Настоятель парафії Святих Жон-Мироносиць митрофорний протоієрей Роман Будзинський під час панахиди підніс молитву за братів, що поклали свої молоді життя за Україну і кожного з нас.
ВІЧНА ПАМ`ЯТЬ
Перемир’я на війнах зазвичай оголошуються після загострень. Так і зараз. Липень став одним із “найкривавіших” місяців 2020 року на фронті – загинули вісім українських воїнів (більше було в січні й березні – 11 та 12 відповідно).
Тристороння контактна група домовилася про “додаткові заходи щодо посилення режиму припинення вогню” після трагічних подій під Зайцевим, коли полягли одразу троє українських морпіхів. Спершу солдати Путіна віроломно обстріляли евакуаційну групу ЗСУ, що йшла забирати загиблого – потім Путін погодився на “режим тиші”.
Загалом протягом липня ми нарахували 343 обстріли (підрахунок “Новинарні” на основі повідомлень пресцентру штабу ООС і МОУ). В середньому – 11 обстрілів щодня. При тому що в останні п’ять днів місяця фіксувалися 1-2 “пострілювання”.
Для порівняння: за даними штабу ОС, у червні ворог вчинив по позиціях українських військ 337 обстрілів, у травні – 355, у квітні – 312, у березні – 292, у лютому – 279.
Красномовна також кількість поранених у липні – 45 (у червні – 46, травні – 49, квітні – 31, березні – 74, лютому – 26).
Із восьми бійців, які не дожили до перемир’я, шість полягли на Донеччині, двоє – в Луганській області.
Шість українських смертей – наслідок обстрілів (зокрема дві – робота ворожих снайперів). Два воїни підірвалися на вибухових пристроях.
“Двохсоті” були в 137-му окремому батальйоні морської піхоти (троє), 1-му і 503-му окремих батальйонах морської піхоти, у 24-й і 30-й механізованій бригадах, у 79-й десантно-штурмовій бригаді.
Наймолодшому – 18, найстаршому – 41.
Олег Шило, Тарас Матвіїв, Євген Чумаченко, Дмитро Красногрудь, Микола Ілін, Ярослав Журавель, Василь Кравченко, Артем Козій – вони загинули за Україну і за її перемогу.
