Соборування – таїнство зцілення душі і тіла

Таїнство зцілення душі й тіла — такими словами можна передати сутність цього таїнства, назва якого пішла від практики його звершення декількома священиками — “собором”.

Призначення таїнства Соборування — цілковите зцілення людини. У молитвах, що читаються при звершенні таїнства, неодноразово звертаються до Бога прохання про прощення гріхів страждучого та про його одужання. Саме тілесне зцілення у молитвах таїнства ставиться у залежність від зцілення душевного, для якого необхідне покаяння, тобто прощення гріхів, поєднане з твердою обіцянкою виправити своє життя відповідно до заповідей Божих.

Для звершення таїнства використовується єлей (олія, за можливістю — оливкова). Єлей — один з найдавніших релігійних символів. З сивої давнини це був не тільки їстивний продукт, але й лікувальний засіб, і рідина для світильників, і косметичний засіб. Достаток олії сприймався як ознака благословіння Божого. Єлеєм натирали тіло, змащували волосся. Єлеєм помазували на служіння священиків та царів.

Ще святі апостоли помазували єлеєм хворих, молячись про їхнє зцілення. Про це пише апостол Яків: Хворий якщо хто з вас, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазав єлеєм в ім’я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і підніме його Господь; і якщо він зробив гріхи, простяться йому (Якова 14:15). З цього тексту видно, що вже в апостольські часи була практика помазування хворих єлеєм, проте важливо зазначити, що зцілююча сила приписується не самій олії, а “молитві віри”. Наслідком цієї священодії, за словами апостола, є зцілення тіла й прощення гріхів.

Традиційно відправляють це таїнство декілька священиків, не обов’язково сім. Проте у виключних обставинах може відправити і один священик.

Чи прощаються при Соборуванні гріхи? Поза сумнівом, так, якщо людина внутрішньо кається в них, – адже саме з прохання про прощення гріхів починаються молитви про зцілення. Проте важливо пам’ятати, що для каяття у таких серйозних гріхах, які несумісні з перебуванням у Церкві (таких як вбивство, в т.ч. аборти, блуд та перелюб, в т.ч. життя у так званому “цивільному шлюбі” без реєстрації, та відпадіння від віри у різних формах, в т.ч. звернення до інших релігійних практик, до гадалок та “цілителів”, викликання духів, різні форми магії та окультизму, та інші тяжкі гріхи по відношенню до ближніх) — необхідне таїнство Покаяння, тобто сповідь. Сповідь та покаяння для людини, що вчинила тяжкі (“смертні”) гріхи, є власне таїнством повернення, знову приєднанням до Церкви. І зовсім невірним є уявлення про те, що нібито у Соборуванні прощаються виключно забуті гріхи. У молитвах таїнства ніде не йдеться спеціально про “забуті” гріхи, зажди мова йде про повне та цілковите прощення та зцілення.

Соборування не гарантує зцілення. Все залежить виключно від волі Божої, і ми не спроможні змусити Його зробити так, як вважаємо за потрібне. Як пише протопресвітер Олександр Шмеман, згадуючи про те, як під час Свого земного життя Ісус Христос спочатку прощав гріхи людям, яким потім дарував зцілення, “справжнє зцілення людини полягає не в відновленні — на якийсь термін! – її фізичного здоров’я, а у зміненні, справжньому перетворенні її сприйняття хвороби, страждань і власне смерті… Ціль таїнства у зміні самого розуміння, самого прийняття страждань і хвороби, у прийнятті їх як дару страждань Христових, які Він перетворив на перемогу”.

Над ким відправляється таїнство? З апостольського послання бачимо, що йдеться про таких хворих, які самі не можуть прийти до священика. Однак вже з давнини (з IV ст.) відома практика відправи Соборування не вдома у хворого, а у церкві. Пізніше на Заході Соборування стали розуміти як “останнє помазання”, відправляючи його виключно над тими, хто помирає. Для такого розуміння нема підстав, бо ціллю Соборування є зцілення людини, а не передсмертне напуття.

