Стою я в лісі самотою,
Бачу своє рідне село,
В ріднім селі чути співають,
А в мене серденько звело.
Згадалось, як в часи козацькі
Народ наш вільно заспівав.
Тоді в нас воленька буяла
Та ворог злий все зруйнував.
Давно за північ, та не спиться,
Снуються думи в голові:
«Чи доживу я, чи побачу
Вкраїну вільну, не в ярмі?»
А пісня та, що селом лине,
Мені надію подає,
Що наша ненька Україна
У боротьбі з колін встає.
Джерело: Прес-служба Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія
