Світ змінюється — але присутність Бога залишається незмінною.
Навіть коли ми далеко від храму, Господь чує кожну молитву, промовлену з любов’ю та вірою.
Онлайн-послуги автокефальної Української Православної Церкви (Православної Церкви України) — це сучасний шлях до духовної єдності.
Тут кожен може:
– долучитися до богослужіння через відеотрансляцію;
– поставити свічку у храмі;
– подати записку за здоров’я чи за упокій;
– зробити пожертву, підтримавши святиню, яка молиться за народ.
Це не просто технологія — це жива молитва, що долає кордони і відстані.
Онлайн-платформа сучасної Церкви об’єднує тисячі сердець у спільній вірі, дарує відчуття присутності, миру й підтримки, якої так потребує кожна людина.
Бог чує тебе, де б ти не був.
Зроби крок назустріч — і відчуй, як віра оживає навіть через екран у цифровому просторі віри.
Коли подаєте церковні записки, дотримуйтеся таких правил
1. Пишіть розбірливими, великими літерами.
2. Вкажіть у записці – “За здоров’я” або “За упокій”.
3. Імена пишіть у родовому відмінку (питання “кого?”).
4. Вказуйте повне православне ім’я, навіть якщо поминаєте дітей (наприклад, не Серьожі, а Сергія, не Поліни, а Аполлінарії).
5. Перед іменами священнослужителів указуйте їхній сан, повністю або в зрозумілому скороченні (наприклад, архієп. Никона, ієрея Петра).
6. Дитина до 7 років називається немовлям, від 7 до 15 років – отроком (отроковицею).
7. Не слід писати прізвища, по батькові, звання, професії тих, кого поминаєте, та вказувати, якими родичами вони вам доводяться.
8. Проте допускається включення у записку слів: “воїна”, “ченця”, “скорботного”, “хворого”, “подорожуючого”, “ув’язненого”, “учня”, “заблудлого”.
9. Не писати: “стражденного”, “озлобленого”, “дівиці”, “удовиці”, “вагітної”.
10. У записках про спочилих відзначте “новопреставленого” (від дня смерті до виповнення 40 днів), “приснопам’ятного” (покійний, що має цього дня пам’ятні дати), «вбитого».
11. За тих, кого Церква прославила в сонмі святих (наприклад, блаженну Ксенію), молитися вже не потрібно.
У храмі на богослужінні поминають лише хрещених в Православній Церкві. На літургії можна подати записки про здоров’я і за упокій.
За здоров’я записки подаються на проскомидію, єктенію, молебень.
За упокій – на проскомидію, єктенію, панахиду.
Проскомидія – перша частина літургії, коли за кожне ім’я, вказане в записці, із особливих просфор виймають частинки, які згодом із молитвою про прощення гріхів тим, кого поминають, опускають у Чашу, де вони омиваються Кров’ю Христовою; Ця молитва має найбільшу силу і до неї потрібно прибігати по можливості як найчастіше.
Єктенія: імена зачитуються після читання Євангелія на Літургії, поминання відбувається привселюдно. Його зазвичай здійснює диякон. Після закінчення літургії єктенійні записки в багатьох храмах поминають повторно, на требах.
Молебень: окрема служба (треба) на замовлення. У записці на молебень можна вказати, кому він адресований: наприклад – молебень до якоїсь ікони Богородиці, святого, подячний тощо.
Панахида: окрема служба про померлих, що відправляється часто.
Існують ще Батьківські суботи, перед якими служиться Парастас –спеціальна заупокійна служба. Записки, подані на Батьківську суботу, читаються і напередодні, в п’ятницю, на парастас, і в суботу під час Літургії на єктенії, і після Літургії на панахиді.
І про живих, і про померлих можна також замовляти сорокоуст, піврічне, річне, п’ятирічне і вічне поминання.
Сорокоуст: молитва на проскомідії напротязі 40 днів з вийманням часточки зі святої просфори; піврічне, річне, п’ятирічне і вічне поминання відбувається за тим самим принципом.
У записках пишуть імена тільки хрещених людей.
Писати їх слід у родовому відмінку: за здоров’я (кого?) Іоанна, за упокій (кого?) Параскеви.
Новонароджених (іще нехрещених) записують так: (ім’я матері) з чадом.
Вагітних – непразної (ім’я).
Хворих – болящої (го) (ім’я).
У записках про спочилих не можна подавати імена самогубців, нехрещених немовлят (про них моляться вдома).
Записки за здоров’я та за упокій
Запалити свiчку
Коли подаєте церковні записки, дотримуйтеся таких правил
1. Пишіть розбірливими, великими літерами.
2. Вкажіть у записці – “За здоров’я” або “За упокій”.
3. Імена пишіть у родовому відмінку (питання “кого?”).
4. Вказуйте повне православне ім’я, навіть якщо поминаєте дітей (наприклад, не Серьожі, а Сергія, не Поліни, а Аполлінарії).
5. Перед іменами священнослужителів указуйте їхній сан, повністю або в зрозумілому скороченні (наприклад, архієп. Никона, ієрея Петра).
6. Дитина до 7 років називається немовлям, від 7 до 15 років – отроком (отроковицею).
7. Не слід писати прізвища, по батькові, звання, професії тих, кого поминаєте, та вказувати, якими родичами вони вам доводяться.
8. Проте допускається включення у записку слів: “воїна”, “ченця”, “скорботного”, “хворого”, “подорожуючого”, “ув’язненого”, “учня”, “заблудлого”.
9. Не писати: “стражденного”, “озлобленого”, “дівиці”, “удовиці”, “вагітної”.
10. У записках про спочилих відзначте “новопреставленого” (від дня смерті до виповнення 40 днів), “приснопам’ятного” (покійний, що має цього дня пам’ятні дати), «вбитого».
11. За тих, кого Церква прославила в сонмі святих (наприклад, блаженну Ксенію), молитися вже не потрібно.
У храмі на богослужінні поминають лише хрещених в Православній Церкві. На літургії можна подати записки про здоров’я і за упокій.
За здоров’я записки подаються на проскомидію, єктенію, молебень.
За упокій – на проскомидію, єктенію, панахиду.
Проскомидія – перша частина літургії, коли за кожне ім’я, вказане в записці, із особливих просфор виймають частинки, які згодом із молитвою про прощення гріхів тим, кого поминають, опускають у Чашу, де вони омиваються Кров’ю Христовою; Ця молитва має найбільшу силу і до неї потрібно прибігати по можливості як найчастіше.
Єктенія: імена зачитуються після читання Євангелія на Літургії, поминання відбувається привселюдно. Його зазвичай здійснює диякон. Після закінчення літургії єктенійні записки в багатьох храмах поминають повторно, на требах.
Молебень: окрема служба (треба) на замовлення. У записці на молебень можна вказати, кому він адресований: наприклад – молебень до якоїсь ікони Богородиці, святого, подячний тощо.
Панахида: окрема служба про померлих, що відправляється часто.
Існують ще Батьківські суботи, перед якими служиться Парастас –спеціальна заупокійна служба. Записки, подані на Батьківську суботу, читаються і напередодні, в п’ятницю, на парастас, і в суботу під час Літургії на єктенії, і після Літургії на панахиді.
І про живих, і про померлих можна також замовляти сорокоуст, піврічне, річне, п’ятирічне і вічне поминання.
Сорокоуст: молитва на проскомідії напротязі 40 днів з вийманням часточки зі святої просфори; піврічне, річне, п’ятирічне і вічне поминання відбувається за тим самим принципом.
У записках пишуть імена тільки хрещених людей.
Писати їх слід у родовому відмінку: за здоров’я (кого?) Іоанна, за упокій (кого?) Параскеви.
Новонароджених (іще нехрещених) записують так: (ім’я матері) з чадом.
Вагітних – непразної (ім’я).
Хворих – болящої (го) (ім’я).
У записках про спочилих не можна подавати імена самогубців, нехрещених немовлят (про них моляться вдома).
