Зараз читаєте
Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в п’яту неділю Великого посту

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в п’яту неділю Великого посту

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

П’ятий тиждень Великого посту, що завершується цим недільним днем, Церквою присвячений для молитовного спогаду про дві Марії. Одна – велика грішниця, що покаялася і досягла святості. Інша – Пречиста Діва, Яка через смирення перед Богом послужила тайні Боговтілення і нашого спасіння.

Обидві святі – преподобна Марія Єгипетська і Приснодіва Марія Богородиця – таємничо нагадують нам про праматір Єву і про гріхопадіння перших людей, згубні наслідки якого прийшов подолати Син Божий через хресну смерть і Воскресіння. Бо хоча влада гріха та рабство смерті переможені жертвою Спасителя – для кожного з нас особисто належить пройти шлях очищення, оновлення і освячення. Щоби спасіння, звершене Богом для людини, мало плоди в нас самих.

На цьому тижні під час богослужінь звершувалися два особливі молитовні послідування – було прочитано Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського і Акафіст до Пресвятої Богородиці. Перше послідування – невпинний плач грішника, що спонукає до розкаяння і виправлення. Численні приклади чеснот старозавітних і євангельських праведників та злодіянь грішників постають перед нами у словах Великого канону. І ми, вказуючи на них, промовляємо до душі своєї: наслідуй приклад праведних і уникай злочинства грішників, щоби здобути обіцяне спасіння.

Друге послідування – Акафіст до Богородиці, урочисте Її прославлення, спів піднесеної радості, якою сповнюється душа наша, коли згадуємо про чесноти і служіння Пресвятої Діви Марії. Про чесноти, завдяки яким Вона піднеслася найвище, і про служіння, яке не припиняється. Бо Пресвята Богородиця стала Матір’ю не лише для втіленого від Неї Сина Божого, але таємничо – і для всіх вірних, захищаючи Чесним Своїм Омофором, надихаючи нас молитвою і прикладом. Як провідник війська йде поперед нього, закликом і прикладом спонукаючи на боротьбу з ворогом, так і Діва Марія, Обрана і Непереможна Воєвода спільноти вірних, що знову і знову стають на боротьбу з гріхом – йде попереду нас, надихаючи не боятися сили зла і могутності гріха, але зодягнутися у повну зброю Божу і стати супроти хитрощів диявола.

Здавалося би – чи є зв’язок між плачем Великого покаянного канону і радісним славослів’ям Акафісту? Хіба сум і радість – не є протилежними станами душі? І тут на згадку приходить приклад двох монахів, які впали у тяжкий гріх, а потім з розкаянням повернулися до чернечого життя і старцями були на рік віддані в затвор, щоби в повному усамітненні та в однакових умовах присвятити себе покаянню. Історія ця викладена у Давньому патерику.

Коли виповнився час їхнього покаяння, обидва вийшли із затвору, і отці побачили одного з них сумним і зовсім блідим, а іншого – з веселим і світлим обличчям, і здивувалися цьому, бо брати перебували в однакових умовах.

Запитали вони сумного брата: «Якими думками ти був зайнятий у своїй келії?» – «Я розмірковував, – відповідав він, – про те зло, яке я зробив, і про муку, в яку повинен йти, і від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї» (Пс. 101: 6). Запитали вони й іншого: «А ти про що міркував у своїй келії?» Він відповідав: «Я дякував Богові, що Він вирвав мене з нечистоти цього світу і звільнив від майбутнього страждання, та повернув мене до цього ангельського життя, і, пам’ятаючи про Бога, я радів». Старці сказали про почуте: «Покаяння одного й іншого – рівне перед Богом».

Сум і жаль через гріхи наші та радість про те, що жертовною любов’ю Божою ми визволені від влади зла – є рівно дієвими засобами, які спонукають нас до виправлення, до утвердження в добрі та подолання спокус. Бо коли хтось з нас не відчуває небезпеки гріха, примножує злі вчинки, залишається душею не чутливим і закам’янілим у серці – то для боротьби з таким станом необхідно частіше нагадувати про Боже правосуддя для грішників, про вічні страждання для осуджених за злодіяння. Духовною допомогою для цього є, серед багатьох інших засобів, Великий покаянний канон, у словах якого ми знаходимо численні заклики до нашої душі бути не лінивою, опам’ятатися, зупинитися в творенні зла, навернутися до Бога, очиститися у сльозах покаяння.

