Вічна пам’ять Блаженнішому Митрополиту Мефодію Предстоятелю Української Автокефальної Православної Церкви (2000-2015)

11 березня 2020 р.Б., в день 71-річниці від Дня народження Блаженнішого Мефодія Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля УАПЦ (2000-2015) секретар та душерозпорядник блаженоспочилого Владики – митрофорний протоієрей Роман Будзинський звершив заупокійну літію на могилі покійного біля Церкви Різдва Христового в м. Тернопіль.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!

Слово проповіді настоятеля храму Св. Жон-Мироносиць митр. прот. Романа Будзинського перед початком великого посту

Слава Ісусу Христу!

В часі, який невпинно біжить, ми спільно наближаємось і цього року, у Великий час, Час Великого Посту. Святі отці і Матір Церква, ці дні називає, як час духовної весни, коли наша душа, наш дух та наше серце, покликане пробудитися і наповнитися Богом та Божим світлом, у Божій благодаті.

Для того, щоб належно і правильно провести дні Великого посту є певні три правила, три засади.

Ці три правила є: молитва, піст та милостиня.

1. Ми входимо в час Великого Посту, як в час особливої молитви, зокрема покаянної молитви, до якої я хочу заохотити і запросити усіх віруючих людей, усіх наших парафіян та прихожан, усіх слухачів та читачів в цей час приготування до Пасхи Господньої, посвятити більше часу для Бога, для особистої розмови з Ним, бо молитва це ніщо інше, як глибоке особисте спілкування людини з Богом. Посвятімо Йому той час, читирьохдисятниці і відкриймо до Нього своє серце, свої думки, свої болі, свої рани, в Його руки вложімо усі наші потреби спілкуючись з Ним.

2. Друга умова це є сам піст, тобто стриманість.

Стриманість від усього що нас відволікає від особистого спілкування і зустрічі з Богом. Впродовж року ми часто нашою увагою є зверненні до втіхи нашого тіла при помочі розваг, різних наших зустрічах чи інших подій, які відбирають  нашу увагу, з нашого внутрішнього духовного світу, до світу який проминає. Даваймо у часі цього посту відмовимося від усього того що нас відволікає і розсіює. Пізнаймо свої духовні вади, станьмо до боротьби з нашими пристрастями, давайте відмовимо собі в тому що нас потягає і веде до гріха. Нехай оця воздержливість від зла буде нашим постом. Постом душі і тіла.

3. І милостиня, милосердя та добрі справи – це третя дуже важлива складова у часі Великого Посту. Творімо діла милосердя, звернімо наш погляд до потребуючих наших ближніх. Коли ми спілкуємося з Богом ми вчимося відчувати Його присутність в тих людях, які є потребуючими нашої уваги та турботи, навчімося бачити присутнього вічного живого Бога, який сказав, “те що ви зробили одному з Моїх найменших ви Мені зробили“, тому в тому часі творімо наші добрі діла.

Я бажаю усім глибокого духовного досвіду, досвіду відчутності блискості Бога, досвіду пробудження і духовного уздоровлення, досвіду милосердя та того досвіду, який ми називаємо Великим Постом.  

Нехай Господь Бог допоможе нам і зблизить нас до Себе!     

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Вічна пам’ять Вам, Ваше Блаженство… (ВІДЕО)

23 лютого 2020 року Божого на Тернопільщину доправили примірник факсимільного видання Пересопницького Євангелія — в пам’ять про Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви в п’яту річницю упокоєння Його Блаженства.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

 

Неділя про Митаря і Фарисея

9 лютого 2020 року Божого звершили Божественну літургію в Спасо-Преображенському соборі у Києві за участі настоятеля Церкви святих жон-мироносиць митрофорного протоієрея Романа Будзинського.

9 лютого. Неділя про Митаря і Фарисея. Трансляція я Божественної літургії зі Спасо-Преображенського собору.

Опубліковано Oleksandr Drabinko Субота, 8 лютого 2020 р.

Прес-служба Парафії святих жон-мироносиць

Всенічне бдіння у співслужінні з Високопреосвященнійшим Митрополитом Олександром

8 лютого 2020 року Божого, на запрошення Митрополита Переяславського та Вишневського Олександра (Драбинко), у стінах Свято-Преображенського Храму м. Києва митрофорний протоієрей о. Роман Будзинський в співслужінні з духовенством звершили всенічне бдіння.

Опубліковано Oleksandr Drabinko Субота, 8 лютого 2020 р.

Спаси Господи всіх за спільну молитву, всім Ангела Хоронителя!

Різдво – свято Божої любові!

Возлюблені брати та сестри!

Сьогодні, у дусі нашої віри та молитви, думкою линьмо до міста Вифлиєм, де народився наш Господь Спаситель, Ісус Христос!

У цю святкову, Різдвяну Ніч, кожен із нас нехай уподібнеться, озброється простотою та скромністю пастушків, духовним багатством та мудрістю Східних Царів. І ось коли ми будемо зодягнені у ці чесноти, почуємо ангельську пісню «Слава Вовишніх Богу і на землі Мир між людьми благовоління…».

Приходячи віддати поклін та принести свої молитви младенцю Христу, ми зігріли Його теплом наших сердець, полум’ям нашої любові, обгорнули убогість та холод Господніх ясел у Різдвяний час, Богонемовля дає нам надію, приносить нам силу, радість та мир.

Він є сенс нашого життя. Тож нехай потік благодаті народженого Спасителя наповнить наші серця, і хай з нього народиться нова Людина, створена на образ і подобу Божу у праведності та Святості!

Вітаючи кожного із Вас з Різдвом Христовим бажаю:

Куті смачної,

Коляди гучної,

Щасливого Різдва,

Та на весь рік добра!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Митрофорний протоієрей Роман (Будзинський)

Настоятель парафії Святих Жон-Мироносиць ПЦУ ТЄ

2020 року Божого

 

 

 

 

Преподобні і богоносні отці – моліть Бога за нас!

“Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і я заспокою вас…” – говорить Господь закликаючи нас до молитви, до покаяння та до Богу угодного життя. 
 
Христос будучи на землі людиною посіяв поміж нами зерно праведності, яке ми повинні вирощувати, поливати слізьми покаяння, зрошувати побожними ділами, леліяти любов’ю, щоб це зерно проросло і дало достойні плоди нашого спасіння.
 
Слухаючи заклик Христів ми спасаємось, ми набираємось Божої Благодаті, стаємо носіями Святого Духа і тим здобуваємо собі Царство Небесне.
 
Нехай молитва лине із наших сердець; нехай ми, приклоняючись перед святими мощами віднайдемо у Бога і у святих мир, здоров’я усім нашим рідним, зцілення від хвороб та спасіння душ.
 
Сьогодні, у храмі Святих Жінок-Мироносиць с.Почапинці Тернопільського району, Тернопільської області де перебувають мощі 12-ти святих землі української – настоятелем о.Романом (Будзинським) було піднесено молитви до святих-отців ВАРСОНОФІЯ ХЕРСОНСЬКОГО та ІОВА УГОЛЬСЬКОГО.
 
Преподобні отці ВАРСОНОФІЙ та ІОВ, МОЛІТЬ БОГА ЗА НАС! АМІНЬ!
Христос Воскрес!
Воістину Христос Воскрес!
 
Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Унікальну святиню привезли на Тернопільщину

12 мощей святих привезли на Тернопільщину. Унікальна святиня перебуватиме тут лише кілька днів. Помолитися та попрохати заступництва у святих можна у храмі Жон-Мироносиць села Почапинці.

Вперше на Тернопільщину зі столиці привези мощі 12 святих. Це відбулося за ініціативи Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія. Помолитися біля святині можна у храмі Жон-Мироносиць у Почапинцях.

Мощі часто називають живими іконами. Вірять, що вони можуть зцілювати. Власне через те, багато вірян приходить до храму, щоб випрохати у святих – найважливішого.

Мощі святих перебуватимуть в храмі до 19 травня. Він відчинений щодня з 9 до 20:00 години вечора.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Київська православна митрополія 1686 року

У Святій Софії відбулась Міжнародна експертна конференція «Юрисдикційний статус Київської православної митрополії у 1686 році: богослов’я, канонічне право та культурно-історичний контекст»

31 січня 2019 року в стінах Святої Софії м. Києва відбулась Міжнародна експертна конференція, організована відділенням релігієзнавства Інституту філософії НАН України, Інститутом історії України НАН України, Українським католицьким університетом, програмою «Київське християнство», Національним заповідником «Софія Київська», Київською православною богословською академією, Інститутом геополітичного виміру, Відкритим православним університетом Святої Софії-Премудрості, Київським Богоявленським Ставропігійним Братством, Фондом пам’яті Блаженнішого митрополита Мефодія.

Ростислав Павленко, кандидат політичних наук, директор Національного інституту стратегічних досліджень, виступив з вітальним словом і наголосив на важливості проведення таких конференції. Він висловив сподівання, що й у подальшому серійно проводитимуться такі важливі заходи для покращення взаємодії суспільства та церкви в усіх подіях життя.

«Зробивши важливий і незворотній крок, Україна отримала свою незалежну православну церкву. Однак її утвердження та розвиток — найголовніша взаємодія із суспільством. Новий підхід полягає у тому, щоби церква була разом із своїм суспільством в усіх подіях життя. Також важливим є те, що у нас попереду. Хочу привітати всіх учасників цієї конференції, і дуже добре, що планується серія важливих заходів. Залишається багато ще невисловленого та невисвітленого в богословському історичному аспекті й у питаннях взаємосприйняття нинішнього та минулого і на цій основі — розуміння та проектування майбутнього. Якщо для багатьох в Україні це питання належності до віри або до певної конфесії, питання експертного вивчення, просто зацікавленості історії, на жаль, для агресора-Росії це питання впливу на українське суспільство, питання реалізації гібридної агресії, питання недопущення того, що ми всі зробили минулого року. Недопущення того, що було розірвано ще одну склепу, як вони кажуть, яка притягує Україну до Росії. І тут цілеспрямовано було сказано, що не лише в 1686 році, а й йдеться про речі набагато глибші, які тісно пов’язані з політичним життям і тодішнім XVII століттям, і, на жаль, нинішнім XXI століттям і тією світоглядною парадигмою, що тоді були в Україні тогочасній і Московщині, які спостерігаємо і в сучасній Україні, яка просто хоче жити, розвиватися, і Росії сьогоднішній, яка намагається нав’язати свій спосіб бачення світу. Тому я хочу побажати успіхів усім, подальшим форумам і конференціям. Хочу наголосити, що вивчення історії та історичних документів — важлива річ», — сказав Ростислав Павленко.

Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря), професор Київської православної богословської академії, звернув увагу на незаконність приєднання Київської Митрополії в 1686 році, на цьому наголошували від початків боротьби за автокефалію української церкви. Це була ключова теза з моменту української революції, коли з’явилися перші групи духовенства та мирян, які потім сформувалися в Українську Автокефальну Православної церкву. «Також важливо пам’ятати, — зауважив владика Євстратій, — що це не був одномоментний акт, який стався саме цього року, бо від самого початку політичного поглинання Гетьманщини і намагання інтегрувати українську державу в Московське Царство, а потім — у Російську імперію. Релігійна складова була беззмінно присутня тут. Березневі статті про Юрася Хмельниченка згадуватимуть ще не раз, і, до речі, мені прийшла така думка, що ця формула широкої автономії самоуправління і тому подібне, як часто кажуть, їх придумали в 90-ті. Ні. Якщо підняти березневі статті, там написано, що Митрополит Київський має перебувати під благословенням Патріарха Московського, а в духовні свої права Патріарх не втручатиметься, лише визнайте нашу зверхність. Оця концепція ще відтоді почалася. Якби Україна мала власну державність в ті часи, то цілком очевидно, що й українська церква мала би свою визнану автокефалію ще в ті часи», — наголосив Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря).

Андрій Юраш, кандидат політичних наук, директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України, повідомив присутнім, що 30 січня 2019 року відбулася реєстрація статуту нової помісної церкви, а 30 листопада 2018 року — зареєстровано Ставропігію (представництво) Вселенського патріархату в Україні. Ці дві події підтверджують, що українське православ’я живе в новому вимірі — не тільки в значенні ідентифікації, а й в значенні інституціональному.

Митрофорний протоієрей Роман (Будзинський), духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, під час дискусії висловив думку щодо піднятих питань експертним товариством. «Київська православна митрополія 1686 р., яка втратила юридичний незалежний статус, справедливо відновлена 2019 року. Історичні перипетії часу державотворення та незалежної церкви болюче проходять через століття поневірянь і мук українського народу. Через призму часу ми бачимо неодноразові спроби проголошення незалежності держави та спроби утворення Української Автокефальної Православної церкви. Сьогодні, формуючи вже новітню історію України, ми повинні робити висновки з минулого та впевнено дивитись у майбутнє, невідступно дотримуючись інтересів своєї Держави, своєї Церкви та свого Народу», — сказав отець Роман Будзинський.

Джерело Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія