Зараз читаєте
Пам’ять священномученика КЛИМЕНТА, єпископа АНКИРСЬКОГО і мученика АГАФАНГЕЛА

Пам’ять священномученика КЛИМЕНТА, єпископа АНКИРСЬКОГО і мученика АГАФАНГЕЛА

Святий блаженний мученик Христовий Климент жив у II ст. ум. Анкира у Галатії. Його батько y був язичником, а мати, на ім’я Євфросинія, християнкою. Перед смертю вона провістила синові, що йому доведеться перетерпіти тривалі й жорстокі страждання за Господа. Климента всиновила жінка святого життя, звана Софією, під наглядом якої він зростав у чеснотах.

Ще дитиною він ділився усім, що було в домі, з нужденними товаришами, яких навчав основ християнської віри. З дванадцяти років він постився і молився, як монах. Невдовзі його висвятили на диякона, потім на священика, а вже у двадцять років обрали єпископом рідного міста.

Юний вік не заважав Климентові керувати своєю паствою з розумом і мудрістю старця, при цьому він завжди особливо турбувався про вбогих дітей та сиріт, багатьох з яких він привів до святого хрещення.

Дізнавшись про добрі справи молодого ієрарха, царський намісник Анкири заарештував його, піддав допитам і шмаганню. Св. Климент безстрашно пере ніс покарання, кажучи: «Що більше ти мучиш мою плоть, то більше це корисно для моєї душі». Тоді йому розбили камінням щелепи, але святий лише більше радів, що може вподібнитися до Христа своїми стражданнями.

Правитель, безсилий протистояти витривалості мученика, відправив його до Рима, на суд імператора Діоклетіана. Коли св. Климент став перед жахливим тираном, той звелів розкласти перед ним з одного боку коштовності, а з іншого – знаряддя тортур. Та, всупереч його очікуванням, святий відповів: «Усе це коштовне начиння, що ти мені показуєш, нагадує мені, наскільки більш славними є вічні блага Раю, а ці знаряддя мук змушують боятися вічного покарання, уготованого в пеклі тим, хто зрікається Господа».

Тоді святого почали мучити на колесі. Його тіло було пошматоване до кісток, але він чудесним чином зцілився, і від цього чуда у християнство навернулося багато язичників, які казали: «Справді, великий Бог християн!» Усіх їх одразу кинули до в’язниці. Тієї ж ночі новонаверненим явився ангел Божий зі Святими Дарами, і св. Климент зміг причастити мучеників перед їхньою стратою. Самого ж епископа знову під дали тортурам. Його били різками й обпікали смолоскипами, але він тримався так стійко, наче цих мук завдавали комусь іншому.

Після цього тиран відправив його до Нікомідії, сподіваючись, що правитель цього міста зможе зламати його. Одному з навернених язичників, на ім’я Агафангел, що означає «добрий вісник», вдалося уникнути страти і втекти з темниці. Він потай про брався на корабель разом із Климентом, бажаючи розділити страждання свого отця у Христі. Відтоді Климент і Агафангел були нерозлучні в усіх випробуваннях. Коли їх не піддавали мукам кати, вони смиряли свою плоть постом і бдіннями, і це надавало їм духовних сил.

Коли святі прибули до Нікомідії, їх знову допитували й катували, а потім кинули до в’язниці, де їм явилися ангели. Це небесне явлення привело до навернення інших ув’язнених, які, за молитвами святих, змогли звільнитися. Потім свв. Климента й Агафангела кинули диким звірам, але вони залишилися неушкодженими. Тоді їм простромили руки від пальців до плечей розпеченими прутами.

Народ, співчуваючи мученикам у стражданнях і захоплюючись їхньою витривалістю, повстав проти жорстокого тирана. Тоді правитель звелів вивести святих за місто, посадити їх у мішки і скинути з гори у прірву. Однак ангели Божі знову прийшли їм на порятунок і повернули їх у місто живими й y неушкодженими. По дорозі святі зцілили двох паралізованих сліпих. Правитель Нікомідії, побоюючись повстання жителів міста, відправив воїнів Христових в Анкиру, на батьківщину св. Климента. Там їх піддали новим жахливим тортурам.

Із цих випробувань свв. Климент і Агафангел знову вийшли переможцями. Тоді їх вирішили перевести у понтійське місто Аміс. Проте діти, колись охрещені Климентом, не відпускали святого. Воїни насилу змогли відірвати їх від отця у Христі й безжально відтяли їм голови. Після нових катувань двоє святих у темниці вдостоїлися явлення Самого Христа. Він зцілив їхні рани й надихнув їх терпіти страждання до кінця.

Правитель Аміса, Дометіан, також мав визнати свою безсилість і відправив святих у кілікійське місто Тарс, де тоді перебував Діоклетіанів співпра витель Максиміан. Дорогою туди мученики вивели зі скелі джерело води, щоб втамувати спрагу своїх охоронців. Хворі, які торкалися до їхніх ран, одразу одужували. У Tapci свв. Климент і Агафангел вийшли неушкодженими з розпаленої печі, наче три отроки у

Вавилоні. Потім їх протягли по землі по всьому місту, і чимало язичників, вражених їхнім подвигом, навернулися до Христа. Знов і знов витримуючи ув’язнення, допити й катування, подвижники віри залишалися твердими, наче діаманти, які випробовують вогнем і ударами молота. Ці випробування і це свідчення про Христа тривало двадцять вісім років, про що Климентові заздалегідь було одкровення уві сні.

Після багаторічного ув’язнення святих знову відправили до Анкири, де вони вдев’яте постали перед тираном. Таким чином, географія мандрів свв. Климента й Агафангела, від Рима до Аміса на узбережжі Чорного моря й Тарса на південному сході, охопила переважну частину тогочасної Римської імперії. Після катування Агафангелу відтяли голову, а Климента знов кинули в темний каземат.

У день Богоявлення його прийомна мати, Софія, знайшла спосіб проникнути до темниці разом з іншими християнами. Вони вмовили вартових відпустити св. Климента до церкви. Вбравшись у білі ризи, священномученик відслужив всенічне бдіння і, при частивши усіх вірних, добровільно повернувся до в’язниці.

Дивитися також

За кілька днів, 23 січня (5 лютого) 296 р., св. Климент знову звершував у церкві святу Євхаристію. Раптом з’явилися язичницькі воїни й обезголовили святого тієї самої миті, коли він схилив голову на престол. Так святий єпископ, подібно до Христа, став жертовним агнцем. Двох дияконів, які співслужили йому, також стратили. Благочестива Софія по ховала усіх трьох мучеників неподалік, у місцевості Криптон.

Молитвами святих Твоїх

Господи Ісусе Христе

помилуй нас!

Амінь

Джерело “Житія святих укладені на Святій Горі Афон. Синаксар. Т.2. Лютий”

Видання здійснена за підтримки Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Володимира 

Переглянути коментар (1)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2021 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Developed by Novik.fun

Прокрутіть до початку