У відповідь на великодні привітання Митрополит Епіфаній наголосив на небезпеці «русского міра» та силі віри, яка веде до перемоги.
Предстоятель ПЦУ закликав до єдності та духовної пильності
Світло Воскресіння Христового вкотре стало джерелом надії, сили та внутрішнього оновлення для українців, які переживають непрості часи. У своєму слові-відповіді на великодні привітання Митрополит Епіфаній звернувся до духовенства, монашества та вірних із глибоким духовним посланням, що поєднало вдячність, тверезу оцінку викликів і непохитну віру в перемогу правди.
Предстоятель наголосив: випробування останніх місяців — зима, суспільні труднощі, час Великого посту — стали серйозним іспитом не лише для держави, але й для Церкви. Однак саме внутрішня єдність засвідчила справжню силу Православної Церкви України.
Йдеться не про декларативну єдність, а про живу реальність: підтримку, співпрацю і спільне служіння. У цьому контексті ПЦУ постає не як інституція, а як родина, здатна вистояти перед зовнішніми і внутрішніми викликами.
Окрему увагу у слові Митрополит приділив темі відходу у вічність Святійшого Патріарха Філарета. Ця подія, як підкреслено, могла стати інструментом для дестабілізації церковного життя — і такі спроби справді готувалися як всередині країни, так і ззовні.
Втім, реакція Церкви засвідчила її зрілість: гідне, молитовне прощання та водночас чітка позиція щодо неприпустимості маніпуляцій його ім’ям. Це стало свідченням того, що ПЦУ здатна не лише зберігати спадщину, але й відповідально формувати власне майбутнє.
Від часу Об’єднавчого Собору Православної Церкви України Церква довела свою життєздатність. Йдеться не лише про внутрішній розвиток, але й про зовнішнє визнання та авторитет у суспільстві.
Соціологічні дані, на які посилається Предстоятель, свідчать: більшість українців ототожнюють себе саме з ПЦУ. Це не лише показник довіри, а й відповідальність — бути справді Церквою народу.
Суттєвою частиною звернення стала оцінка сучасних викликів, пов’язаних з ідеологією так званого «русского міра». Митрополит Епіфаній прямо називає її лжевченням і духовною загрозою, яка використовується як інструмент гібридної агресії.
Особливо гостро пролунала критика російського церковного керівництва, яке, за словами Предстоятеля, прикриваючись релігійною риторикою, фактично благословляє насильство і війну. У цьому контексті проведено паралель із біблійними постатями первосвященників, які, маючи релігійний авторитет, служили неправді.
Ключовий акцент звернення — не лише викриття зла, а насамперед утвердження надії. Як колись перемога Христа над смертю стала неспростовною відповіддю на зло, так і нинішні темні сили, за словами Митрополита, будуть посоромлені.
Це не політична декларація, а глибоке богословське переконання: правда має джерело у самому Воскресінні. Саме тому великоднє привітання «Христос воскрес!» набуває не лише літургійного, але й екзистенційного значення для українського суспільства.
Завершуючи своє слово, Предстоятель побажав, щоб світло Христової правди супроводжувало кожного — відганяло темряву, зміцнювало у боротьбі зі злом і вело до спасіння.
У цьому зверненні поєдналися пастирська турбота, духовна глибина і чітка позиція. Воно стало не лише відповіддю на великодні привітання, але й дороговказом для всієї Церкви і суспільства, які продовжують свій шлях крізь випробування — до світла Воскресіння.
