Роздуми Предстоятеля Православної Церкви України про справжню цінність часу, його природу та відповідальність кожної людини перед вічністю.
Час як скарб для душі: як не втратити даровану Богом можливість для вічного життя
Роздуми Митрополита Епіфанія: час як дар і відповідальність
Час – це дар, який кожна людина отримує від Бога. Він одночасно здається нескінченним, коли ми очікуємо, і коротким, коли намагаємося встигнути. Митрополит Київський і всієї України Епіфаній у своїх духовних роздумах закликає замислитися над справжнім значенням часу та його роллю у житті християнина.
«Час біжить, як пісок крізь пальці: минуле все збільшується, а майбутнє стрімко скорочується», – говорить Митрополит. Це спостереження підкреслює, наскільки швидкоплинним є наше життя. Час не є абсолютною категорією, він має відносний характер і виявляється лише у співставленні. Святитель Василій Великий, якого цитує Предстоятель, наголошує: «Минуле пройшло, майбутнє ще не настало, а теперішнє вислизає від нашого осягнення перш, ніж буде нами пізнаним».
Митрополит Епіфаній нагадує, що час існує лише у тимчасових речах. У вічності часу немає – він був створений Богом разом із світом. І це створення має чітку мету: час дарується людині для визначення її вічності. «Час для християнина – це скарб, за який «купується» вічність», – підкреслює Предстоятель.
Помилковим є переконання, що час належить людині і вона може розпоряджатися ним на власний розсуд. Ця думка є джерелом багатьох духовних помилок. Відомий вислів «Хочеш розсмішити Бога – розкажи Йому про свої плани» вказує на те, наскільки недалекоглядними можуть бути людські прагнення, якщо вони не співзвучні з Божою волею. «Богу не смішно через те, що Його улюблені створіння так нерозумно розпоряджаються Його щедрими дарами», – зазначає Митрополит.
Люди часто витрачають свій час на те, що не має істинної цінності: накопичення матеріального багатства, досягнення тимчасових насолод, узалежнення від грошей і слави. Натомість, Предстоятель ПЦУ закликає наповнювати кожну хвилину життя добрими справами, корисним і важливим змістом. Ця відповідальність перед часом – це відповідальність перед Богом, ближніми та самим собою.
Митрополит Епіфаній також нагадує слова святого апостола Петра: «У Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (2 Петр. 3:8). Це вчення наголошує на різниці між людським і божественним сприйняттям часу. Людське життя, порівняно з вічністю, є лише миттю. Тому втрачати час – означає втрачати можливість підготуватися до вічного життя.
«Часу завжди не вистачає на важливі речі. Його завжди бракує, коли йдуть у вічність рідні та близькі. Втрачений час ніколи не можна повернути», – говорить Митрополит Епіфаній. Саме тому Предстоятель закликає жити кожну мить, даровану Господом, з усвідомленням її цінності. Наповнювати своє життя любов’ю, служінням ближнім і прагненням до вічного спасіння – це завдання кожного християнина.
