Предстоятель ПЦУ очолив богослужіння, під час якого молилися за воїнів, загиблих та майбутнє України.
Велика субота як духовний рубіж між стражданням і Воскресінням
У Велику суботу, 11 квітня 2026 року, напередодні світлого свята Воскресіння Христового, у Володимирському патріаршому кафедральному соборі відбулося урочисте богослужіння, яке очолив Предстоятель Православної Церкви України Митрополит Епіфаній.
У цей особливий день церковного календаря, сповнений тиші, очікування та надії, Блаженнійший Митрополит звершив вечірню з читанням 15 паремій — старозавітних пророцтв, що провіщають перемогу життя над смертю, — а також Божественну літургію за чином святителя Василія Великого.
Разом із Предстоятелем молилися єпископ Ірпінський Феодосій, єпископ Макарівський Рафаїл, настоятель собору протоієрей Борис Табачек, клірики та запрошене духовенство. Храм наповнився спільною молитвою, яка цього дня особливо поєднувала скорботу Страсного тижня з тихою радістю наближення Пасхи.
Під час богослужіння звучали прохання за українських воїнів, які боронять державу, за державну владу і весь народ України. Окремо підносилися молитви за упокій душ полеглих захисників та мирних жителів, які стали жертвами війни. У цьому контексті Велика субота набула особливого звучання — як день тиші, у якій народжується надія.
Особливу увагу привернула молитва Предстоятеля до Господа в час випробувань для Батьківщини. У ній звучало прохання про захист, зміцнення і дарування миру для України.
Завершилося богослужіння благословенням хлібів і вина — символічним знаком Божого благословення та вдячності за Його милість. Цей древній церковний звичай нагадує вірянам про духовну єдність і спільну участь у житті Церкви.
Велика субота — це межа між скорботою і радістю, між тишею гробу і світлом Воскресіння. І саме в цій тиші, як засвідчило богослужіння у серці столиці, народжується непохитна віра у перемогу життя над смертю, світла — над темрявою.
Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України
