Зараз читаєте
Олександр Саган: «Дії, що нині чиняться стосовно УПЦ МП – не лише «виправдані», але принципові і безпекові рішення»

Олександр Саган: «Дії, що нині чиняться стосовно УПЦ МП – не лише «виправдані», але принципові і безпекові рішення»

Одна із впливових політичних сил (яка має юристів!) 1 грудня 2022 р. звернулася до суспільства із закликом «розблокувати дію закону 2662-VIII» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2662-19#Text – якщо коротко і про суть, то йдеться про внесення у статути відомостей про належність до Московського патріархату).

Здивувався – хто ж його «заблокував»? Він є на розгляді у Конституційному суді, проте цей факт не блокує дію закону – такої постанови цього суду немає. Є ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 про «забезпечення позову». В ухвалі йдеться про те, що «заборонено суб’єктам державної реєстрації юридичних осіб скасовувати реєстраційні дії та записи стосовно ВИЩЕВКАЗАНИХ релігійних організацій» (перелік цих організацій надано – їх всього 265, і це переважно єпархіальні управління та крупні монастирі). І діє це «забезпечення позову» лише до розгляду позовної заяви Київської митрополії «по суті».

Щодо інших релігійних організацій, внесених до наказу №37 Мінкультури «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об’єднань), які підпадають під дію норм ч. 7 і 8 ст. 12 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» (і опублікованих в «Урядовому кур’єрі»), ніяких «блокувань» та «забезпечень позовів» не було. А це – понад 12 тисяч організацій. Для них закон є чинним і обов’язковим до виконання!!!

Частина (біля сотні) із них виконала норми закону, а старовіри навіть радикально підійшли і порвали відносини зі своїм московським центром (навіть назву Церкви змінили). Щодо всіх інших – юридично (але не фактично) із жовтня 2019 року їхні статути є нечинними. Тобто, як кажуть філософи: «в дійсності все не так, як є насправді».

Злочинна бездіяльність держоргану у справах релігій, інших відповідальних інституцій призводять до того, що цей закон банально нехтується. І тому зусилля цієї політичної сили краще направити на те, щоб створити депутатську комісію, зробити депутатські запити, зустрітися із відповідальними особами, які впливають на ситуацію, та:

1. З’ясувати – чому і на якій підставі державні службовці саботують цей закон. Саботаж повинен мати ім’я та прізвище…

2. Домогтися негайного виконання норм чинного закону, а саме зняти із реєстрації усі релігійні організації, які не виконали норм закону та анулювати на цій підставі всі договори із державними та муніципальними установами, які укладені цими організаціями.

3. Визнати, що Собор УПЦ МП, що відбувся 27.05.2022 року, був скликаний із грубими порушенням норм чинного статуту цієї Церкви, його рішення є маніпулятивними, а тому не можуть бути визнані державою як такі, що спростовують щодо УПЦ МП норми закону 2662-VIII.

4. З’ясувати в Окружному адміністративному суді м. Києва, а коли ж вони планують розглянути справу «по суті»? Адже позовну заяву митрополита Онуфрія у Києві вони розглянули вже на третій день, після подачі, а от далі – майже чотири роки все ніяк… І чи не є ця «пауза», що затягнулася, паузою на замовлення?

Дивитися також

Якщо ж у когось є сумніви у відповідності норм закону 2662 міжнародному законодавству, раджу почитати нещодавне рішення Європейського Суду з прав людини від 17.11.2022 р. (справа «Іллін та інші проти України»).

Висновок суду:

«…Суд нагадує, що сам факт того, що держава вимагає від релігійної організації, яка домагається реєстрації, використовувати назву, яка не може вводити в оману віруючих і широку громадськість і яка дозволяє відрізняти її від вже існуючих організацій, в принципі може розглядатися як виправдане обмеження її права вільно вибирати свою назву».

У нашому випадку це не лише «виправдане», але принципове і безпекове рішення.

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2024 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Прокрутіть до початку