Зараз читаєте
Вдячність як ключовий елемент духовного розвитку: Погляд митрополита Епіфанія

Вдячність як ключовий елемент духовного розвитку: Погляд митрополита Епіфанія

Митрополит Епіфаній аналізує значення вдячності в формуванні духовної особистості та серед спільноти. Супроти байдужості до добра Його Блаженство ставить концепцію вдячності, підкреслюючи її важливість для отримання благословення Божого.

Розкриття ролі вдячності в вихованні, культурі та міжособистісних відносинах

Бути вдячними за благодіяння – є важливою складовою виховання, культури, поводження між людьми. Вдячність за добро виявляють навіть тварини – вони демонструють радісні відчуття тим, хто їх нагодує, обігріє, захистить від небезпеки. Тим більше здатність до вдячності повинна бути властива людям.

Однак в реальному житті ми спостерігаємо інше. Не раз доводиться бачити, як на добро відповідають байдужістю, або навіть і вимогою зробити більше та гнівом, чому не виконуються нові бажання. А буває й гірше, коли на добро відповідають злом.

Писання свідчить, що Бог є благим і люблячим за самою Своєю природою. І тому все, що походить від Бога, є добрим. Він не є і не може бути джерелом жодного зла. І добро, яке Господь виявляє людям, не обмежується лише тими, хто вірує в Нього, хто виконує Його заповіді, хто сам є добрим. Закликаючи любити ворогів та творити добро, не сподіваючись на подяку чи відплату, Спаситель вказує на приклад Бога, Який є «добрий і до невдячних, і злих» (Лк. 6: 35).
На прикладі уривка з Євангелія про зцілення десяти прокажених ми бачимо, як саме Господь благодіє навіть невдячним. Бо не подякою Він обумовив подане усім їм чудесне зцілення. Вони просили Його з вірою, що одержать – і одержали те, чого бажали.

Але лише один з них прийшов подякувати Христові за отримане зцілення. І тому лише один з десяти отримав не тільки зцілення тіла, але і почув звіщення про духовне спасіння.

Благодіяння, які Бог подає людям, є виявом Його любові та милосердя. Вони залежать від Господа, а не від людей. І Бог подає їх навіть тим, хто їх не заслуговує, хоча і потребує.

Дивитися також

Однак слід усвідомлювати і розуміти, що ті блага, які людина отримує від Бога, але при цьому залишається невдячною і злою, будуть такій людині в суд і осудження. Вона, якщо не перемінить свого ставлення і не очиститься від гріхів, то буде подібною до чоловіка з притчі, який був запрошений на весільне свято, але не потурбувався, щоби вдягти належний одяг і цим вшанувати і господаря, і сам дар запрошення. Цього негідного чоловіка, як ми знаємо з Писання, господар наказав слугам викинути у темряву зовнішню.

Тому і ми, коли отримуємо благодіяння від Бога, малі чи великі, виняткові чи повсякденні, повинні за все це виявляти свою любов до нашого благодійника через вдячність. Бо в такий спосіб ми засвідчуємо свою віру в Бога, своє усвідомлення того, що блага, які ми маємо в нашому житті: здоров’я, сили, їжу і пиття, одяг і житло, успіх у справах і багато іншого, – все це з’являється не саме собою і не лише завдяки нашим зусиллям, але є плодом піклування Божого про нас.

З повним текстом проповіді можна ознайомитись на сайті Православної Церкви України за посиланням:

© 2015-2024 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Прокрутіть до початку