Сьогодні, 14 серпня, Церква святкує перенесення мощей преподобного Феодосія Печерського. У цей день Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію у Свято-Феодосіївському ставропігійному монастирі Києва. Ми, парафія святих жон-мироносиць, молилися того самого дня разом з усією нашою Церквою.
Про що молилися в Києві
Предстоятелю співслужили архієпископ Луганський і Старобільський Лаврентій, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Васильківський Єфрем та єпископ Богуславський Арсеній.
Після читання Євангелія Його Блаженство виголосив першосвятительське слово. Предстоятель возніс особливу молитву за нашу Батьківщину, яка переживає час важких випробувань і небезпеки.
Під час служби лунали прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ. Молилися і за спокій душ полеглих оборонців та мирних жителів, які загинули під час війни.
Наприкінці Літургії був урочистий хресний хід навколо храму. Предстоятель привітав громаду обителі зі святом, а захисників України та благодійників відзначив церковними нагородами.
Братія переходить до Лаври
За рішенням Священного Синоду братія Свято-Феодосіївського монастиря переходить до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, де продовжить своє чернече життя. У самій обителі діятиме жіноча обитель.
Предстоятель подякував братії на чолі з архімандритом Макарієм (Папішем) і вручив йому орден Архістратига Михаїла I ступеня.
Чому саме до цього святого йдемо з нашими тривогами
Преподобний Феодосій замолоду пішки дійшов до Києва, і його спершу нікуди не хотіли брати. Він знав, що таке дорога без певності, чи буде тебе хто чекати в кінці.
Тому до нього так природно нести саме те, чим сьогодні живе кожна наша родина. Тривогу за сина на фронті. Чекання дзвінка. Порожнє місце за столом.
Господь сказав: «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас». Свята — це і є ті двері, у які найлегше зайти зі своєю втомою.
Помолімося сьогодні разом
Просімо преподобного Феодосія за наших воїнів, за їхніх матерів, дружин і дітей. За тих, хто в полоні. За тих, хто зараз у дорозі й не має куди повернутися.
І за впокій душ тих, хто вже не повернеться додому ніколи. Пам’ять про них жива, доки за них моляться.
Преподобний отче Феодосіє, моли Бога за нас.
