Молитва до Пречистої перед цим образом рятувала від ворогів упродовж століть.
Як образ Божої Матері став символом перемоги світла над темрявою та надії на спасіння
Константинопольська ікона Божої Матері: образ, що захищає християнський світ
У скарбниці православної традиції особливе місце займають ікони Пресвятої Богородиці, які впродовж століть були видимими знаками Її заступництва. Одним із таких благодатних образів є Константинопольська ікона Божої Матері, прославлена у 1071 році.
Саме тоді мешканці столиці Візантійської імперії з вірою і молитвою звернулися до Цариці Небесної, благаючи Її захисту від ворогів. Перед святим образом вознесли моління, і сталося диво — місто було врятоване від загрози, що нависала над ним. З того часу ікону стали шанувати як особливу Покровительку, а сам випадок став ще одним свідченням того, що Матір Божа не залишає тих, хто прибігає до Неї з довірою і любов’ю.
Численні чудеса, явлені через Константинопольську ікону, засвідчують Її невтомне заступництво. Пресвята Богородиця захищає від небезпек, укріплює у вірі, подає розраду і допомогу. У християнській свідомості цей образ став символом надії, перемоги над ворогами видимими й невидимими та живим знаком слів, що постійно звучать у серцях вірних: «Пресвята Богородице, спаси нас!»
Сьогодні, як і тисячу років тому, віруючі звертаються до Пречистої з молитвою перед Її Константинопольською іконою, просячи миру, захисту та сили вистояти в боротьбі зі злом. Це нагадування, що поруч із нами завжди стоїть Небесна Заступниця, Яка своїм материнським Покровом огортає християнський народ і веде його до перемоги світла над темрявою.
Молитва до Пресвятої Богородиці перед Її Константинопольською іконою
До Тебе, Пресвята Владичице, Богородице, ми, недостойні раби Твої, прибігаємо. Ти бо єдина Благосердна, незлоблива і всемогутня молитвениця перед Сином Твоїм, Христом Богом нашим, за нас, грішних.
Знаєш, Владичице, як тяжко ми зневажили благість Його, переступаючи святі заповіді. Немає гріха, якого б ми, нещасні, не вчинили, відкинувши страх Божий. Тому й відпали ми від благодаті Духа Святого та дару усиновлення, й стали достойні відкинення та кари. Знаєш, Преблага Заступнице, що й Твої милості ми, нерозумні, часто забували, показуючи себе недостойними Твого милосердя.
Скільки разів ми кликали Тебе, Владичице, обіцяючи виправлення, а знову зневажали Твоє материнське заступництво, виявляючи невдячність. Нині ж, із соромом, стоїмо перед пречистим Твоїм образом, навіть не достойні підвести очі наші. Але, о Світло душ наших, ясне віддзеркалення Божої благості! Ми знаємо, яке велике Твоє дерзновення перед Христом, Сином Твоїм і Богом нашим. Знаємо, що ніхто, хто прибігав до Тебе з покаянням і щирістю, не був посоромлений, і ніхто, хто кликав Тебе, Пречиста, не вийшов не почутий. Бо шанує Син Твій Тебе, Богоневісто, як Свою Матір, милостиво приймаючи Твої молитви.
Через це ми, хоч і з оскверненими душевними очима, але з колінами сердець і тіл наших схиляємось і молимо Тебе, Всеблага Мати і Царице наша: змилосердься над нами, непотрібними рабами Твоїми. Якими знаєш шляхами спасіння – віднайди нас, загиблих; просвіти наш розум світлом богопізнання, щоб, осяяні ним, ми відсікли всяку злу думку й безсоромний вчинок, і всім серцем полюбили заповіді Господні та почали в них непорочно ходити.
Припини ворожі єресі, розсіяних знову з’єднай, заблукалих наверни до єдиного стада Сина Твого, Христа Бога нашого. Старців підтримай, юних настав, вдів і сиріт захисти, недужих зціли, нашу країну миром огороди й збережи її непохитною на віки. Усім нам дай зростання у вірі та добрих ділах, і довголіття.
Тих же, що вже відійшли у вірі — отців і братів наших — упокой у світлих оселях раю. А нас усіх прийми в покаянні й сповіданні та приєднай до них, щоб і ми, Преблага Заступнице, Богоматір і Владичице, спасенні Твоїм заступництвом, разом із усіма святими прославляли чесне й пресвяте Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа — Єдиного Бога в Тройці, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
