Зараз читаєте
Кіборги вистояли, не встояв бетон

Кіборги вистояли, не встояв бетон

День пам’яті кіборгів — день вшанування пам’яті захисників, які тримали оборону Донецького аеропорту з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року під час війни на сході України.

Диспетчерська вежа, яку утримували українські бійці — символ боротьби кіборгів. Кіборгами українців прозвали так звані сепаратисти, які були шоковані, що живі люди могли так довго і стійко боронити будови аеропорту.Кіборги вистояли, не встояв бетон — фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом бійців України

16 січня, за ініціативою самих кіборгів, у різних містах України вшановується День пам’яті захисників Донецького аеропорту. В обороні цього об’єкта брали участь не тільки воїни, але і медики з волонтерами, що надавали допомогу та підтримку українським бійцям. Тому пам’ять присвячена усім, хто стояв за Україну в ті дні.

Молімось за спокій душ полеглих справжніх синів України, вічна їм пам’ять.
 

Герої не вмирають – Україна понад усе!

СЛАВА УКРАЇНІ – ГЕРОЯМ СЛАВА!

Дивитися також

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я…
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів “градів”, ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші “дрімнули”… не в наметі…
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка – один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш… може завтра
ТИ… Але ми вже звикли… Змогли… Змогли…
Ми не герої, як ви говорите…
Тут люди дуріють, стають душевнохворими…
Це все від війни… від великого горя,
Але більшість – сильна. Сильніша крові і болю…
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру…
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу…
Я мрію про дім, про роботу, сім’ю,
Як же хочу скинути з себе броню…
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там – щастя.
Не шукай собі зла.
 

Пресслужба Парафії святих Жон-Мироносиць

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2021 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Developed by Novik.fun

Прокрутіть до початку