Православна Церква України заявила про можливе втручання російських спецслужб у церковні процеси після смерті Патріарха Філарета.
У Києві попереджають про гібридні загрози у релігійному середовищі після смерті Патріарха Філарета
Після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета 20 березня 2026 року Православна Церква України опинилася перед необхідністю не лише вшанувати пам’ять свого багаторічного духовного лідера, але й чітко окреслити канонічні та юридичні межі церковного життя в умовах нових викликів. Похорон, що відбувся 22 березня у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва, став символічним завершенням епохи, яка тривала понад шість десятиліть його служіння.
У своїй офіційній заяві Київська Митрополія ПЦУ від імені Предстоятеля, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, насамперед висловила вдячність усім, хто долучився до молитовної пам’яті та висловив співчуття. У дусі православної традиції вірних закликано до посиленої молитви впродовж сорока днів після смерті, що є важливим періодом духовного спогаду про спочилого.
Водночас заява має чіткий інституційний і навіть полемічний характер. У ній наголошено: після Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 року та отримання Томосу про автокефалію 6 січня 2019 року, усі структури УАПЦ та УПЦ Київського Патріархату припинили окреме існування, увійшовши до єдиної помісної Православної Церкви України. Відтак будь-яке використання назв колишніх церковних структур поза межами ПЦУ вважається незаконним і неканонічним.
Особливу увагу приділено ситуації, що склалася після смерті Патріарха Філарета. ПЦУ підкреслює: жодного окремого релігійного об’єднання під назвою «УПЦ КП» не існує, а спроби діяти від його імені названі самочинними та такими, що підлягають церковному осуду. У документі також згадуються конкретні особи, які, за твердженням Київської Митрополії, не мають канонічного статусу, а їхня діяльність пов’язується з впливом російських спецслужб.
Окремо наголошено на правонаступництві: саме Київська Митрополія ПЦУ є єдиним юридичним і канонічним спадкоємцем УПЦ КП. Це стосується як майнових прав, так і церковної юрисдикції. Патріарша резиденція у Києві після смерті Філарета переходить у безпосереднє управління ПЦУ, а в майбутньому там планується створення меморіального простору, присвяченого його життю та служінню.
Важливим сигналом є і підтвердження статусу духовенства Володимирського собору, яке офіційно залишається у складі ПЦУ. Сам собор разом із Михайлівським Золотоверхим монастирем надалі виконуватиме функції кафедрального храму Предстоятеля.
Заява також містить чітке канонічне застереження: згідно зі статутом колишньої УПЦ КП, жодна особа не може бути проголошена Патріархом без рішення Помісного Собору. Відтак будь-які самопроголошення названі недійсними.
У ширшому контексті документ відображає не лише внутрішньоцерковну позицію, але й елемент інформаційної безпеки. У ПЦУ прямо вказують на ознаки зовнішнього впливу та використання церковної тематики у гібридній війні проти України.
Таким чином, після смерті Патріарха Філарета Православна Церква України не лише вшановує його пам’ять, але й намагається закріпити інституційну єдність, окреслити межі канонічності та запобігти новим розколам. У ситуації, коли релігійний фактор часто стає інструментом політичного впливу, ця позиція виглядає не лише церковною, але й суспільно важливою.
Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України
