У Рівненській області благословили будівництво військової каплиці — місця сили, молитви й духовного спокою для бійців тероборони.
Освячення святині для захисників стало свідченням духовної підтримки Церкви в часи війни
Каплиця на передовій душі: на Рівненщині благословили будівництво святині для військових
У часи, коли зброя й молитва йдуть поруч, а правда і свобода виборюються ціною життя, Церква не стоїть осторонь. Вона залишається там, де найбільше потребують світла — навіть серед темряви війни. Саме такою подією стало освячення місця під будівництво каплиці для військовослужбовців одного з підрозділів тероборони «Захід» на Рівненщині.
Цей важливий духовний акт звершили митрополит Рівненський і Острозький Іларіон та архієпископ Володимирський і Нововолинський Матфей. Вони благословили зведення майбутньої святині, яка стане не просто спорудою — а прихистком для зранених сердець, місцем духовного відновлення та молитви.
Церква, що живе серед народу, не віддаляється від його болю. І в каплиці, що постане на цій землі, молитимуться не лише про перемогу — а й за мир у серцях, за душевну стійкість, за Божу присутність там, де лунають вибухи.
«Це місце, — зазначив владика Іларіон, — буде джерелом сили не тільки для тіла, а передусім для духу. Там, де є храм, там є надія, є простір для переосмислення, очищення, відновлення зв’язку з Богом».
Будівництво каплиці — це відповідь Церкви на запит солдатів. Не один воїн, проходячи через пекло війни, відчуває потребу говорити з Богом. Іноді ця розмова — тиха, глибока, наповнена сльозами. І каплиця стане тим місцем, де такі молитви набувають форми, де душа отримує точку опори.
З благословення предстоятеля Православної Церкви України, Блаженнійшого митрополита Епіфанія, такі ініціативи поширюються по всій країні. Сотні капеланів служать у військах, несучи не зброю, а Євангеліє, не наказ — а любов, молитву і надію.
Цей маленький храм, що буде споруджений, — це ще одна ознака: українська армія має не лише силу, але й душу. І ця душа — жива, чуйна до Божого слова, відкрита до віри, незламна у свободі.
Нехай майбутній храм стане світлом у бурі. І нехай усі, хто в нього увійде, знайдуть у ньому не лише спокій — а живу присутність Божу серед воєнного лихоліття.
