Блаженніші Володимир та Мефодій це ті Митрополити, які перебуваючи вже коло Престолу Божого продовжують опікуватись нашою Церквою, нашою Україною, вболівати і молитись за свій народ

Настоятель громади митрофорний протоієрей Роман (Будзинський) у співслужінні з духовенством, звершили Божественну літургію в стінах святого храму Жінок-Мироносиць та відслужили панахиду вшанувавши Приснопам’ятних Блаженніших митрополитів Володимира (Сабодана) Предстоятеля Української Православної Церкви та Мефодія (Кудрякова) Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви.

За Літургією були піднесені молитви про мир в Україні та про упокій душ спочилих Предстоятелів Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира та Української Автокефальної Православної Церкви Блаженнішого Мефодія.

Після, настоятель громади о. Роман звернувся до пастви зі словом, в якому згадав спочилих Предстоятелів УПЦ Митрополита Володимира та УАПЦ Митрополита Мефодія. “Я сьогодні згадую свого наставника і вчителя Владику Мефодія, який свого часу був учнем Владики Володимира. Владика завжди навчав нас не тільки словом, а й власним ділом і прикладом. Колись, я на власні очі бачив, як в Києві на Володимирській гірці зустрілись два Митрополити Київські і всієї України обоє Предстоятелі Церков – Блаженніший Мефодій підійшов до Блаженнішого Володимира та привселюдно під клацання фотокамер взяв благословіння. Тоді, я розгублено, везучи Його до патріархії запитав, чому він рівний у рівного взяв благословення? – Владика Мефодій мені відповів – він мій Вчитель, старший та шанований мною архієрей…” Під час вечора пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира в Софії Київській, незадовго до власної смерті, Владика Мефодій промовив такі слова:“Дорогі єпископи, священство, всі тут присутні. В цей зал нас привела любов і велика повага до приснопоминаємого Владики Володимира”.

Багато про нього сказали доброго. Я хочу наголосити на тому, що найголовніше: для Церкви він своєю діяльністю, своїм життям вказав, яким шляхом іти, щоб українське Православіє стало єдиним. І ось цю його любов до Церкви відчувало багато людей, які розуміли, що він є та особа, якій може вдатися здійснити нашу заповітну мрію.

…Я згадую приїзд з Америки покійного патріарха УАПЦ Мстислава. Він зустрівся з Владикою Володимиром і після цього, звертаючись до нас, неодноразово наголошував: «Якщо хочете мати свою українську церкву, єднайтеся з Владикою Володимиром».

На жаль, мудрість земна багатьох священників привела до нерозуміння особи Володимира.

Владика Володимир у моєму житті зіграв величезну роль. Неодноразово він мене рятував, допомагав під час навчання у Московських школах, якими він опікувався. У той час, коли на Україні Церква русифікована, у центрі російської духовної освіти Україна жила. Ніхто в Московських духовних школах не стидався бути українцем, і в цьому велику роль відігравав Владика Володимир. Його мама — проста селянка, з якою він там, у центрі, говорив на рідній мові. Заходячи він вітався: «Слава Ісусу Христу!»

Він, ніби не знаючи, дозволив в академічній бібліотеці відкрити сховані фонди, які були вивезені з духовних закладів України. Тільки там я вперше читав історію України Грушевського, тільки там були видавництва «Червоної калини». Він багато непомітної і дуже-дуже важливої роботи робив, виховуючи нас, майбутніх пастирів України.

Відійшов від нас Владика Володимир, який і тут, на Україні, робив непомітну, але дуже важливу роботу – він помалу зміцнював Церкву, допускав все українське. Його робота дала рясний плід.

Відійшов. І виникає питання: чому така добра людина відійшла? А ми, такі злі, зрадливі, продовжуємо чинити неподобство в Церкві?

Я тут сидів, і мені пригадався випадок, про який я читав у святих отців. Там описується Патріарх Константинопольський Фома, до якого дійшов слух, що при одній церкві під час церковного ходу хрести почали розхитуватися, стукатися один об один і розсипатися. Він призвав до себе преподобного, про якого говорили, що він має дар бачення, і просив його: «Відкрий мені, що означає ця подія?» Але монах не хотів. Тоді Патріарх впав йому в ноги і просив відкрити. Бачачи таке смирення Патріарха Фоми, монах сказав, що цей випадок говорить, що скоро в Церкві почнуться страшні розколи, що будуть нанесені їй кровоточиві рани. І Патріарх звернувся до нього з проханням: «Молись за мене Богу, щоб Він забрав мене, тому що я не хочу бачити, як страждає Церква». Патріарх, без сумніву, знав, що Церква буде непереможна, що вона все одно встане, але так він переживав за Церкву, так боліло його серце за віруючий народ, що просив.

Через деякий час він тяжко захворів і знову звернувся до преподобного, і просив ще раз помолитися, щоб Господь забрав його…

Владика Володимир так само вболівав за Церкву, так само його серце кровоточило за наш народ. Він захворів. І ми молились за нього, щоб Господь полегшив його страждання, щоб оберігав. Але Господь забрав до Себе вірного раба, щоб він ще більше не страждав, бачачи, що твориться з нашої Україною, бачачи, як лихі люди розділяють Церкву, розділяють нашу святу землю, политу кров’ю найкращих дітей.

Ми віруємо, що людська душа безсмертна, що вона перебуває там, коло Престолу Божого. Але такі люди, як Владика Володимир, не можуть перебувати в спокої. Вони і там опікуються нашою Церквою, нашою Україною, вболіваючи за ті страждання, які переживає наш народ.

Приклад Владики Володимира і донині вчить нас, як потрібно безмежно любити свою Церкву, любити Україну. Скажу чесно: я рідко коли зустрічав людину, яка не на словах, а на ділі любить свій народ, свою віру, готова в любу хвилину віддати все, навіть своє життя. Владика був таким. Владика переживав за свій народ, за свою землю, за свою Церкву і робив все, щоб ми поєдналися, щоб ми принесли радість нашим православним людям.

Я впевнений, що поки б’ються серця тих, хто знав Владику, бачив його доброту, святість життя, вони будуть пам’ятати про нього, будуть молитися до нього, щоб він допоміг нам в цьому нелегкому житті.

Можна багато сказати про Владику Володимира. Безліч добрих зустрічей, подій, його помочі зберігається в пам’яті. Але хіба можна закінчити говорити добре про цю людину? Вона робила безмірне добро, вона в усьому йшла на компроміс, але ніколи не йшла на компроміс в ділах віри. Православ’я неможна ділити. Воня святе і недоторканне. І про це нагадував Блаженніший Володимир, і жив, показуючи прикладом свого життя, як потрібно горіти любов’ю до Церкви Православної, до віруючого народу».

«Нехай Господь упокоїть душі наших спочилих Предстоятелів, а по молитвам Блаженніших і всіх, за кого були піднесені зараз молитви, Господь хай помилує всіх нас, щоб і ми в житті майбутнього віку змогли стати спадкоємцями Царства Небесного»– сказав на завершення Роман (Будзинський).

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Громада храму Св. Жінок-Мироносиць вшанували пам’ять жертв політичних репресій

У День пам’яті жертв політичних репресій настоятель парафії Святих Жінок-Мироносиць с. Почапинці Тернопільсько-Бучацької Єпархії Православної Церкви України (Української Православної Церкви) з духовенством та громадою вшанували пам’ять  тисяч загиблих у часи репресій.

Дітки недільної школи поклали кошик з квітами та стрічкою національних кольорів України до Братської могили і вшанували пам’ять загиблих.

Громада та духовенство запалили лампади та молитвою і хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв тоталітаризму.

Настоятель парафії звернувся з пастирським словом до присутніх і закликав всіх пам’ятати трагічну історію нашої Батьківщини-України.

“…Кожного, у сьогоднішній день ми згадуємо, можливо коли пройде час ще одне покоління, і ще одне,а ми вже тоді будемо у вічності, згадають цих закатованих, вбитих, засланих у табори, тому що саме ми, прищепили тим, хто підростає правило приходити не тільки до місця вічного спочинку нашого, наших рідних, а й до таких символічних місцин де кожен в своєму серці згадує і пам’ятає.

Нехай наша молитва за спокій тих людей що віддали свої життя буде прийнята. Нехай Господь дарує їм Царство Небесне, а кожен із нас не буде подібний соломі, яка легко запалюється спалахує і в той самий час швидко перегорає. Ми повинні бути твердими, як вогнище віри нашої земної Батьківщини, яке світить, проповідує, вмирає але воскресає!

Ось ці  вже новітні жертви, які приносяться щоб не були ніколи і ніким забуті.  В своєму серці відносно тих людей хто відійшов, хто втратив здоров’я – історія і кожен з нас дасть гідну і належну оцінку і пам’ять про загиблих нехай передається із роду в рід. “ХРИСТОС ВОСКРЕС!ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!” – сказав отець Роман Будзинський.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Мусульмани та православні в єдиній молитві – скорбимо бо пам’ятаємо…

Сьогодні, 18 травня, – день скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу. Саме такого сонячного весняного ранку 18 травня 1944 року розпочався процес депортації, бійці НКВС зігнали до залізничних вагонів майже все кримськотатарське населення Криму. 230 тисяч людей, 70-ть ешелонів, все етнічне кримськотатарське населення, що на той момент складало п’яту частину мешканців Кримського півострову, було депортовано. Лише в перші роки заслання кримськотатарський народ втратив 46,2% своєї чисельності. Тисячі людей похилого віку, жінки та діти – голодні та роздягнені – масово і навіки полягли від волі радянського режиму. На превеликий жаль зараз наші люди, кримські татари, знову стали жертвами репресій. Та ми молимось за наших братів і сестер і не залишаємо надії на Бога, який утримує життя кожного з нас, а тому твердо переконані, що раніше чи пізніше Україна і її народ стане єдиним.

Так Господь сподобив нас, сьогодні вознести свої молитви і звершити Божественну літургію – найбільшу жертву, яку Христос поніс за нас, щоб спасти. Під спів Богонатхненних піснеспівів Христос, сьогодні завітав до наших душ через прийняття Святих Дарів. 

Благаючи Божого заступницва, після Божественної Літургії, було відслужено молебень до святих преподобних отців – Іова Почаївського, Іоана Київського, Олексія Карпаторуського, Феофіла Китаївського, Варсанофія Херсонського, Іова Угольського, Амфілохія Почаївського, Ілія Макіївського, Гавриїла Афонського – святі мощі яких перебувають у нашому храмі святих Жінок-Мироносиць ПЦУ (Української Православної Церкви) Тернопільсько-Бучацької Єпархії.

Проповідуючи Боже Слово, настоятель храму  митрофорний протоієрей Роман (Будзинський) звернувся до парафіян із закликом до постійної ревної молитви, щирого покаяння та побожного життя.

Після закінчення Літургії, приклонившись до святих мощей, було звершено чин помазання освяченим єлеєм та прочитано Акафист до святих православних отців землі української – ФЕОФАНА РИХЛОВСЬКОГО та КУКШІ ОДЕСЬКОГО.

О преподобний і богоносний отче наш Кукша, обителі Успіння Божої Матері похвало, богоспасаємого граду Одеси в незів’ялому кольорі, лагідний пастирю Христов і великий за нас молитвенику, старанно до тебе припадаємо і з покірним серцем просимо: не відніми покрову свого від обителі нашої. Будь помічником благим всім благочестивим, що живуть і ревно трудяться в ній. О добрий наш пастирю і богомудрий наставнику, преподобний отче Кукша, зглянься милостиво на стоячих перед тобою людей, розчулено молимось і просимо від тебе допомоги і заступництва.

Пом’яни всіх, віру і любов до тебе маючих, ім’я твоє молитовно просячих і на поклоніння мощам твоїм святим приходячих, і всі бо благі прохання їх милостиво виконай, осіяючи їх своїм святоотчеським благословенням. Боронь, святий отче, від усякого наклепу ворога Церкви нашої святої, місто це, обитель і землю нашу, і не залиш заступанням твоїм нас немічних, гріхами і скорботами багатьма обтяжених. 

Осіяй, преблаженний, розум наш світлом лиця Божого, зміцни благодаттю Господньою життя наші, та в Законі Христовому утвердившихся, натхненно шляхом заповідей святих йти. Осіяй твоїм благословенням нас і всіх в скорботах сущих, хворобами душевними і тілесними одержимих, зцілення, втіху і позбавлення даруй. Над усіма ж цими випроси і нам дух лагідності і смиренності, дух терпіння і покаяння, відступивших від православної віри і згубними єресі і розколу засліпленими надоум, у темряві невіри блукаючим світлом істиного богопізнання просвіти, чвар і негараздів угамування, умоли Господа Бога і Пресвяту Богородицю дарувати нам тихе і безгрішне життя.

Поминай нас, недостойних, біля престолу Вседержителя, випроси мирну християнську смерть і сподоби нас поміччю твоєю вічне спасіння отримати і Царство Небесне унаслідувати, та дякуємо велінню щедрості і невимовної милості Отця і Сина і Святого Духа, в Троїці поклоняємого Бога, і твоє батьківське заступництво у віки віків. Амінь.

Нехай Божа Благодать перебуває над усіма нами, нехай охороняє нас від усіх бід та небеспек і дарує нам прощення гріхів та спасіння душ!

СВЯТІ ОТЦІ ФЕОФАНЕ ТА КУКША, МОЛІТЬ БОГА ЗА НАС!

АМІНЬ

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите…

У храмі молитвою білені стіни,
Молінням – іконостас.
Приходили ми і стояли камінні,
І сльози точили нас.

17 травня 2019 року Божого в храмі святих Жон-Мироносиць Тернопільсько-Бучацької Єпархії Православної Церкви України настоятелем, митрофорним протоієреєм Романом (Будзинським) спільно з братією та вірянами, було піднесено молитви до преподобних і богоносних отців –  ГАВРИІЛА АФОНСЬКОГО та ІЛІЇ МАКІЇВСЬКОГО, часточки мощей яких, нині зберігаються в храмі та звершено читання акафісту.

  «О святий, отче Іліє преподобний, угодник Господній, ревний молитвеник за всіх, що по допомогу твою з вірою вдаються, малодушних утішнику і всім в скорботах і хворобах перебуваючих швидкий помічнику і заступнику. Поможи нам, грішним і слабодухим, бурею сумнівів в суєті житейського моря потопаємим, досягнути тихого притулку – Небесного Царства. Умоли Господа, зниспослати всілякі блага, отримати прощення багатьох наших гріхів. Настав нас, багатьма спокусами світу цього спокушуваних, на шлях смирення, терпіння, чистоти духовної і тілесної і щирої любові до Бога і ближніх, нехай не загинемо нагло без покаяння. Святий Боже, подібно давньому пророку, тезоіменитого Ілії, ревністю охоплений до Господа Бога Вседержителя, даруй і нам послабленим дух ревності до спасіння, зміцни наші серця в православній вірі, Церкву Святу збережи від усякого заколоту і розколу. Місто наше, батьківщину і всяку країну християнську захисти і збережи молитвами твоїми від голоду, потопу, навали чужинців і міжусобиць. Старість підтримай, юність умудри, немовлят виховай, на всяку чесноту нас грішних настав. Кончину життя нашого причаститися Святих Христових Таїн бути сподоби, та з вірою і любов’ю прославити з ангельськими силами у Царстві Небеснім, де і ти перебуваєш, Бога в Трійці Отця, і Сина, і Святого Духа на віки віків. Амінь.»

По закінченні літургії, після прийняття святих божественних і животворчих Тайн Христових, вірні приклонилися до часточок святих мощей: Іова Почаївського (+1651), Іоана Київського (+1902), Кукша Одеського (+1964), Олексія Карпаторуського (+1947), Феофіла Китаївського (+1853), Варсанофія Херсонського (+1954), Іова Угольського (+1985), Амфілохія Почаївського (+1971), Ілія Макіївського (+1946), Гавриїла Афонського (+1901), Феофана Рихловського (+1977) та святої рівноапостольної мироносиці Марії Магдалини – настоятелем Романом Будзинським було звершено чин єлеопомазання.

Немає більшої благодаті для душі ніж та, коли вона щиро перед Богом кається у своїх прогрішеннях. Будучи свідомими того, що колись ми втратили Рай, ми всяко стараємось знову віднайти Бога у своїх душах та серцях і зробити наші душі та серця доброю землею для Господнього зерна.

Прийнявши Божого Духа при Святому Хрещенні ми підтверджуємо своїм Богу угодним життям, що ми є дійсно Божими дітьми, Божими слугами і тими сосудами у яких перебуває Святий Дух.

Святі отці Христової Церкви заповідали нам жити праведним життям, уподібнюватись святості Бога і у всьому наслідувати заповіді Христові, що ми і стараємось робити у нашому житті.

Поклоніння святим мощам, святе причастя, батьківські молитви, Євангеліє Христове – це засоби якими ми маємо можливість спастись. Сказав Господь: майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже.  Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам. І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.

Преподобні і богоносні отці ГАВРИІЛЕ та ІЛІЯ, моліть Бога за нас!

Амінь.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Блаженний, хто вірує…

Сьогодні, в день пам’яті преподобного ФЕОДОСІЯ ігумена і чудотворця Києво-Печерського, у храмі святих Жінок-Мироносиць була піднесена молитва до преподобних отців, частички мощей яких нині зберігаються в нашому храмі та звершено читання акафисту до ОЛЕКСІЯ КАРПАТОРУСЬКОГО та ФЕОФІЛА КИТАЇВСЬКОГО, що в землі українській просіяли.

Настоятель храму митр. прот. Роман (Будзинський) спільно з братією у Христі, прихожанами та прочанами вознесли молитви за Боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за владу, військо і всю людність її.

Просим, благаєм тя Матінко Божая, 
нас Омофором покрий.
Всю Україну,сльозами залитую,
Ти Благодаттю омий.

Мощі святих та ікони цілющії
Серця зворушують в нас, 
Радість безмежна до болю примушує 
Щиро молитись до вас.

По закінченні літургії, після прийняття святих божественних і животворчих Тайн Христових, вірні приклонялися до святих мощей, було звершено чин єлеопомазання.

«…Мене часто запитують, люди неоцерковлені – що таке мощі і в чому їх цінність? Чи є чудеса від святих мощей реальністю? Як сприймати ці мощі і чому їм треба поклонятися?  Яку це може принести користь?..» – розповідає отець Роман.

Сам факт нетлінності святих мощей – незаперечний доказ присутності в них Божественної благодаті. Святитель Григорій Богослов про цілющу дію через молитву або дотик до останків святих говорив: «…Вони проганяють демонів, лікують хвороби; самі тіла їх, коли до них торкаються і шанують їх, стільки ж дійсні, як святі, навіть крапля крові і все, що носив на собі святий це сліди їхніх страждань, так само дійсні, як їх тіла…». Часом досить благоговійно прикластися до святих мощей, щоб отримати полегшення у хворобі або повне зцілення. Часто не лише мощі, але й частинка одягу святих, предмети, що належали їм, з милості Божої, знаходять чудові цілющі властивості.

Святі мощі — це шановані останки християнських святих. Церква шанує їх як храми Духа Святого, в яких і після смерті перебуває Божа благодать. В якості  останків може бути нетлінне тіло святого, а також невеликі частинки тіла святого.

Почитати тіла мучеників почали в самі перші століття християнства, коли мучеництво за Христа було свідченням Воскресіння Його з мертвих і перемоги над смертю. На могилах перших християнських мучеників служили Божественну Літургію. Віруючі намагалися будь-якими способами роздобути мощі, в основному, викуповували їх. Тоді-то і з’явилися перші свідчення про чудеса, що відбуваються у святих мощей. Літописці життя і страждань мучеників згодом записували і різні випадки зцілення і допомоги святих. Багато із свідчень дійшли до наших днів і видаються разом з життєписами святих. Якщо відкрити житіє будь-якого угодника Божого (мученика, преподобного, блаженного, апостола), то в ньому знайдеться чимало відомостей про чудеса, скоєних від його мощей. У кожному храмі або монастирі, де зберігаються святі останки, ведеться ретельна запис всіх фактів зцілень, допомогу в життєвих потребах та інших чудес.

У нашому світі важко дотримуватися заповідей, регулярно ходити до церкви і жити праведно. У гонитві за мирським, ми часто забуваємо про духовне. І відвідування таких святинь робить нас трохи кращими, людянішими, нагадує про сенс життя і про вічність.

Прес-служба Парафії свяих Жон-Мироносиць

Преподобні і богоносні отці – моліть Бога за нас!

“Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і я заспокою вас…” – говорить Господь закликаючи нас до молитви, до покаяння та до Богу угодного життя. 
 
Христос будучи на землі людиною посіяв поміж нами зерно праведності, яке ми повинні вирощувати, поливати слізьми покаяння, зрошувати побожними ділами, леліяти любов’ю, щоб це зерно проросло і дало достойні плоди нашого спасіння.
 
Слухаючи заклик Христів ми спасаємось, ми набираємось Божої Благодаті, стаємо носіями Святого Духа і тим здобуваємо собі Царство Небесне.
 
Нехай молитва лине із наших сердець; нехай ми, приклоняючись перед святими мощами віднайдемо у Бога і у святих мир, здоров’я усім нашим рідним, зцілення від хвороб та спасіння душ.
 
Сьогодні, у храмі Святих Жінок-Мироносиць с.Почапинці Тернопільського району, Тернопільської області де перебувають мощі 12-ти святих землі української – настоятелем о.Романом (Будзинським) було піднесено молитви до святих-отців ВАРСОНОФІЯ ХЕРСОНСЬКОГО та ІОВА УГОЛЬСЬКОГО.
 
Преподобні отці ВАРСОНОФІЙ та ІОВ, МОЛІТЬ БОГА ЗА НАС! АМІНЬ!
Христос Воскрес!
Воістину Христос Воскрес!
 
Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Унікальну святиню привезли на Тернопільщину

12 мощей святих привезли на Тернопільщину. Унікальна святиня перебуватиме тут лише кілька днів. Помолитися та попрохати заступництва у святих можна у храмі Жон-Мироносиць села Почапинці.

Вперше на Тернопільщину зі столиці привези мощі 12 святих. Це відбулося за ініціативи Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія. Помолитися біля святині можна у храмі Жон-Мироносиць у Почапинцях.

Мощі часто називають живими іконами. Вірять, що вони можуть зцілювати. Власне через те, багато вірян приходить до храму, щоб випрохати у святих – найважливішого.

Мощі святих перебуватимуть в храмі до 19 травня. Він відчинений щодня з 9 до 20:00 години вечора.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Владика Тихон звершив читання акафиста у храмі Святих Жон-Мироносиць в с. Почапинці

12 травня 2019 року Божого, ввечері, Високопреосвященнійший Тихон Архієпископ Тернопільський і Бучацький завітав у храм святих Жон-Мироносиць в с. Почапинці Тернопільського районного благочиння.

Архієпископом Тихоном, настоятелем храму митрофорним протоієреєм Романом Будзинським, духівником єпархії митрофорним протоієреєм Володимиром Простаком, ігуменом Лаврентієм та присутнім духовенством було звершено вечірню та читання акафіста до Всіх святих перед іконою преподобних і богоносних отців з частичками їх мощей.

Віряни прибули на богослужіння не тільки з с. Почапинці, а й з довколишніх сіл та містечок. Шукаючи спасіня своїх душ та тілесного зцілення побожні християни, спільно з архіпастирем та братією у Христі, склали молитву до престолу Всевишнього за рідних та близьких, і за довгоочікуваний мир на нашій багатостраждальній Україні.

Богослужіння завершилося помазанням присутніх освяченим єлеєм по завершенні якого Владика привітав настоятеля і парафіян з храмовим святом.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Вітаємо усіх зі храмовим святом!

У такі свята як храмовий день кожен відчуває себе частиною великої родини, бо всі об’єдналися у любові до Бога та у прагненні працювати і жити для добра, допомагати тим, хто цього потребує.

Від щирого серця бажаємо усім здоров’я, родинного затишку, Божого благословення. Нехай душевна чистота, мир та спокій, добро і достаток будуть у ваших оселях, а слово Боже надасть усім наснаги на благі діла!

Парафія святих Жон-Мироносиць

Тернопільської єпархії Православної Церкви України

У молитовному поклонінні

“…По Божому провидінню і цього року ми удостоїлись зустріти престольне свято нашого храму. По особливому сьогодні відчувається Божа благодать у цих стінах, адже всемилостивий Господь дарував нам можливість з’єднатись у молитовному поклонінні разом із преподобними отцями і спільно вознести свої молитви до Неба. 
 
По дивному Своєму промислу, Бог доручив нас заступництву святих, чиї мощі являють собою незкінченне джерело ласк та щедрот. 
 
Для храму святих жон-мироносиць, в якому нині перебувають святі мощі – це ні з чим незрівнянне торжество, торжество віри, адже люди в цей час ще більще виявляють перед Богом свою віру; палкіше виливають свої молитви; інтенсивніше ставляться до діл свого спасіння.
 
Живучи тут на землі кожен із нас переносить якісь певні терпіння та страждання, хвороби та немочі, які часто не знаходять розради у земних лікарях. Приступаю до святих мощей, страждаючі люди мають можливість отримати зцілення від хвороб які бува й роками знесилюють тіло та душу людини. 
Хтось має можливість і прохає за себе, інший за своїх близьких-рідних, ще інші за людей всього світу, за мир, спасіння, та усіх нас об’єднують в цей день святі, мощі які перебувають у нашому храмі, і які Господь сподобив залишити на цьому світі нетлінними, щоб приступаючи до них, ми отримали розраду у цьому земному житті та зцілення наших душ та тіл…” – сказав ігумен Лаврентій (Павчук).
 
 
Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць