Зараз читаєте
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Богоявлення, Хрещення Господа нашого Ісуса Христа 2022 р. Б.

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Богоявлення, Хрещення Господа нашого Ісуса Христа 2022 р. Б.

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх вас зі святом Богоявлення, з Хрещенням Господнім!

Найперше звернімо нашу увагу на саму назву цього свята – «Богоявлення», тобто явлення Бога, адже в ній міститься більше, ніж може здаватися на перший погляд. Ми, християни, живемо вже двадцять століть після спасительних подій земного життя Господа Ісуса Христа, знаючи про Його обітницю: «Ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20) та вірою відчуваючи цю божественну присутність. І тому, маючи присутність серед нас Бога, коли справджуються слова Христові «де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20), маючи можливість не лише звертатися до Нього, але і через Таїнства бути причасними Йому, єднатися з Ним – ми не завжди і не належною мірою усвідомлюємо велич цього дару, дару Богоявлення.

Тут можна справедливо поставити питання: а хіба лише на Йордані Бог явив Себе? Хіба не являв Він Себе людям, починаючи від прабатьків Адама і Єви, які спілкувалися з Ним у Раю, аж до пророка Іоана Предтечі, якого настановляв і спрямовував Дух Святий? Так, дійсно, Бог не залишив Себе невідомим для людини. Навіть більше належить сказати: сама наша людська природа, яка має образ Божий, для всякої особи вже є одкровенням і свідченням про Господа.

Зверніть увагу на той беззаперечний факт, що немає жодного народу, серед якого не було би відомо про буття Боже. Ані в минулому, ані тепер немає таких народів, і хоча знання істини буття Божого затьмарилося серед людства через дію гріха, остаточно це знання не може бути втрачене тому, що воно закладене в саму природу людини, яка є образом Божим.

Окрім цього загального знання ми можемо вказати на численні приклади того, що Бог являв Себе людям, і не лише праведникам, але і грішникам. Наприклад, перший вбивця, Каїн, розмовляв з Господом як до свого гріха, так і після нього. Безперечно також, що праведники, такі як Ной, Аврамам, Мойсей та пророки, мали більш глибокий і особливий досвід спілкування з Творцем, ніж грішники.

Але два моменти слід підкреслити у зв’язку з цим. Перший – що навіть з праведниками і святими Бог спілкувався зовнішньо, через слово, видіння і образ. Другий – що таке спілкування Сам Бог визнавав не повним.

Для такого стану було дві причини. Основна причина – природна, бо між Творцем і творінням існувала незмірима відстань. Саме про неї говорить святий Іоан Дамаскин, кажучи: «Все [сотворене] відстоїть від Бога, але не місцем, а природою». Додаткова ж причина є гріх, який цю відстань перетворив на нездоланну прірву.

Серед людей, які жили в час до пришестя Христового, мабуть, жоден інший, окрім хіба що Адама і Єви в Раю, не мав такого спілкування з Богом, як мав пророк Мойсей. У Писанні сказано: «Говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм» (Вих. 33:11). Однак навіть тому, кого справедливо названо Боговидцем, неможливо було побачити повноту Божественної присутності через дві раніше зазначені причини: обмеженість людської сотвореної природи та дію в ній гріха.

Ось як свідчить нам про це книга Вихід: «[Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою. І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою […] І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих. І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі; коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі]» (Вих. 33:18-23).

Розуміючи і усвідомлюючи, наскільки великою була відстань між Богом і людиною навіть для праведників, ми можемо краще зрозуміти велич і значення події Богоявлення. Адже те, що було недосяжне навіть для Мойсея і великих пророків, через явлення Христа стає досяжним для кожної людини лише при одній умові – наявності віри в Сина Божого.

Дві перешкоди спілкуванню людини з Богом, які існували до того, Господь Ісус Христос долає. Воплотившись від Духа Святого і Марії Діви Син Божий у Своїй Особі єднає дві природи, Божественну і людську, єднає Творця і творіння. У такий спосіб Він долає ту відстань, про яку нагадує нам преподобний Іоан Дамаскин. Долає Він також іншу перешкоду – гріх. Силою Свого Божества через хресну жертву, смерть і воскресіння Господь Ісус Христос очищає в Самому Собі людську природу від влади зла та наслідків гріхопадіння. А через віру в Нього і через Церкву, як Своє містичне, таємниче, духовне, але водночас абсолютно реальне тіло, Христос дає можливість цього очищення для всякої людини.

Отже, ми сьогодні вшановуємо не просто євангельську подію явлення Господа Ісуса Христа перед народом та початок Його проповіді й служіння, початок Його чудес і благовістя, хоча і таким теж є значення нинішнього свята. Ми вшановуємо і прославляємо Богоявлення як визначну подію всієї історії світу, коли Сам Творець відкриває творінню не лише знання про Себе чи навіть можливість спілкування з Собою, але відкриває можливість єднання. Завдяки Богоявленню стає можливим правдиве освячення і обоження людини, коли вона через благодать стає тим, ким Бог є за природою, як про це свідчить святий євангелист Іоан: «Тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:12).

Відтепер Бог являє Себе не просто ПЕРЕД нами, перед нашими очима чи почуттями, як це було для праведників у старозавітний час  – Він являє Себе В НАС, як про це свідчить апостол Павло, кажучи: «Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому» (2 Кор. 4:10). Саме тому вірні здатні досягти стану, про який цей же апостол свідчить: «Вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене» (Гал. 2:20).

Можливість такого єднання з Богом для кожної людини відкривається у визначений Богом спосіб, а саме – через друге народження, від води і Духа, як про це засвідчив Сам Спаситель у бесіді з Никодимом: «Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого. […] Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух» (Ін. 3:3,5-6). Адже людина має складену природу – духовну і тілесну. Тому і відродження, оновлення людини відбувається не лише через дію Духа Святого, але і через матеріальну речовину – воду.

Дивитися також

На початку ми згадали дві назви нинішнього свята. Про те, чому воно називається Богоявленням, сказано було дотепер. Назва ж свята «Хрещення Господнє» вказує нам не лише на євангельську подію, коли Спаситель прийняв Хрещення від Іоана у водах Йордану, але також і на таємниче освячення Сином Божим через власне Хрещення єства води, якій подається сила дати людині друге народження, сила відроджувати її для життя вічного.

Грішники, які приходили слухати проповідь Іоана Предтечі та каялися в своїх провинах, на знак очищення від скверни за приписом закону занурювалися у води Йордану – бо біблійне слово «хрещення» власне і означає «занурення у воду». Але цілком очевидно, що не таке Хрещення приймає Господь Ісус Христос, бо Він, як безгрішний, не потребував ані покаяння, ані очищення від гріхів. Тому і дивувався Предтеча, і казав, що це він сам мав би хреститися від Спасителя, а не Його хрестити. Однак Господь приймає Хрещення для того, щоби не від води очиститися, – бо творіння не може очистити Творця! – але щоби Самому очистити і освятити воду, яка є природною основою сотвореного життя. Також хрестячись в Йордані Спаситель, як засвідчений пророком Агнець Божий, діє як Той, Хто приймає на Себе гріхи світу. І хоча Сам Він є чистий і вільний від гріха, але добровільно приймає на Себе недосконалість людини і наслідки падіння, які виявилися в людській природі, щоби оновити людину, дати їй друге народження – не для тимчасового життя, але для вічного.

Отже, дорогі брати і сестри, з двох назв нинішнього свята, яке іменується Богоявленням і Хрещенням Господнім, ми отримуємо свідчення про те, чим подія, яка сталася на Йордані, є для кожного з нас. Бог воістину явив Себе людям та через народження від води і Духа дав нам можливість сприйняти це не лише як історичну подію, але, що найважливіше – як явлення Творця в нас самих.

В пам’ять про це і на ознаку оновлення і очищення з нагоди Богоявлення Церква звершує велике освячення води, закликаючи на водне єство благодать Святого Духа. Через споживання цієї води, через окроплення нею, коли робимо це з вірою і належним благоговінням, розуміючи значення святині – ми отримуємо великий духовний дар, долучаючись до того оновлення і освячення, яке Спаситель подає людству. Бо не можемо наблизитися до Бога і прийняти Його, залишаючись нечистими, не можемо стати дітьми Божими, залишаючись прислужниками і рабами гріха. Тому і потребуємо очищення, яке є ознакою нашого покаяння і навернення до нового життя.

Такого очищення, оновлення та освячення через прийняття дару Святого Духа я бажаю всім нам. Щоби в нас і через нас Бог явив Себе і так подав нам життя вічне.

Амінь.

Джерело: Пресслужба ПЦУ

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2021 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Developed by Novik.fun

Прокрутіть до початку