Проповідь у Чорткові стала духовним дороговказом у боротьбі за віру, державу і правду.
Голос Церкви, що зміцнює народ у час великого випробування
У 503-річчя Чорткова та 120-річчя храму Покрови Божої Матері Предстоятель ПЦУ проголосив потужне духовне звернення до українського народу
4 вересня 2025 року у храмі Покрови Пресвятої Богородиці — святині з понад сторічною історією — відбулася архієрейська літургія, що стала не лише урочистістю на честь міста й храму, а й глибоким духовним актом підтримки нації в час війни. Очолив богослужіння Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Епіфаній.
Проповідь Митрополита виявилась не лише церковним словом, а й потужним духовно-національним маніфестом. Його слова були звернені до сердець вірян, але також — до всього народу, що стоїть у боротьбі проти російської агресії.
Проти імперії зла — з вірою в перемогу
У своїй промові Блаженнійший провів чітку паралель між духовним визволенням та національною боротьбою. Він порівняв Україну з біблійним Давидом, що став супроти Голіафа, символізуючи сучасну боротьбу з «російською імперією зла». У словах Митрополита — глибоке розуміння ролі Божої допомоги у протистоянні, а також невичерпна вдячність воїнам-захисникам, які ціною життя виборюють незалежність країни.
«Наш народ постав проти російської імперії зла, як Давид проти велета Голіафа — з вірою і надією на перемогу від Бога, на перемогу правди», — наголосив Епіфаній.
Автокефалія — не політика, а спасіння
Окремо Митрополит зупинився на питанні духовної незалежності. Він наголосив: автокефальна Православна Церква України — не лише юридичний чи канонічний факт, а інструмент визволення душі народу від багатовікового духовного рабства. У промові пролунало чітке нагадування: Москва — не джерело українського православ’я. Коріння нашої віри — у Києві, у хрещенні князя Володимира, у благословенні Константинопольського патріархату.
«Московія вкрала від нас багато, зокрема і наше київське первородство», — підкреслив Епіфаній.
Духовна боротьба як складова національного фронту
Митрополит закликав не сприймати війну виключно як боротьбу на фронті. Він акцентував, що кожна громада, кожен храм, кожна душа має бути частиною духовного опору. Молитва, просвітництво, правда, віра, історична пам’ять — усе це складові великої боротьби за цілісність українського народу.
Храм, місто, нація — як єдине тіло
Молитва за Чортків і його мешканців стала вустами Митрополита образом усієї України: зраненої, але незламної, понівеченої, але живої духом. І ця живучість — не в сліпій стійкості, а в духовному пробудженні, у звільненні від московських кайданів, у побудові справедливої держави з помісною Церквою як духовним центром.
Фінал, сповнений сили: слава Україні — як молитва
Проповідь завершилася величним потрійним акордом: «Слава Ісусу Христу! І слава нашій Матері-Україні! Амінь!» — це вже не просто традиційне завершення. Це — молитва, яка закликає до віри, дії і перемоги.
Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України
