Екуменічний Патріарх розглядає Схід як джерело духовності та розкриває його роль у формуванні церковної традиції через Розп’яття та Воскресіння. Звернення підкреслює значення церковних традицій для єдності віри.
Від Розп’яття до Воскресіння – Роль сходу у формуванні церковної традиції
Екуменічний Патріарх Варфоломій у своєму зверненні до вірян відзначив, що той, кого ми уявляємо як Схід, насправді є історичним шляхом та місцем освіти в період Церкви. Схід не лише місце народження великих святих, але і колиска Церкви в її сучасній формі. Теологія та екклезіологія випливають із цих святих земель, що знаходяться під канонічною юрисдикцією Екуменічного Патріархату.
Саме тут відбувалися Вселенські Синоди, які формували церковну свідомість, засновану на служінні Господа, перевищуючи національні та інші відмінності. Мудрість Святих Отців встановила пентархію та її ієрархічний порядок, визначаючи межі, принципи та цінності з глибоким розумінням історії та святості кожного регіону.
З Малої Азії висловлюється істина, що єдина і справжня Материнська Церква – Велика Церква Константинополя. Ця Церква винятково несе спадок жертви Ісуса на Хресті за весь людство, народжуючи численні Церкви від Болгарії до України. Таке твердження – це не нововведення в екклезіології, але досвідчена правда та спадок від Отців Вселенських та Місцевих Соборів.
Це не просто теоретичне твердження, але постійний благословенний акт Церкви, що наділяє Константинополь правом відданості жертві Розп’яття, шляху жертвопринесення та позиції глави всіх Церков. Він послідовно несе вінець терну, символізуючи Деспотичну Страждання.
Як скромні спадкоємці цих традицій, за благодаттю Бога, ми обіцяємо берегти цей святий довір’я. Ми відмовляємося відступати від святого обов’язку та відповідальності, які нам доручені. Ми не відмовляємося від мантії Матері Великої Церкви, ролі, яку ми успадкували кров’ю, і маємо намір передати її непошкодженою та незмінною.
Протягом 32 років, і в майбутньому, ми виконуємо це завдання з радістю, на служіння Всесвятій Богородиці. Ми не збираємося спускатися з Хреста, до якого віддавалася Церква Константинополя. Ми залишаємося віддані нашому покликанню, шануючи нашу історію та мудрість Отців.
Ми вивчили, як провести всі народи, раси та мови до Воскресіння через Хрест. Ми готові переносити розп’яття і об’єднуватися з Христом до кінця часу ради блага світу. Таким чином, ми стоїмо твердо, всі разом, в благоговій трепеті перед судовим престолом Бога!
