Зараз читаєте
Нехай страх буде не серед нас, але серед тих, хто противиться правді Божій, хто порушує Божу заповідь миру і любові, хто таємно готує злочин і розпалює війну, – Митрополит Епіфаній

Нехай страх буде не серед нас, але серед тих, хто противиться правді Божій, хто порушує Божу заповідь миру і любові, хто таємно готує злочин і розпалює війну, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Стрітення Господнього

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх зі святом Стрітення Господнього! Сорок днів тому ми урочисто прославляли Різдво Христове, а нині спогадом події, яка сталася у Єрусалимському храмі, завершуємо різдвяні святкування.

Старозавітний закон приписував, що перший син, який народжується у сім’ї, повинен бути посвячений Богові. У такий спосіб відбувалося нагадування про призначення людини, як творіння: вона приходить у буття, народжується і живе не завдяки самій собі, навіть не завдяки батькам, але в першу чергу завдяки Богу-Творцю. А якщо людина має своє буття від Бога, то вона зобов’язана виконувати те, для чого призначена Творцем – через любов до Господа і до ближніх, через виконання волі Всевишнього досягати блаженного вічного буття.

Ми з вами не раз вже згадували про те, що первинне значення слова «святий» – це «виокремлений», тобто відмінний від повсякденного, звичайного, буденного, мінливого. Святість є однією з природних властивостей Божих. Сам Господь є «виокремлений» від світу, бо Він є Творець, а світ – Його творіння. Тому і все, пов’язане з Богом, набуває ознаки святості, тобто виокремлюється зі звичайного, буденного, тимчасово існування світу цього.

Обряд посвячення Богові першого новонародженого у сім’ї хлопчика, який нині прийшли виконати у храмі Діва Марія та Йосиф Обручник, повинен був нагадувати людям про цей обов’язок – бути святими. Бути святими не у значенні тому, яке ми зараз часто надаємо цьому слову, як головне, сполучаючи його більше з пошаною і поклонінням. Але бути святими у первісному, природному, сутнісному значенні святості. Тобто у значенні «бути виокремленими з тимчасового світу цього, жити і діяти так, як ті, хто призначений не лише для сьогодення, але для вічності з Богом».

Новонароджений хлопчик означав появу нового покоління. І обряд посвячення через принесення символічної жертви, який звершувався в Єрусалимському храмі, нагадував про обов’язок цього нового покоління бути вірними Творцю, бути святими.

Також для народу Ізраїля, від якого за обітницею Божою мав постати Спаситель світу, цей обряд нагадував про наближення приходу Месії. Адже обіцяний Месія-Помазаник – це не лише Син Божий, але, як було засвідчено пророцтвом, це і Син Діви, Син Людський. Очевидно, що не всякий первородний хлопчик міг бути таким очікуваним Месією. Але через цей обряд у храмі відбувалося нагадування, що при житті нового покоління, яке символізує немовля, може відбутися прихід Спасителя. Тому слід завжди бути готовими, щоби гідно зустріти Божественного Месію.

Ось таким є загальне значення обряду, який на сороковий день після народження Сина прийшли Діва Марія та обручник Йосиф виконати у храмі Єрусалимському. Такий обряд був загалом призначений нагадувати про явлення Месії. Але саме у цьому випадку, саме з цим, народженим Дівою у Віфлеємі Немовлям, старозавітній обряд виконав своє призначення. І свідченням того, що пророцтво виконане, що обітниця Божа здійснилася, стали слова і дії двох праведників, про яких говорить нам Євангеліє – Симеона і Анни.

Симеон і Анна стають ніби втіленням всього очікування людства на прихід Спасителя. Вони, як нащадки Адама і Єви, ніби представляють їх, наших давно померлих внаслідок гріхопадіння прабатьків, щоби з радістю засвідчити виконання Божої обіцянки спасти від рабства смерті як самих першостворених людей, так і всіх їхніх нащадків.

Симеон і Анна благословляють Бога за те, що очі їхні побачили обіцяного Месію. Вони дякують за те, що стали свідками виконання обітниць. Але роблять це не лише для себе чи для присутніх Діви Марії з Йосифом – вони роблять це і для кожного з нас.

Хоча Спаситель світу принесений у храм Немовлям, але за одкровенням Духа Святого праведні Симеон і Анна ясно свідчать, що це Дитя – саме Той, кого людство очікувало. Що Він – істинний Месія, Божий Обранець, в Якому здійсниться обіцяне спасіння. Тому Стрітення, яке нині ми урочисто прославляємо, це не лише подія зустрічі старозавітних праведників зі Спасителем, але також і заклик прийняти Месію, звернений до всіх.

Це є заклик до нас і до кожного, хто віддавна чув про Стрітення і хто у нових поколіннях почує про нього з Євангелія: ось Цей є істинний Месія – не чекайте когось іншого! Ось Той, про Кого пророкували Божі мужі, про Кого сповіщено Духом Святим – тож прийміть Його та слідуйте за Ним! Спаситель прийшов – виходьте назустріч, як вийшли праведні Симеон і Анна! Месія явився у світ – благословляйте Бога, як благословили Його ці блаженні старці, за що і самі вони сподобилися великого благословення. Звичай закону, який прийшли виконати Марія з Йосифом, нагадував про обов’язок людини бути святою – нехай і кожен з нас пам’ятає про це та прагне і набуває святості.

Дорогі брати і сестри!

Дивитися також

Ось із такими роздумами над євангельською подією, яка нині вшановується, ми зустрічаємо це свято. Але як додаткове спонукання для нас ще краще пізнавати сенс і значення Стрітення, маємо церковний звичай в нинішній день благословляти свічки. Бо свічка є і жертвою, яку ми приносимо Богові. Свічка нагадує нам про Христа, Який у Євангелії іменується істинним світлом, що прийшло просвітити світ, відігнавши темряву гріха. Свічка нагадує нам про вогонь віри, який маємо зберігати і примножувати в наших серцях. Свічка нагадує про тепло любові, яким Бог зігріває нас і яке ми повинні розділяти з нашими ближніми.

В ці дні, коли ми разом з усім українським народом переживаємо випробування через виклик з боку Росії, що погрожує нам новими проявами агресії, свічки для нас також стають нагадуванням про перемогу світла над темрявою, правди – над оманою, добра – над злом. Нагадуванням про ту перемогу, яку здійснив Спаситель Господь наш Ісус Христос. Бо Світло у темряві світить – і темрява не може перемогти його. Бог діє в історії – і ніяка сила зла, ніякий новітній Ірод не можуть перешкодити Всевишньому утверджувати мир і правду, принесені на землю через Месію.

Тож нехай не тривожиться серце наше і не лякається, бо з нами Бог.

Ці слова – з нами Бог! – ми чули в час святкування Різдва Христового. Такі словами ми повторювали, вшановуючи Богоявлення. І тепер знову повторимо їх з вірою – і нехай страх буде не серед нас, але серед тих, хто противиться правді Божій, хто порушує Божу заповідь миру і любові, хто таємно готує злочин і розпалює війну. Бо не сховається від Бога злочинець, не уникне покарання неправдомовець і наклепник, який є слугою диявола, бо робить діла його. Скажемо про це словами з книги пророка Ісаї: «Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть! Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!» (Іс. 8:9-10).

На Бога ми уповаємо і віру нашу в цей день випробувань ми виявляємо в молитві до Нього. Разом з нашими братами і сестрами в усіх куточках України і за її межами, разом з людьми доброї волі по цілому світу, нині підносимо ми молитву за перемогу правди і справедливий мир для України, за зупинення намірів агресора, за захист для нашої країни та особливо – за наших воїнів, які зараз обороняють рідну землю. Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

«Одні хваляться колісницями, інші кіньми, – повторюємо ми слова Псалмоспівця – а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо» (Пс. 19:8-9).

Амінь.

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2024 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Прокрутіть до початку