Митрополит Епіфаній пояснив духовний сенс церковного слова «приснопам’ятний», яке ми вживаємо під час молитви за спочилих.
Чому Православна Церква називає спочилих «приснопам’ятними» і який духовний зміст стоїть за цим зверненням
«Приснопам’ятний»: духовний сенс пам’яті про спочилих у роздумах Митрополита Епіфанія
У Православній Церкві молитва за спочилих завжди була і залишається виявом любові та пам’яті. Ми звертаємося до Господа з проханням упокоїти душу померлої людини у Його Небесних оселях. У таких молитвах перед іменем спочилого традиційно вживається слово «приснопам’ятний» або «приснопам’ятна», що означає — «той, кого пам’ятають завжди».
Предстоятель Православної Церкви України, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній у своїх духовних роздумах підкреслює, що це слово не є просто стародавньою формою. Воно містить у собі глибоку богословську істину: любов до ближнього, навіть після смерті, не зникає, а продовжує жити у молитві. «Коли ми називаємо спочилого приснопам’ятним, ми засвідчуємо, що смерть не має влади над пам’яттю та любов’ю. У Христі вони стають вічними», — наголошує Його Блаженство.
Слово «присно» походить з давньослов’янської мови й означає «назавжди, безперервно». Ми чуємо його у богослужінні: «Нині, і присно, і на віки віків». Сьогодні ж у сучасних перекладах частіше вживається форма «повсякчас», однак церковна традиція зберігає слово «присно» як особливе свідчення вічності.
У молитві за спочилих «приснопам’ятний» вживається особливо урочисто — у день народження, день смерті або іменини людини. Церква таким чином підкреслює, що пам’ять про неї живе не лише на землі, але й у Небесному Царстві. Якщо ж поминаємо тих, хто відійшов нещодавно, Церква використовує слово «новопреставлений» — від дня смерті і до 40-го дня.
Митрополит Епіфаній закликає нас не забувати, що християнська молитва за померлих — це вияв нашої віри у перемогу життя над смертю: «Жоден гріх не є сильнішим за Боже милосердя. Пам’ять про тих, кого ми любимо, і молитва за них — це спосіб єднатися з ними у Христі, Який є Життям і Воскресінням».
Отож, коли ми промовляємо слово «приснопам’ятний», ми не лише згадуємо людину, а й визнаємо: вона залишається частиною нашого духовного життя, нашої молитви та нашої віри.
