведучий: Чи церковна спільнота розуміє, коли буде проведено об’єднавчий Собор, чи все ж таки в очікуванні повідомлення Вселенського Патріарха?

Владика: Це ні для кого не секрет, що ми разом з усією Україною з нетерпінням чекали оцього останнього рішення Священного Синоду Вселенської Патріархії щодо долі Української Церкви. Наразі ми чекаємо від Його Всесвятості дати, конкретної дати проведення Собору. Нам було обіцяно, що в скорому часі, буквально за декілька днів Вселенський Патріарх оголосить цю дату. Поки що молимось і сподіваємось, що це з Божою допомогою відбудеться якнайшвидше.

Ведучий: Владико, чи є розуміння, скільки все-таки єпископів різних Церков Православ’я українського готові долучитись до Об’єднавчого собору?

Владика: Наскільки нам відомо, всі архієреї Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату свого часу підписали відповідне звернення до Вселенської Патріархії, до Священного Синоду Константинопольської Матері-Церкви про надання Автокефального статусу Українській Православній Церкві.

Що стосується наших братів архієреїв з Української Православної Церкви, яка перебуває в єдності з Московським Патріархатом, то ми знаємо, що такі єпископи є, хоча точно сказати, скільки їх, ми не можемо. Собор покаже.

Ведучий: Владико, які взагалі настрої в Православ’ї напередодні Об’єднавчого собору? Наразі вже завершальна фаза цього процесу, отже, перемовини відбуваються активно чи, навпаки, вже якось заспокоїлись?

Владика: Ну, всі очікують. Але мені б хотілося правильно розставити акценти. Багато зараз звучить запитань щодо кількості єпископів, але ж Православна Церква це не тільки єпископи, це і священики, це і віруючі парафіяни наших церков, і ці люди очікують так само, як очікуємо ми, архієреї. І от якщо говорити про Церкву в єдності з Московським Патріархатом, то дуже багато представників духовенства, може не єпископату, а духовенства, чекають з нетерпінням, з надією на вирішення питання канонічного статусу церкви. Тому що для багатьох це було таким стримуючим фактором, чому вони не приєднувались до Української Церкви — оцей невизначений канонічний статус. Сподіваємось, що в скорому часі, як говорить Вселенська Патріархія. Ми слідкували за перебуванням пана Ростислава Павленка в Константинополі під час проведення засідання Синоду. Сподіваємось, що це питання буде вирішено дуже швидко.

Ведучий: Владико, відомо, що на Синоді Вселенського Патріархату було прийнято рішення і про текст, воно не публікується чи церковна спільнота знає про зміст цього документа, саме Томосу, цієї грамоти про Автокефалію? Друге запитання: було відомо, що утверджено Статут майбутньої Церкви. Що ним передбачатиметься, як відбуватиметься управління українською помісною церквою в майбутньому, зокрема, як буде відбуватися передача церков, земель, усього майна, що перебуває в різних церквах, під покров однієї Церкви?

Владика: По-перше, хочу сказати, якщо ми, архієреї, підписали звернення до Вселенського Патріарха, то вважаємо Його духовним провідником нашим. Нашим духовним батьком. Тому ми цілковито довіряємо Його Всесвятості і Священному Синоду Вселенської Патріархії. Чому довіряємо? Бо ми знаємо, що вони однозначно дбають про благо, про добро Української Церкви. Текст Томосу, якщо подивитись в історичному розрізі, більш менш стандартний. Багато хто говорить, що він подібний до тексту Томосу, виданого Вселенською Патріархією Православній Церкві в Польщі 1924 року. Так говорять. Поки що тексту ми не знаємо. Він буде вручений новообраному Предстоятелю Православної Церкви в Україні.

Що стосується Статуту, то, наскільки мені відомо, це ще не Статут, це проект Статуту, а Статут буде прийнято Церквою, єпископами, які зберуться в скорому часі, в грудні місяці, на цей об’єднавчий чи, можна сказати, установчий Собор Православної Церкви в Україні.

Про остаточне створення єдиної незалежної Української Православної Церкви в ефірі програми «Нині вже» на Громадському повідомив і радник президента України, директор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко.

Він наголосив, що на останньому засіданні Синоду Вселенського Патріархату ухвалили всі необхідні для цього рішення.

«Синод закінчився тим, що було ухвалено всі документи, які необхідні для створення незалежної Української Православної Церкви. Це включає текст Томосу, який був погоджений на Синоді, і більше не потребує ніякого додаткового підтвердження. Відтак не потрібно наступних синодів», — наголосив Павленко.

Він зазначив, що, на його думку, єдина Українська церква буде сформована до кінця року.

«Я думаю, що, в будь-якому разі це питання тижнів», — резюмував радник президента.

Раніше Павленко заявив, що наступного тижня стане відомо, коли відбудеться об’єднавчий собор єдиної Української Православної Церкви.

Також Павленко заявив, що Вселенський Патріарх Варфоломій вручить Томос про автокефалію обраному патріарху єдиної Української церкви, а до того його текст не буде опублікований.

Нагадаємо, 29 листопада Синод Вселенського Патріархату підготував статут (конституцію) майбутньої Української церкви, але не назвав дату проведення Об’єднавчого собору.

19 листопада у Константинополі офіційно підтвердили намір надати Україні Томос, а також повідомили, що Об’єднавчий собор відбудеться у грудні.

11 жовтня Синод Вселенського Патріархату підтримав продовження надання автокефалії України, а також офіційно затвердив, що церквою-матір’ю України є Константинополь. Також Синод визнав недійсною анафему глави УПЦ КП Філарета.

Помісна церква — це об’єднання всіх православних вірян, яке створюється за територіальним принципом. Помісна церква виступає на противагу вселенській, стає незалежною та самоврядною на території певної держави та зазвичай узгоджується з політико-адміністративним поділом і державними кордонами.

Джерело Громадське телебачення

Конституційна хартія для української церкви

Синод Вселенського патріархату оголосив, що підготував конституційну хартію (статут) для української церкви. Про це йдеться у повідомленні Вселенського патріархату.

“В контексті рішення, прийнятого Вселенським патріархатом про надання автокефалії церкві України, і в очікуванні випуску Патріаршого та Синодального томосу, Святий і Священний синод підготував конституційну хартію української церкви”, – йдеться в рішенні синоду, опублікованому ввечері 29 листопада.

“The Holy and Sacred Synod convened under the chairmanship of His All-Holiness for its regular sessions from Tuesday, November 27, to Thursday, November 29, 2018.

During its sessions, it examined all of the items on the agenda, upon which the appropriate decisions were made, including the following:
a. Upon the recommendation of His All-Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew, within the context of his canonical responsibility, the Holy and Sacred Synod reorganized the status of the “Exarchate for Orthodox Parishes of the Russian Tradition in Western Europe,” thereby entrusting its faithful to the Hierarchs of the Ecumenical Throne in Europe.
b. The Holy and Sacred Synod, in unanimously accepting the proposal of the Autonomous Church of Finland under the Ecumenical Patriarchate, recorded in the Hagiologion of the Orthodox Church the Venerable John of Valamo (1873-1958), and the Holy Martyr and Confessor, John of Ilomantsi (1884-1918), both of whom lived and worked there.
c. Finally, in the context of the Ecumenical Patriarchate’s previously-made decision to grant autocephaly to the Church of Ukraine, and in anticipation of the issuance of the Patriarchal and Synodal Tomos, the Holy and Sacred Synod drafted the Ukrainian Church’s Constitutional Charter.

At the conclusion of these sessions, His All-Holiness and His Eminence Metropolitan Panteleimon of Vryoula, on behalf of the Holy and Sacred Synod, exchanged festal addresses for the upcoming feasts of Christmas and the New Year.