Коли ж до нас підступає відчай, коли диявол спокушає думкою, що нічого ми не можемо вже вдіяти і життя наше не може бути виправлене, що шлях спасіння для нас недосяжний і нездоланний – маємо зігрівати себе усвідомленням Божого милосердя і великої, незміримої любові, адже заради таких, як ми, грішників, Син Божий віддав на Хресті Своє життя.

Гріх, як ми знаємо, є хворобою нашої природи, викривленням її нормального, природного стану. А тому, як і кожна хвороба, потребує ліків та лікування, відповідних до стану хворого. Бо коли хворий не бажає визнавати дійсність загрози своєму життю, через лінивство, нерозумність чи якусь іншу причину відкидає потребу в лікуванні – тоді досвідчений лікар всіляко намагається показати згубність наслідків захворювання. Вказуючи на симптоми та розвиток хвороби лікар попереджає, які страждання вона принесе у майбутньому і як може спричинити навіть смерть. І тоді хворий, щоби не зазнати гіршого, сам себе спонукає до лікування.

Але буває і так, що людина добре розуміє складність власного захворювання, відчуває страждання від нього, і тому впадає у відчай. У таких випадках досвідчений лікар вказуватиме на обнадійливі можливості, які дає лікування, буде підбадьорювати хворого, звертаючи увагу на ознаки поліпшення стану здоров’я.

Отак і Церква, як любляча мати, дає нам всі засоби і можливості для вилікування від гріха. Бо вона і закликає всякого грішника усвідомити глибину та смертельну небезпеку пороків і пристрастей, вона ж і обнадіює свідченням про Боже милосердя і допомогу тим, хто бажає виправитися і очиститися.

Саме таким закликом і свідченням є приклад двох Марій – грішниці з Єгипту, яка очистилася через покаяння і в молитві та аскетичних подвигах від глибини падіння піднеслася на вершину святості, та Пречистої Діви Богородиці, Яка у смиренні та благочесті виконала волю Божу, Сама досягла спасіння і є Помічницею та Наставницею в ньому для всіх вірних.

Дорогі брати і сестри!

Дивитися також
Апостоли Петро і Павел

Богослужіння і спогади, яким присвячений цей тиждень Великого посту, спонукають нас як замислитися над безліччю гріхів своїх, їхньою небезпекою та  згубними наслідками, так і усвідомити, що у боротьбі з гріхом ми не полишені на самоті, не відкинуті і не забуті. Плачем за гріхи свої та радістю від усвідомлення Божого милосердя і любові, як птах з допомогою двох крил, ми маємо підніматися від тимчасового і суєтного життя віку цього – до оновлення і освячення, які подаються нам для осягнення блаженної вічності.

Тож як Марія Єгипетська будемо оплакувати свої гріхи, і як вона – заради нашого щирого покаяння і милості Божої отримаємо прощення і очищення. І як Пречиста Діва Марія, Матір Божа, будемо прославляти Господа, Який зглянувся на наші сльозі, на наше смирення – і Який відкриває нам спасіння та блаженну вічність.

Будемо в молитві звертатися до преподобної Марії Єгипетської, щоби вона, як та, що пройшла шлях істинного покаяння, зміцнювала на цьому шляху і нас. Будемо благати і Пречисту Діву, щоби вона ту ж милість, яку виявила до грішниці з Олександрії, що молилася перед Її образом – виявляла і до нас. Щоби заступалася за нас у молитві перед Сином Своїм і покривала нас від всякого зла Чесним Своїм Омофором.

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас!

Пресвята Богородице, спаси нас!

Амінь.

Джерело Пресслужба ПЦУ

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2021 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Developed by Novik.fun

Прокрутіть до початку