Зараз читаєте
Собор вселенських учителів і святителів: ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО, ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА та ІОАНА ЗОЛОТОУСТА

Собор вселенських учителів і святителів: ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО, ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА та ІОАНА ЗОЛОТОУСТА

Під час правління імператора Олексія Комніна (1081–1118) у Константинополі зчинилася палка суперечка, що поділила на три табори людей, освічених у вірі й ревних до доброчесності. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова й Іоана Золотоуста. Хтось віддавав перевагу свт. Василію перед двома іншими, тому що він, як ніхто інший, зумів пояснити таємниці природи і своїми чеснотами досяг ангельської висоти. Засновник чернецтва, глава всієї Церкви у боротьбі проти єресі, суворий пастир, вимогливий до чистоти звичаїв, свт. Василій не мав у собі нічого низького або земного. Ось чому, за словами прихильників, свт. Василій перевершував Іоана Золотоуста, який за характером був більше схильний пробачати грішників. 

Інші, стаючи на бік Іоана Золотоуста, натомість стверджували, що уславлений архієпископ Константинопольський не менш ревно, ніж свт. Василій, боровся з пороками, приводив грішників до покаяння і закликав усіх людей до євангельської досконалості. Неперевершений за красномовством золотоустий пастир зросив Церкву справжньою рікою проповідей, в яких розтлумачив слово Боже і краще за двох інших святителів показав, як застосовувати його в повсякденному житті.

Третя група закликала визнати головою свт. Григорія Богослова за велич, чистоту і глибину його мови. Досконало опанувавши всю мудрість і красномовство грецького світу, він, за їхніми словами, досяг такої міри в спогляданні Бога, що ніхто, крім нього, не був у змозі так прекрасно викласти вчення про Святу Трійцю.

Таким чином, кожна партія захищала одного з отців перед двома іншими, і незабаром це протистояння охопило всіх християн столиці. Забувши про шанобливе ставлення до святителів, ці три табори пустилися в нескінченні суперечки. Розбрату і чварам не було кінця-краю.

Тоді однієї ночі три святителі явилися уві сні св. Іоану Мавроподу, митрополиту Євхаїтському (18 жовт.): спочатку окремо, а потім усі три разом. В один голос вони сказали йому: «Як ти бачиш, або всі троє перебуваємо з Богом, і жодні чвари чи су перництво не розділяють нас. Кожен із нас, у ту міру обставин і натхнення, яка була йому дарована Духом Святим, писав і вчив того, що треба для спасіння людей. Серед нас немає ні першого, ні другого, ні третього. І якщо ти призиваєш одного з нас, — тієї миті двоє інших присутні поруч. Тому накажи тим, хто вступає у суперечки, щоб не сіяли розбрату у Церкві через нас, тому що за життя всі наші зусилля були присвячені відновленню єдності та згоди у світі. Потім збери три наші пам’яті в одне свято, склади для нього службу, внеси туди піснеспіви, присвячені кожному з нас, відповідно до мистецтва і науки, які тобі дав Бог. Передай цю службу християнам, щоб вони щороку відзначали. Якщо вони саме так нас шануватимуть єдиними перед Богом і з Богом, ми обіцяємо їм, що будемо просити у нашій спільній молитві за їхнє спа сіння». З цими словами святі ієрархи здійнялися на небо, охоплені невимовним світлом, величаючи один одного.

Св. Іоан Мавропод одразу ж зібрав людей і розповів про це одкровення. Оскільки митрополита усі поважали за чесноти і захоплювалися силою його красномовства, між трьома сторонами відновився мир. Усі почали вмовляти Іоана щонайшвидше скласти службу спільного дня пам’яті трьох святителів.

Із тонкою розсудливістю Іоан вирішив приурочити святкування до тридцятого дня січня (12 лютого), немов скріпивши печаткою місяць, упродовж якого відзначається пам’ять кожного з трьох ієрархів.

У численних тропарях три святителі, різні як особистості, але єдині через благодать Божу, названі «земною трійцею». Своїми писаннями та прикладом свого життя вони заповіли нам поклонятися Святій Трійці, прославляючи Єдиного Бога у трьох Лицях. Ці три світочі Церкви всупереч небезпекам і переслідуванням поширили по всій землі світло істинної віри й залишили нам, їхнім нащадкам, святу спадщину, за допомогою якої ми можемо досягти вищого блаженства і вічного життя в присутності Бога з усіма святими.

Протягом січня (за старим стилем) ми святкуємо пам’ять багатьох славних ієрархів, подвижників і сповідників. Завершуючи цей місяць спільним святкуванням трьох великих учителів і сповідників, Церква згадує усіх святих, які свідчили про православну віру своїми творіннями й самим своїм життям. Цим святом ми вшановуємо всі знання й богонатхненну просвіту, які через слово просвітлюють розум і серця віруючих. Зрештою, пам’ять трьох святителів — це свято усіх отців Церкви й усіх прикладів євангельської досконалості, що її Дух Святий породжує в усі часи й в усіх місцях для того, щоб з’являлися нов пророки і нові апостоли, провідники наших душ до Неба, розрадники народу й вогняні стовпи молитви які тримають Церкву і стверджують її в істині.

Молитвами святих Твоїх

Дивитися також
Вітання з Вербною неділею: Підготовка до Великодня та значення "Осанни"

Господи Ісусе Христе

помилуй нас!

Амінь

Джерело “Житія святих укладені на Святій Горі Афон. Синаксар. Т.2. Лютий”
Видання здійснена за підтримки Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Володимира

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2024 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Прокрутіть до початку