Зараз читаєте
Міжнародний форум «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо»

Міжнародний форум «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо»

Предстоятель Православної Церкви України 7 вересня 2021 року взяв участь у міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», що проходив У Будинку професійних спілок України.

Блаженнійший Митрополит Епіфаній звернувся до присутніх зі словом, а у перерві поспілкувався з організаторами та гостями заходу.

Слово Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія
на міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо»

Шановний Вікторе Андрійовичу, третій Президент України!

Шановні представники Української держави, члени Уряду, парламентарі, науковці, учасники та гості форуму, поважна громадо!
Дорогі брати і сестри!

Пам’ять. Саме це слово, як і те поняття, яке воно позначає, здавалося би настільки прості, звичайні, що нібито і не вимагають від нас глибокого осмислення. Але чи так є насправді?

Насправді саме пам’ять визначає кожного з нас. Пам’ять формує нашу особистість. Пам’ять дозволяє з потоку невловимих миттєвостей створити цілісну картину. Бо навіть коли ми завершуємо говорити речення, його початок – вже у минулому, і лише пам’ять дає нам можливість, сполучаючи миті, як кадри на кіноплівці, охопити і усвідомити цілісний сенс сказаного.

Ту саму роль, яку пам’ять відіграє для кожного з нас особисто, – колективна пам’ять, пам’ять національна відіграє для народу. Вона зберігає нашу ідентичність, формує нашу цілісність, дає можливість бачити не лише миті поруч, але весь історичний шлях крізь століття. Національна пам’ять допомагає нам, як спільноті, навчатися на прикладах і помилках минулого, щоби не бути приреченими знову і знову повторювати їх у майбутньому.

Такою є одна з практичних властивостей пам’яті – попереджати, застерігати, вказувати на вірний шлях. Свою думку ми спрямовуємо в минуле, свої зусилля ми прикладаємо для пізнання історії, для відкриття правди, для вшанування героїв та жертв, для осуду злочинців – не заради самого лише накопичення історичних знань. Все це має абсолютно практичне значення для сьогодення і майбутнього суспільства, народу, а отже – кожного з нас особисто.

Голодомор-геноцид 1932-33 років, інші штучні голоди, які Україна пережила у XX столітті – це жахливі злочини комуністично-більшовицької тоталітарної держави, правду про які радянська влада старанно приховувала і викривляла протягом багатьох десятиліть. Попри надзвичайний масштаб цих подій, коли за буквально лічені місяці мільйони невинних свідомо знищувалися через вбивство штучним голодом, попри цілеспрямованість організації Голодомору через органи держави та пануючої партії, попри наявність десятків тисяч безпосередніх виконавців злочинних наказів – темрявою і мовчанням, змовою брехні одних та страхом інших було на десятиліття приховано правду про злочин.

Чому? Тому, що ця правда викривала всю людиноненависницьку сутність тоталітарної більшовицької ідеології та держави, яка на її основі була збудована. Правда про мільйони замордованих була неспростовним свідченням того, що Радянський Союз – справжня імперія зла, тюрма народів, яка неодмінно має бути зруйнована і засуджена.

Відкриваючи цю правду, ми не лише свідчимо про минуле – ми творимо сьогодення та майбутнє. Бо хоча більшовицька держава і впала 30 років тому – шовіністично-великодержавна імперська ідея, яка була одним з наріжних каменів СРСР, не зникла. І з того самого Кремля, в якому Сталін та його поплічники прирікали на смерть мільйони українців – тепер продовжують віддавати накази, які щомісяця вбивають наших братів і сестер. Як тоді у волелюбному українському народі кремлівські вожді бачили загрозу своїй тоталітарній владі – так і тепер без панування над Україною їхні ідейні спадкоємці не бачать власного майбутнього.

Дивитися також

«Пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Ін. 8:32). Ці слова Писання повинні надихати всіх нас на пізнання і вивчення правди про минуле, на відновлення справжньої, а не штучно створеної поневолювачами і нав’язаної українському народу історичної пам’яті. Я сердечно бажаю всім нам успіху в цій життєво важливій справі. І нехай тим, хто працює на благо, допомагає Господь!

А жертвам Голодомору-геноциду та всім, хто загинув від репресивної політики СРСР – вічна пам’ять!

У заході також взяли участь третій Президент України Віктор Ющенко, Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко, Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет, інші представники Уряду та  Верховної Ради України, представники громадських організацій, наукової спільноти, меценати й лідери суспільної думки України.

Мета форуму – вшанувати пам’ять українців, знищених у XX ст., актуалізувати обговорення в українському суспільстві та міжнародній спільноті теми Голодомору-геноциду 1932–1933 рр., масових штучних голодів 1921–1923 рр., 1946–1947 рр.; об’єднати суспільство задля поширення правди про злочини, вчинені комуністичним тоталітарним режимом.

Джерело: Пресслужба ПЦУ

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2021 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Developed by Novik.fun

Прокрутіть до початку