Зараз читаєте
Роль Релігії у Сучасному Світі

Роль Релігії у Сучасному Світі

В промові Вселенського Патріарха Варфоломія розглядається роль релігії в сучасному світі, її вплив на глобальну геополітику, і важливість діалогу між різними релігіями для зміцнення надії та спільної співпраці у різних аспектах життя.

Внутрішня Роль Релігії у Сучасному Світі

Його Всесвятість Вселенський патріарх Вартоломій на Всесвітньому політичному форумі (Абу-Дабі, 5 листопада 2023 року).

Релігія, сподівання в нашому світі

Ваші Високопреосвященства,

Ваші Високодостойності,
Шановні учасники,

Дорогий Тьєррі де Монбріаль,

Шановні пані та панове,

Дорогі друзі,

Кінець холодної війни створив велику хвилю сподівань по всьому світу. Два десятиліття, які настали після неї, здавалося, підтверджували ці очікування. По всьому світу подув вітер свободи. Товари, капітали, інформація та люди, позбавлені перешкод для свого переміщення, почали вільно рухатися по всьому світу.

Ця свобода, яка виникла завдяки зниженню кордонів, поєднується з стрімкими досягненнями в галузі транспорту і, особливо, засобів комунікації. Економічна діяльність отримала загальний потік. Економічний ріст, зменшення бідності та зменшення нерівності на світовому рівні підтвердили не тільки сподівання, але й вийшли далеко за межі того, що можна було уявити на момент падіння Берлінської стіни.

П’ятнадцять років розділяють нас від першого найбільшого розчарування: “криза субпраймс”. З тих пір кризи вирують: екологічна та кліматична криза, криза COVID, геополітичні кризи зі вторгненням в Україну і війною між Гамасом та Ізраїлем, енергетична криза, міграційні кризи, криза демократії. Майбутнє стає все темнішим.

Якщо економіка та політика вже не можуть надихати на сподівання, чи можемо ми звернутися до релігії?

Для людей, сімей та спільнот релігія завжди була джерелом сподівань і засобом заспокоєння. Але цей аспект, хоча він є фундаментальним для місії релігійних установ, не є предметом нашої зустрічі. Поставлене питання стосується більш широкого масштабу: масштабу загальної долі. Це стосується політичного та геополітичного впливу релігії.

У новому світовому контексті, в якому існує перехідний період між світом, який ми залишаємо позаду, і новою організацією, яка ще не взяла форму, релігія, насправді, є ключовим питанням. Вона може надихати на серйозні сподівання, але водночас її можна використовувати як зброю. Екстремальне різноманіття релігійних вірувань, поєднане з невизначеністю між тим, що є “релігійним” і тим, що ні, призводить до змішування та недорозумінь, що робить будь-яку узагальнену оцінку складною. Незважаючи на ці обережності, ми спробуємо висунути кілька ідей та запропонувати шляхи для подолання викликів сьогодення.”

Релігія, фактор оновлення демократії:

Величезні технологічні досягнення з XIX століття створили почуття арогантності, яке стало причиною нерозсудливої експлуатації природних ресурсів і зневаження природних балансів. Ця гібрис також поширилася на галузь людських відносин. Економічні критерії, сформовані за логікою, натхненною методами фізичних наук, стали переважувати в організації людських стосунків на всіх рівнях: в межах держав, між державами і, все більше, в розвитку транснаціональних мереж. Той самий редукціонізм, який призвів до екологічних і громадських криз, в значній мірі пояснює відхилення в людських стосунках. Десятиліття за десятиліттям духовні та етичні питання відступають назад, незважаючи на уроки Другої світової війни та Голокосту.

Наслідки цього розвитку очевидні. Криза інституцій, криза демократії, зростання злочинності, ксенофобія і ослаблення почуття громадянства – це безпосередні результати цього духовного та етичного відступу.

Релігії та їхні установи протистояли цій тенденції. Вони часто були відстороненими, частково через нездатність адаптуватися. Однак сьогодні їхнє спротивлення стає перевагою. У своїх вченнях, обрядах та організації соціальних зв’язків релігії мобілізують мудрість, накопичену за тисячоліття. Вони протистоять глибині та стійкості тривалого часу невідпоровності та нікчемності тимчасовості. Дедалі більше людей звертаються до релігії у пошуках духовності та надії.

У своїх традиціях релігії мають всі необхідні елементи для заповнення пустоти, яка виникла в душах. Вони можуть сприяти відновленню демократичних суспільств.

Релігія як зв’язок між народами

Глобалізація об’єднала світ на поверхневому рівні. Сьогодні спостерігаються виражені тенденції до розпаду. Ця реорганізація простору виходить за межі економічного виміру. Появляються або відновлюються розщеплення, які також мають політичний, геополітичний та ідентичний аспекти.

Один із основних аспектів цієї тенденції стосується відносин між Заходом і рештою світу. Кризи сильніше вдарили по бідним країнам, багато з них звинувачують розвинені країни в егоїзмі та відсутності солідарності. Вспливають спогади про колоніальну епоху. Російська інвазія в Україну та жахлива війна між Гамасом та Ізраїлем розкрили ростучий духовний прірва між цими двома блоками, незважаючи на екстремальну різноманітність, що характеризує так званий глобальний Південь.

Яким чином релігії реагують на цей виклик?

Географічний розподіл релігій, безумовно, складний. Однак більшість релігійних мереж простягаються через континенти та перетинають кордони. Тому вони формують духовну структуру, яка може сприяти подоланню сил роз’єднання та розколу. Об’єднання, яке релігії пропагують, не обмежується лише економічним виміром, як глобалізація. Воно ґрунтується на старовинних традиціях, вкорінених в “довгий час”: століття, протягом яких різні релігії співіснували на тому ж території, і різноманітні території були колискою спільної релігії.

У світі, який зараз загрожує розпадом, релігії можуть пропонувати надію на єдність. Їх роль посередника може сприяти діалогу між економічно, політично та культурно різними світами.

Вселенський Патріархат Костянтинополя, присутній по всьому світу, є важливим прикладом. Його присутність та прийняття можуть бути особливо корисними. Його довга історія співіснування, діалогу та обміну, не лише з юдаїзмом, але й ісламом, є справжньою перевагою для християнського світу.

Релігія в контексті охорони навколишнього середовища

Незважаючи на те, що зв’язок із релігією значно зменшився в Західному світі, релігійність лишається актуальною в інших частинах світу. Регіони, які демонструють швидкий ріст населення, зокрема Індія та, ще більше, Африка, продовжують зустрічати зростаючі релігійні спільноти. Таким чином, релігійні установи мають потенціал досягти більше осіб своїми вченнями, ніж міжнародні організації, дослідницькі центри або нерозподільні організації.

У сфері охорони навколишнього середовища, важливою є кількість осіб, які свідомі проблем екології. Це безліч індивідуальних дій, що призводять до знищення ландшафтів, пошкодження рослин і тварин, забруднення океанів та всі інші форми зруйнувань, започатковані людською діяльністю. Здатність впливати на ці індивідуальні дії може мати значний вплив. Тому мобілізація релігійних установ для навчання поваги до навколишнього середовища є надзвичайно важливою.

Дивитися також
Розуміння мудрості та порад псалму для досягнення спокою та благодаті

Вселенський Патріархат рано відчув цю необхідність. Ми залишаємося активно взятыми в міжрелігійний діалог з метою охорони навколишнього середовища.

Релігія як інструменталізований фактор

Ідеал об’єднання людства на основі раціональної економічної логіки, далеко не розраховує, спричиняючи ідентичні агресії та образи. Після прагнення до свободи та процвітання для всіх, нині преобладає прагнення до безпеки та престижу. Розколи, які ми спостерігаємо, випливають із цього розвитку.

В цьому контексті релігія стає ключовим політичним ресурсом, оскільки вона може діяти як фактор різниці серед населення. Це було помітно під час кризи в Україні, де релігія часто інструменталізувалася у політичних і геополітичних протистояннях.

Зазвичай ми спостерігаємо її геополітичну роль через призму суперечок між населенням різних релігій. Таким чином, відома теза Семюеля Гантінгтона про “Зіткнення цивілізацій” розглядає світ розділеним на великі релігійні блоки. Однак реальність зовсім інша. Відзначення релігії як ідентичного маркера і інструменту влади породжує конфлікти також в межах великих релігійних спільнот. Тому виникає складний пейзаж напруги між релігіями та всередині релігій.

Ця геополітизація релігії накладає величезну відповідальність на релігійні установи. Вони не можуть ігнорувати прагнення населення до незалежності та свободи. Водночас важливо підкреслити миротворчу та заспокійливу роль релігії. Багата досвідом релігійних установ є ключовим чинником.

Беззаперечно, що релігія іноді присутня в конфліктних та воєнних ситуаціях. Релігійний фанатизм призвів до жахливих злочинів, і, на жаль, різні форми пригнічення та дискримінації продовжують виправдовуватися релігійними проповідями. Але чи слід винуватити саму релігію, чи, скоріше, тих, хто спотворює її для політичних цілей?

Якщо б нам вдалося прибрати релігію, як цього прагнули деякі ідеології, чи ми також усунули б причини ненависті, конфліктів та злочинів? Сфера релігії – це поле битви, де найкраще поруч з найгіршим. Але те, що робить релігію фундаментально позитивною, – це її історичний корінь. Століттями секулярні релігійні установи мають скарбницю мудрості, яка дозволяє їм протистояти найбільшим небезпекам. Це стає очевидним, коли розглядаються наслідки ідеологій сучасності, які позбавлені такого історичного коріння.

Отже, діагноз щодо ролі релігій в конфліктах неоднозначний. Хоча релігію часто інструменталізують зовнішнім чином від її сутності, залученість релігійних установ у конфліктні ситуації також може пом’якшити їхню жорстокість.

Висновок

У світі, який постійно змінюється, стикається з кризами і зазнає загроз короткострокового та довгострокового характеру, які були невидані кілька десятиліть тому, роль релігії невідомо наскільки позитивна. Вона представляє собою вектор надії. Проте попередні роздуми показують, що це питання складне. Навіть у деяких обставинах релігію можуть пов’язувати із негативними поведінковими реакціями. Таким чином, велика відповідальність лежить на плечах релігійних установ і їх лідерів. Не відмовляючи своїм доктринам і переконанням, представники різних релігій повинні координувати свої зусилля для підсилення позитивного впливу своїх столітніх традицій. Тому діалог міжрелігійний є вельми важливим.

Зростаюча роль релігій може викликати надію. Ця надія повинна підтримуватися зростаючою увагою академічного та дослідницького співтовариства. Ми очікуємо від цих груп оригінальний, інноваційний і позитивний внесок у покращення нашого розуміння геополітики релігій з огляду на подальшу дію. Як ми вказували під час попередньої нашої зустрічі:

“Теологи та інші фахівці з питань функціонування церков повинні, без сумніву, розширити свої можливості та вести діалог з іншими галузями знань. Також важливо, щоб фахівці у галузі соціальних наук, політичних наук та міжнародних відносин подолали певні коливання в дослідженні релігійних питань. Розуміння нового світу, який формується перед нашими очима, не може ігнорувати релігійний фактор”. Дякую за вашу увагу!

Джерело: ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟN ΠΑΤΡΙΑΡΧEION

© 2015-2024 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Прокрутіть до початку