At the Ecumenical Patriarchate, the 29th of November, 2018

From the Chief Secretariat
of the Holy and Sacred Synod”

Джерело The Ecumenical Patriarchate

Ексклюзивно: Ростислав Павленко наживо з Константинополя

Пряма мова

Ростислав Павленко: Завершився Синод Вселенського Патріархату і було ухвалено, так як передбачалося, низку історичних рішень про те, що є затверджений Томос, тобто грамота про надання незалежності автокефалії Православній церкві в Україні. На основі положень цього Томосу підготовлено пропозиції до Статуту церкви, які будуть надані для розляду на Собор, який збереться в грудні. Дату буде оголошено Вселенським Патріархом для того, щоби представники всіх конфесій з гілок українського православ’я змогли зібратися на цей Собор, встановити церкву, обговорити й ухвалити Статут з урахуванням положень Томоса про автокефалію і обрати Предстоятеля.

Власне Передстоятель тоді, в Стамбулі, в ближчий час після Собору отримає від Вселенського Патріарха Томос (грамоту). Саме тому це зараз не є публічним документом, тому, що він передається обраному Предстоятелю. Однак, вже ближчим часом будемо дізнаватися і про дату Собору, і про рекомендації, пропозиції, які надані. Це вже все в ході підготовки до засідання Собору і засідання це відбудеться протягом грудня 2018 року.

Журналіст: Тобто чекати, що саме цей документ найближчим часом буде оприлюднений не варто?

Ростислав Павленко: Саме цей ні, але, якщо ми називаємо найближчим часом? Якщо в грудні Собор, і потім невдовзі вручення Томосу, то я думаю, що це не такий далекий час порівняно з тими роками і століттями , як Україна чекала незалежності для своєї церкви.

Журналіст: Пане Ростислав, хто зараз може доєднатися до Об’єднавчого Собору, який найближчим часом має відбутися?

Ростислав Павленко: Всі церкви, які вважають себе православними. Це і Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Автокефальна Православна Церква, Українська Православна Церква, яка є в єдності з Московським Патріархатом. Також, ми знаємо, що ціла низка єпископів цієї церкви підписала звернення до Патріарха Варфоломія з проханням надати Томос про автокефалію. Вже це прохання практично в стані виконання й залишилось, вже навіть не крок, залишилось поставити ногу на основу й, власне, заснувати цю церкву. Вже ми дуже чекаємо, що Владики зроблять свій вибір і ми будемо бачити справді єднання, справді свято християнського об’єднання.

Журналіст: Пане Ростислав, Синод тривав три дні тут у Вселенському Патріархаті. Скільки днів відведено саме для Об’єднавчого Собору, який має відбутися в Києві?

Ростислав Павленко: Складно сказати, оскільки сам Синод відбувається за зачиненими дверима. Моя роль була, власне, в рамках дій угоди, яку Президент Петро Порошенко підписав із Вселенським Патріархом, щодо сприяння і взаємодії. Роль була консультувати, надавати інформацію, щодо ситуації в Україні, точніш, аспектів державно-церковних чи міжцерковних стосунків. Відтак, що відбувалося за зачиненими дверима Синоду, залишається надбаням членів цього Синоду, але найголовніше,що оголошено рішення і ми будемо бачити вже ближчими днями і тижнями конкретизацію цих рішень.

Журналіст: Пане Ростислав, я мала на увазі скільки наші представники церкви, наші духівники будуть засідати в Києві. Чи це один день чи декілька днів?

Ростислав Павленко: Я можу сказати, що очевидно Собор проводиться не завтра. Я думаю, що буде певний підготовчий час. Місяць грудень ще не почався, тільки післязавтра він починається, тож буде якийсь не дуже тривалий термін підготовчої роботи, коли будуть завершені всі ті переговори, які ведуться на різних рівнях. Тому, що ці переговори зараз мають бути суттєво прискорені з виходом вже напорозуміння, на єдність і на проведення цього Собору, який, дуже хочеться сподіватися, буде, власне, святом об’єднання і пройде доволі швидко.

Прес-служба Парафії Жон-мироносиць