Зараз читаєте
Пам’ять преподобного Леонтія, подвижника Лікійського

Пам’ять преподобного Леонтія, подвижника Лікійського

Преподобний Леонтій народився в Афінах, імовірно, в VI ст. Батьки рано доручили його турботам дідуся, який збудував храм на честь св. архангела Михаїла. Тут хлопчик і проводив весь час, вивчаючи напам’ять богослужіння та священні книги. Одного дня на нього кинувся одержимий нечистим духом. Хлопчик злегка вдарив його, і той одразу зцілився. У двадцять років Леонтія прийняв до себе місцевий князь, який помітив його доброчесність, і, незважаючи на заперечення юнака, домігся його висвячення у священний сан.

Утім, невдовзі Леонтій відмовився воднораз і від батьків, і від життя в достатку, і від блискучих перспектив, які на нього чекали, щоб узяти свій хрест і йти за Христом. Він став послушником відомого подвижника Миколая, який жив поблизу Афін. Після постригу, протягом року навчившись початків чернечого життя, Леонтій просив у духовного отця благословення на паломництво в Святу Землю разом із братом на ім’я Климент. Благословляючи його, Миколай сказав: «Знай, сину, що Святий Дух обрав тебе пастирем міста Атталія».

Під час подорожі Леонтій утихомирив своєю молитвою бурю. Діставшись Палестини і відвідавши святі місця, юні ченці пішли до монастиря преп. Феодосія, засновника спільножительного чернецтва, і поступили під керівництво святого подвижника Варнави, який досягнув вершини доброчесності.

Одного разу Леонтій разом із Варнавою піднялися на Оливкову гору і, подібно до пророка Ісаї, побачив Господа, Який сидів на Престолі Слави в оточенні міріад ангелів, що співали: «Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє…». А у Віфлеємі він неодноразово споглядав ясну зірку, що сяяла над печерою. Після цих видінь святий отримав дар чудотворіння та вигнання бісів.

Змушений залишити Палестину, яка потерпала від варварської навали, Леонтій подався у вигнання зі своїм духовним отцем та ще трьома братами. Тривала й важка подорож привела іх в Атталію, населення якої жило в гріхах, наче дикі звірі, не маючи в серці страху Божого. Але відтоді як святий почав проповідувати їм покаяння, підкріплюючи свої слова неймовірними чудесами, люди почали змінювати спосіб життя, а язичники приймали хрещення. 

Завершивши проповідь, св. Леонтій віддалився на гору Кондовакій (Кontobakion) неподалік міста. Усаміт нившись у цьому каменистому місці, відкритому всім зимовим вітрам та літній спеці, він став тим магнітом, до якого потягнулися душі, спраглі Бога. Біля нього зібралося стільки учнів, що він звів сім храмів, численні келії та великі будинки для паломників. Святий чудесним чином забезпечував своїх учнів усім потрібним і в усьому був їм наставником, радником та батьком. Згідно з пророцтвом Миколая, св. Леонтій став у цій місцевості живим образом Господа Ісуса Христа. 

Дивитися також
Від Господньої Пасхи до Великодня: Історія та традиції

Молитва його оберігала Атталію від повені, виганяла за гарбників, багаторазово рятувала моряків від загибелі й зцілювала хворих. Коли він спочив, із його гробу точилося цілюще миро. Це явлення благодаті засвідчило, що Леонтій навіки здобув Божу прихильність.

Молитвами святих Твоїх
Господи Ісусе Христе
помилуй нас!
Амінь

Джерело “Житія святих укладені на Святій Горі Афон. Синаксар. Т.3. Березень”
Видання здійснена за підтримки Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Володимира

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2024 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Прокрутіть до початку