Слово на свято Різдва Христового!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Слава во Вишніх Богу, і на землі мир, між людьми благовоління!

Тихим і непомітним на перший погляд  стало пришестя в світ Спасителя. Коли на вершині свого царювання Цезар Август римський імператор, підкоривши єдиній владі майже всі народи відомого світу, вирішив провести великий перепис своїх підвладних, він невільно став слухняним знаряддям втілення Божого задуму. Таким чином здійснилось пророцтво, за яким Месія мав народитися у коліні Юдиному, у Вифлиємі, місті царя Давида. Бо Йосип, який мешкав із Марією у Назареті Галилейському, мусив вирушити у дорогу, аби записатися у батьківській землі, Фифлеємі, незважаючи на вагітність Тої, Яку всі вважають його дружиною.

Коли вони дісталися до місця призначення, то побачили силу-силенну прибульців, які так само, як вони, посходились звідусіль на перепис. Не знайшовши собі місця у гостиниці, Йосип та Марія змушені були зупинитися на ночівлю за містом, у печері, яка слугувала стайнею для худоби. Марія відчула, що Їй настав час народжувати. Йосип, як міг, влаштував Їй місце на соломі, поруч із віслюком та волом, які там стояли, і хутко пішов шукати повитуху. Дорогою Він помітив, що вся природа раптом зупинилася, наче у заціпленні: птахи зависли у польоті, люди і звірі застигли у своєму русі, навіть вода спинила свій плин. Той нескінчений рух, що тягне усе сотворене від народження до смерті, підкорюючи усе марноті, враз зупинився, бо тієї миті всередину часу увійшов Вічний; Бог, Який був до всіх віків, став Немовлям; нова ера історії розпочалася і відкрився новий вимір часу. Після цієї миттєвої зупинки часу, усе повернулося у звичайне русло.

Йосип знайшов повитуху, і привів її до печери, де була породілля. Проте увійти в середину воно не змогли, бо печеру вкрила хмара, забороняючи їм наближатися, як це було на горі Синай, коли Бог з’явився там Мойсеєві. Жінка впала на землю, волаючи: « Звеличалася душа моя у день цей, адже очі мої бачили чудо; Спаситель народився Ізраєлеві!» Тим часом хмара здійнялася, поступившись осяйному світлу, яке поступово зменшуючись,     врешті-решт дало їм змогу ввійти, аби у трепеті побачити Пресвяту Діву. Вона сиділа окрай ясел, куди перед цим поклала Немовля, власноруч повивши Його. Навчений ангелом, що Діва зачала Спасителя дією Святого Духа, Йосип захоплено дивився на маленьке Дитятко, Яке лежало на соломі. Він благоговійно вклонився йому як Месії, прихід Якого очікували й передвіщали його отці з роду в рід.

Що може бути біль дивовижним, ніж це видовище, і як можна передати його словами? Всемогутній Бог і Творець світу Сам увійшов у світ смиренним і тендітним створінням, маленьким хлопчиком, чужинцем і безпритульним, при цьому не переставши бути безкінечним Богом. Той Хто живить усіляке створіння Своїм провидінням, покладений у ясла нерозумних тварин, що символізують два народи: юдеїв та язичників, аби позбавити людей від безумства та примирити розділених ненавистю, пропонуючи усім, як поживу правдивий ХЛІБ ЖИВИЙ.

Тим  часом поблизу проходила місцева жінка нам ім’я Саломія. Коли повитуха розповіла їй про ці події, вона не поставилася до цього з належною вірою. Неможливо, гадала вона, щоб діва народила і більше того, залишалася дівою після пологів. У своїй невірі вона наблизилась й дерзновенно обстежила нетлінне тіло Пречистої. Але її рука відразу була паралізована, і вона скрикнула:« Горе моєму нечестю і моїй невірі! Я випробовувала Бога живого! І ось рука моя, наче від вогню, висохла і віднялася!» Впавши навколішки, вона зі сльозами благала Господа змилуватися над нею. Після явлення ангела, жінка, охоплена жахом, взяла на руки Богонемовля і промовила зі щирою вірою:« Я вклоняюся Тобі, бо великий Цар народився Ізраєлеві!».  Вона відразу була зцілена, але ангел наказав їй тримати в таємниці усі ці чудеса аж до явлення Господа народу.

Неподалік печери, де відбулося це дивовижне чудо, на краю Юдейської пустелі, пастухи, прості й бідні люди, випасали на полі, і нічної пори вартували отару свою. Раптом їм з’явився ангел, і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Але небесний посланець їх заспокоїв, проголосивши, що крихітне Немовля, Якого вони побачать у яслах,- це Месія, Пастир добрий, Який прийшов зібрати своє розсіяне стадо, що Господь слави зійшов на землю, аби вийти на пошук Своєї заблуканої вівці.

Коли ангели зникли, пастухи одразу вирушили в дорогу, аби від щирого серця принести свої скромні дари Господу, Який спочив у стайні. Потому вони повернулися, оповідаючи шляхом чудеса, свідками яких вони стали.

Тим часом троє волхвів із далекого Сходу прийшли в Єрусалим зі своїм розкішним караваном, і зірка зникла з їхніх очей. Вони почали розпитувати всіх, де можуть побачити новонародженого Царя і вклонитися йому. Припускаючи, що юдеї хотіли б побачити свого Царя, Який прийшов з гори, вони попрямували до палацу Ірода,царя Юдейського. Вони не знали, що то була людина жорстока й розпусна, ладна знищити будь-кого, хто ставав на її шлях. Розпитавши волхвів про мету їхнього прибуття, Ірод одразу зібрав книжників та знавців закону, аби дізнатися, що то за цар, прихід якого передвіщали пророки. Мудреці запевнили, що Месія дійсно має прийти з Віфлиєма, батьківщини царя Давида.

Коли волхви вийшли з Єрусалима, зірка з’явилася знов, і привела їх до печери. Сповнені радості та священного трепету, ці шляхетні й багаті іноземці увійшли до вбогої печери, наче до палацу найвеличнішого з владик. Вони привітали Його, доземно вклонившись перед Дитям, яке спочивало у яслах, наче на престолі, й відкривши скарби своїх сердець, подарували Йому рідкісні й коштовні дарунки: золото, аби вшанувати Його як Царя, ладан, що личить Богові, та смирну, вживану для бальзамування померлих, як Безсмертному, що прийшов прийняти смерть задля нашого спасіння. Потому, сповіщенні уві сні про підступний задум Ірода, вони повернулися додому іншим шляхом, навчаючи нас, тим що, хто прийшов до Христа, не належить повертатися на шлях нечестивих.

Той кого не вміщає цілий всесвіт, Хто безстрасно спочиває на небесному Престолі, та Кого безперестанно оспівує незліченний хор ангельських сил, народжується нині у тісній і темній печері, зневажуваний усіма. Будучи образом Божим, Він упокорився, умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, стати подібним до людини, аби своїм смиренням піднести тих, що впали. Він зубожів заради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом. Недоторканний дозволив повити Себе пелюшками, щоб звільнити нас від наших гріхів і вкрити небесною славою тих, хто були одягнені у сором. Єдинородний Син Божий, Який одвічно перебуває на лоні Отця, зробився сином людським і сином Діви, не перестаючи бути Богом, щоб стати первородним поміж багатьма братами, закликаючи людей до гідності названих дітей Божих.

Скрізь і завжди єдиний Христос став Чоловіком. Улюблені, ми що покликані бути свідками Христовими перед світом. Має велику та важливу місію у просвітленні світлом вчення Христового, бо лише тільки це світло може вивести світ з безодні брехні, злоби і страждання.

Через наше свідоцтво любові Христової ми можемо явити світові справжні, а не суєтні цінності: взаємодопомогу замість егоїзму, милосердя замість жорстокості, правду замість брехні, відкритість, терпіння і висоту істинної віри замість взаємної ненависті і самовдоволеного фанатизму.

Нехай же Народжений Богомладенець Христос осіняє нас Своєю вседіючою благодаттю для здійснення справ благочестя, нехай та Божественна любов, яка сповна засяяла у Вифлеємі Юдейському, наповнює наші душі цією найбільшою Хистиянською чеснотою, щоб, керовані, як волхви зорею Благодаті Божої, прийшли до бажаної для кожного християнина пристані – Царства Небесного, і щоб, подібно до пастухів, поклонились Різдву Христовому разом з Ангелами прославляючи явлення Сина Божого.

митр. прот. Роман Будзинський

One thought on “Слово на свято Різдва Христового!”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *