Ця стаття розглядає значення і заклик Ісуса Христа з Євангелія Марка 8:34-35 про зречення себе, взяття хреста та слідування за Ним. Вона пояснює, що цей заклик означає для християн і як він відображає суть віри.
Розгадка важливого вчення з Євангелія Марка 8:34-35
«Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк. 8:34-35). Що означає цей заклик?
Зректися себе означає зректися сваволі, віддавши себе в руки Господні. Бо саме сваволя, непослух, непокірність людини спонукали прабатьків до гріха і цим зробили людство підвладним злу і смерті. Тому щоби перемогти зло і звільнитися від цього рабства гріху, потрібно робити протилежне – повною мірою довірити себе Богові.
Адже Він є благий, всемогутній і премудрий, тому краще за нас самих знає, що нам корисне. Знає, в чому полягає для нас справжнє благо і як цього блага досягти. Тому коли ми довіряємося Богові, коли зрікаємося егоїзму, самозамкненості, самозвеличення і гордині, а у смиренні та з довірою слідуємо за нашим Творцем – тоді неодмінно досягнемо блага, досягнемо спасіння і вічного життя, як Христос і обіцяє це.
Водночас слова Господні застерігають нас, що шлях спасіння є важким, він пов’язаний з терпінням страждань і жертовністю. Тому Христос і закликає нас взяти хрест свій та йти за Ним.
Взяти хрест означає виявляти самопожертву – бо і Син Божий віддав на хресті Себе в жертву заради нашого спасіння. Взяти хрест означає найбільшою мірою довіритися Небесному Отцю. Бо і Христос, довіряючи Себе Небесному Отцю, був смиренним навіть до смерті на хресті, щоби так виконати волю Божу і звершити спасіння людства.
Взяти хрест означає бути готовим до несправедливих страждань. Бо на хрестах обабіч Спасителя були розіп’яті і розбійники. Але вони були покарані за свої злочини, і покарані справедливо, як один з них засвідчив, каючись.
А Господь Ісус Христос був покараний несправедливо. Він був засуджений без провини. Він зазнав мук і смерті, хоча нікому не вчинив ніякого зла. Він міг силою Своєї божественної влади захистити Себе від страждань – але не зробив цього, бо цілковито віддався на волю Отця Небесного.
Дорогі брати і сестри!
Маємо також особливу увагу звернути на вирази «спасти душу свою» і «погубити душу», які вижиті Христом. У біблійній мові слово «душа» має два основних значення. Перше – це духовна складова людської природи. Людина складається з видимого, матеріального тіла і з невидимої, безплотної душі. Тіло помирає, але душа залишається безсмертною. З нею пов’язане безсмертя особистості та наше уповання на майбутнє воскресіння з мертвих, коли душі померлих знову з’єднаються з тілами, за волею Божою відновленими для вічності.
Друге значення слова «душа» у біблійній мові – це синонім життя. І саме в цьому, другому значенні слово «душа» вжито Спасителем у євангельському читанні, яке ми нині чули. Віддаючи своє життя в руки Божі, несучи хрест свій, виявляючи жертовну любов до Бога і ближніх – ми спасаємося. А хто заради збереження свого тимчасового життя зрікається волі Божої, відкидає хрест свій, егоїстично замикається лише на власних потребах – той хоча і думає, що так зберігає життя своє, але насправді губить себе, бо втрачає спасіння і життя вічне.
Хресна жертовність і самовідречення не стосуються лише готовності до мучеництва, до страти за правду Божу, які слід мати християнам. Зрікатися себе, віддавати своє життя заради Євангелія означає найперше у повсякденному житті слідувати не сваволі, але волі Божій. Дбати про те, щоб не собі догоджати, але служити благу ближніх.
Не слід чекати якогось майбутнього виняткового моменту, коли справді може постати необхідність віддати за віру в Христа своє життя, як це ставалося з мучениками давнього і нового часу. Нести хрест свій слід щоденно, щоденно виявляти упокорення перед волею Божою і жертовно служити благу ближніх – ось до чого закликає нас нині Спаситель, подаючи не лише заповідь, але і власний зразок та приклад жертовної любові.
Богу нашому слава навіки віків. Амінь.
