В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Величаємо тебе, святий рівноапостольний великий княже Володимире, і шануємо святу пам’ять твою, бо ти ідолів знищиві всю землю нашу святим хрещенням просвітив.
Понад тисячу років тому відбулася важлива подія, яка змінила хід історії, ціннісні орієнтири й визначила долю багатьох поколінь українців.
Сьогодні 28 липня – православний світ вшановує пам’ять Святого Рівноапостольного Великого князя Київського Володимира Святославовича, та 1032-гу річницю хрещення Київської Русі. Утвердження християнства на Русі – це тривалий і складний процес, що розтягнувся в часі на багато століть. Так, першою правителькою Русі, яка офіційно прийняла християнство, була княгиня Ольга. Відбулося це, за різними джерелами, у 955 або 957 році під час паломництва княгині Ольги до Константинополя. Там вона прийняла хрещення з ім’ям Олена від самого Константинопольського Патріарха, а хрещеним батьком став імператор Костянтин VII. Завдяки її діяльності на Русі почали будувати храми, встановлювати хрести й знищувати язичницьку символіку. Однак її діяльність не знаходила підтримки і розуміння у її найближчому оточенні. Продовжити справу княгині Ольги – хрестити Київську Русь й проголосити християнство державною релігією – зміг лише її онук князь Володимир Великий.
Прийшовши до влади Володимир зрозумів, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра. Тому перед хрещенням Київської Русі князь Володимир Святославович проаналізував кожну з релігій того часу і віддав перевагу християнству. Згідно із літописом, улітку 988 року князь Володимир Святославович був охрещений у церкві св. Іакова в Херсонесі й одружився з сестрою візантійського імператора Анною.
Наприкінці літа він з дружиною повернувся до Києва і наказав усім прийняти нову віру, а поганських ідолів скинути у Дніпро. Урочисте хрещення Киян, відбувалося у водах річки Почайна, притоці Дніпра. Після цього християнство стало державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі проходила поступово. До того ж не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Наприклад, на півночі Русі, де християнство було перед тим менш поширене, впровадження нової релігії було зустрінуто вороже, і новгородців довелося хрестити силою. Із прийняттям християнства Київська держава, згідно з тодішніми уявленнями, ніби очистилася від скверни й ставала частиною світової християнської спільноти, особливо тісно зблизившись з Візантією – найбільш розвинутою державою тогочасної Європи.
Християнство стало потужним поштовхом для розвитку освіти й культури і мистецтва, а також писемності. На території держави почали відкриватися школи, а у Києві було збудовано головний храм Русі, присвячений Богородиці, котрий більш відомий як Десятинна церква.
І ми сьогодні спадкоємці хрещення, князя Володимира наповненні Вірою, Надією та Любов’ю.
Амінь.