Проповідь на Покрову нашого настоятеля — про записки, сльози і омофор, який не має кордонів. Митрофорний протоієрей Роман Будзинський є також духівником Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія. Інші слова отця Романа ми збираємо на нашому сайті.
Дорогі брати і сестри!
Щодня я розбираю записки, які ви надсилаєте до нашого храму. Імена за здоров’я. Імена за упокій. А поруч із ними часто стоять кілька слів у дужках.
«Не можу приїхати». «Я на фронті». «Помоліться за мою родину». «Мама просить за сина». «Ми за кордоном, помоліться за наших в Україні».
Кілька слів. А за ними ціле життя. Я читаю ці дужки і розумію: це не приписки. Це сповідь.
Війна прийшла в кожен дім
Війна триває з 2014 року. Вона не обминула жодної родини. Хтось втратив дім. Хтось втратив рідних. Хтось розлучений із близькими кордонами й кілометрами.
Я бачу це в записках і бачу в очах людей. Хтось живе в постійному страху. Хтось зневірився. Хтось у розпачі. А хтось просто вигорів і вже не має сил навіть плакати.
Хочу сказати вам просто, як священник, як чоловік і батько. Ваші сльози не є браком віри. Ваша втома не є гріхом. Сам Христос плакав біля гробу друга.
Бог не чекає від нас, щоб ми були твердими, як кремінь. Він чекає, щоб ми не відпускали Його руки.
Жінки, які не пішли
Наш храм носить ім’я святих Жон-Мироносиць. Сьогодні я думаю про них особливо.
Згадаймо, як це було. Учні розбіглися. Учителя розіп’яли і поховали. Усе, на що сподівалися, здавалося мертвим.
А ці жінки не пішли. Ще затемна, у страху, вони несли пахощі до гробу. Вони навіть не знали, хто відвалить їм важкий камінь. Але йшли.
І саме їм першим відкрилася радість Воскресіння. Не сильним. Не тим, хто все знав наперед. А тим, хто любив і не зрадив цієї любові.
Я дивлюся на ваші записки і бачу сучасних мироносиць. Матерів, що моляться за синів в окопах. Дружин, що третю ніч не сплять над телефоном. Жінок за кордоном, які тримають дітей і молитву за тих, хто лишився вдома.
Ви теж ідете затемна. Ви теж не знаєте, хто відвалить камінь. Але йдете. І Бог бачить кожен ваш крок.
Покров над кожним
Завтра Покрова Пресвятої Богородиці. І День захисників та захисниць України.
У Константинополі люди молилися всю ніч, бо місту загрожували вороги. І тоді Пречиста простягнула над ними свій омофор. Звичайну жіночу хустку, яка стала сильнішою за будь-яку броню.
Покрова нагадує нам головне. Богородиця не віддалилася від людей. Вона молиться за нас і сьогодні. Як мати, що не питає, чи заслужили діти її молитву.
Її омофор не має кордонів. Він покриває і наш храм, і окоп на передовій, і маленьку кімнату в Польщі чи Німеччині. Там, де ви є, там і Покров.
Немає на кого більше покластися
Скажу чесно. Людські сили закінчуються. Закінчуються слова, терпіння, надія на обіцянки. Ми всі це відчули.
Але є Той, чия любов не закінчується. Господь сказав: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!»
Це не красиві слова з книжки. Це обітниця, на якій трималися покоління. Трималися козаки, трималися наші діди у війнах і переслідуваннях. Тримаємося і ми.
Коли немає сил на довгу молитву, скажіть просто: «Пресвята Богородице, спаси нас». Цього досить. Мати чує навіть шепіт.
Ваші імена біля престолу
Кожну записку, яку ви надсилаєте, ми читаємо. На проскомидії за кожне ім’я виймаємо частинку з просфори. Вона лягає на дискос біля Агнця.
Там уся Церква зібрана довкола Христа. Ваш син на фронті. Ваша мама в Тернополі. Ви самі за тисячі кілометрів. Усі поруч, в одному колі молитви.
Тому пишіть. Пишіть свої дужки, свої кілька слів. Я їх читаю. І ми молимося за кожного.
Хто може, приходьте до храму. Хто не може, надсилайте записки онлайн. Відстань не зачиняє дверей храму. Для Бога ви не далеко.
Ми з вами
Дорогі наші воїни-захисники, ті, хто на фронті: ми молимося за вас щодня. Ви не самі в окопі — молитва наша з вами.
Тим, хто за кордоном: ваш храм чекає на вас. Ви не забуті тут і ніколи не станете забутими.
Тим, хто чекає вдома: ваше чекання вже є молитвою. Бог рахує кожну тривожну ніч.
Тим, хто вигорів і втратив надію: прийдіть просто посидіти в храмі. Не треба нічого говорити. Можна просто бути. Або напишіть мені, зателефонуйте, і поговоримо.
Пресвята Богородице, покрий нас, наших воїнів і всю Україну своїм чесним омофором.
З Покровою вас, дорогі мої. Бог з нами.
Ваш настоятель, митрофорний протоієрей Роман Будзинський
