Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр пояснив, що освячення великоднього кошика — глибоко укорінена українська традиція, але не вимога Церкви.
У Великодньому інтерв’ю владика Олександр поділився особистими спогадами та роз’яснив сенс освячення пасок і святкових страв
Митрополит Олександр: освячення паски — не обов’язок, а духовна традиція
Щороку на Великдень мільйони українців вирушають до храмів зі святковими кошиками, в яких — паска, крашанки, м’ясо, сир, масло та інші страви. Освячення великодніх кошиків стало для багатьох невід’ємною частиною святкування Воскресіння Христового. Втім, як наголошує митрополит Переяславський і Вишневський Православної Церкви України Олександр (Драбинко), це — давня українська традиція, а не обов’язкова вимога Церкви.
«На Великдень ми приносимо до храму на освячення частинки тих страв, які потім будуть на святковому столі. Але нагальної потреби освячувати великодній кошик нема. Це українська традиція, у багатьох православних країнах її не дотримуються», — зазначив владика Олександр.
У своєму спогаді митрополит поділився, що в дитинстві його родина через обставини не мала змоги відвідати храм, але зберігала духовну сутність свята: дідусь читав молитву «Отче наш» і окроплював великодній стіл свяченою йорданською водою. Лише після цього сім’я розпочинала святкову трапезу.
Митрополит Олександр також нагадав: до завершення Великодньої служби триває Великий піст, тому куштувати паску чи будь-яку іншу святкову страву з кошика не слід до того моменту.
«Розговіння — це споживання їжі після посту. Воно розпочинається лише у світлу неділю, коли ми починаємо куштувати ті продукти, від яких утримувалися у дні Великого Посту», — підкреслив архієрей.
Великдень для українців — не лише кульмінація церковного року, але й момент духовного очищення, внутрішнього оновлення, свідчення перемоги життя над смертю. Традиції святкування — нічна літургія, хресна хода, писанки, родинні зібрання — покликані не лише підтримати давні звичаї, але й допомогти кожному християнину поглибити віру та зустріти Воскреслого Христа у своєму серці.
