Зараз читаєте
Загинув у липні, а лише в серпні повернувся додому. Попрощались з Володимиром Головком

Загинув у липні, а лише в серпні повернувся додому. Попрощались з Володимиром Головком

У Героя залишились двоє діток — дванадцятирічна Софійка і семирічний Матвійчик. Для рідних і близьких, земляків, усіх, хто його знав, Володимир Головко назавжди залишиться справжнім патріотом, для якого Україна була понад усе.

Він нарешті повернувся додому. Цього разу — назавжди.

У Почапинцях, що неподалік Тернополя, попрощалися з Героєм Володимиром Головком.

Військовий загинув на Донеччині 9 липня. Поховали його поряд із побратимом Ярословом Мудрим, з яким вони разом воювали і загинули в один день.

— Понад місяць громада жила в очікуванні дива, адже тіло Володимира не було знайдено, і він вважався безвісти зниклим, — розповів голова Підгородянської громади Сергій Чапрак. — Жевріла надія: може живий, поранений, може повернеться… Та, на жаль, дива не сталося. Тіло вдалося ідентифікувати за результатами ДНК.

Попрощатися з Героєм прийшло багато односельців, земляків, громадівців. Зібралася чисельна освітянська родина громади, аби підтримати дружину загиблого Тетяну, яка працює в дитячому садку села Почапинці.

Володимир Головко народився у 3 липня 1981 року. По початку липня йому виповнилось 41, а через кілька днів його не стало… Без батька залишилося двійко дітей: дванадцятирічна Софійка і семирічний Матвійчик.

Володимир був учасником АТО, а від початку повномасштабних бойових дій знову став на захист Батьківщини, розповіли у Підгороднянській громаді.

— Для рідних і близьких, земляків, усіх , хто його знав, Володимир Головко назавжди залишиться справжнім патріотом, для якого Україна була понад усе, — розповіли земляки. — Був учасником АТО, від початку повномасштабних бойових дій знову став на захист Вітчизни, був призваний ще 28 лютого 2022 року – у перші дні війни.

«Яка важка втрата, золота, без перебільшення, людина, добрий, мудрий, ласкавий і багато добрих слів заслуговує, — розповіла Iryna Hrytcko. — Земля пухом… Герої не вмирають, їх завжди пам’ятають…»

Світлій пам’яті Героя Володимира Головка

… Пробачте рідні за безсонні ночі…
Що вісточки так довго не давав…
Закрилися навіки мої очі,
Життя за Україну я віддав…

А телефон мовчав… Нестерпна тиша
Посилювала невимовний біль,
Мов серце на шматочки хтось покришив.
Думки повзли нелегкі звідусіль.

Здавалось, так ніколи не боліло.
Вже навіть перестали снитись сни.
Десь павутиною надія ще жевріла –
Рідненький, повертайся із війни!

Дивитися також

Вдивлялася у сина очі сині
І пригортала доню до грудей.
Як жити далі їй тепер віднині!?
А жити треба – двійко є дітей.

З сльозами їх щодня вкладала спати.
З надією чекала все дзвінка.
Заснули, фото стала цілувати.
І до сорочки потягнулася рука…

Тулила до щоки м’яку тканину.
А серце пробивав кинджалом щем.
І плакала, ридала без зупину.
Ще й небо з нею плакало дощем…

Як довго, рідний, я тебе чекала…
Біль серце на шматочки розривав.
Закриту домовину зустрічала.
Стяг синьо-жовтий вітер розвівав…

Війна спинила стукіт його серця.
І чорна звістка болем обпекла.
Стрічаєм на колінах односельця.
Останній шлях до рідного села…

Ніна Вересюк, 13.08.2022 р 

Висловлюємо щирі співчуття дружині, дітям, всій родині, землякам, побратимам і всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2024 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Прокрутіть до початку