У день вшанування ікони «Невипивана Чаша» згадуємо силу молитви, яка підтримує тих, хто бореться із залежністю, і тих, хто молиться за них.
Ця молитва — не лише слова. Це відчай, надія й віра, які здатні підіймати до світла навіть із найтемнішої глибини
«Ця молитва — не лише слова. Це — відчай. Це — надія. Це — крик. Це — віра»
Коли віра — єдине, що залишилось. Що робити, коли світ завалився? Коли вже не болить — бо болить щодня? Коли рідна людина — в полоні пияцтва, наркоманії чи інших залежностей, а ти — поруч, і не можеш врятувати?
Молитись. Не руками. Не язиком. А всім серцем.
Церква не мовчить. У цей день, 5 травня, Православна Церква згадує чудотворний образ Пресвятої Богородиці «Невипивана Чаша» — і молиться за тих, хто знеміг у боротьбі з пристрастю. А також — за тих, хто молиться за своїх близьких.
Образ, що зцілює не одне покоління. Історія цієї ікони почалась у XIX столітті, коли п’яниця, втративши ноги, почув поклик згори: «Іди до Серпухова, у Висоцький монастир. Там — ікона, яка зцілить тебе». І він пішов — поповз. І був почутий. І був зцілений.
З того часу перед іконою «Невипивана Чаша» моляться ті, хто опинився на дні. Ті, кого родина вже не впізнає. Ті, хто ще вчора бився в істериці, а сьогодні — б’ється в храмі. І ті, хто ще має сили — щоб стукати в Небо.
Молитва до Пресвятої Богородиці перед Її образом «Невипивана Чаша»
О Премилосердна Владичице! До Твого заступництва нині вдаємося, молінь наших не відкинь, але милостиво почуй нас, жінок, дітей, матерів. Зціли братів, і сестер, і близьких наших, котрі тяжкою недугою пияцтва одержимі й через це від Матері своєї Церкви Христової і спасіння відпадають.
О милостива Мати Божа, торкнися їхніх сердець і скоро підійми від падінь гріховних, і до спасенного відродження приведи їх. Умоли Сина Свого, Христа Бога нашого, щоб простив нам гріхи наші і не відвернув милості Своєї від людей Своїх, але щоб зміцнив нас у тверезості й цнотливості.
Прийми, Пресвята Богородице, молитви матерів, які сльози за дітей своїх проливають; жінок, котрі чоловіків своїх оплакують; убогих та нещасних дітей, які без опіки залишені; і всіх нас, що до ікони Твоєї припадаємо.
Нехай дійдуть ці благання наші молитвами Твоїми до Престолу Всевишнього. Покрий і збережи нас від пасток лукавого і всіх ворожих хитрощів, а в страшний час відходу нашого допоможи неушкоджено пройти повітряні митарства. Молитвами Твоїми визволи нас від вічного осуду, нехай покриє нас милість Божа на нескінченні віки. Амінь.
Поки живий — не пізно . «Навіть якщо не можеш іти — повзи. Але не зупиняйся»
Ця молитва не обіцяє миттєвого чуда. Але вона дає головне — силу стояти й триматися, день за днем. Бо навіть найважча залежність — не вирок. Бо кожна душа, як би не впала, — улюблена дитина Божа.
Матір Божа тримає Чашу. І ця Чаша — не отрута пристрасті, а живильне зцілення. Прийняти її — означає повірити, що життя можливе. Що любов — сильніша за гріх. Що Божа благодать — невичерпна.
Молитва змінює реальність. Кожен, хто читає ці рядки, може зараз помолитись. За себе. За сина. За чоловіка. За друга. За кожного, хто бореться.
Ікона «Невипивана Чаша» — це Божа відповідь на безвихідь. Нехай сказане вище стане для когось першим кроком до зцілення.
Авторська колонка В’ячеслава Ковтуна
