Секретар та душерозпорядник спочилого Митрополита Київського і Всієї України Мефодія (Кудрякова), Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (2000–2015), митрофорний протоієрей Роман Будзинський звертається зі словами вітання в день пам’яті Святого Апостола Андрія Первозванного, який весь Православний світ відзначає 13 грудня, та ділиться спогадами свого служіння в Кафедральному Соборі Свято-Андріївської Церкви м. Києва.
«Апостоле Первозванний, брате Первоверховного, АНДРІЮ, Владиці всіх молися, щоб послав мир усьому світові і душам нашим велику милість»
(Тропар Святому)
Дорогі Браття і Сестри!
У цей знаменний день богослужбового життя українських християн Мати-Церква прославляє нашого просвітителя у вірі, Апостола, Учня Христового, який був першим покликаний Самим Спасителем для служіння, про якого завжди по закінченні Святої Божественної Літургії виголошуємо як про основоположника Української Православної Церкви.
Святої пам’яті Митрополит Іларіон (Огієнко) писав: «Усі народи християнського світу високо почитають найперше своїх Святих. Те саме робимо й ми, вшановуючи всіх християнських святих. Бо й Христос заповів Своїм Апостолам, а через них і нам: «Ідіть раніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Мт. 15,24). Для нас «дім Ізраїлів» — це дім Український! Цією Своєю Заповіддю Ісус Христос поблагословив національну церковну працю всім народам світу».
Святий Апостол Андрій — брат Святого Апостола Петра, названий Первозванним тому, що першим серед усіх апостолів був покликаний Спасителем стати Його Учнем. Андрій був одним із тих, хто бачив чудеса та знамення, яких не бачили інші апостоли.
У день П’ятидесятниці сталася надзвичайна подія: коли всі апостоли були зібрані разом, на них зійшов Дух Святий у вигляді вогненних язиків і вони отримали дар розуміння мов і проповідування.
Після цього апостоли розійшлися по різних країнах для проповіді Христової віри, куди кому випало йти. Святий Апостол Андрій проповідував серед поганських народів узбережжя Чорного моря — у багатьох містах Малої Азії, Грузії, Вірменії, Греції, Македонії і Скифії (тепер Україна).
У літописі записано, що одного ранку «став він та й каже до своїх учнів: чи бачите ці гори? На горах тих засяє Благодать Божа, і Бог побудує тут багато церков». І далі записано: «І зійшов Апостол Андрій на ті гори, поблагословив їх, поставив хреста і помолився Богу. І тут пізніше постав Київ». Ці пророчі слова Святого Апостола сповнились. Плоди його проповіді були неоціненними.
Так, князь Всеволод у 1086 році в Києві побудував церкву на честь Святого Апостола, а згодом через два роки — у Переяславі. Та візитівкою і перлиною сучасного Києва по праву вважається давня Андріївська Церква, в якій я мав честь нести священичий послух як клірик Української Автокефальної Православної Церкви. Шанують Андрія Первозванного й інші християнські народи. У кожній країні можна побачити багато зведених храмів на його честь. Літописне передання стало основою для рішення Київського Церковного Собору в 1621 році, щоб уважати Апостола Андрія основоположником Церкви в Україні. У соборній постанові сказано: «Святий Апостол Андрій — перший Архієпископ Константинополя, Патріарх Вселенський і Апостол Український; на Київських горах стояли його ноги, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших народів, бо і в ній проповідував».
Сьогодні, українці прославляють Апостола та підносять свої молитви до нього, на місці, де Він сам перебував та воздвигав Хрест Господній, у Києві, у кафедральному соборі Святого Апостола Андрія Первозванного, де апостольське служіння в новітній історії церкви виконують вже архієреї Вселенської Патріархії.
Таким апостолом і проповідником слова Божого був Блаженної пам’яті митрополит Мефодій, який і ніс подвиг архіпастирського служіння, будучи главою УАПЦ протягом 15 років. Слово дароване людині Богом для того, щоб славити Його та возвеличувати вірних дітей Господніх. Тому так жадібно збираю я кожне вагоме слово, сказане владикою Мефодієм, особливо зараз, коли він уже… вдома — у Господа, на Небесах. Мені пригадуються Його слова-настанови для молодого священика: «Священик — це людина, яка повинна жити Церквою, бути повністю віддана церковній справі і всі свої вміння покласти на вівтар служіння Господу. Тільки при такому глибинному підході до священства буде користь і для душі священнослужителя, і для Церкви, і для народу Божого». В іншій настанові Він говорить: «Ви повинні любити цих людей, молитися за них. Нехай Ваша паства бачить у Вас доброго пастиря, духовного отця, наставника, друга, лікаря, брата, молитвеника, хорошого порадника і терплячого священнослужителя». Він так не лише говорив. Усе це владика мав у собі і ніс до людей.
У цей історичний час для нашої неньки-України, для всього багатостраждального українського народу, коли вже за кілька днів буде обрано нового Предстоятеля помісної Автокефальної Православної Церкви у Святій Софії, — молімось, щоб Господь дав нашій Незалежній Церкві багато добрих пастирів, які, примножуючи число святих і обраних на Небесах, вклоняючись перед вічним Агнцем, молитимуть за нас, припадаючи на коліна, — за мир і добробут, за все, що потрібно нам у цьому житті, і за життя вічне. Проповідь апостолів Христових, зокрема Святого Андрія Первозванного, привела народи світу до духовного царства, до Царства Божого, до Бога.
Дорогі браття і сестри! Будемо ж триматися нашої православної віри, віри наших праотців, тієї віри, яку проповідували святі апостоли і святі отці, бо ця віра спасительна і веде до духовного і вічного життя! Об’єднаймося, братаймося, обнімімося в єдиній родині — соборній Україні!
Митрофорний протоієрей Роман Будзинський