Сьогодні ми згадуємо святих, які не зреклися Христа перед тортурами і смертю, та молимося за мир в Україні.
Історії святої Лукії, Ореста та Мардарія надихають на молитву та духовне зміцнення
Сьогодні, 13 грудня, за новоюліанським календарем Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Євстратія, Авксентія, Євгенія, Ореста, Лукії-діви, а також преподобних Мардарія, Арсенія та Досифея. Ці святі, які жили в різні епохи, є символами мужності, відданості Богу та справжньої християнської любові.
У часи жорстоких переслідувань християн імператором Діоклетіаном, святі Євстратій, Авксентій, Євгеній, Орест та Лукія-діва показали світові приклад непохитної віри. Вони прийняли тортури і смерть, але не зреклися Христа.
Свята Лукія відмовилася від багатства та мирських привілеїв, присвятивши своє життя служінню Богу. Її стійкість перед випробуваннями стала символом духовної сили для багатьох поколінь.
Святий Орест, молодий воїн, відкрито засвідчив свою віру, коли не приховав хреста на своїй шиї. Його вчинок нагадує про відвагу у сповідуванні Христа навіть перед смертю.
Серед вшанованих сьогодні святих особливе місце займають преподобні Мардарій, Арсеній та Досифей.
Преподобний Мардарій, затворник Києво-Печерського монастиря, відомий своїм життям у повному відданні молитві та аскетизму. Його духовний подвиг є взірцем смирення та любові до Бога.
Життя цих святих мучеників та преподобних нагадує про важливість віри, терпіння та любові до ближнього. Їхні подвиги надихають нас на стійкість духу, на добрі справи та молитву за нашу країну. Вони є яскравими прикладами того, що справжня віра не боїться випробувань і смерті.
У цей день православні християни запалюють свічки та моляться за мир, мудрість і силу. Ми просимо у Господа допомоги, щоб наслідувати приклад цих святих, зберігаючи віру та любов навіть у найтяжчі часи.
Нехай їхній подвиг надихає наші серця на духовне зміцнення та єдність у молитві за Україну.
Ведений на спалення, святий Євстратій молився, щоб чули всі:
«Величаючи, возвеличу Тебе, Господи, що зглянувся на смирення моє, і мене не замкнув у руках ворожих, але спас від бід душу мою. І нині, Владико, хай покриє мене Рука Твоя і хай прийде на мене милість Твоя, бо смутиться душа моя і болить у виході з тіла цього, щоб ніколи лукавого супостата земля не сховала її, і не припнула її у пітьмі, через гріхи, у житті цьому мною зроблені у невіданні. Милостивий будь мені, Владико, і хай не побачить душа моя темного зору лукавих бісів, але хай приймуть її ангели Твої світлі і пресвітлі. Дай Славу Імені Твоєму святому і Твоєю силою виведи мене на божествений суд Твій, і коли будеш мене судити, хай не спіймає мене рука князя світу цього, яка затягне мене в глибину пекельну, але предстань і будь мені Спасителем, Помічником і Заступником — ці-бо тілесні муки є веселістю для рабів Твоїх. Помилуй, Господи, душу мою, що осквернилася життя цього пристрастями, і чистою її прийми, бо благословенний єси на віки. Амінь».
Так святий помолився, піч була вже гаряча дуже, сотворив хреста Христового знамення і зайшов у піч, співаючи і говорячи: «Господи, Ісусе Христе, в руки Твої передаю дух мій». І так в мирі передав дух. Не пошкодив же тіла його святого вогонь, ані волосся його не торкнувся. Помер-бо святий мученик Євстратій в тринадцятий день грудня. Блаженний же Власій, єпископ граду Севастійського, взявши мощі святого Євстратія і святого Ореста, зробив те, що було в заповіті мучениковому написано, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного в Тройці Бога, йому ж Слава і держава навіки. Амінь.
