Наш український народ має багаті традиції — кожна пора року сповнена для нас різними святкуваннями, звичаями, обрядами та традиціями. Особливо багатою в цьому відношенні є зима, коли господарі не так зайняті роботою на своїх полях, а більше часу можуть проводити в домівках із своїми родинами. Саме в такий час у церковному житті звершується вшанування пам’яті святого, котрий має особливе значення для Церкви Христової в Україні. 13 грудня за новим стилем православні українці вшановують пам’ять святого апостола Андрія Первозванного.
Апостол Андрій, названий Первозванним за те, що раніше від інших апостолів пішов за Христом, невідступно був поруч із Господом протягом всього земного служіння Ісуса Христа. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у Скіфію — землі, на яких пізніше виникає наша Русь-Україна.
Про благовістя апостола ми знаходимо свідчення у стародавньому руському літописі «Повість минулих літ» так розповідається про подорож апостола Андрія українськими землями. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі річки Дніпра. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков воздвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і пройнятий Духом Божим, Апостол хрест воздвигнув, і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».
Цей факт апостольської проповіді на наших теренах підбадьорює українських церковних наставників стояти на шляху утвердження Української Автокефальної Церкви. Київський собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після унії, ствердив апостольське походження християнства на наших землях. У соборній постанові сказано: «Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував апостол». Митрополит Іларіон (Огієнко) пише, «Вже від часу Апостола Андрія християнство ніколи й не переводилося в нас, але постійно мало більше чи менше число своїх віруючих… Таким чином, Церква наша веде свій початок від самого апостола й правдиво зветься Церквою Первозванною».
В нас в Україні дуже велично і благоговійно вшановують пам’ять святого апостола Андрія Превозванного, так як він вважається та є основоположником Української Православної Церкви. Сподіваючись на його Небесне заступництво над нашою державою і Церквою, знаючи духовні сподівання наших вірних в часі сучасних випробувань, просімо словами тропаря про мир у цілому світі та в Україні, взиваючи: «Апостоле Первозванний, брате Первоверховного, Андрію, – Владиці всіх молися, щоб послав мир Україні й усьому світові, а душам нашим велику милість». Амінь.
