Сильне духовне слово про відповідальність влади, ресурсу і вибору.
Чому правда завжди наздоганяє
У день пам’яті святителя Миколая слово Церкви знову звучить не як абстрактна проповідь, а як гостре, болюче і водночас спасенне нагадування про правду. Роздуми Митрополита Донецького і Маріупольського Сергія (Горобцова) торкаються самого нерву нашого часу — війни не лише зовнішньої, а й внутрішньої.
Наболіло… Святий Миколай був людиною правди. Він був справедливий, милосердний, чистий серцем. Він не терпів неправду й ніколи не мирився з несправедливістю. Його життя було свідченням того, як Божа благодать діє через чесне й добре серце.
Сьогодні, коли наша країна переживає страшні часи війни, правда стає питанням виживання. Справедливість — питанням честі. Чистота совісті — питанням нашого майбутнього.
Ми воюємо не лише із зовнішнім ворогом. Ми ведемо боротьбу і з тим, що роками руйнувало нас зсередини. Система корупції, яка була вибудувана ще за часів Януковича, нищила економіку, розкрадала армію, принижувала наш народ і руйнувала довіру між людьми.
Я добре пам’ятаю, як один дуже заможний знайомий бізнесмен хвалився «списаною» броньованою машиною, яку він купив у військових. На вигляд вона була майже новою. Це лише один епізод… але скільки таких історій було по всій Україні!
І сьогодні, коли на фронті кожен день забирає життя найкращих синів і дочок України, гріх корупції стає ще тяжчим. Бо красти у свого народу — це страшно. А красти під час війни — це злочин перед Богом і людьми.
У багатьох із нас — глибокий сором, той самий «іспанський сором», коли ми чуємо про чиновників, які, маючи владу, наживаються на чужому горі. Чим вони глушать свою совість, якщо вона в них ще не вмерла?
Як дивляться в очі матерям, які ховають своїх синів, бо не вистачило дронів чи броньованої машини, що мала б вивезти поранених?
Як живуть із думкою, що чиєсь життя можна було врятувати, якби вони не поклали до кишені те, що призначалося армії?
Невже десятки квартир і машин ти понесеш на той світ? Невже ти справді думаєш, що Бог не бачить? Що твої діти і внуки не відчують на собі наслідків твого гріха?
Коли людина використовує владу для наживи, коли краде у оборони своєї держави, вона ставить під удар не лише свою душу — вона накладає важкий тягар на весь свій рід. Бо гріх несправедливості завжди повертається до дому того, хто його чинить.
Але сьогодні — час не помсти, а покаяння. Час, коли кожен, хто ступив на криву стежку, може зупинитися й повернутися до правди.
Тому я звертаюся до всіх, хто сьогодні при владі, при ресурсах, при можливостях:
Схаменіться.
Покайтеся.
Поверніться до совісті.
Бог милосердний, але Бог справедливий. І Його справедливість приходить завжди — хоч би як довго людська совість намагалася мовчати. Можна збігти закордон, але від Бога не втечеш…
Наслідуймо святого Миколая. Говорімо правду. Не крадімо.
Будьмо чесними перед Богом, перед людьми, перед Україною, яка платить за свободу найвищу ціну — кров своїх дітей.
Нехай цей заклик стане не осудом, а дверима до духовного відродження. Бо той, хто кається, — змінюється. А той, хто змінюється, — може врятувати не лише себе, а й світ навколо.
Господи, даруй нам мужності бути правдивими, чесними і справедливими. Амінь.
