Кіборги вистояли, не встояв бетон

День пам’яті кіборгів — день вшанування пам’яті захисників, які тримали оборону Донецького аеропорту з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року під час війни на сході України.

Диспетчерська вежа, яку утримували українські бійці — символ боротьби кіборгів. Кіборгами українців прозвали так звані сепаратисти, які були шоковані, що живі люди могли так довго і стійко боронити будови аеропорту.Кіборги вистояли, не встояв бетон — фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом бійців України

16 січня, за ініціативою самих кіборгів, у різних містах України вшановується День пам’яті захисників Донецького аеропорту. В обороні цього об’єкта брали участь не тільки воїни, але і медики з волонтерами, що надавали допомогу та підтримку українським бійцям. Тому пам’ять присвячена усім, хто стояв за Україну в ті дні.

Молімось за спокій душ полеглих справжніх синів України, вічна їм пам’ять.
 

Герої не вмирають – Україна понад усе!

СЛАВА УКРАЇНІ – ГЕРОЯМ СЛАВА!

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я…
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів “градів”, ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші “дрімнули”… не в наметі…
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка – один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш… може завтра
ТИ… Але ми вже звикли… Змогли… Змогли…
Ми не герої, як ви говорите…
Тут люди дуріють, стають душевнохворими…
Це все від війни… від великого горя,
Але більшість – сильна. Сильніша крові і болю…
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру…
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу…
Я мрію про дім, про роботу, сім’ю,
Як же хочу скинути з себе броню…
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там – щастя.
Не шукай собі зла.
 

Пресслужба Парафії святих Жон-Мироносиць

Папа привітав із Різдвом християн, які святкують за юліанським календарем (відео)

Папа Римський Франциск привітав християн, які святкують Різдво за юліанським календарем. Про це повідомляє Vatican News.

Після проказування молитви «Ангел Господній» у день святкування Богоявлення за григоріанським календарем  Папа привітав християн, які в ці дні відзначають Різдво: «З любов’ю звертаюся до братів і сестер східних Церков, католицьких і православних, які згідно зі своєю традицією святкують Господнє Різдво. Складаю їм найщиріші побажання святого Різдва, у світлі Христа, нашого миру та нашої надії».

Ця молитовна зустріч, з огляду на карантинні обмеження в Італії, відбувалася у форматі відеотрансляції з робочого кабінету Папи в Апостольському палаці у Ватикані.

 

Пресслужба Парафії святих Жон-Мироносиць

Митрополит Епіфаній звершив Божественну літургію в день Різдва Христового

В день відзначення величного і радісного свята Різдва Христового, 7 січня 2021 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив Божественну літургію в кафедральному храмі Православної Церкви України – Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі.

Його Блаженству співслужили намісник монастиря архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Шепетівський Адріан, всечесна братія Золотоверхої обителі та запрошене духовенство.

Після прочитання Євангелія архієпископ Агапіт зачитав Різдвяне послання Предстоятеля помісної Української Православної Церкви преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України.

Згодом лунала всеукраїнська молитва за припинення пошесті згубної (епідемії).

На завершення урочистої відправи Митрополит Епіфаній звернувся до присутніх з першосвятительським словом. Зокрема, Його Блаженство сказав, що сьогодні ми по справжньому радіємо, збираємося і молитвою прославляємо новонародженого Христа Спасителя, а простими і доступними словами колядок «Бог предвічний народився» і «Нова радість стала» долаються межі богослів’я.

Владика зазначив, що ми радіємо і молимося до Бога, щоб Він був щедрий до нас і в цьому році, і хоч у нашому житті буває багато випробувань, але ми переконані, що Господь, Який приходить у світ заради нас, буде допомагати нам і надалі торувати нелегкий шлях до спасіння.

Предстоятель також нагадав про 2-гу річницю з часу вручення Патріаршого і Синодального Томоса про автокефалію, вказавши, що ця подія назавжди увійшла в нашу новітню історію. Ми маємо свою незалежну помісну Церкву, молимося зрозумілою рідною мовою, не заперечуючи при цьому, щоб інші також молилися своєю рідною і зрозумілою мовою.

На завершення Митрополит Епіфаній висловив впевненість у тому, що з Божою допомогою ми отримаємо духовну перемогу над гріхом, досягнемо справедливого миру й перемоги у неоголошеній війні на Сході України та здолаємо пандемію коронавірусної хвороби, яка стоїть на перешкоді нашому спілкуванню.

Підсумовуючи, Предстоятель закликав і надалі йти шляхом правди, єднання та молитви, оприсутнюючи величну подію Різдва Христового.

Закінчилася святкова відправа спільним прославленням народження Спасителя традиційною колядкою «Нова радість стала».

Джерело Пресслужба ПЦУ

Привітальне слово на Різдво Христове

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!
 
Велика благочестя тайна:
Бог явився в тілі (1Тим. 3,16)
 
Нині ми урочисто святкуємо велику і радісну подію – Різдво Спасителя нашого Господа Ісуса Христа.
 
Великою благочестя тайною  називає святий апостол Павло явлення у світі Бога в тілі. Тайна втілення Сина Божого і зєднання  в Ісусі Христі двох єств – Божественного і людського, є основою нашої віри у відкуплення і спасіння людини. Яка глибина премудрості, правди і любові Божої до людини!
Премудрості, котра є дихання сили Божої та чисте виливання слави Вседержителя…відблиск вічного світла і чисте дзеркало діяння Божого та образ милості Його.
 
Правди, яку явив нам Бог через жертву умилостивлення Сина Свого, Котрий зійшов на землю.
 
Любові Божої – до занепалого створіння, яке особливо виявляється в Святих Таїнах, розкриває животворним теплом душі наші для вільного сприймання подвигу самопожертви за прикладом Христа. Через таку любов пізнають усі, що ми Його учні.
 
Улюблені брати та сестри, хто в храмі, хто залишився у своїх домівках,  всі хто захищає цілісність нашої Батьківщини, всі що стоять на сторожі нашого тілесного здоровя, хото на своїй Богом даній землі та за її межами:
 
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ, СЛАВІТЕ!
 
Вітаю всіх Вас з великим празником нашого спасіння – Різдвом Христовим.
Бажаю Вам міцних сил, успіхів у духовному вдосконаленні, непохитної відданості Матері-Церкві. Хочу побажати, щоб святкове слово зворушило кожного з Вас на дорогу будування миру й добра.
 
Прославляючи народженого Христа Спасителя світу, піднесімо свої подяки за Його невимовні милості, посланні у минулому році, і просімо в наших молитвах благословення Божого на новий рік, та на нові труди, на благо нашої Вітчизни і миру на землі, та припинення поширення пандемії.
 
Мир і Боже благословення нехай спочиває на кожній людині, яка робить добро.
 
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
СЛАВІМО ЙОГО!
 
Митрофорний протоієрей Роман (Будзинський)
Настоятель парафії Святих Жон-Мироносиць ПЦУ (УАПЦ)
2020-2021 року Божого

Вітаємо з Днем святителя Миколая Чудотворця!

Весь християнський світ по-особливому шанує цього святого – улюбленого обранця Божого Миколая Чудотворця. 
 
Святитель Миколай за свого земного буття не залишив ніяких рукописних творінь, але пам’ять і приклад його життя, щирої християнської діяльної любові житимуть у людській історії й історії Церкви завжди. Цього святого називають «скоропомічним» – він завжди поспішає на допомогу, причому абсолютно до всіх. Не вистачить і цілого дня, і навіть тижня, щоб оповідати про всі чудеса, які Господь явив людям через святого угодника Свого Миколая. Тому й величають його Чудотворцем.
 
А особливо на День святого Миколая чекає малеча – жоден інший день у році не приносить дітям стільки віри, радості й очікування чуда. І святий Миколай досі творить чудеса – зокрема і через кожного з нас. Незалежно від віку нам завжди приємно отримувати подарунки, а ще більше – нам приємно їх дарувати, творити добро, радість на благо іншим. Бо саме до цього покликана людина – до добра, любові, безкорисливості.
 
Молімося до святого Миколая Чудотворця, шануючи його пам’ять, життя, подвиг любові. Просімо, щоби він і нас навчив любити Бога й своїх ближніх, тихо творити добро й плекати віру в Бога, Який правдиво творить чудеса.

Зі святом!
 

Завершилось перебування на Тернопільщині ікони Пресвятої Матері-Покрови Богородиці

18 жовтня, завершилося перебування ікони Пресвятої Богородиці Покрови в храмі Святих Жон-Мироносиць УАПЦ (ПЦУ) с.Почапинці, Тернопільського р-ну, Тернопільської обл.

В цей день було звершено Божественну літургію у святій обителі.

Після Божественної літургії митрофорним протоієреєм отцем Романом Будзинським було відслужено молебень до Божої Матері – Покрови Пресвятої Богородиці, після чого відбулося прощання з святинею.

За час свого перебування з 14 жовтня по 18 жовтня 2020 р.Б. ікону відвідали багато православних прочан.

Увесь цей час біля ікони возносились посилені молитви за мир в Україні і збереження єдності Святого Православ’я.

Люди нескінченним потоком поспішали до Божої Матері з надією Небесної допомоги і заступництва.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Покров Божої Матері – це любов Її до нас, та любов, що сповнює серце милосердям

Молитва свята Покрови Пресвятої Богородиці

Заступнице краю нашого, Пресвята Богородице, радуйся, бо Ти своїм благоволінням вінчала Батьківщину нашу від давніх літ і посилаєш їй свою благодать! Не відніми від нас, Владичице, і нині милості Твоєї, поглянь на потреби наші і поможи своїм заступництвом.

О Пречиста Діво, Небесна Царице, Всемогутня Заступнице, неосоромлене наше уповання! Дякуючи Тобі за всі великі благодіяння, що з роду в рід народу нашому від Тебе явлені були, благаємо Тебе: збережи Україну нашу, всяке місто, село і країну, і нас, грішних і недостойних, від голоду, мору, землетрусу, потопу, вогню, меча, нападу чужинців і міжусобної боротьби. Пресвята Богородице, покрове землі нашої, спаси нас!

Амінь.

Покров Богоматері – це Її молитва за нас, що слабку, немічну нашу людську молитву робить сильною перед Престолом Божим. Покров Божої Матері – це любов Її до нас, та любов, що сповнює серце милосердям, і таким чином допомагає нам прокладати шлях до вічного спасіння.

Покров Богоматері, простертий над Церквою Христовою, як над Тілом Господа Ісуса Христа, осіняє і кожного, хто є членом цього Тіла, кожного сина і дочку Святої Христової Церкви.

Господь Ісус Христос перед Своєю смертю обіцяв учням, а через них усім християнам не залишати їх сиротами, і Богоматір теж обіцяла бути з ними завжди.

Якщо Сам Господь, за Його словом, називає Своїми братами і сестрами тих, хто чинить волю Отця Небесного (Мф. 12:5), то чи відмовиться назвати нас Своїми дітьми Мати Його.

У чому виявляється покров Божої Матері? Віруюче серце знаходить його в усьому, чим ми живемо. Ми бачимо його в нашому добробуті, в нашому здоров’ї, в наших успіхах, у наших звичайних земних радощах. Покров Богоматері виявляється і в тих скорботах, хворобах та випробуваннях, які Господу, Її Божественному Сину, угодно посилати нам задля нашого спасіння.

Божа Мати завжди з тим і  покров Її завжди з тим, хто вірний Її Синові, хто йде за Його покликом шляхом вічного спасіння. Вона, за словом святого Іоана Золотоустого, перша приймає Божественні дари і перша роздає ці дари й благословення людям, які шукають допомоги в Господа і милостей у Неї у своїх  повсякденних потребах.

Вона подає Свій материнський покров усім, хто жадає світлого Царства Небесного, де Вона стоїть перед престолом Божим, куди увійшли всі угодники, всі благочестиві слуги Божі, вірні Господові.

Ми просимо Богоматір у численних наших молитвах, з якими звертаємось до Неї, щоб Вона допомагала нам здійснити нелегкий шлях до вічного спасіння, подавала в наше серце дух молитов і покаяння, підтримала нас і не позбавила нас Свого покрову. Ми Її просимо і віруємо в Її материнську допомогу, благаючи в глибині  свого віруючого серця: “Не маємо іншої помочі, не маємо іншої надії, крім Тебе, Владичице!”

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Громада рішуче відреагувала на неканонічне рішення канонічного архієрея Тихона (Петранюка)

Українська релігійна громада (об’єднання людей одного віросповідання або його течії в місті, селі чи районі)сама вільно вирішує, до якого духовного центру вона належить. І має повне право змінити своє підпорядкування – це право захищене у статті 8 закону «Про свободу совісті та релігійні організації».

15 грудня 2018 року на Об’єднавчому соборі в Софійському соборі митрополитом Київським і всієї України та першим главою Православної церкви України був обраний митрополит Епіфаній.

6 січня у Стамбулі, в резиденції Вселенського патріархату на Фанарі, Вселенський патріарх Варфоломій урочисто вручив главі новоствореної Православної церкви України митрополитові Епіфанію томос про визнання канонічної автокефалії ПЦУ. Обидва предстоятелі спільно відслужили службу Божу. Україна сьогодні має свою Помісну Православну Церкву і українські віряни і священники поступово переходять до новоствореної Православної церкви України (ПЦУ).

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній неодноразово заявляв: «Двері нашої церкви відкриті для всіх». І відкидав можливість будь-якого примусу в зміні підпорядкування релігійних громад. «Насильницьке» долучення вірян і священиків до нової церкви – НЕПРИПУСТИМЕ. 

Що ж 11 жовтня 2020 р.Б. продемонстрували нам представники Тернопільсько-Бучацької єпархії ПЦУ, які за дорученням правлячого архієрея архієпископа Тихона (Петранюка) прибули до церкви Святих Жінок-Мироносиць с. Почапинці Тернопільського р-ну, Тернопільської області?

Невігласи, які поглибили велику прірву між людьми… Процедура залякування і шантажу – не спрацювала, не привела до бажання людей бути під управлінням Тихона (Петранюка) – канонічного архієрея з кримінальним минулим.

Люди спантеличені такими жорсткими заходами катування сільської парафії. Місцевий архієрей в ультимативній формі вимагав або визнати його і негайно перереєструвати СТАТУТНІ документи УАПЦ ТЄ та перейти в підпорядкування Тернопільсько-Бучацької єпархії ПЦУ, або отримати заборону до повного покаяння з усіма наслідками для мирян та отця-настоятеля.

Така авторитарна форма правління не виглядає, як батьківська турбота канонічного архієрея ПЦУ і таку поведінку по відношенню до пастви не можна назвати доброю.

Чи демонструє Владика Тихон цим високе єпископське служіння на благо Святої Православної Церкви і нашої Батьківщини – України, чи сповнене сили євангельської істини, миру і любові, правди і справедливості його архієрейське життя? Чи можливо Його Високопреосвященству самому саме час щиросердечно покаятись і знайти шляхи до примирення з віруючими людьми та духовенством?

Тим часом, громада парафії Святих Жон-Мироносиць разом з настоятелем Романом Будзинським, залишаючись невід’ємною частиною ПЦУ, як українська автокефальна православна парафія (УАПЦ) непохитно і твердо стоїть на позиції задекларованій недовірі керуючому Тернопільсько-Бучацькою єпархією ПЦУ Архієпископу Тихону (Петранюку Тарасу Івановичу) та смиренно очікує рішення Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого ЕПІФАНІЯ Митрополита Київського і всієї України.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Коментар настоятеля громади святих жінок-мироносиць УАПЦ (ПЦУ) о.Романа (Будзинського) з приводу неканонічної заборони

9 жовтня цього року керуючим Тернопільсько-Бучацької єпархії УПЦ (ПЦУ) архієпископом Тихоном (Петранюком) був виданий указ, де йдеться про заборону мене у священнослужінні на основі низки канонічних правил, які говорять про обмеження прав пресвітера та його підпорядкування єпископу.

Правило 31 Святих апостолів:

Якщо якийсь пресвітер, зневаживши власного єпископа, окремо буде збирати зібрання, і вівтар інший збудує, не викривши у суді свого єпископа в чомусь противному благочестю і правді: нехай буде позбавлений священничого сану як владолюбний, бо є крадієм влади. Так само нехай будуть позбавлені священства й інші клірики, які пристали до нього. Миряни ж нехай будуть відлучені від церковного спілкування. І це нехай буде після першого, другого та третього умовляння від єпископа.

Правило 39 Святих апостолів:

Пресвітери і диякони без волі єпископа нехай нічого не звершують. Бо йому довірені люди Господні, і він дасть відповідь за їхні душі.

Правило 55 Святих апостолів:

Якщо хтось із кліру образить єпископа, нехай буде позбавлений сану. «Бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов»(Діян. 23, 5).

Правило 5 Святого Помісного Собору Антіохійського:

Якщо якийсь пресвітер, чи диякон, зневаживши свого єпископа, відлучить сам себе від Церкви, і почне влаштовувати окремі зібрання, і поставить жертовник, а будучи прикликаним єпископом, не підкориться, не захоче підпорядковуватися йому, і бувши прикликаним один раз і вдруге, не послухає, такий нехай буде повністю виключений зі свого чину, і зовсім не може допущеним бути до служіння, тим більше сприйняти свою попередню честь. Якщо ж упертим буде, збурюючи Церкву і повстаючи проти неї, то як бунтівник нехай буде приборканий зовнішньою владою.

Правило 13 Святого Собору Константинопольського, що відбувся у храмі Святих апостолів, який називають Двократним:

Вселукавий, посіявши в Церкві Христовій насіння єретичного куколю, і бачачи, як він посікається на корені мечем Духа, вступивши на інший шлях злих підступів, заміряється безумством розкольників розсікати Тіло Христове; але і цей його підступ повністю упереджуючи, святий Собор нині визначив: якщо якийсь пресвітер чи диякон, через якісь обвинувачення, підозрюючи свого єпископа, раніше соборного дослідження і розгляду, і цілковитого осудження його, насмілиться відступити від спілкування з ним, і не буде підносити його ім’я у священних молитвах на літургіях, за церковним переданням, такий нехай буде підданий відлученню, і нехай позбудеться всякої священичої чести. Бо поставлений у чин пресвітера, що привласнює собі суд, митрополитам наданий, і раніше суду, сам по собі осуджувати свого отця і єпископа зважується, не достойний ні чести, ні найменування пресвітера. Послідовники ж таких, якщо вони із священства, також нехай будуть позбавлені своєї чести, якщо це ченці або миряни, нехай зовсім відлучаться від Церкви, доки не відкинуть спілкування з розкольниками, і не повернуться до свого єпископа.

Правило 34 227-ми святих отців, прийняті на п’ято-шостому (Трульському) Вселенському Соборі у Константинополі (691-692 рр.):

Оскільки священне правило ясно сповіщає і те, що злочини змови, або організації збіговиськ, повністю заборонені і зовнішніми законами; тим більше необхідно забороняти, щоби не бувало цього у Церкві Божій. То і ми намагаємося дотримуватися, щоб коли деякі клірики або ченці будуть викриті в тому, що вступають у змову, або у стовпище, або інтригуть проти єпископа чи інших причетників, нехай повністю виключаються із свого ступеня.

Як православний священик я з належною повагою ставлюся до сану єпископа, носієм якого є Високопреосвященний Тихон та єпархіальної організації, яку він очолює. Але ж виданий архієпископом Тихоном документ жодним чином мене не стосується. Церковні канони дійсно передбачають підзвітність і підвладність пресвітера єпископу. Але ні я особисто, ні церковна громада святих жон-мироночиць ніколи не ухвалювала рішення про входження до складу Тернопільсько-Бучацької єпархії УПЦ (ПЦУ), очолюваної архієпископом Тихоном.

За словом святого апостола Павла, «єпископ повинен бути непорочним» (1 Тимофію 3:2), «належить йому також мати добре свiдчення вiд зовнiшнiх, щоб не потрапити на ганьблення i в сіті неприязні диявольські» (там само, 3:7). Архієпископ Тихон (Петранюк) — людина складної долі. 13 грудня 2010 року єпископ Тихон був заборонений у священнослужінні та порахований на спокій рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, до якої він тоді належав. Станом на сьогодні архієпископ Тихон (Петранюк Тарас Іванович) фігурує у кримінальному провадженні, яке відкрите за статтею 190 ч.4 КК України (шахрайство).

Я приєднався до УАПЦ з юнацьких років і формувався як священнослужитель під впливом особистості Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Мефодія, який був і лишається для мене взірцем священнослужителя, якому вдалося зберегти свою вірність Христовій Правді. Я жодним чином не засуджую священиків, які сьогодні перебувають у юрисдикції архієпископа Тихона. Й одночасно відчуваю, що зберігаючи пам’ять про свого спочилого у Бозі вчителя, маю обрати інший шлях. Цю позицію розділяє і моя паства, яка щиро стурбована діями владики Тихона.  

За таких умов церковна громада св. жон-мироносиць ухвалила рішення шукати можливість екстериторіального канонічного підпорядкування, через надання парафії статусу ставропігії, тобто прямого церковного підпорядкування єпископу Києва.

Настоятель митр. прот. Роман Будзинський