Старець Іона (в миру Іван Мірошниченко) народився 1802 року в містечку Крюкові Полтавської губернії, поблизу нинішнього Кременчука. Його батьки Павло та Пелагія — були простими міщанами. Родина жила в бідності, й Іванові батьки не могли дати йому доброї освіти. Єдине, чого він навчився у дитинстві, це читати. Як і більшість дітей його соціального прошарку, читати він вчився за Часословом та Псалтирем.
Починаючи з найменшого віку і протягом усього життя Іван мав багато Божественних одкровень та знамень. Він сам описує чудесне видіння якогось старця, який водив його небесними обителями, коли Іван був іще немовлям. Там він удостоївся побачити Господа у сяйві нетварного світла. Його Божественне обличчя було світлим, мирним, сповненим добро ти, що огорнула серце і дух хлопчика прагненням небесної любові.
Такі самі видіння повторювалися у Івана й пізні ше, у сім та в десять років. Його провідником був той самий старець, що й уперше, він виявився святим Іоаном Богословом. Після стількох божественних знамень він без жодних вагань вирішив присвятити себе Господу. Змалку він полюбив відвідувати навколишні обителі, а в 1824 році полишив батьківський дім та пішов шукати монастир, в якому він би залишився ченцем назавжди.
Як приблизно за півстоліття до того Прохор Мошнін, який став згодом старцем Серафимом, ходив до Києва, щоби спитати поради, де йому взяти чернечий постриг, так і Іван вирішив піти до святинь Києва, аби Вклонитися ім і щоб Бог, якщо на те буде Його воля, відкрив, до якого монастиря йому слід вступити.
Уклонившись Києво-Печерським угодникам та побувавши біля інших київських святинь, він почав просити Господа і Богородицю відкрити йому Божу волю. І одного разу, під час молитви в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, Бог чудесним чином вказав, що він має йти у Саров до старця Серафима.
