В історії Святої Православної Церкви ми маємо багато свідчень про святих жінок, які проливали свою кров за сповідання імені Христового. Нині ми святкуємо пам’ять однієї з них – святої великомучениці Катерини (з грецької мови це ім’я означає – чиста), яка є небесною заступницею (небесним патроном) студентів, вчителів, науковців та загалом – освічених людей.
Свята походила з єгипетського міста Олександрії (це був кінець ІІІ століття) і була знатного царського роду. Вона мала надзвичайно високу на той час освіту і невимовну красу. Рідна мати Катерини була потаємною християнкою (потаємною тому, що в Римській імперії до 313 року християнство було під забороною) і в 17-річному віці повела свою дочку до відлюдника – християнського священика (він мешкав у печері), який протягом певного часу навчав її істинам віри Христової та здійснив над нею Таїнство Хрещення.
Ставши християнкою Катерина в одну з ночей у сні побачила Пресвяту Богородицю з Богонемовлям, Який подарував їй справжній матеріальний перстень – дар Небесного Нареченого. Таким дивним способом Катерина стала нареченою Самого Христа Спасителя.
Незабаром після цієї події в Олександрію прибув імператор-поганин Максимін і забажав там здійснити великі урочистості на честь язичницьких богів із кривавими жертвоприношеннями. Побачивши криваві оргії та біснування присутніх (у жертву приносились і місцеві християни) Катерина відкрито виступила перед імператором викриваючи вакханалії. Хоча Максиміну і не сподобались дії дівиці, але він закохався її красою. Правитель захотів переконати Катерину у величі поганських богів, зібравши для цього 50 самих учених мужів імперії, але з Божою допомогою дівиця у науковій дискусії перемогла мудреців, довівши існування одного правдивого Бога – Бога християн. Вражені неземною мудрістю діви мудреці приймають християнство, за що їх одразу за наказом імператора було кинуто у вогнище.
Імператор не полишав бажання відвернути святу від Христа – він почав обіцяти Катерині неуявне багатство і світову славу, коли ж вона навідріз відмовилась – він наказав бити її воловими жилами. Палачі дві години знущались над святою, кров лилася з усіх її ран, і у такому стані кинули її у темницю.
Наступного дня мученицю привели на судилище, де під загрозою нових мук примушували її відректися від Ісуса Христа і принести жертви поганським богам, вона знову відмовилась. Її жорстоко били палицями, палили вогнем, прив’язували до колеса, де були прикріплені гострі леза, і на кінець, великомучениця добровільно схилила голову під меч. Це відбулось ймовірно 7 грудня 305 або 307 року.
Згідно з волею Божою святе тіло (мощі) Катерини було віднесено ангелами на одну з гір Синаю, яка зараз іменується Катериною. У VІ ст. були знайдені голова і ліва рука Нареченої Христової (перстень на руці свідчив, що це була рука власне вмч. Катерини) та з почестями перенесені в новозбудований храм Синайського монастиря, побудованого святим імператором Юстиніаном – де зберігаються й понині.
Свята великомученице Катерино, що перебуваєш у Престолу нашого Творця – не забувай за нас грішних.
АМІНЬ
