Щира подяка усім, хто долучився до будівельних робіт!

5 квітня 2020 року Божого, в 5-ту неділю Великого Посту та день пам’яті Преподобної Марії Єгипетської, настоятель митрофорний протоієрей Роман Будзинський звершив Божественну літургію з особливими молитвами за припинення пошесті згубної, за здоров’я хворих, медичних працівників та увесь Боголюбивий Український народ.
 
По завершенні Літургії  настоятель звернувся з проповіддю та словами вдячності: Возлюбленні во Христі, парафіяни та прихожани, нашої релігійної громади, в честь Святих Жон-Мироносиць Православної Церкви України.
 
Прийміть щиру подяку, усім хто прийняв участь в штукатурних роботах, за Ваші труди, жертвенність та щедрість на благо нашої Церкви. Дякую, що Ви зберігаєте Вашу твердість, Віри Православної та за Вашу постійність у підтримуванні нашої парафії, в такий важкий для кожного час.
 
Нехай Добрий і милостивий Господь, за заступництвом та покровом Пресвятої Богородиці, Благословить Вас, і Ваші родини і береже від усяких небезпек”.  
 
Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Будівельні роботи в Парафії святих Жон-Мироносиць

Релігійна горомада Православної Церкви України в честь Святих Жон-Мироносиць с. Почапинці, Тернопільського району, Тернопільської області в даний час проводить будівельні (штукатурні) роботи.
 
Складаємо щирі слова подяки усім хто долучився та долучається до доброї справи, яка буде оцінена людьми та незабута у Бога, а зі сторони церкви буде підноситись щира молитва до Всемилостивого Господа.
 
Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Безцінний дар — Пересопницьке Євангеліє

23 лютого 2020 року Божого на Тернопільщину доправили примірник факсимільного видання Пересопницького Євангелія — в пам’ять про Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви в п’яту річницю упокоєння Його Блаженства.

Пересопницьке Євангеліє було дуже особливою книгою для Владики Мефодія, він відчував українську суть як ніхто. Водночас Блаженніший тонше за всіх і вірніше за всіх міг оцінити і дати зрозуміти іншим те, що є дійсно самобутнім, оригінальним у книгах нашої культури. Митрополит Мефодій дуже добре відчував гармонію і красу нашої мови. Саме тому до п’ятих роковин з дня спочину вікопомного Митрополита Мефодія, Предстоятеля УАПЦ, головою Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталією Шевчук прийнято рішення — передати безцінну реліквію Тернопільщині, малій Батьківщині Його Блаженства.

Відтепер Пересопницьке Євангеліє — неймовірно цінне письмове надбання українського народу, книга, яка стала першою спробою передати слово Боже живою українською мовою, постійно зберігатиметься в храмі Святих Жінок-Мироносиць Православної Церкви України Тернопільсько-Бучацької Єпархії села Почапинці Тернопільської області, настоятелем якого є колишній секретар і душерозпорядник спочилого Митрополита Мефодія — митрофорний протоієрей отець Роман Будзинський.

На час свого створення Пересопницьке Євангеліє було не просто богослужбової книгою. Перекладене зрозумілою народу мовою, воно стало джерелом доброї вісті про спасіння світу — найважливішої звістки з усіх, що коли-небудь чуло людство. Тому невипадково в оформленні книги майстри використовували найдорожчі з доступних матеріалів: зокрема, мініатюри, орнаменти та заставки містять золото.

Пересопницьке Євангеліє нині знаходиться у спеціалізованому фонді документів Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені Володимира Івановича Вернадського — унікальному зібранні книжкових пам’яток світового рівня. Фоліант розкриває свої сторінки один раз у п’ять років, коли новообраний президент присягає на вірність своєму народові. Святиня свідчить, наскільки давніми є українські традиції побожного ставлення до Священного Писання. Євангельські тексти багаторазово переписувалися, перекладалися українською літературною мовою та видавалися. Адже якщо молитва до Бога з уст кожної людини звучить однією — рідною для всіх мовою, то народ цілком може обстоювати свою єдність і самобутність.

Одним із послідовників творців Пересопницького Євангелія в ХХ столітті був церковний діяч Іван Огієнко. Останні 30 років присвятив він кропіткому перекладу біблійних текстів. Раніше, в середині XIX століття, талановитий публіцист і історик Пантелеймон Куліш переклав і за підтримки Британського біблійного товариства видав Чотириєвангеліє. Разом зі всесвітньо відомим поетом Тарасом Шевченком письменник перебував у Кирило-Мефодіївському товаристві. Організація об’єднувала діячів, які найбільш чітко усвідомлювали значимість історичної спадщини українського народу.

Будучи членом археографічної комісії, Тарас Григорович звітував про старовинне Пересопницьке Євангеліє. У той час воно зберігалося в Переяславському соборі. Саме із записів Шевченка ми маємо відомості про місцезнаходження і стан фоліанта в ті роки. Стараннями великого українського поета книга з Переяславського собору потрапила до Києво-Печерської лаври.

Одним з великих меценатів, які не обійшли своєю увагою Пересопницьке Євангеліє, був гетьман Іван Мазепа. За його клопотанням для книги виготовили нову палітурку. На форзаці й сьогодні можна побачити розчерк пера гетьмана. Саме Мазепа привіз старовинне Євангеліє в Переяславський собор, звідки воно і вирушило до Печерської лаври.

XVII століття ознаменувалося в Україні відкриттям нових навчальних закладів і розвитком друкарства. Зусиллями київського митрополита Петра Могили розпочато розкопки на місці Десятинної церкви, реставрація Києво-Печерської лаври та Софії Київської.

Час появи пам’ятки світового значення припадає на середину XVI століття. 964 сторінки рукописного тексту «для ліпшого напоумлення люду християнського» — такою метою керувалися творці Пересопницького Євангелія. Книга унікальна не лише канонічною духовністю, а й вишуканою, беззаперечною художньою цінністю.

Відомо, що до 1600 року Євангеліє знаходилося в обителі, де і було написано. Це Пречистенський монастир містечка Пересопниця на Волині.

Михайло Василевич та архімандрит Григорій за дорученням княгині Анастасії Заславської переклали чотири Євангелія живою українською мовою. Робота тривала п’ять років.

До сім’ї християнських народів наша мова увійшла за п’ять століть до написання Пересопницького Євангелія. Наприкінці X століття великий київський князь Володимир хрестив наші землі. Саме з прийняттям християнства Київська Русь набуває величності та могутності. Остаточно християнська віра утвердилася за князювання Ярослава Мудрого. Він спорудив у Києві Золоті ворота і Софійський собор, встановив традицію шанобливого ставлення до книги, відкривши при Софійському соборі бібліотеку. Тут мудрий князь зібрав тлумачів і переписувачів, які працювали над її поповненням.

Продовжуючи справу, розпочату п’ять століть тому, Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) й Академія наук України ініціювали факсимільне відтворення старовинної книги. Цей досить кропіткий процес потребував застосування новітніх досягнень видавничої справи. Підготовка до друку передбачала оброблення сторінок таким чином, щоб вони точно відтворювали оригінал, зберегли відбитки рук, краплі воску й усі ті сліди, які залишив на Євангелії час. Проведено ретельний підбір фарб, що дозволило передати оригінальне оформлення книги, а папір, на якому здійснювався друк, на дотик не відрізняється від пергаменту. За довгі роки свого існування Пересопницьке Євангеліє мало кілька палітурок. До нас дійшли залишки останньої — із зеленого оксамиту. Спочатку ж книга була в обкладинці зі шкіри, прикрашена металевими медальйонами. Саме такий варіант і відтворили. Чотири кутових медальйони зображують євангелістів, повторюючи мініатюри з книги. Центральний — розробили спеціально для перевидання Євангелія. Розмір і вага фоліанта цілком відповідають оригіналу.

Кожна християнська країна має тексти священного писання, які кардинально вплинули на розвиток духовності народу. Європа свято шанує Синайський кодекс, балканські народи бережуть Зографське Євангеліє, національні бібліотеки християнських країн мають у своїх сховищах манускрипти, які доносили до наших предків благу звістку про спасіння світу.

Пересопницьке Євангеліє дозволило українському народові тісніше долучитися до євангельської звістки, таким чином Пересопниця зіграла свою роль у формуванні України, української нації саме як християнської європейської нації.

З належною увагою зберігає Україна Пересопницьке Євангеліє. Це велике надбання великого українського народу. Це перший переклад слова Божого українською мовою, переклад прекрасний, ілюстрований, який з’явився на світ у XVI столітті. Ми з особливою повагою ставимося до цього Євангелія як до стародавньої пам’ятки, як до слова Божого. Сьогодні воно стає здобутком багатьох людей, які цікавляться цим Євангелієм як старожитністю, так і словом Божим, оскільки всім відомо, що народ, який не знає свого минулого, не має майбутнього.

Пересопницьке Євангеліє передано в дар парафії Жінок-Мироносиць з ініціативи Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова) — громадської організації, метою якої є вшанування пам’яті спочилого Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (правонаступниці Православної Церкви України), Митрополита Київського і всієї України, Блаженнішого Мефодія, опрацювання та видання творчого доробку Блаженнішого Митрополита Мефодія, збереження пам’яті про Його Блаженство, справ соціального служіння, духовного просвітництва та християнського милосердя.

Того ж дня із сумної нагоди п’ятої річниці з дня упокоєння Блаженнішого Митрополита Мефодія духовенством храму за участю православних християн Тернопільщини та гостей з Києва відслужено заупокійну панахиду та піднесено молитву за спочилим у Бозі Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви Митрополитом Мефодієм.

Блаженніший мав якийсь особливий, дуже пронизливий погляд. Він був різнобічною та дуже освіченою людиною. Він цінував українську культуру, багато читав, працював і вимагав від оточення відданої праці. Природжений адміністратор, дипломат, вчитель і приклад для наслідування, непохитний авторитет. Він був дійсно щирою людиною, здатною до беззавітного служіння, виключно відданий правді. Непередбачуваний, Владика умів любити безкорисливо свою Україну і свій рідний народ.

Встановлення співпричастя з Матір‘ю-Церквою було мрією та програмовою метою Блаженнішого Митрополита Мефодія. Владика мріяв про Церкву, яка одночасно була б помісною, тобто повністю незалежною від Москви, та канонічною, тобто такою, що перебуватиме в євхаристичному спілкуванні з Константинополем та іншими Помісними Православними Церквами. Видання Томосу про автокефалію Православної Церкви України та визнання її з боку Церкви Еллади та Олександрійського Патріархату засвідчило, що Українська Автокефальна Церква є невід’ємною частиною Вселенського православ’я та прямує до встановлення спілкування з Повнотою Православної Церкви. І, з історичної точки зору, в цьому новому напрямі незалежного Українського Православ’я є вагомий внесок Митрополита Мефодія.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Пересопницьке Євангеліє очима дітей

Євангелія використовували не лише під час богослужінь. Від самого початку створення Євангелія ця книга мала стати основою для читання, освіти і виховання.

Київські князі, передусім Ярослав Мудрий, створювали школи, де універсальними “підручниками” з мови, історії, географії та літератури були “Учительні Євангелія”.

Де живе Ісус Христос – сперечались діти
– В небі – Всім сказав Петрусь – Там Йому сидіти
– І дивитися на нас зі свого престолу
Як проводимо ми час, як ідемо в школу
– Я в Євангелії читала – враз сказала Свєта
– Проживав Ісус той час в місті Назареті
І продовжила Галинка: – Чула я від мами
Де нас двоє або троє, там Він поміж нами
– Все це вірно, все це так – мовив хлопчик Саша
Та найкраще для Ісуса – жити в серці нашім
Перед серцем Він стоїть кожної людини
Ніжно стукає, благає щоб Йому відкрили
Я Ісусу відчинив двері свого серця
Він мій друг мені щасливо з Ним тепер живеться

Діточки недільної школи храму Святих Жон-Мироносиць долучились до вивчення букв та орнаментів, які використовувались при написанні Пересопницького Євангелія. Маленькі прихожани так само як і свого часу отець Григорій і писар Михайло Васильович помолившись, спробували  старанно  виписувати літеру за літерою.

Представляємо вашій увазі витвори художнього мистецтва наших талановитих діток-вірян.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Пересопницьке Євангеліє – духовний скарб і вічний символ українства

23 лютого 2020 року, в межах проекту з увіковічення пам’яті про Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія (Кудрякова), духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, митрофорний протоієрей отець Роман Будзинський з парафіяльною громадою урочисто зустрів доправлену з Києва факсимільну копію Пересопницького Євангеліє.

Наталія-Михайлівна-Шевчук-ПЦУ-Фонд-памяті-Блаженнішого-Митрополита-Мефодія-УАПЦ

Перед зустріччю святині духовенство, віряни та гості обителі стали учасниками урочистого молебню за Україну та єдність українського православ’я у стінах церкви Святих Жон-Мироносиць.

З пастирським словом до присутніх звернувся отець-настоятель: «Пріоритетним завданням на сьогодні є якість православної церкви. Кожен з нас, ми як єдине тіло Христове повинні відповідально будувати справжню євангельську Українську церкву. Саме цим понад 500 років тому займались прості люди, такі як ми з вами, ті, які писали Пересопницьке Євангеліє. Тільки уявіть собі п’ять років щоденної, кропіткої, зосередженої і молитовної праці… Якою вірою та ревністю в служінні людям і Богу були просякнуті ці надзвичайні люди! Ми сьогодні матимемо унікальну можливість бути дотичними до видання, яким був вражений Тарас Шевченко, тримав у руках Іван Мазепа, захоплено описував Іван Франко. Я надзвичайно схвильований неймовірною подією для нашої парафії, для всієї Тернопільщини – вже скоро ми матимемо можливість доторкнутись до живої історії православної України та скласти подяку Богові за прояв його любові до кожного з нас, хоч ми не гідні такої милості», – зауважив о. Роман Будзинський.

До реліквій, які зберігаються на парафії Святих Жон-Мироносиць, у селі Почапинці ПЦУ ТЄ, тепер додалася ще одна – факсимільне видання Пересопницького Євангелія. Книгу передала в дар голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова) Наталія Михайлівна Шевчук з нагоди відзначення Православною Церквою України 5-ої річниці з дня відходу у вічність Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Мефодія (2000–2015).

Тепер усі охочі матимуть нагоду переглянути унікальний подарунок і доторкнутись до духовного скарбу і вічного символу українства. Пересопницьке Євангеліє віднині використовуватиметься не як експонат писемності – історичний раритет, а як богослужбова книга.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

 

Неділя про Митаря і Фарисея

9 лютого 2020 року Божого звершили Божественну літургію в Спасо-Преображенському соборі у Києві за участі настоятеля Церкви святих жон-мироносиць митрофорного протоієрея Романа Будзинського.

9 лютого. Неділя про Митаря і Фарисея. Трансляція я Божественної літургії зі Спасо-Преображенського собору.

Опубліковано Oleksandr Drabinko Субота, 8 лютого 2020 р.

Прес-служба Парафії святих жон-мироносиць

Христос народився! Славимо Його!

Із палкою молитвою та щирим серцем складаємо сьогодні подяку Господу Богу за те, що Він і цього року удостоїв нас дочекатись славного свята Різдва Христового. Нехай Боже благословення перебуває на усіх нас, наповнює нас усіма благодатями та щедротами. Нехай світло різдвяної провісниці-зорі освітлює нам шлях до Христа, освітлює шлях праведності та спасіння.

Підносячи молитви до новонародженого Спасителя віддаймо сьогодні Йому всі наші пернживання, всі наші печалі та турботи, адже Христос для того і прийшов на цей світ щоб полегшити наш тягар, нашу гріховну ношу і звільнити нас від цього рабства гріха. Отже вікриймо сьогодні наші серця для Христа, для Його саятості, і скуштувавши Боже блаженство ми більше ніколи не повернемось до тлінних земних благ.

Нехай наша душа та наше серце промовить сьогодні богонатхненні слова: “Христе Боже наш, Ти перш усякого віку безстрасно з Безначального Отця засяяв, в останні ж часи від Діви Пречистої несказанно втілився і народився, Ти нас ради зубожілий, та ми Твоїм убозтвом збагатилися, Ти пеленами оповитий як Немовля, і в яслах лежиш, Божеством же все обіймаючи, Сам прийми нашу смиренну хвалу і моління, як хвалу пастирів і поклоніння волхвів з дарунками, і сподоби нас радіти разом з небесним воїнством, і тих, що на землі оспівують Тебе народженого, і спадкоємцями радості вічної покажи, приготовленої для тих, хто достойно святкує Твоє Різдво. Бо Ти Чоловіколюбний і Прославлений з Безначальним Отцем і Пресвятим і Животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас і на віки віків.”

Христос народився! Славимо Його!

Святитель отче Миколаю моли Бога за нас!

Святитель Мир Лікійський Миколай великий покровитель Христової Церкви. Він своїм життям засвідчив непорушну віру у Господа Бога, сповідування Божим істинам та божественне єднання людини із її Творцем. Будучи праведним перед Богом, він неодноразово допомагав людям як і у духовності так і у земному їх житті: навертав людей до Бога, зцілював, воскрешав із мертвих і що саме головніше – був для людей прикладом для наслідування.

Із життя святого ми добре знаємо, що він був доброю та чуйною людиною. Будучи дитиною заможних людей він віднайшов собі за скарб Господа Бога і змінивши земні скарби на небесні, він допомагав тим у кого не було і куска хліба, хто змушений був заробляти нечестивим способом на харч, хворим та немічним. Знаємо, що і по смерті він не залишив людей свого покровительства. Він допомагав тим хто тонув у морі, хто губився у дорозі, хто не мав дітей, – завжди він старався і старається допомогти усім хто з молитвою просить у нього допомоги.

Із благословення настоятеля храму, протоієрея Романа, у храмі святих Жінок Мироносиць було звершене святкове богослужіння. Вірні мали можливість приступити сьогодні до таїнств сповіді та святого причастя. Після богослужіння маленькі парафіяни отримали смачні подарунки від святого Миколая.

Звершуючи сьогодні богослужіння у честь святителя Миколая, ми возносимо до нього молитви і безперестанно взиваємо: «О, пресвятий i предивний отче Миколаю, утiхо всiх скорботних! Прийми нашу нинiшню хвалу тобi i боговгодним твоїм заступництвом ублагай Господа, щоб спаслися ми од вiчних мук i з тобою Йому спiвали: Алилуя!»

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

В Нью-Йорку відбулася зустріч української громади з Предстоятелем Православної Церкви України

В Нью-Йорку відбулася зустріч української громади з Предстоятелем Православної Церкви України Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм та прийняття на його честь, організовані Українським Інститутом Америки в співпраці з Українським конгресовим комітетом в Америці (УККА).

Обидві організації є впливовими національними об‘єднаннями, які опікуються інтересами українців у США.

Український Інститут Америки працює з 1948 року та займається збереженням пам’яток української культури й налагодженням американсько-українських культурних зв’язків. Він активно допомагає студіюючій молоді та українцям, що селяться в США.

Український конгресовий комітет в Америці (УККА) діє з 1940 року та нині говорить від імені понад 1,5 мільйона американців українського походження. У складі УККА на сьогодні перебуває 22 організації – соціальні, ділові, гуманітарні, ветеранські, освітні, релігійні та інші. Усі вони сприяють тому, щоби об’єднаний голос українців почули в Конгресі США.

Зустріч та прийняття мали урочистий характер, до почесних гостей долучився Архієпископ Америки Елпідофор, який виголосив коротке вітальне слово духівник Фонду пам’яті Блажннішого Митрополита Мефодія, настоятель Парафії Жон-Мироносиць Тернопільської єпархії ПЦУ митрофорний протоієрей Роман Будзинський. Також на заході були присутні українські дипломати – Володимир Єльченко, Постійний представник України при ООН, та Олексій Голубов, Генеральний консул України в Нью-Йорку.

Слова вітання прозвучали від імені Інституту та Комітету. Далі Блаженнійший Митрополит виголосив слово та відповів на низку питань.

Предстоятель ПЦУ нагородив Український Інститут Америки Благословенною грамотою з відзнакою, які передав Президенту УІА Катерині Наливайко, а також вручив Орден архістратига Михаїла I ступеня меценату Юрію Чопівському, члену Ради директорів Інституту.

У свою чергу від імені УІА Блаженнійшому Митрополиту Епіфанію було вручено грамоту та знак почесного члена Інституту.

Предстоятель висловив вдячність за організацію гостинного прийому та благословив усіх на плідну роботу.

Урочисту частину заходу завершив нью-йоркський хор “Думка”, який є одним з символів української громади США та послом української культури в Америці, виконавши “Молитву за Україну” – «Боже великий, єдиний, нам Україну храни».

Спілкування Блаженнійшого Митрополита з громадою продовжилося під час прийняття.

Прес-служба Київської  Митрополії

Української Православної Церкви (ПЦУ)