Досі серед православних богословів немає однозначної думки про те, чи можна відправляти Соборування над здоровими людьми. Практика звершення масових соборувань у Великий піст, а подекуди — і у інші пости, розповсюдилась в Українській Церкві тільки останні десятиріччя. Проте вже з Х століття відомі згадки про те, що помазування звершувалося не тільки над власне хворою людиною, життю якої загрожувала серйозна небезпека, але й усіх, хто перебував у її домі. У одному з грецьких рукописів ХІ століття йдеться про те, що разом із хворим помазання можуть прийняти не тільки його домочадці: єлеєм помазують навіть дім, кімнати, двері, стіни, тому що хвороба людини впливає на усіх і усе довкола.

Загальне Соборування відоме і у Грецькій Церкві, звідки воно прийшло на Русь. У XVII столітті цей чин відправлявся у Великий Четвер та Велику Суботу. При цьому і у Греції, і на Русі при загальному Соборуванні людей помазували не сім разів, як коли відправляють таїнство над хворим, а тільки один раз — наприкінці чину.

Останнім часом розповсюдилась практика частого соборування людей, які не мають очевидних хвороб. Робиться це на тій підставі, що усі ми “хворі гріхом”. Це дійсно так, але грішні люди мають перш за все прагнути покаяння та виправлення життя, а не соборування. Потрібна серйозна внутрішня робота.

Підсумовуючи сказане, спробуємо надати декілька практичних рекомендацій для парафіян.

  • Безумовно бажано соборувати людей, які страждають на серйозні хвороби. Думка про те, нібито впродовж однієї хвороби можна соборуватися тільки один раз, не має серйозних підстав.

  • Здорові люди під час Великого посту можуть, але не обов’язково, приймати таїнство Соборування. При цьому соборуватися декілька разів впродовж року не треба, якщо, звісно, людина не захворіла.

  • Соборувати дітей до 7 років можна, якщо вони хворі, в індивідуальному порядку. Нема потреби приводити дітей на загальне Соборування.

  • Соборування не замінює сповідь і Причастя. Щоб покаятися у серйозних гріхах, починати треба не з Соборування, а з покаяння перед Богом та сповіді священику.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

РОЗКЛАД  БОГОСЛУЖІНЬ НА ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

2.03 ПОНЕДІЛОК
18.00 Велике повечіря, з покаянним каноном Святого Андрія Критського
 
5.03 ЧЕТВЕР
18.00 Велике повечіря, з покаянним каноном Святого Андрія Критського
 
6.03 ПЯТНИЦЯ  
9.00  Літургія Ранішосвячених Дарів, по завершенні служби
Парастас ( заупокійна молитва)
 
7.03 СУБОТА
7.00 Таїнство соборування – молитви на зцілення душі і тіла
9.00 Літургія святого Іоана Золотоустого, по завершенні служби над кожним зокрема відчитуються молитви по індивідуальних потребах.
  Парастас ( заупокійна молитва)
 
8.03 НЕДІЛЯ
1-ша Великого посту Торжество Православя
9.00  Літургія святого Василія Великого
18.00 Вечірнє Богослужіння. Пасія

Парафія щиро вітає з днем народження Валентину та маленьку Наталію

Цього тижня день народження святкують дружина настоятеля їмость Валентина та їх донечка Наталка.

Сердечно бажаємо вам відчувати любов близьких та красу навколишнього світу, усією душою прагнути до добрих справ, бажань та мрій. Ви той яскравий вогник тепла, який зігріває усіх, хто знаходиться поруч. 

З нагоди свята ми просимо у Всевишнього для Вас міцного здоров′я, сімейного щастя та душевної благодаті. Нехай Мати Божа покриває Вас своїм омофором, а у Вашому серці завжди живуть віра, надія і любов.

Многая Вам і благая літа!

Настоятель митр. прот. Роман Будзинський

та громада Парафії святих Жон-Мироносиць

Слово проповіді настоятеля храму Св. Жон-Мироносиць митр. прот. Романа Будзинського перед початком великого посту

Слава Ісусу Христу!

В часі, який невпинно біжить, ми спільно наближаємось і цього року, у Великий час, Час Великого Посту. Святі отці і Матір Церква, ці дні називає, як час духовної весни, коли наша душа, наш дух та наше серце, покликане пробудитися і наповнитися Богом та Божим світлом, у Божій благодаті.

Для того, щоб належно і правильно провести дні Великого посту є певні три правила, три засади.

Ці три правила є: молитва, піст та милостиня.

1. Ми входимо в час Великого Посту, як в час особливої молитви, зокрема покаянної молитви, до якої я хочу заохотити і запросити усіх віруючих людей, усіх наших парафіян та прихожан, усіх слухачів та читачів в цей час приготування до Пасхи Господньої, посвятити більше часу для Бога, для особистої розмови з Ним, бо молитва це ніщо інше, як глибоке особисте спілкування людини з Богом. Посвятімо Йому той час, читирьохдисятниці і відкриймо до Нього своє серце, свої думки, свої болі, свої рани, в Його руки вложімо усі наші потреби спілкуючись з Ним.

2. Друга умова це є сам піст, тобто стриманість.

Стриманість від усього що нас відволікає від особистого спілкування і зустрічі з Богом. Впродовж року ми часто нашою увагою є зверненні до втіхи нашого тіла при помочі розваг, різних наших зустрічах чи інших подій, які відбирають  нашу увагу, з нашого внутрішнього духовного світу, до світу який проминає. Даваймо у часі цього посту відмовимося від усього того що нас відволікає і розсіює. Пізнаймо свої духовні вади, станьмо до боротьби з нашими пристрастями, давайте відмовимо собі в тому що нас потягає і веде до гріха. Нехай оця воздержливість від зла буде нашим постом. Постом душі і тіла.

3. І милостиня, милосердя та добрі справи – це третя дуже важлива складова у часі Великого Посту. Творімо діла милосердя, звернімо наш погляд до потребуючих наших ближніх. Коли ми спілкуємося з Богом ми вчимося відчувати Його присутність в тих людях, які є потребуючими нашої уваги та турботи, навчімося бачити присутнього вічного живого Бога, який сказав, “те що ви зробили одному з Моїх найменших ви Мені зробили“, тому в тому часі творімо наші добрі діла.

Я бажаю усім глибокого духовного досвіду, досвіду відчутності блискості Бога, досвіду пробудження і духовного уздоровлення, досвіду милосердя та того досвіду, який ми називаємо Великим Постом.  

Нехай Господь Бог допоможе нам і зблизить нас до Себе!     

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Безцінний дар — Пересопницьке Євангеліє

23 лютого 2020 року Божого на Тернопільщину доправили примірник факсимільного видання Пересопницького Євангелія — в пам’ять про Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви в п’яту річницю упокоєння Його Блаженства.

Пересопницьке Євангеліє було дуже особливою книгою для Владики Мефодія, він відчував українську суть як ніхто. Водночас Блаженніший тонше за всіх і вірніше за всіх міг оцінити і дати зрозуміти іншим те, що є дійсно самобутнім, оригінальним у книгах нашої культури. Митрополит Мефодій дуже добре відчував гармонію і красу нашої мови. Саме тому до п’ятих роковин з дня спочину вікопомного Митрополита Мефодія, Предстоятеля УАПЦ, головою Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталією Шевчук прийнято рішення — передати безцінну реліквію Тернопільщині, малій Батьківщині Його Блаженства.

Відтепер Пересопницьке Євангеліє — неймовірно цінне письмове надбання українського народу, книга, яка стала першою спробою передати слово Боже живою українською мовою, постійно зберігатиметься в храмі Святих Жінок-Мироносиць Православної Церкви України Тернопільсько-Бучацької Єпархії села Почапинці Тернопільської області, настоятелем якого є колишній секретар і душерозпорядник спочилого Митрополита Мефодія — митрофорний протоієрей отець Роман Будзинський.

На час свого створення Пересопницьке Євангеліє було не просто богослужбової книгою. Перекладене зрозумілою народу мовою, воно стало джерелом доброї вісті про спасіння світу — найважливішої звістки з усіх, що коли-небудь чуло людство. Тому невипадково в оформленні книги майстри використовували найдорожчі з доступних матеріалів: зокрема, мініатюри, орнаменти та заставки містять золото.

Пересопницьке Євангеліє нині знаходиться у спеціалізованому фонді документів Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені Володимира Івановича Вернадського — унікальному зібранні книжкових пам’яток світового рівня. Фоліант розкриває свої сторінки один раз у п’ять років, коли новообраний президент присягає на вірність своєму народові. Святиня свідчить, наскільки давніми є українські традиції побожного ставлення до Священного Писання. Євангельські тексти багаторазово переписувалися, перекладалися українською літературною мовою та видавалися. Адже якщо молитва до Бога з уст кожної людини звучить однією — рідною для всіх мовою, то народ цілком може обстоювати свою єдність і самобутність.

Одним із послідовників творців Пересопницького Євангелія в ХХ столітті був церковний діяч Іван Огієнко. Останні 30 років присвятив він кропіткому перекладу біблійних текстів. Раніше, в середині XIX століття, талановитий публіцист і історик Пантелеймон Куліш переклав і за підтримки Британського біблійного товариства видав Чотириєвангеліє. Разом зі всесвітньо відомим поетом Тарасом Шевченком письменник перебував у Кирило-Мефодіївському товаристві. Організація об’єднувала діячів, які найбільш чітко усвідомлювали значимість історичної спадщини українського народу.

Будучи членом археографічної комісії, Тарас Григорович звітував про старовинне Пересопницьке Євангеліє. У той час воно зберігалося в Переяславському соборі. Саме із записів Шевченка ми маємо відомості про місцезнаходження і стан фоліанта в ті роки. Стараннями великого українського поета книга з Переяславського собору потрапила до Києво-Печерської лаври.

Одним з великих меценатів, які не обійшли своєю увагою Пересопницьке Євангеліє, був гетьман Іван Мазепа. За його клопотанням для книги виготовили нову палітурку. На форзаці й сьогодні можна побачити розчерк пера гетьмана. Саме Мазепа привіз старовинне Євангеліє в Переяславський собор, звідки воно і вирушило до Печерської лаври.

XVII століття ознаменувалося в Україні відкриттям нових навчальних закладів і розвитком друкарства. Зусиллями київського митрополита Петра Могили розпочато розкопки на місці Десятинної церкви, реставрація Києво-Печерської лаври та Софії Київської.

Час появи пам’ятки світового значення припадає на середину XVI століття. 964 сторінки рукописного тексту «для ліпшого напоумлення люду християнського» — такою метою керувалися творці Пересопницького Євангелія. Книга унікальна не лише канонічною духовністю, а й вишуканою, беззаперечною художньою цінністю.

Відомо, що до 1600 року Євангеліє знаходилося в обителі, де і було написано. Це Пречистенський монастир містечка Пересопниця на Волині.

Михайло Василевич та архімандрит Григорій за дорученням княгині Анастасії Заславської переклали чотири Євангелія живою українською мовою. Робота тривала п’ять років.

До сім’ї християнських народів наша мова увійшла за п’ять століть до написання Пересопницького Євангелія. Наприкінці X століття великий київський князь Володимир хрестив наші землі. Саме з прийняттям християнства Київська Русь набуває величності та могутності. Остаточно християнська віра утвердилася за князювання Ярослава Мудрого. Він спорудив у Києві Золоті ворота і Софійський собор, встановив традицію шанобливого ставлення до книги, відкривши при Софійському соборі бібліотеку. Тут мудрий князь зібрав тлумачів і переписувачів, які працювали над її поповненням.

Продовжуючи справу, розпочату п’ять століть тому, Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) й Академія наук України ініціювали факсимільне відтворення старовинної книги. Цей досить кропіткий процес потребував застосування новітніх досягнень видавничої справи. Підготовка до друку передбачала оброблення сторінок таким чином, щоб вони точно відтворювали оригінал, зберегли відбитки рук, краплі воску й усі ті сліди, які залишив на Євангелії час. Проведено ретельний підбір фарб, що дозволило передати оригінальне оформлення книги, а папір, на якому здійснювався друк, на дотик не відрізняється від пергаменту. За довгі роки свого існування Пересопницьке Євангеліє мало кілька палітурок. До нас дійшли залишки останньої — із зеленого оксамиту. Спочатку ж книга була в обкладинці зі шкіри, прикрашена металевими медальйонами. Саме такий варіант і відтворили. Чотири кутових медальйони зображують євангелістів, повторюючи мініатюри з книги. Центральний — розробили спеціально для перевидання Євангелія. Розмір і вага фоліанта цілком відповідають оригіналу.

Кожна християнська країна має тексти священного писання, які кардинально вплинули на розвиток духовності народу. Європа свято шанує Синайський кодекс, балканські народи бережуть Зографське Євангеліє, національні бібліотеки християнських країн мають у своїх сховищах манускрипти, які доносили до наших предків благу звістку про спасіння світу.

Пересопницьке Євангеліє дозволило українському народові тісніше долучитися до євангельської звістки, таким чином Пересопниця зіграла свою роль у формуванні України, української нації саме як християнської європейської нації.

З належною увагою зберігає Україна Пересопницьке Євангеліє. Це велике надбання великого українського народу. Це перший переклад слова Божого українською мовою, переклад прекрасний, ілюстрований, який з’явився на світ у XVI столітті. Ми з особливою повагою ставимося до цього Євангелія як до стародавньої пам’ятки, як до слова Божого. Сьогодні воно стає здобутком багатьох людей, які цікавляться цим Євангелієм як старожитністю, так і словом Божим, оскільки всім відомо, що народ, який не знає свого минулого, не має майбутнього.

Пересопницьке Євангеліє передано в дар парафії Жінок-Мироносиць з ініціативи Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова) — громадської організації, метою якої є вшанування пам’яті спочилого Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (правонаступниці Православної Церкви України), Митрополита Київського і всієї України, Блаженнішого Мефодія, опрацювання та видання творчого доробку Блаженнішого Митрополита Мефодія, збереження пам’яті про Його Блаженство, справ соціального служіння, духовного просвітництва та християнського милосердя.

Того ж дня із сумної нагоди п’ятої річниці з дня упокоєння Блаженнішого Митрополита Мефодія духовенством храму за участю православних християн Тернопільщини та гостей з Києва відслужено заупокійну панахиду та піднесено молитву за спочилим у Бозі Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви Митрополитом Мефодієм.

Блаженніший мав якийсь особливий, дуже пронизливий погляд. Він був різнобічною та дуже освіченою людиною. Він цінував українську культуру, багато читав, працював і вимагав від оточення відданої праці. Природжений адміністратор, дипломат, вчитель і приклад для наслідування, непохитний авторитет. Він був дійсно щирою людиною, здатною до беззавітного служіння, виключно відданий правді. Непередбачуваний, Владика умів любити безкорисливо свою Україну і свій рідний народ.

Встановлення співпричастя з Матір‘ю-Церквою було мрією та програмовою метою Блаженнішого Митрополита Мефодія. Владика мріяв про Церкву, яка одночасно була б помісною, тобто повністю незалежною від Москви, та канонічною, тобто такою, що перебуватиме в євхаристичному спілкуванні з Константинополем та іншими Помісними Православними Церквами. Видання Томосу про автокефалію Православної Церкви України та визнання її з боку Церкви Еллади та Олександрійського Патріархату засвідчило, що Українська Автокефальна Церква є невід’ємною частиною Вселенського православ’я та прямує до встановлення спілкування з Повнотою Православної Церкви. І, з історичної точки зору, в цьому новому напрямі незалежного Українського Православ’я є вагомий внесок Митрополита Мефодія.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Пересопницьке Євангеліє очима дітей

Євангелія використовували не лише під час богослужінь. Від самого початку створення Євангелія ця книга мала стати основою для читання, освіти і виховання.

Київські князі, передусім Ярослав Мудрий, створювали школи, де універсальними “підручниками” з мови, історії, географії та літератури були “Учительні Євангелія”.

Де живе Ісус Христос – сперечались діти
– В небі – Всім сказав Петрусь – Там Йому сидіти
– І дивитися на нас зі свого престолу
Як проводимо ми час, як ідемо в школу
– Я в Євангелії читала – враз сказала Свєта
– Проживав Ісус той час в місті Назареті
І продовжила Галинка: – Чула я від мами
Де нас двоє або троє, там Він поміж нами
– Все це вірно, все це так – мовив хлопчик Саша
Та найкраще для Ісуса – жити в серці нашім
Перед серцем Він стоїть кожної людини
Ніжно стукає, благає щоб Йому відкрили
Я Ісусу відчинив двері свого серця
Він мій друг мені щасливо з Ним тепер живеться

Діточки недільної школи храму Святих Жон-Мироносиць долучились до вивчення букв та орнаментів, які використовувались при написанні Пересопницького Євангелія. Маленькі прихожани так само як і свого часу отець Григорій і писар Михайло Васильович помолившись, спробували  старанно  виписувати літеру за літерою.

Представляємо вашій увазі витвори художнього мистецтва наших талановитих діток-вірян.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Вічна пам’ять Вам, Ваше Блаженство… (ВІДЕО)

23 лютого 2020 року Божого на Тернопільщину доправили примірник факсимільного видання Пересопницького Євангелія — в пам’ять про Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви в п’яту річницю упокоєння Його Блаженства.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

 

Пересопницьке Євангеліє – духовний скарб і вічний символ українства

23 лютого 2020 року, в межах проекту з увіковічення пам’яті про Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія (Кудрякова), духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, митрофорний протоієрей отець Роман Будзинський з парафіяльною громадою урочисто зустрів доправлену з Києва факсимільну копію Пересопницького Євангеліє.

Наталія-Михайлівна-Шевчук-ПЦУ-Фонд-памяті-Блаженнішого-Митрополита-Мефодія-УАПЦ

Перед зустріччю святині духовенство, віряни та гості обителі стали учасниками урочистого молебню за Україну та єдність українського православ’я у стінах церкви Святих Жон-Мироносиць.

З пастирським словом до присутніх звернувся отець-настоятель: «Пріоритетним завданням на сьогодні є якість православної церкви. Кожен з нас, ми як єдине тіло Христове повинні відповідально будувати справжню євангельську Українську церкву. Саме цим понад 500 років тому займались прості люди, такі як ми з вами, ті, які писали Пересопницьке Євангеліє. Тільки уявіть собі п’ять років щоденної, кропіткої, зосередженої і молитовної праці… Якою вірою та ревністю в служінні людям і Богу були просякнуті ці надзвичайні люди! Ми сьогодні матимемо унікальну можливість бути дотичними до видання, яким був вражений Тарас Шевченко, тримав у руках Іван Мазепа, захоплено описував Іван Франко. Я надзвичайно схвильований неймовірною подією для нашої парафії, для всієї Тернопільщини – вже скоро ми матимемо можливість доторкнутись до живої історії православної України та скласти подяку Богові за прояв його любові до кожного з нас, хоч ми не гідні такої милості», – зауважив о. Роман Будзинський.

До реліквій, які зберігаються на парафії Святих Жон-Мироносиць, у селі Почапинці ПЦУ ТЄ, тепер додалася ще одна – факсимільне видання Пересопницького Євангелія. Книгу передала в дар голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова) Наталія Михайлівна Шевчук з нагоди відзначення Православною Церквою України 5-ої річниці з дня відходу у вічність Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Мефодія (2000–2015).

Тепер усі охочі матимуть нагоду переглянути унікальний подарунок і доторкнутись до духовного скарбу і вічного символу українства. Пересопницьке Євангеліє віднині використовуватиметься не як експонат писемності – історичний раритет, а як богослужбова книга.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць