“Дякуємо Господу, що дарував нам свободу!” – вітання Епіфанія з Днем Незалежності (відео)

Предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній привітав українців із Днем Незалежності.

“Усьому українству сьогодні – найсердечніші вітання з Днем Незалежності України! Дякуємо Господу, що Він благословив буття нашого народу, дарував нам свободу, благословив мати державну й духовну незалежність”, – йдеться в привітанні.

Він побажав усім миру та єдності.

“По особливому сьогодні звучать для нас такі звичні слова “мир” і “єдність”. Справедливого миру та відновлення єдності України – цього прагнемо всі ми і просимо Бога в молитві.

Бо державність наша здобута ціною жертовності попередніх поколінь українців та наших сучасників – героїв Небесної сотні та наших захисників, які боронять на Сході України нашу свободу. Маємо бути гідні їхнього подвигу”, – зазначив Блаженнійший.

Він закликав усіх молитися за перемогу та єднання українського православ’я у Помісній Церкві.

“Сьогодні помолімося спільно за єдність нашого народу, за перемогу і справедливий мир, за єднання українського православ’я у Помісній Церкві. Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!” – йдеться у вітанні.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ – МИТРОПОЛИТ МЕФОДІЙ

“Йти українським шляхом, бути вірним українській ідеї це хрест. Але це і благословення Боже. Нам важко. Але історичні випробування попускаються нам Богом через Його особливу любов до України. Адже Бог випробовує тих, кого любить, про це свідчить уся біблійна історія”.

З проповіді Блаженнішого Митрополита МЕФОДІЯ, Предстоятеля УАПЦ (2000-2015),

виголошеної у Кафедральному Соборі святого апостола Андрія Первозванного, Київ, 2010 р.Б.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Молимось за всіх – пам`ятаємо кожного!

Настоятель парафії Святих Жон-Мироносиць митрофорний протоієрей Роман Будзинський під час панахиди підніс молитву за братів, що поклали свої молоді життя за Україну і кожного з нас.

ВІЧНА ПАМ`ЯТЬ

Перемир’я на війнах зазвичай оголошуються після загострень. Так і зараз. Липень став одним із “найкривавіших” місяців 2020 року на фронті – загинули вісім українських воїнів (більше було в січні й березні – 11 та 12 відповідно).

Тристороння контактна група домовилася про “додаткові заходи щодо посилення режиму припинення вогню” після трагічних подій під Зайцевим, коли полягли одразу троє українських морпіхів. Спершу солдати Путіна віроломно обстріляли евакуаційну групу ЗСУ, що йшла забирати загиблого – потім Путін погодився на “режим тиші”.

Загалом протягом липня ми нарахували 343 обстріли (підрахунок “Новинарні” на основі повідомлень пресцентру штабу ООС і МОУ). В середньому – 11 обстрілів щодня. При тому що в останні п’ять днів місяця фіксувалися 1-2 “пострілювання”.

Для порівняння: за даними штабу ОС, у червні ворог вчинив по позиціях українських військ 337 обстрілів, у травні – 355, у квітні – 312, у березні – 292, у лютому – 279.

Красномовна також кількість поранених у липні – 45 (у червні – 46, травні – 49, квітні – 31, березні – 74, лютому – 26).

Із восьми бійців, які не дожили до перемир’я, шість полягли на Донеччині, двоє – в Луганській області.

Шість українських смертей – наслідок обстрілів (зокрема дві – робота ворожих снайперів). Два воїни підірвалися на вибухових пристроях.

“Двохсоті” були в 137-му окремому батальйоні морської піхоти (троє), 1-му і 503-му окремих батальйонах морської піхоти, у 24-й і 30-й механізованій бригадах, у 79-й десантно-штурмовій бригаді.

Наймолодшому – 18, найстаршому – 41.

Олег Шило, Тарас Матвіїв, Євген Чумаченко, Дмитро Красногрудь, Микола Ілін, Ярослав Журавель, Василь Кравченко, Артем Козій – вони загинули за Україну і за її перемогу.

Пам’ятаймо їхні імена та їхній подвиг!

Послання Предстоятеля з нагоди 1032-ліття Хрещення Руси-України і 400-ліття рукоположення святителя Іова на Митрополита Київського і всієї Руси та відновлення ієрархії православної Київської Митрополії

Послання

Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України

з нагоди 1032-ліття Хрещення Руси-України

і 400-ліття рукоположення святителя Іова на Митрополита Київського і всієї Руси та відновлення ієрархії православної Київської Митрополії (1620 р.)

 

Дорогі браття і сестри!

Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю усіх вас з визначною подією для Української Православної Церкви і всього українського народу – 1032-ю річницею Хрещення Руси-України!

Зміст та вагомість цієї події можемо порівняти із значенням для кожного з нас особисто прийняття Таїнства Хрещення. Адже як для кожної людини, яка приймає його, воно стає другим народженням, так і для всього нашого народу Хрещення, звершене за повелінням та особистим прикладом благовірного князя Володимира, відкрило двері до пізнання Істини та до життя згідно із Законом Божим, до зростання у чеснотах та до побудови держави своєї на засадах правди і любові до ближніх.

Беззаперечним історичним фактом є те, що слово євангельської проповіді було промовлене в українських землях ще в часи апостольські. Святий апостол Андрій Первозванний за жеребом був посланий проповідувати у краї причорноморські. Тож, виконуючи свою місію, він прибув до Криму, а потім, як свідчить літопис, вирушив вгору Дніпром.

Київський Собор, який відбувався 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви, 400-ліття чого ми нині також вшановуємо, – у таких словах ствердив апостольське походження християнства на українській землі: «Святий апостол Андрій – перший Архиєпископ Константинопольський, Патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол».

Від часу цієї першої проповіді неперервно слово Христове благовіствувалося в українських землях. Християнські громади, а потім навіть цілі єпархії, діяли у Криму та північному Причорномор’ї, слово Боже ширилося далі на північ, так що вже у другій половині IX століття князь Київський Оскольд сам прийняв хрещення з іменем Миколай і розпочав хрещення своєї держави, за що постраждав і прийняв мученицький вінець. Протягом цілого наступного століття християнство продовжувало ширитися в землях Руси, і бабця святого Володимира, княгиня Ольга, як досвітня зірка провіщає початок дня – особистим наверненням і християнським життям та сприянням проповіді підготувала подію остаточного утвердження Руси-України в Христовій вірі через Хрещення 988 року.

Отже, і особисте хрещення великого князя Володимира, і хрещення Києва та всієї Руси були підготовлені попередніми століттями проповіді, подвижництва, сповідництва та мучеництва. Вони були усвідомленим вибором – вийти від темряви до світла, змінити своє життя, послідувати заповідям Закону Божого.

Однак те, що православне християнство і до князя Володимира вже було глибоко вкорінене в Руси, ніяк не применшує, а навпаки – підкреслює та звеличує особистий подвиг нашого великого просвітителя. Бо він не лише сам особисто пізнав істину, але з допомогою Божою докорінно змінив основи давньої Київської держави, поклавши, як наріжний камінь у її розбудову, настанови слова Божого і науку Церкви Христової.

Цим він подає приклад своїм нащадкам – і нам, і всім поколінням українського народу. Бо якщо бажаємо розбудовувати свою державу на благо, щоби праця наша була успішною і давала плоди добрі не лише для життя у віці цьому, але приводила і до спасіння та життя вічного – то маємо вчитися у нашого просвітителя. Бо він і пристрасті свої вгамував, і милосердя навчився, і ставши християнином – був ним не лише за іменем, але жив за заповідями Божими й інших навчав словом та власним прикладом. Він дбав про єдність свого народу, прагнув миру та добрих відносин з усіма сусідніми народами, але при потребі міцно стояв, обороняючи Русь від супротивників.

Саме тому ми і святкуємо день Хрещення Руси-України сьогодні, сполучаючи його з днем пам’яті рівноапостольного князя Володимира – бо цей святий є ніби хрещеним батьком для всього нашого народу, він своїм прикладом надихає нас так само жити за вірою та на християнських засадах розбудовувати наше суспільне і державне життя. Тому разом зі святителем Київським Іларіоном Русичем словами його «Слова про Закон і Благодать» сьогодні до благовірного князя Володимира, нашого батька і хрестителя, звертаємося, виголошуючи: «Встань, о чесная главо, з гробу твого, встань! Струси сон! Не вмер бо єси, а спиш до спільного всім устання. Встань! Не вмер єси, бо годі тобі вмерти, увірувавши в Христа, Життя всього світу. Струси сон, возведи очі, поглянь, якої тебе честі Господь там сподобив і на землі не безпам’ятного зоставив […]

Поглянь на онуків твоїх і правнуків, як живуть, як хранить їх Господь, як благовір’я додержуються, заповіданого тобою, як у святі церкви учащають, як славлять Христа, як поклоняються імені Його! Поглянь же і на город, як сяє величчю! Поглянь, як церкви квітнуть! Поглянь, як християнство росте! Поглянь, як город іконами святих освітлюється і виблискує, як тиміаном пахне, як хвалами і богослужіннями і співом святим олунюється!

І се все бачучи, возрадуйся і возвеселися і восхвали благого Бога, всього сього Сотворителя. Хай і не тілом, так духом дає тобі Господь побачити все се. Тим бо радуйся і веселися, що насіння твоєї віри, посіяне тобою, не висушилося спекою невір’я, а дощем Божої помочі зволожилося і рясно розбуялось».

Такими словами хвалячи нашого рівноапостольного просвітителя, маємо і самі гідно трудитися. Щоби віра наша християнська православна – зміцнювалася, щоби життя наше – відповідало цій вірі та на ній утверджувалося, щоби живучи, трудилися і дбали ми не лише про себе і про сьогоднішній день, але працювали на благо ближніх і всього українського народу та заради осягнення блаженного життя вічного. Бо все земне – мине, але від того, як потрудимося у віці цьому, виконуючи заповіді Божі, залежить, яке вічне життя, блаженне чи у тіні смертній, ми успадкуємо.

Разом зі святителем Іларіоном Русичем молитовно звернімося знову до рівноапостольного великого князя Володимира: «Помолися за землю свою і за людей тих, над якими благовірно владарював. Хай сохранить їх Бог у мирі й у благовір’ї, переданім тобою! І хай славиться в них правовір’я! І хай відкидається всіляке єретицтво! І хай убереже їх Господь од всілякого бойовища й полоніння, од голоду і всілякої скорботи й туги!»

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні, окрім річниці Хрещення Руси-України, ми згадуємо також 400-ліття рукоположення святителя Іова (Борецького), ігумена Михайлівського Золотоверхого монастиря, на Митрополита Київського і всієї Руси, та відновлення ієрархії православної Київської Митрополії (1620 р.). Чверть століття православні Руси-України жили, поставлені ніби поза законом, позбавлені прав, без ієрархів, які, полишивши канонічну підлеглість Православній Матері-Церкві та Вселенському Патріарху, підкорилися іншому престолу.

Однак і у цих випробуваннях, маючи часом лише одного православного єпископа, зазнаючи утисків від влади – миряни, козаки, чернецтво та духовенство Київської Митрополії залишалися вірними Православній Церкві. І Господь зглянувся на їхнє терпіння та сповідництво, надихнув українське козацтво на чолі з побожним гетьманом Петром Сагайдачним стати міцно в обороні Православ’я. На прохання духовенства, козацтва та всіх вірних Єрусалимський Патріарх Феофан ІІІ, що подорожував через Київ та мав повноваження від Вселенського Патріарха, у серпні та вересні 1620 року рукоположив ігумена Михайлівського Золотоверхого монастиря Іова (Борецького) на митрополита, а обраних шістьох кандидатів – на єпископів.

Відтак православна Київська Митрополія відродилася, що дало поштовх духовному, богословському та просвітницькому розвитку українського народу, символом чого є славетна Могилянська доба. Також ця подія є одним з наріжних каменів, на яких зросла і утвердилася наша Помісна Українська Православна Церква. Тому, пам’ятаючи своє історичне коріння, вшануймо молитвою та словами вдячності наших попередників і так само, як і вони, твердо тримаймося Православ’я!

Дорогі брати і сестри!

Піднесімо сьогодні, у день свята, коли Україна наша знову перебуває перед лицем випробувань, зазнаючи нападу чужинців та незгоду в народі, до Христа Спасителя слова молитви, залишені нам святителем Київським Іларіоном: «Владико, Царю і Боже наш, високий і славний Чоловіколюбче! […] Не попускай на нас скорботи і голоду, і наглих смертей, вогню, потопу! Хай не одпадуть од віри нетверді вірою! Скупо покарай, а щедро помилуй! Легко врази, а милостиво зціли! Трохи опечаль, та зразу і звесели!

Бо не терпить наше єство довго зносити гнів Твій, як сухе бадилля вогонь! Отож стримайся, змилосердься! Бо ж властиво Тобі милувати і спасати. Продовж милість Твою до людей Твоїх!

Раті проганяючи, мир утверди, сусідів смири, голоди вгамуй, володарів наших зроби грізними для сусідів, начальників умудри, міста розсели, Церкву Твою зрости, насліддя Своє збережи, мужів і жон і немовлят спаси, сущих в рабстві, в полоні, в путах, в дорозі, в плаванні, в темницях, в голоді й спразі, в злиднях – усіх помилуй, усіх потіш, усіх обрадуй, радість творячи їм, і тілесну і душевну, молитвами Пречистої Твоєї Матері, і святих Небесних сил, і Предтечі Твого Хрестителя Іоанна, апостолів, пророків, мучеників, преподобних, і всіх святих молитвами, умилосердься над нами і помилуй нас!

Хай милістю Твоєю будемо пастися в єдності віри, вкупі, весело і радісно! Славимо Тебе, Господа нашого, Ісуса Христа, з Отцем і з Пресвятим Духом, Трійцю нероздільну, Єдинобожественну, що царює на Небесах і на землі, над ангелами і людьми, над усім створеним, видимим і невидимим, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Епіфаній,

Митрополит Київський і всієї України

28 липня 2020 р., м. Київ

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

 

Тернопільська чудотворна Ікона Матері Божої

У другу Неділю після П’ятидесятниці вшановують пам’ять Всіх Святих Землі Української та відзначають святкування Чудотворної Ікони Божої Матері Тернопільської. У цей сповнений благодаті день вітаємо усіх вірних Тернопільської єпархії ПЦУ зі святом і бажаємо щоб образ Божої Матері Тернопільської оберігав Вас і Ваших близьких повсяк час.

Тернопільська Чудотворна ікона Божої Матері – одна з найбільших автентичних святинь українського православ’я. В центрі міста Тернополя, на розі вулиць Руської і митрополита Мстислава милує око старовинний храм оригінальної архітектури – церква Різдва Христового, або, як її ще називають – Середня. В цьому ж храмі знаходиться  чудотворна Ікона Тернопільської Божої Матері. Цю ікону передала храмові побожна родина тернопільського шевця Маркевича, який мешкав над ставом. Саме у цій хаті під час Великого посту 1730-го заплакав образ Матері Божої. Церковна комісія підтвердила істинність чуда. Митрополит Афанасій Шептицький своїм декретом 15 липня проголосив образ чудотворним і встановив її празник на день Покрови Матері Божої.

Вона і до сьогоднішніх днів перебуває в Храмі Різдва Христового, а також пам’ятником архітектури XVII ст. Про чудесні зцілення від ікони свідчать численні дари вдячності.

В часи коли настоятелем храму Різдва Христового був Блаженійший Мефодій Митрополит Київський і всієї України Предстоятель УАПЦ ікону Матері Божої із вівтаря було перенесено у середню частину храму для більш доступного поклоніння віруючих.

В знак подяки Блаженійший Мефодій з прихожанами храму прикрасили ікону Богородиці різьбленою та позолоченою рамою, а також, незадовго до смерті, Владика Мефодій особисто з проектував та контролював встановлення мармурового кивоту для чудотворної ікони.


Чудотворна Ікона Божої Матері Тернопільської

Молитва До Тернопільської Чудотворної Ікони Божої Матері

О, світу Заступнице, Царице Неба і Землі, безустанна наша Молитвинице, чи є таке місце, де б не проявилась милість Твоя. До Тебе взивали батьки наші і були почуті, на Тебе надію покладали і не були осоромлені. Не відвертайся і від нас, грішних та немічних, що перед святим чудотворним Твоїм образом наболівші серця приклонивши, молитви гарячі возносимо, оспівуючи дивні знамена Твої, в місті Тернополі явлені. Благаємо, Милосердна Мати, будь і надалі повсякчасною нашою Хоронителькою. Як птаха в негоду, рятуючи пташенят,прикриває їх крилами, так і Ти, Приблага і Пречиста, покрий Покровом святим Своїм місто наше, землю нашу і всіх людей Своїх, рятуючи від бід та скорбот.

О, Мати Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа, прийми щиросердні материнські моління за дітей добрих і прикрих, жон та мужів, а мужів за жон своїх, а найперше чисті благання дітей за батьків і збереження родинного вогнища та сповни прохання їхні, нехай запанує злагода і любов між ними, бо як не Ти, Всеблагая, то хто ж допоможе.

Дай, Всесильна Владичице, ревність, мудрість і мужність пастирям Православним, щоб засівали ниву сердець наших словами вічної правди, щоб просвітили нас прикладом життя по вірі. Церкву Свою Святу розшири від розколів і єрисей вбережи. Щоб було одне стадо і один пастир. Державу утверди, військо зміцни, щоб безсилими стали потуга недругів, миром їх осіни; правителям премудрість, чесність і совість низпошли; щоб врозумились і пізнали Бога Істинного і його церкву Православну; народ просвіти світлом вчення Христового, щоб серця наші були плотяними, а не кам’яними, і до покаяння та направлення життя приведи, щоб принесли ми гідні плоди віри і добрих діл та заслужено удостоїлись Небесного Царства. Де в купі з усіма Святими прославимо всечесне і величне ім’я. В Тройці славимо Бога: Отця, Сина і Святого Духа. Амінь.

Прес-служба парафії святих Жон-Мироносиць

У храмі Гроба Господнього у Єрусалимі зійшов Благодатний вогонь

У храмі Гроба Господнього у Єрусалимі зійшов Благодатний вогонь. Її пряма трансляція здійснюється рядом українських телеканалів.
 
Чин сходження Благодатного вогню звершив у кувуклії (каплиці) Гроба Господнього Єрусалимський патріарх Феофіл. Церемонію щороку проводять у Велику Суботу перед Великоднем грецький Єрусалимський православний патріархат і Єрусалимський патріархат Вірменської апостольської церкви.
 
Для участі у церемонії до Єрусалиму прибули представники близько 20 церков. Винесення Благодатного вогню символізує воскресіння Ісуса Христа.
 

 

Відбулася хресна хода навколо храму Гроба Господнього. Патріарх Єрусалимський Феофіл наразі зайшов у храм, де має зійти Благодатний вогонь.

Як повідомлялося, цьогоріч через пандемію коронавірусу сходження Благодатного вогню в Єрусалимі відбудеться без присутності паломників та з обмеженою кількістю учасників.

Благодатний вогонь цього року буде за спеціальною процедурою доставлятися до всіх православних вірян у різних країнах, зокрема й України.

Джерело УКРІНФОРМ

Вічна пам’ять Блаженнішому Митрополиту Мефодію Предстоятелю Української Автокефальної Православної Церкви (2000-2015)

11 березня 2020 р.Б., в день 71-річниці від Дня народження Блаженнішого Мефодія Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля УАПЦ (2000-2015) секретар та душерозпорядник блаженоспочилого Владики – митрофорний протоієрей Роман Будзинський звершив заупокійну літію на могилі покійного біля Церкви Різдва Христового в м. Тернопіль.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!

Слово проповіді настоятеля храму Св. Жон-Мироносиць митр. прот. Романа Будзинського перед початком великого посту

Слава Ісусу Христу!

В часі, який невпинно біжить, ми спільно наближаємось і цього року, у Великий час, Час Великого Посту. Святі отці і Матір Церква, ці дні називає, як час духовної весни, коли наша душа, наш дух та наше серце, покликане пробудитися і наповнитися Богом та Божим світлом, у Божій благодаті.

Для того, щоб належно і правильно провести дні Великого посту є певні три правила, три засади.

Ці три правила є: молитва, піст та милостиня.

1. Ми входимо в час Великого Посту, як в час особливої молитви, зокрема покаянної молитви, до якої я хочу заохотити і запросити усіх віруючих людей, усіх наших парафіян та прихожан, усіх слухачів та читачів в цей час приготування до Пасхи Господньої, посвятити більше часу для Бога, для особистої розмови з Ним, бо молитва це ніщо інше, як глибоке особисте спілкування людини з Богом. Посвятімо Йому той час, читирьохдисятниці і відкриймо до Нього своє серце, свої думки, свої болі, свої рани, в Його руки вложімо усі наші потреби спілкуючись з Ним.

2. Друга умова це є сам піст, тобто стриманість.

Стриманість від усього що нас відволікає від особистого спілкування і зустрічі з Богом. Впродовж року ми часто нашою увагою є зверненні до втіхи нашого тіла при помочі розваг, різних наших зустрічах чи інших подій, які відбирають  нашу увагу, з нашого внутрішнього духовного світу, до світу який проминає. Даваймо у часі цього посту відмовимося від усього того що нас відволікає і розсіює. Пізнаймо свої духовні вади, станьмо до боротьби з нашими пристрастями, давайте відмовимо собі в тому що нас потягає і веде до гріха. Нехай оця воздержливість від зла буде нашим постом. Постом душі і тіла.

3. І милостиня, милосердя та добрі справи – це третя дуже важлива складова у часі Великого Посту. Творімо діла милосердя, звернімо наш погляд до потребуючих наших ближніх. Коли ми спілкуємося з Богом ми вчимося відчувати Його присутність в тих людях, які є потребуючими нашої уваги та турботи, навчімося бачити присутнього вічного живого Бога, який сказав, “те що ви зробили одному з Моїх найменших ви Мені зробили“, тому в тому часі творімо наші добрі діла.

Я бажаю усім глибокого духовного досвіду, досвіду відчутності блискості Бога, досвіду пробудження і духовного уздоровлення, досвіду милосердя та того досвіду, який ми називаємо Великим Постом.  

Нехай Господь Бог допоможе нам і зблизить нас до Себе!     

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Вічна пам’ять Вам, Ваше Блаженство… (ВІДЕО)

23 лютого 2020 року Божого на Тернопільщину доправили примірник факсимільного видання Пересопницького Євангелія — в пам’ять про Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви в п’яту річницю упокоєння Його Блаженства.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць