Мощі святого Макарія в Софійському соборі стали нагадуванням про жертовність і незламну віру Церкви, а слово митрополита Липківського — її живим голосом.
У своїй проповіді митрополит Липківський порівняв мучеництво святого Макарія з духовною трагедією підпорядкування Київської митрополії Москві
Сьогодні, 1 травня, Свята Православна Церква вшановує памʼять священномученика Макарія, митрополита Київського. Його нетлінні мощі, що спочивають у святості Софійського собору в Києві, стали для поколінь вірян символом страждання і незламної віри. Саме в цьому храмі вони були урочисто виставлені для поклоніння під час історичного Першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору 1921 року.
Зі словом до вірних у цей день звернувся митрополит Василь Липківський, перший Предстоятель відродженої автокефальної Української Церкви, підкреслюючи глибокий духовний і історичний сенс подвигу святого Макарія.
«Св. Макарій не побоявся небезпеки, не побоявся ворожих татарських загонів, — говорив митрополит Липківський. — Для нього доля Києва, його святощів, його людності була дорожча, ніж його власне життя».
Митрополит Макарій був обраний у Вільні в 1495 році, проте так і не доїхав до своєї митрополичої кафедри в Києві. Він загинув мученицькою смертю під час звершення Літургії, коли його було вбито татарами. Його тіло, без голови, було доставлено до Києва, де воно стало святинею і духовним знаком трагедії й надії Української Церкви.
У своїй проповіді митрополит Липківський провів історичну паралель між стратою святого Макарія та насильницьким підпорядкуванням Київської митрополії Московському патріархату у XVII столітті: «Як у 15-му віці татари у св. Макарія відняли голову, так у 17-му московське царство, з назвою православною, але з татарським сумлінням, відтяло голову в усієї Української Церкви», — проголосив Липківський.
Особливу увагу у своїй промові митрополит звернув на трагічну долю останнього вільного митрополита Київського — Йосипа Тукальського, який загинув у засланні. За словами митрополита, імператор Петро I звелів замурувати його гробницю товстою стіною, аби навіть памʼять про вільну Церкву було знищено.
Та попри утиски і гоніння, віра не вмерла. Навпаки, як наголошує Липківський, мученицька смерть святого Макарія стала зерном нового життя: «Душу вони не вбили. І ми віримо, що святі молитви Макарія та Пречистої Діви Марії вимолили у Господа відродження Української Церкви».
Ця проповідь стала не лише історичним нагадуванням, а й духовним закликом до вірних бути гідними мучеників своєї Церкви, пам’ятати свою історію та зберігати церковну незалежність у молитві, дії й правді.
Святий священомученику Макаріє, нехай же буде для Тебе ще більшою утіхою твого невмирущого блаженного життя те, що замість голови тілесної, яку ти положив за життя св. Української Церкви, Ти вимолив у Господа духовного Голову для всієї єдиної Церкви, яка, віримо, вже не буде відтята ніякою жорстокістю людською. І от Українська вільна Церква, святкуючи сьогодні день твоєї мученицької смерти, всім своїм ожившим тілом, від щирого серця виголошує Тобі: «Радуйся, Макаріє, Священомучениче і Молитовниче за нас!» — Амінь!
Молитва до святого священномученика Макарія
О великий угоднику Христів, святителю отче Макарію! У житті твоєму дітей твоїх любов’ю, більшою за смерть, ти полюбив і за них душу свою віддав, поглянь з оселі Небесної на нас, зваж на зітхання наші сердечні й допоможи нам, недостойним і смиренним. Молися, святителю милостивий, щоб послав Господь мир на людей Своїх, і на преподобних Своїх, і на тих, хто звертає до Нього серця свої. Даруй нам, отче наш, дух любові твоєї до святої матері нашої Церкви Христової; укріпи нас, розслаблених духом, отцівські передання зберігати та про минулі напасті пам’ять спасительну мати, і завжди подячні пісні благодійникові Богу співати навчи. Заступництвом твоїм перед престолом Господа сил виблагай Церкві Христовій від єресей і розколів стіну непорушну; для тих, хто до мощей твоїх приходить і шанує святу пам’ять твою, здійснення добрих їхніх прохань подай, і всім християнам усе для тимчасового і вічного життя потрібне даруй, щоб прославлялося через тебе пречесне й величне ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
