Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський відомий також як святитель Феодосій Углицький. Походив із старого українського шляхетського роду Полоницьких-Углицьких. Його батько Микита був священиком. Святитель народився на початку 30-х років XVII ст. на Поділлі. Його світське ім’я невідоме. Навчався в Київській колегії. Тоді прийняв чернецтво в Києво-Печерському монастирі під ім’ям Феодосія на честь преподобного Феодосія, ігумена Печерського.
Згодом (біля 1658 р.) був висвячений в ієродиякони й служив у Софійському соборі в Києві. Шукаючи спокійного місця, де міг би віддаватися тільки служінню Богові й звершувати чернечі подвиги, святитель Феодосій перебував три роки в Крупицькому монастирі біля Батурина, де його було висвячено на ієромонаха. З 1662 р., упродовж двох років, був ігуменом Онуфрієвського монастиря в Корсуні на Київщині, а з 1664 до 1688 р. — ігуменом відомого Видубицького монастиря під Києвом.
У 1688 р. на бажання Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича ігумен Феодосій був переведений настоятелем Чернігівського Єлецького монастиря й возведений у сан архімандрита. Маючи майже дев’яносто років, архієпископ Лазар Баранович не міг уже керувати єпархією й виконувати архіпастирські обов’язки, а тому запропонував архімандриту Феодосію Углицькому допомагати йому.
В 1692 р. на пропозицію архієпископа Лазаря в Чернігові відбувся собор, участь у якому взяли гетьман Іван Мазепа, представники духовенства й мирян Чернігівської єпархії. На соборі одноголосно архімандрит Феодосій був обраний єпископом. Цим Лазар Баранович хотів узаконити святителя Феодосія як свого помічника й наступника. В цей час це не було легкою справою, бо єпископів — вікаріїв тоді в Україні не було.
Упродовж року єпископ Феодосій керував Чернігівською єпархією від імені престарілого архієпископа Лазаря Барановича й після його смерті 3 вересня 1693 р. став повноправним Чернігівським архієпископом. На цій кафедрі виявив себе як архіпастир, який дбав про своє духовенство й паству. Він був у добрих відносинах із гетьманом Іваном Мазепою. Будував церкви, закладав монастирі й особливо опікувався чернігівською друкарнею при Іллінському монастирі.
Святитель Феодосій керував Чернігівською єпархією усього три з половиною роки. Упокоївся 5 лютого (ст.ст) 1696 р. Біля його мощей відбувалися чудеса, тому було порушено питання про канонізацію святителя Феодосія, яка була проведена у вересні 1896 р. Тоді мощі переклали в новий кипарисовий гроб і срібну раку, яку урочисто поставили в Спасо-Преображенському соборі в Чернігові.
З приходом безбожницької більшовицької влади мощі святителя були втрачені. Як відомо із архівних документів у листопаді 1921 р. представники радянської атеїстичної комісії, що перевіряли нетлінність мощей, розламали срібну раку святителя вагою 10 пудів, і у 4 ящиках його мощі відправили до Москви, після чого їхня подальша доля невідома.
