Відзначаючи сьогодні свято Різдва славного пророка, Предтечі Іоана, наш український народ чекає на ще одне, дуже важливе свято, яке відбудеться у майбутньому. День української перемоги. Дуже складно оминути увагою паралелі, які пов’язують ці два, здавалося б, зовсім різних свята.
Народження Іоана Хрестителя було передбачене – про нього батьків майбутнього пророка сповістив ангел. Та ця подія після багатьох років бездітності здавалася настільки неймовірною, що в неї не повірив навіть батько, Захарія. Так само майбутня перемога України з перших днів повномасштабного російського вторгнення викликала сумніви майже в усього світу. Адже століттями Україна сприймалася як слабша і приречена на поразку поруч з озброєним імперським монстром.
Нині ж більшість не сумнівається у нашій майбутній перемозі. А ми чекаємо на неї, як батьки Іоана Предтечі чекали на його народження. І так само ми розуміємо, що може минути доволі багато часу, за який хтось інший втратив би віру – але ми не маємо її втрачати! Маємо продовжувати молитися і вірити, боротися і працювати, адже Господь завжди з нами і не покине нас.
Із Писання знаємо, що одразу після народження пророка розпочалися суперечки, як його наректи. Можливо, так само після перемоги у суспільстві розпалюватимуться конфлікти, і хтось підбурюватиме їх ззовні – але й тоді українці мають скеруватися прикладом батьків Іоана Предтечі, які не стали розділятися, і не дозволили комусь іншому їх розділити, але спільно нарекли сина іменем Іоан. І, мабуть, найважливіше. Усе своє життя пророк Іоан Хреститель присвятив благочестю, проповідуючи та спрямовуючи людей на праведний шлях – тим самим ведучи до спасіння тисячі душ. Так і ми, українці, коли здобудемо перемогу та на нашій землі запанує справедливий мир, – маємо не просто радіти перемозі, захищеній незалежності. Те, що ми здобудемо, маємо зберегти і примножити, перетворюючи кожне врятоване життя на тисячі врятованих життів: через благодійність, дипломатію, духовність, мистецтво, розвиток своєї держави та допомогу іншим.
