Митрофорний протоієрей Роман Будзинський — парафіянам ставропігійної парафії Святих Жон-Мироносиць: коли людині бракує власних слів, Церква дає їй слова молитви
Дорогі брати і сестри, парафіяни нашої ставропігійної парафії Святих Жон-Мироносиць!
Слава Ісусу Христу!
Є молитви, які супроводжують християнина все життя. Ми звершуємо їх у радості й скорботі, у хвилини вдячності та тоді, коли серце сповнене тривоги.
Саме такою є молитва до Святого Духа.
Вона починається не з прохання про земні блага, а з найважливішого — з чесної розмови з Богом. Людина відкриває перед Ним своє серце, визнає власні немочі, кається і просить не лише прощення, а й оновлення душі.
Святитель Іоан Золотоустий навчав: «Немає нічого сильнішого за молитву; вона робить можливим те, що здається неможливим».
Сьогодні, коли Україна переживає ще один день війни, ці слова набувають особливого змісту.
Цієї ночі хтось читатиме цю молитву в окопі. Хтось — у лікарняній палаті. Хтось — у домі, який постраждав від обстрілів. Хтось — біля ліжка своєї дитини. А хтось зі сльозами молитиметься за сина чи доньку, які захищають Україну.
Господь чує кожне серце, що звертається до Нього з вірою.
Тож, перш ніж завершиться цей день, знайдімо кілька хвилин тиші. Відкладімо всі справи. Станьмо перед Богом такими, якими ми є. Бо саме з цього починається справжня молитва — молитва, яка змінює не лише обставини нашого життя, а передусім нас самих.
Нехай Святий Дух укріпить кожного, хто сьогодні молиться, захистить наших воїнів, утішить засмучених і дарує Україні мир, заснований на правді та справедливості.
Молитва до Святого Духа:
Господи, Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, змилосердься й помилуй мене, грішного раба Твого, і відпусти і прости мені, недостойному, все, чим я згрішив перед Тобою сьогодні як людина, а навіть і не як людина, але гірше скотини; всі мої гріхи вільні і невільні, свідомі і несвідомі, вчинені через молодість або через недобру науку, зухвальство й зневіру.
Може, іменем Твоїм я клявся або ганьбив його в своїх думках, може, кому докоряв, або обмовляв кого в гніві моїм, або журився, або від чого-небудь прогнівався, або неправду сказав, або передчасно спав, або захожого до мене вбогого зневажив, або брата мого засмутив, або затівав сварки, чи, може, кого обсудив, або величався, або погордував, або під час молитви мій розум поривався до лукавства світу цього, або про розпусне помислив, або об’їдався чи обпивався, або без глузду сміявся, або зле задумав, або, бачачи доброту ближнього, заздрив йому, або негідне говорив, або посміявся з гріха брата мого, тоді як мої гріхи незліченні, або до молитви був недбайливий чи ще що вчинив злого і забув, бо все оце і ще більше я вчинив.
Помилуй мене, Творче мій і Владико, лінивого і негідного раба Твого, і вибач, і відпусти, і прости мені, як Благий і Чоловіколюбний, нехай спокійно ляжу, засну та відпочину я, блудний, грішний і окаянний і поклонюся, і оспіваю, й прославлю пречесне ім’я Твоє з Отцем і Єдинородним Його Сином нині, і повсякчас, і на віки віків.
Амінь.
З молитвою і благословенням за кожного з вас —
митрофорний протоієрей Роман Будзинський
Настоятель ставропігійної парафії Святих Жон-Мироносиць, с. Почапинці
